Рішення

від 14.11.2024 по справі 199/3522/24

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/3522/24

(2/199/2085/24)

РІШЕННЯ

іменем України

14.11.2024

м. Дніпро

справа №199/3522/24

провадження №2/199/2085/24

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.

секретаря судового засідання Костючик В.В.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, -

за участі учасників справи:

позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Скочко О.А.

представника відповідача адвоката Коротя Р.О.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позову зазначивши, що вони з відповідачем по справі перебувають у зареєстрованому шлюбі з 30 серпня 2001 року, від якого в них народилося двоє синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З квітня 2019 року сторони по справі не проживають разом, не ведуть спільного господарства та не підтримують подружні відносини.

За час спільного проживання сторонами по справі за спільні кошти було придбано автомобіль «MITSUBISHI PAJERO», 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , та побудовано житловий будинок, а також змонтовано бетонний паркан на виділеній відповідачу земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1210100000:01:419:0001, площею 0,04 га.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просила суд визнати автомобіль «MITSUBISHI PAJERO», 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , будівельні матеріали, які знаходяться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя та стягнути з відповідача на її користь: грошову компенсацію вартості автомобіля «MITSUBISHI PAJERO», 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , в сумі 130 953,33 грн., грошову компенсацію вартості будівельних матеріалів, що знаходяться у вигляді житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 250206 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати по справі. При ухваленні рішення просила суд відійти від рівності часток подружжя у праві спільної власності.

Ухвалою суду від 06 травня 2024 року справу прийнято до свого провадження та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.123 т.1).

06.06.2024 до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 подана в порядку ст. 49 ЦПК України, в якій вона просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості 2/3 часток спільно набутого майна подружжя, а саме: автомобіля «MITSUBISHI PAJERO», 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер VIN НОМЕР_2 , в сумі 130 953,33 грн.; будівельних матеріалів, що знаходяться у вигляді житлового будинку та бетонного паркану за адресою: АДРЕСА_1 , в сумі 250 206,00 грн.; земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1223286500:05:003:0157, в сумі 471833,45 грн. (а.с.118-131 т.1).

Ухвалою суду від 06.06.2024 прийнято заяву ОСОБА_1 подану у порядку ст.49 ЦПК України, ОСОБА_1 відстрочено до розгляду справи по суті сплату судового збору та здійснено перехід на розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с.161 т.1).

Ухвалою суду від 13.06.2024 забезпечено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя шляхом накладення заборони ОСОБА_2 та іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 1223286500:05:003:0157, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , та транспортного засобу марки MITSUBISHI PAJERO, 1996 року випуску, номер VIN НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 , або відчуження, передачу у користування та власність вказаного майна до розгляду справи по суті (а.с.175-176 т.1).

Ухвалою судувід 05.07.2024 залишено беззадоволення заявупредставника відповідача адвоката Коротя Романа Олександровича про зустрічне забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя (а.с.192 т.1).

Ухвалою суду від 10.10.2024 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду (а.с.250 т.1).

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги в повному обсязі, просила суд їх задовольнити та відійти від рівності часток у спільній власності подружжя, оскільки позивач самостійно піклується за дітьми. Крім того, молодший син потребує лікування, а також наразі необхідні додаткові витрати для його подальшого розвитку, а саме таланту акордеоніста. Відповідач дітьми не цікавиться, не бере участі в їхньому вихованні та матеріально не допомагає. Той розмір аліментів, які йому присуджені судом не покривають витрат на дітей. Також відповідач має нерухоме майно за кордоном, яке здає у оренду, і кошти присвоює собі без урахуванням інтересів дітей.

Представник позивача адвокат Скочко О.А. у судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити з підстав викладених у ньому. Заперечувала проти висновку експерта, який було замовлено стороною відповідача про вартість спірного автомобіля.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник відповідача адвокат Коротя Р.О. в судовому засіданні зазначив, що відповідач частково визнає позовні вимоги, але не погоджується з висновком експерта, який було замовлено стороною позивача, відносно транспортного засобу марки «MITSUBISHI PAJERO», 1996 року випуску, а тому просив задовольнити позов в частині компенсації за автомобіль в частині виходячи із його вартості відповідно до експертизи наданої відповідачем. Просив врахувати, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1223286500:05:003:0157, є особистою приватною власністю, а отже, поділу не підлягає. Відповідач не заперечує проти визнання права власності по частці на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки стягнення з відповідача грошової компенсації за 2/3 частки не може вважатися правомірним, тому що порушує принципи розумності, справедливості та добросовісності, визначені в ст. 3 ЦК України та ст.7 СК України. Підтримав відзив на позовну заяву.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 30 серпня 2001 року перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією свідоцтва про одруження.

З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2024 року (справа №199/5/24) шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ,зареєстрований 30 серпня 2001 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України за актовим записом №1049 розірвано.

За період перебування сторін у шлюбі, а саме 20.12.2008 за відповідачем ОСОБА_2 на підставі довідки-рахунку №ДДР616047 здійснено державну реєстрацію права власності на автомобіль «MITSUBISHI PAJERO», 1996 року випуску, об`єм двигуна 2998 см. куб, номер VIN: НОМЕР_3 (а.с.9 т.1).

Згідно висновку судового експерта Пилипенко А.І. №71/24 від 19.03.2024 середня ринкова вартість легкового автомобіля «MITSUBISHI PAJERO», 1996 року випуску, об`єм двигуна 2998 см. куб, номер VIN: НОМЕР_3 , станом на дату оцінки становить 196430 грн. (а.с.10-14 т.1). Даний висновок робився на замовлення позивача по справі ОСОБА_1

14.08.2024 стороною відповідача надано до суду висновок експерта Макієнко О.М. за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження №01/08/24 від 09.08.2024, виконаний на замовлення ОСОБА_2 , відповідно до якого ринкова вартість легкового автомобіля «MITSUBISHI PAJERO», державний номер НОМЕР_1 , станом на 09.08.2024 становить 134 253,90 грн.

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 від 04.12.2013 за даною адресою знаходяться наступні будівлі: житловий будинок літера А-1, загальною площею 15,3 кв.м., житловою площею 15,3 кв.м.; гараж літера Б; гараж літера В (а.с.43-48 т.1).

Згідно звіту про незалежну оцінку житлового будинку, загальною площею 15,3 кв.м., житловою площею 15,3 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами від 22.03.2024 вартість житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 станом на 22.03.2024 становить 375 309 грн. без урахування ПДВ, що еквівалентно 9642 дол. США. (а.с.49-73 т.1).

Відповідно до відповіді уповноваженої особи, заступника начальника інформаційно-юридичного відділу КП «ДМБТІ» ДОР від 21.06.2013 за №6333, наданої на запит державного нотаріуса Сьомої Дніпропетровської Державної нотаріальної контори Черновської Л.Г. щодо надання інформації про реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , вбачається, що станом на 31.12.12 в інвентаризаційній справі відсутні відомості щодо реєстрації права власності за вказаною адресою (а.с.29 т.1). Дану обставину визнали і сторони по справі.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №371448964 від 26.03.2024 інформація щодо права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 відсутня (а.с.30).

11.07.2012 на ім`я відповідача ОСОБА_2 на підставі рішення сесії Спаської сільської ради №3-7VI від 06.07.2011 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер №1223286500:05:003:0157 (а.с.170 т.1).

Відповідно до звіту експерта про оцінку майна №10042024_05_ВР від 10.04.2024 ринкова вартість земельної ділянки, загальною площею 2500 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер №1223286500:05:003:0157, складає 707750,18 грн. (а.с.132-143 т.1).

За змістом положень ст.41 Конституції України, ст.ст.179, 181, 316, 317, 319, 321, 328, 379, 382 ЦК України правом власності є право особи на річ (нерухоме майно, різновидами якого є квартира, рухоме майно, різновидом якого є транспортний засіб), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він здійснює на власний розсуд. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Об`єктом права власності, зокрема спільної сумісної/часткової, може виступати таке нерухоме майно як квартира, а також рухоме майно, різновидом якого є транспортний засіб.

Нормою ст. 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Відповідно до ст.ст. 368, 369 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до положень ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц.

Отже, на майно, набуте за час шлюбу, діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя, а визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визначаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Стаття 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (частини третя та четверта статті 368 ЦК України).

Інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв`язку, і характер такого зв`язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім`ї. Тому закон встановив презумпцію спільності інтересів подружжя і сім`ї.

Такі правові висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №638/18231/15-ц.

Отже, будь-які правочини чи дії, спрямовані на отримання майна вчинені одним із подружжя під час шлюбу вважаються такими, що вчинені в інтересах подружжя і сім`ї.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплене у ст. 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або в позасудовому порядку.

Згідно з частинами першою, другою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Принцип обов`язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (ст.365 цього Кодексу), в першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду. Такий підхід відповідає закріпленим у ст.7 СК України засадам розумності і добросовісності, оскільки відповідач надає свою згоду на позбавлення його частки у праві власності, отримуючи, у свою чергу, гарантоване грошове відшкодування. У п.п.1-3 ч.1 ст.365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим. Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються ст.364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки. Заявляючи відповідні вимоги, позивач погоджується на отримання грошової компенсації, а відповідач, у свою чергу, не завжди згоден її виплачувати. При цьому залишення неподільної речі у спільній власності без проведення реального поділу не позбавить того з подружжя, хто фактично цією річчю користується, можливості користуватися нею в подальшому. Одночасно інший з подружжя позбавляється як можливості користуватися спірною річчю, хоча вона перебуває у спільній власності, так і грошової компенсації, яку інша сторона добровільно на депозитний рахунок не внесла. Оцінюючи положення частини п`ятої статті 71 СК України як такі, що застосовуються до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до іншого з вимогами про припинення його права на частку у спільному майні, суд робить висновок, що ця норма не вимагає обов`язкового внесення на депозитний рахунок грошової компенсації у справах за спорами, в яких про припинення своєї частки у спільному майні і отримання компенсації на свою користь заявляє позивач.

Наведений вище правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року по справі №210/4854/15-ц, від 03 червня 2020 року по справі №487/6195/16-ц, від 09 червня 2021 року по справі №760/789/19.

Вирішуючи позовні вимоги про поділ між сторонами, як об`єкта спільної сумісної власності подружжя, легкового автомобіля «MITSUBISHI PAJERO», 1996 року випуску, об`єм двигуна 2998 см. куб, номер VIN: НОМЕР_3 , суд приходить до наступного.

Відповідачем ОСОБА_2 визнається факт придбання даного автомобіля у період перебування сторін по справі у зареєстрованому шлюбі. Крім того, встановлено, що автомобіль марки «MITSUBISHI PAJERO», 1996 року випуску, об`єм двигуна 2998 см. куб, номер VIN: НОМЕР_3 , наразі перебуває у відповідача ОСОБА_2 .

Згідно з роз`ясненнями наданими у п. п. 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям.

У зв`язку з тим, що сторони не дійшли згоди з приводу визначення ринкової вартості даного автомобіля та надали до суду висновки двох різних експертів щодо цього питання, суд вважає, що висновок експерта № 01/08/24 від 09.08.2024 не може бути прийнятий як допустимий доказ, оскільки складений з істотним порушенням вимог діючого законодавства. В порушення вимог Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів у наданому відповідачем висновку зазначена тільки дата проведення експертизи. Час, місце, адреса та особи, в присутності яких була проведена експертиза вказані не були. Крім того, суд звертає увагу на те, що фактично даний висновок був складений експертом з власної ініціативи, без будь-якого погодження і заяви з боку ОСОБА_2 , оскільки заява та договір, які додані експертом до висновку не містять підпису замовника, а тому у суду виникають сумніви з приводу того, що чи сплачував ОСОБА_2 вартість проведення експертизи та чи проводилась взагалі експертна оцінка спірного автомобіля.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про визнання за ОСОБА_2 права власності на автомобіль «MITSUBISHI PAJERO», д.н.з. НОМЕР_1 , у порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а також стягнення з нього на користь ОСОБА_1 грошової компенсації в розмірі половини вартості вказаного рухомого майна (автомобіля) в розмірі 98215 грн.

Вирішуючи позовні вимоги про поділ між сторонами, як об`єктів спільної сумісної власності подружжя, будівельних матеріалів, що знаходяться у вигляді житлового будинку та бетонного паркану за адресою: АДРЕСА_1 , суд керувався наступним. Відповідачем ОСОБА_2 визнається факт їх набуття за період перебування сторонами по справі у зареєстрованому шлюбі. Зважаючи на те, що метою позивача є поділ спільного сумісного майна подружжя, а саме майна, яке не може бути поділено в натурі, як об`єкт цивільного обороту, а відтак вимоги про стягнення на користь позивача відповідної грошової компенсації за частку у власності на будівельні матеріали слід розглядати як вимогу про поділ цієї неподільної речі шляхом виділення її у власність відповідача (залишення у власності в цілому) та стягнення з нього компенсації у розмірі 187654,50 грн. замість частки позивача у праві спільної сумісної власності.

Суд не може погодитися із посиланнями адвоката Коротя Р.О. представника відповідача ОСОБА_2 про визнання за кожним із подружжя по частці домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , оскільки, як встановлено судом та визнається сторонами, даний об`єкт нерухомого майна не введено в експлуатацію та не зареєстровано.

За змістом ч.3 ст.331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Така правова позиція також висловлена і Верховним Судом у постанові від 06 травня 2020 року у справі №722/823/17-ц.

З приводу поділу земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 1223286500:05:003:0157, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.125 ЗК України (в редакції від 01.01.2022) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно ч.1 ст. 125 ЗК України (в редакції від 05.03.2009, набрав чинності 02.05.2009) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За змістом ч.5 ст.61 СК України (в редакції від 11.01.2011, норма діяла з 09.02.2011 по 13.06.2012) об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Судом встановлено, що рішенням сесії Спаської сільської ради від 06.07.2011 №3-7/VІ ОСОБА_2 виділено земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Водночас Державний акт на зазначену земельну ділянку зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землю, договорів оренди землі за №122327651000120 (а.с.170 т.1).

Аналізуючи чинне законодавство на момент отримання відповідачем земельної ділянки на підставі рішення сесії Спаської сільської ради від 06.07.2011 №3-7/VІ та матеріали справи, суд приходить до висновку, що земельна ділянка, хоча і придбана внаслідок приватизації, є спільним майном подружжя ОСОБА_5 , а тому вважає доцільним стягнути компенсацію за вказану земельну ділянку на користь позивача, оскільки нею фактично користується відповідач.

На підтвердження підстав для відступу від засад рівності часток подружжя позивачка посилається на те, що спільні діти перебувають на її утриманні, а відповідач неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки, розмір аліментів є недостатній для утримання дітей, крім того, діти мають хронічні захворювання і потребують постійного догляду.

Суд вважає, що доводи позивача про проживання з нею спільних з відповідачем дітей та у зв`язку з цим фактичне несення нею значних витрат на їх утримання та обґрунтування необхідності понесення значних витрат на лікування та розвиток дітей в майбутньому, як на підставу відступлення від засад рівності часток подружжя є необґрунтованим, оскільки ч.3ст.70 СК Українипередбачена обов`язкова умова застосування, а саме: що розмір аліментів, які одержуються, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дитини.

З пояснень позивача, наданих в судовому засіданні, вбачається, що відповідач щомісячно сплачує аліменти, які визначені судом.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином не доведено, що розмір аліментів, які вона одержує від відповідача на утримання дітей, недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та/або лікування дитини, що унеможливлює застосування ч.3 ст.70 СК України. Крім того, старший син сторін ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є повнолітнім.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме - у порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль «Mitsubishi Pajero» д.н.з. НОМЕР_1 , а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі половини вартості вказаного рухомого майна (автомобіля) в розмірі 98215 (дев`яносто вісім тисяч двісті п`ятнадцять) гривень; у порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи, які були використані у процесі будівництва житлового будинку та бетонного паркану за адресою АДРЕСА_1 , а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі половини вартості використаних будівельних матеріалів і конструктивних елементів врозмірі 187654(стовісімдесят сімтисяч шістсотп`ятдесят чотири)грн.50коп.;у порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1223286500:05:003:0157, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі половини вартості вказаного нерухомого майна (земельної ділянки) в розмірі 353875 (триста п`ятдесят три тисячі вісімсот сімдесят п`ять) грн. 09 коп. В іншій частині позову відмовити.

З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3464,29 грн., витрати пов`язані із залученням експертів в розмірі 7500 грн.. Також з відповідача підлягають стягненню на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3538,75 коп.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 158, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 пророзподіл майнаподружжя - задовольнити частково.

У порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль «Mitsubishi Pajero» д.н.з. НОМЕР_1 , а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі половини вартості вказаного рухомого майна (автомобіля) в розмірі 98215 (дев`яносто вісім тисяч двісті п`ятнадцять) гривень.

У порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи, які були використані у процесі будівництва житлового будинку та бетонного паркану за адресою АДРЕСА_1 , а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі половини вартості використаних будівельних матеріалів і конструктивних елементів в розмірі 187654 (сто вісімдесят сім тисяч шістсот п`ятдесят чотири) грн. 50 коп.

У порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1223286500:05:003:0157, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі половини вартості вказаного нерухомого майна (земельної ділянки) в розмірі 353875 (триста п`ятдесят три тисячі вісімсот сімдесят п`ять) грн. 09 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3464 (три тисячі чотириста шістдесят чотири) грн. 29 коп., витрати із залученням експертів в розмірі 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн., а всього в розмірі 10964 (десять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири) грн. 29 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3538 (три тисячі п`ятсот тридцять вісім) грн. 75 коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 13 червня 2024 року, продовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набрання рішенням суду законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дняйого проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, за їхньою заявою негайно після його проголошення.

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання - АДРЕСА_3 .

відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця проживання - АДРЕСА_4 .

Суддя О.Б. Подорець