Рішення

від 10.12.2024 по справі 352/2695/24

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/2695/24

Провадження № 2/352/914/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Гриньків Д.В.,

секретар судового засідання Івасів В.В.

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Марущака В.І.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Загвіздянської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну ділянку та встановлення юридичного факту,-

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

15.10.2024 року позивач звернулася до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до Загвіздянської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну ділянку та встановлення юридичного факту.

Свою заяву обґрунтовує тим, що позивач на підставі Державного акту від 13.12.1993 року є власником земельної ділянки площею 0,0540 га, яка знаходиться на території Загвіздянськлої сільської ради у колишньому садівничому товаристві «ІНФОРМАЦІЯ_3». Однак, у державному акті її ім`я на по-батькові зазначені невірно. Тому просить встановити факт належності їй, ОСОБА_1 вказаного державного акту на право приватної власності на земельну ділянку. Окрім цього зазначає, що оскільки вона набула право власності на земельну ділянку і у законний спосіб не втратила право на неї, тому просить визнати право власності на спірну земельну ділянку.

ІІ. Стислий виклад позиції учасників справи.

Позивач в судовому засіданні свою заяву підтримала, просила таку задовольнити.

Представник позивача адвокат Марущак В.І. в судовому засіданні позовну заяву підтримав, просив вимоги зазначені у ній задовольнити.

Представник відповідача Загвіздянської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області в судове засідання не з`явився, до суду надіслав заяву, у якій зазначив, що за умови доведеності позивачем належними та допустимими доказами своїх доводів не заперечуватиме проти задоволенні заяви, та просить розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 21.10.2024 року вказану позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 07.11.2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 02.12.2024 року підготовче провадження закрито та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Викликано для допиту свідка.

ІV. Фактичні обставини справи.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомила, що працювала з позивачем в одній організації - фірмі "Взуття", працівникам якої рішенням Загвіздянської сільської ради було виділені земельні ділянки в садівничому товаристві "ІНФОРМАЦІЯ_3" розміром приблизно 5 сотих. Вказала, що ОСОБА_1 є членом даного товариства і їй також була виділена відповідна земельна ділянка та виданий державний акт.

Судом встановлено, на підставі рішення Загвіздянської сільської ради народних депутатів від 15.10.1993 року №19 ОСОБА_3 видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІФ від 13.12.1993 року на земельну ділянку площею 0,0540 га, яка розташована на території Загвіздянської сільської ради для ведення індивідуального садівництва та городництва, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №ІФ-13-12-2/258 (а.с.17).

Згідно копії плану зовнішніх меж земельної ділянки на право приватної власності на землю видано громадянці України ОСОБА_5 , яка мешкає у АДРЕСА_1 на підставі рішення Загвіздянської сільської ради народних депутатів передається у приватну власність земельна ділянка площею 0,054 га в межах згідно з планом (а.с.13).

У витязі реєстрації державних актів на право приватної власності на землю на території Загвіздянської сільської ради народних депутатів Тисменицького району міститься запис 2/258, у графі якого зазначено ОСОБА_3 , адреса АДРЕСА_1 (а.с.15).

У відповідності до Додатку №1 до витягу з протоколу №3 загальних зборів садівничого товариства «ІНФОРМАЦІЯ_3» про приватизацію садово-городніх ділянок від 22.03.1993 року під №5 зазначено ОСОБА_3 , яка значиться за адресою АДРЕСА_1 , номер ділянки «6», площа 0,05 га, фактична площа 0,054 га (а.с.16).

У довідці №3 від 11.10.2024 року Садового товариства «ІНФОРМАЦІЯ_3» вказано, що ОСОБА_1 є членом садового товариства «ІНФОРМАЦІЯ_3» та власником земельної ділянки 0,054 га з цільовим призначеннями - для ведення індивідуального садівництва та городництва (а.с.22).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 27.07.1971 року у с. Опришівка, батьками ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , були ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 10).

У свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого міським відділом ЗАГС м. Івано-Франківська вказано, що ОСОБА_8 , 26.05.1973 року уклав шлюб із ОСОБА_1 , прізвище дружини після укладення шлюбу - « ОСОБА_1 » (а.с.10).

У паспорті громадянина України серії НОМЕР_3 зазначена ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмітка про попередню реєстрацію місця проживання за адресою АДРЕСА_1 (а.с.8-9).

Відповідно до відповіді Загвіздянської сільської ради від 01.10.2024 року на заяву позивача останню повідомлено, що внесення виправлень у правовстановлюючий документ на земельну ділянку не є можливим, так як така процедура чинним законодавством не передбачена. Рекомендовано вирішувати дане питання в судовому порядку (а.с.19 ).

V.Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду за захистом конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Факти, що мають юридичне значення - це факти, з якими закон пов`язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду зокрема, за умови, що факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав фізичних та юридичних осіб.

Згідно статті 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Щодо визнання права власності.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

При розгляді справи суд має з`ясувати чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі належним позивачем.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюється судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян (частини 1 і 5 статті 319 ЦК України).

Згідно ст.392 ЦК України право власності підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частини 1 статті 22 і частини 1 статті 23 ЗК України, в редакції на момент видачі державного акту, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

При цьому відповідно до ст.126 ЗК України, в редакції станом на даний час, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п.8 ч.1 ст.27 вищевказаного Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Позивач звернулася до суду про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що її ім`я та по батькові у Державному акті на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ від 13.12.1993 року помилково вказане як « ОСОБА_3 », замість правильного « ОСОБА_1 ».

Факт, який просить встановити позивач, знайшов своє підтвердження на підставі поданих письмових доказів та показань свідка. Встановлення вказаного факту, має для позивача юридичне значення, оскільки дає можливість реалізувати право власності на земельну ділянку.

З оглянутих вище документів суд вважає доведеним факт належності ОСОБА_1 державного акту серії ІФ від 13.12.1993 року на право приватної власності на земельну ділянку.

Стосовно вимоги позивача про визнання права власності на земельну ділянку, то суд зазначає, що визнання права власності в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують обставини, визначені ст.392 ЦК України. Однак, судом встановлено факт належності позивачу державного акту на право власності на землю, що було перешкодою для державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. У зв`язку з цим право власності позивача не оспорюється, даних про те, що таке право не визнається іншою особою у матеріалах справи немає, оригінал документа про право власності на земельну ділянку знаходиться у позивача, а отже необхідності у визнанні права власності за нею на даний час суд не вбачає.

Відтак, на переконання суду, вимога про визнаня права власності є передчасно заявлена, а відтак в її задоволенні слід відмовити.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст. 392 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 142, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Загвіздянської сільської ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну ділянку та встановлення юридичного факту - задовольнити частково.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ від 13.12.1993 року площею 0,0540 га для ведення індивідуального садівництва та городництва, яка розташована на території Загвіздянської сільської ради Івано-Франківської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № ІФ-13-12-2/258.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 ;

Відповідач: Загвіздянська сільська рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області, вул. Липова-Осада, 22, с. Загвіздя, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77450, ЄДРПОУ: 04356219.

Рішення складене в повному обсязі 11.12.2024 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.