Ухвала

від 11.12.2024 по справі 138/3344/24

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 138/3344/24

Провадження №:2-з/138/45/24

У Х В А Л А

Іменем України

09 грудня 2024 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Холодової Т.Ю., розглянувши заяву представника позивача адвоката Морозова Олексія Вікторовича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

15.11.2024 представник позивача адвокат Морозов О.В. звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерський дім «Вацак» про усунення перешкод в користуванні майном.

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20.11.2024 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

06.12.2024 до суду від представника позивача адвоката Морозова О.В. надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Кондитерський дім «Вацак» та будь-яким пов`язаним із ним третім особам здійснювати будь-які будівельні роботи (реконструкцію) будівлі магазину, яка розташована по АДРЕСА_1 , за виключенням дій по знесенню (демонтажу) проведеного самочинного будівництва вказаної будівлі.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерський дім «ВАЦАК» про усунення позивачу перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання частиною приміщень підвалу літери «А1», що складає 218,1 кв.м., та приміщень ІІ поверху нежитлової будівлі магазину, загальною площею 376,46 кв.м., розташовані в будівлі по АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач перешкоджає позивачу у доступі до належних на праві власності приміщень частини підвалу та ІІ поверху нежитлової будівлі, а також здійснює будівництво без документів, що дають право на це а саме без належно затвердженого проекту, без повідомлення про початок виконання будівельних робіт та без відповідного документа на право власності чи користування земельною ділянкою.

Представник позивача зазначає, що самочинне будівництво ведеться відповідачем та не припиняється станом на день подання даної заяви, при цьому розгляд справи у суді займе значний проміжок часу, а тому відповідач має реальну можливість та фактично продовжує самочинне будівництво у необмеженому масштабі, що може змінити предмет спірних відносин до стану, коли можливе рішення суду, за наявними позовними вимогами, буде ускладнено або неможливо виконати, та не призведе до ефективного захисту та поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому просить вжити вказаних вище заходів забезпечення позову.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову та додані до неї документи, а також матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких підстав.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.

Згідно з ч. 1, 2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся чи має намір звернутися до суду.

Згідно із пунктом 2 частини першоїстатті 150 ЦПК Українипозов може бути забезпечено забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 4Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно зі статтями12,81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першоїстатті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову, з яким позивач звернувся до суду, визначено усунення перешкод ОСОБА_1 у користуванні та розпорядженні частиною приміщень підвалу літери «А1», що складає 218,1 кв. м., та приміщень ІІ поверху нежитлової будівлі магазину, загальною площею 376,46 кв. м., розташовані в будівлі по АДРЕСА_1 , шляхом: зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерський дім «Вацак» не чинити перешкоди ОСОБА_1 , забезпечивши вільний доступ та прохід до вказаних приміщень; знесення за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерський дім «Вацак» самочинно побудованого металевого навісу вздовж стіни нежитлової будівлі та приміщення котельні, яке прибудовано до зовнішньої стіни приміщення літ. «І» першого поверху нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 ; зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерський дім «Вацак» відновити нежитлову будівлю магазину, що розташована по АДРЕСА_1 у попередній технічний стан, відповідно до інвентаризаційної відомості на нежитлову будівлю магазину, станом на 24.01.2008 року та демонтувати кондиціонери, які встановлено у віконних отворах приміщень ІІ поверху нежитлової будівлі магазину.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову та сам позов, позивач посилається на те, що ТОВ «Кондитерський дім «Вацак» неправомірно набув право власності на вказану вище нежитлову будівлю та з вересня 2024 року здійснює самочинне будівництво (реконструкцію) вказаних приміщень І поверху, змінив замки у дверях, що ведуть до належних позивачу приміщень чим позбавив позивача фактичного доступу до них. Крім того, відповідач здійснює самочинне будівництво та реконструкцію приміщень І поверху нежитлової будівлі як внутрішню так і зовнішню частини без погодження із позивачем, як співвласником нежитлової будівлі, та без будь-яких дозвільних документів з порушенням будівельних, протипожежних та санітарних норм.

Разом з тим, судом встановлено, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власником нежитлової будівлі, а саме І поверху нежитлової будівлі магазину загальною площею 356,46 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 є ТОВ «Кондитерський дім «Вацак» на підставі договору купівлі-продажу, серії та номер 115 від 20.05.2024.

Натомість позивачемне доведенояким чиномневжиття такихзаходів,як заборонаТОВ «Кондитерськийдім «Вацак»та будь-якиміншим третімособам здійснюватибудівельні роботи(реконструкцію)магазину,розташованого за адресою АДРЕСА_1 , може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому суд зазначає про існування презумпції правомірності набуття права власності відповідача на нерухоме майно.

Право власності є непорушним (ст. 41 Конституції України).Ніхто неможе бутипозбавлений своєївласності інакшеяк вінтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Таким чином, держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

За таких обставин, забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та іншим особам проводити будь-які будівельні роботи щодо нежитлової будівлі, яка належить відповідачу на праві власності, на підставі чинних дозвільних документів до вирішення справи по суті та набрання рішенням законної сили може мати негативні правові наслідки, оскільки в цьому разі (в разі задоволення та накладення заборони) буде констатовано неправомірність володіння спірним майном відповідачем, що може мати місце тільки за наслідками вирішення такого спору по суті.

В той же час, слід прийняти до уваги, що вжиття заходів забезпечення позову, визначених позивачем, може призвести до непередбачених фінансових витрат (збитків) відповідача у відносинах з замовниками та контрагентами з будівництва, необхідності консервації об`єктів будівництва (з метою недопущення руйнації та забезпечення заходів безпеки). Тому вжиття заходів забезпечення позову за обраним позивачем способом до встановлення судом незаконності будівництва за результатами розгляду такої справи по суті, може призвести до передчасних економічних ризиків для відповідача.

При цьому суд бере до уваги, що спір у даній справі не пов`язаний із визнанням незаконним будівництва, яке здійснюється відповідачем.

Отже, суд вважає, що таке втручання держави у право на мирне володіння майном у даному випадку не є виправданим та вкрай необхідним, оскільки воно поза розумним сумнівом не спрямоване виключно на забезпечення цивільного судочинства.

За такихобставин,враховуючи обґрунтованістьдоводів заявникащодо необхідностівжиття відповіднихзаходів зурахуванням розумностіі обґрунтованостізаявлених вимогщодо забезпеченняпозову,забезпечення збалансованостіінтересів сторін,а такожінших учасниківсудового процесу,наявність зв`язкуміж конкретнимзаходом дозабезпечення позовуі предметомпозовної вимоги,ймовірність ускладненнявиконання абоневиконання рішеннясуду уразі невжиттятаких заходів,суд приходитьдо висновкупро відсутністьправових підставдля забезпеченняпозову уданій справіу визначенийпозивачем спосіб,а відтак заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

За викладених підстав та керуючись ст.ст. 149-153, 157, 258-261 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача адвоката Морозова Олексія Вікторовича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Т.Ю. Холодова

Повний текст ухвали складено 11.12.2024