Окрема думка

від 11.12.2024 по справі 953/3006/23

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"11" грудня 2024 р.

ОКРЕМА ДУМКА

судді ОСОБА_1

до ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова

від 29.11.2024 в справі № 953/3006/23

про відмову в задоволенні заяви про самовідвід

Ухвалою суду в цій справі від 29.11.2024 р. відмовлено в задоволенні моєї заяви про самовідвід від 19.11.2024 р. Із цією ухвалою в частині відмови в задоволенні моєї заяви про самовідвід погодитись не можу з огляду на наступне.

Заява про самовідвід була мотивована відсутністю обґрунтованої підстави для визначення запасного судді та відповідно заміни члена колегії запасним суддею, тобто порушенням вимог ч. 3 ст. 35, ст. 320 КПК України.

Відмовляючи в задоволенні заяви про самовідвід із цієї підстави, більшість суду мотивує це тим, що обставини, на які вказує суддя при заявлені самовідводу свідчать про відсутність підстав, передбачених п. 4 ч.1 ст.75КПК України (суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості).

При цьому звертаю увагу, що у заяві про самовідвід йшлось посилання не на п. 4 ч.1 ст. 75 КПК України, а на п. 5 ч. 1 ст. 75 КПК України - порушення встановленого частиною третьоюстатті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Є вірним посилання в ухвалі від 29.11.2024 р. на ч. 3 ст. 35 КПК України, відповідно до якої визначення судді (запасного судді, слідчого судді), а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретного провадження здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою та/або її окремою підсистемою (модулем) під час реєстрації відповідних матеріалів, скарги, клопотання, заяви чи іншого процесуального документа за принципом випадковості та в хронологічному порядку з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження на кожного суддю, заборони брати участь у перевірці вироків та ухвал для судді, який брав участь в ухваленні вироку або ухвали, про перевірку яких порушується питання (крім перегляду за нововиявленими обставинами), перебування суддів у відпустці, відсутності у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відрядженням, а також інших передбачених законом випадків, через які суддя не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді судових справ.

Але в матеріалах справи відсутній процесуальний документ, як вимагає ч. 3 ст. 35 КПК України, для визначення запасного судді.

Призначення запасного судді регламентовано ст. 320 КПК України, згідно якої у кримінальному провадженні, для проведення якого потрібен значний час, повинен бути призначений запасний суддя, який перебуває в залі судового засідання протягом судового розгляду. Рішення про необхідність призначення запасного судді приймає суд, що здійснюватиме судове провадження, одночасно з призначенням підготовчого судового засідання. Про призначення запасного судді робиться відмітка в журналі судового засідання (ч. 1 ст. 320 КПК Україна).

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.04.2024 року суддею ОСОБА_2 вирішено розглядати вищевказану справу колегіально судом у складі трьох суддів.

Згідно звіту про автоматичне визначення запасного судді від 18.04.2024 р. мене визначено запасним суддею, але рішення про призначення запасного судді судом не приймалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 КПК України запасний суддя перебуває в залі судового засідання протягом судового розгляду, але я не перебувала в залі судового розгляду вказаної справи, а тому члена колегії у справі № 953/3006/23 не може бути замінено на запасного суддю.

За ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суддя розглядає справи, одержані згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. На розподіл судових справ між суддями не може впливати бажання судді чи будь-яких інших осіб.

З урахуванням вищевикладеного наведена в заяві про самовідвід підстава, на мою думку, є безперечною підставою для відводу судді, оскільки прямо передбачена п. 5 ч. 1 ст. 75 КПК України.

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення.

Статтями 2,3 Кодексу суддівської етики встановлено, що суддя має уникати будь-якого незаконного впливу на його діяльність, пов`язану зі здійсненням правосуддя, та бути незалежним від своїх колег у процесі прийняття рішень. Він не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Рішення суду повинні сприяти зростанню довіри до правосуддя в суспільстві з тим, щоб як сторони, так і будь-який сторонній спостерігач, могли бути впевненими, що рішення по справі базуються виключно на матеріалах справи за результатами судового розгляду, а не на будь-якому упередженому ставленні судді. Відхилення заяви про самовідвід, у якій суддя обґрунтовано посилається порушення визначення запасного судді та відповідно заміни члена колегії запасним суддею, тобто порушенням вимог ч. 3 ст. 35, ст. 320 КПК України, такій довірі не сприяють.

Суддя ОСОБА_1