Ухвала

від 20.01.2025 по справі 953/3006/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/3006/23 Номер провадження 11-кп/814/983/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

із секретарем судового засідання - ОСОБА_5 ,

за участю:

обвинуваченого- ОСОБА_6 ,

захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8

прокурора- ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава в режимі відеоконференції апеляційну скаргу із внесеними змінами захисника - адвоката ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 29 листопада 2024 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 27.01.2025 (включно) відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Новоосинове Куп`янського району Харківської області, освіта вища, одруженого, пенсіонера, директора СТОВ «Мрія», який є депутатом Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.111-1, ч.1 ст.111-2 КК України.

Приймаючи рішення місцевий суд врахував: наявність обгрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, ризиків, передбачених п. 1,3 ч.1 ст.177 КПК України, які не зменшилися, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; тяжкість злочину, особу обвинуваченого, а також неможливість інших більш м`яких запобіжних заходів запобігти встановленим вище ризикам.

З цим рішенням не погодився захисник ОСОБА_10 та подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та, в разі встановлення підстав, постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання прокурора, визначивши заставу, як альтернативний запобіжний захід.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що до тексту клопотання не додано жодного документу, яким сторона обвинувачення обгрунтовує зазначені ризикі.

Наголошує, що стороною захисту було забезпечено участь 5 свідків у кримінальному провадженні для допиту у судовому засіданні, однак колегією суддів Червонозаводського районного суду м.Харкова з невстановлених причин допитано лише одного свідка, що вказує на штучне затягування судового розгляду та прямо впливає на строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 та звертає увагу на погіршення стану його здоров`я.

Разом з цим захисником ОСОБА_10 подано суду змінену апеляційну скаргу, в якій останній вказує, що захисник ОСОБА_8 здав до ГУ ДМС у Харківській області паспорт громадянина України для виїзду за кордон на ім`я ОСОБА_6 .

Та при цьому звертає увагу, що оскаржена ухвала постановлена незаконним складом суду.

В судове засідання захисник ОСОБА_10 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду не з`явився, в зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні,.

Захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не заперечували проти розгляду за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_6 , які підтримали подану апеляційну скаргу із внесеними змінами, прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Під час апеляційного розгляду, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного та міжнародного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо продовження існування ризиків передбачених ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому злочинів може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК України, за одне з яких предбачене покарання, в разі доведення вини, у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

Однак, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням фактичних обставин кримінального провадження, а саме того, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ національної безпеки, вчиненого в умовах воєнного стану та збройної агресії російської федерації, на думку колегії суддів, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

При цьому належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов`язків.

За таких обставин, посилання захисників на недоведеності існування ризиків, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки існування ризиків в тому числі і втечі від правоохоронних органів та суду об`єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.

Посилання захисників про те, що ОСОБА_6 має велику кількість нагород, користується авторитетом, в даному конкретному випадку недостатньо свідчить про належне виконання обвинуваченим своїх процесуальних прав та обов`язків, в разі обрання щодо нього більш м`якого запобіжного заходу.

Враховуючи наведене, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення та дійшов обґрунтованого висновку про те, що ризики встановленні під час обрання запобіжного заходу на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

Разом з цим, суд першої інстанції, постановляючи рішення, не визначив відносно обвинуваченого заставу та належним чином вмотивував своє рішення з цього приводу, з чим колегія суддів погоджується оскільки ч.5 ст.183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.109-114-2, 258-258-6, 260,261,402-405,407,408,429,437-442 КК України.

За таких обставин, колегія суддів вбачає, що застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів, ніж тримання під вартою без визначення розміру застави, не зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_6 його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Водночас, доводи сторони захисту щодо постановлення оскаржуваної ухвали незаконним складом суду, колегія суддів вважає не слушними, оскільки грубих порушень суду першої інстанції під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 колегією суддів не встановлено.При цьому, з матеріалів проваження вбачається, що колегію суддів визначено 18.04.2024 шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями. Одночасно під час автоматичного визначення складу колегії суддів у вказаному кримінальному провадженні відповідно до ч.3 ст.35 КПК України визначено запасного суддю.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що не перебування запасного судді під час розгляду справи в залі не перешкоджає розпочати судовий розгляд з початку за клопотанням однієї із сторін кримінльного провадження.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 та відсутності підстав для зміни чи скасування судового рішення за доводами апеляційної скарги із внесеними змінами захисника ОСОБА_10 .

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу із внесеними змінами захисника-адвоката ОСОБА_10 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Червонозаводського районного суду м.Харкова від 29 листопада 2024 року щодо ОСОБА_6 - без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4