Ухвала

від 23.12.2024 по справі 953/3006/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 953/3006/23 Номер провадження 11-кп/814/2102/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю:

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7

прокурора- ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтава в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 09 жовтня 2024 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора та продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 07.12.2024 включно відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Новоосинове Куп`янського району Харківської області, освіта вища, одруженого, пенсіонера, директора СТОВ «Мрія», який є депутатом Курилівської сільської ради Куп`янського району Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.111-1, ч.1 ст.111-2 КК України.

Приймаючи вказанерішення місцевийсуд врахував:наявність обгрунтованоїпідозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йомукримінальних правопорушень,ризиків,передбачених п.1,3ч.1ст.177 КПК України, які не зменшилися, а саме те, що обвинувачений може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків; тяжкість злочину, особу обвинуваченого, а також неможливість інших більш м`яких запобіжних заходів запобігти встановленим вище ризикам.

З рішенням не погодився захисник-адвокат ОСОБА_9 та подав апеляційну скаргу, у якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою частково задовольнити клопотання прокурора, визначивши заставу, як альтернативний запобіжний захід.

Свої вимоги захисник обгрунтовує тим, що клопотання про продовження строку тримання відносно обвинуваченого ОСОБА_6 не містить посилання на докази та не містить відомостей, що заявлені ризики не зменшились, або з`явились нові.

Зазначає, що повноваження Курилівської сільської ради, де ОСОБА_6 є депутатом призупинено, оскільки утворено Курилівську сільську військову адміністрацію.

Звертає увагу на погіршення стану здоров`я обвинуваченого ОСОБА_6 .

Захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду в засідання не з`явились. Від адвоката ОСОБА_9 на адресу суду надійшло клопотання про здійснення апеляційного розгляду за його відсутності.

Заслухавши доповідача,пояснення захисника ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_6 в підтримкуподаної апеляційноїскарги,пояснення прокурора,який заперечувавпроти задоволенняапеляційної скарги,перевіривши доводиапеляційної скаргита матеріаликримінального провадження,колегія суддівдійшла такоговисновку.

У відповідності до ч.2 ст.392 КПК України ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч.5 ст.394 КПК України зазначені вище ухвали суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Враховуючи все вищевказане суд встановив, що судом першої інстанції були дотримані зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, а тому, враховуючи конкретні обставини даного кримінального провадження, обставини з якими закон пов`язує можливість, як застосування, так і продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в тому числі наявність ризиків, які давали суду достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_6 може здійснити дії, передбачені п.1,3 ч. 1 ст. 177 КПК України, підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

Колегія суддів, дійшла висновку, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з достатньою повнотою та об`єктивністю дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, дані про його особу та навів мотиви, з яких прийняв оскаржуване судове рішення.

Так, під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.111-1, ч.1 ст.111-2 КК України в передачі матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора; в умисних діях, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинені громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, за винятком громадян держави-агресора, з метою завдання шкоди Україні шляхом: реалізації чи підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора; добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та/або окупаційній адміністрації держави-агресора, за один з яких передбачена відповідальність, в разі доведення вини-до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої.

До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обгрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду та інші обставини, на які Європейський суд з прав людини посилався у своїх рішеннях (рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 р., рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991р.).

Колегія суддів враховує надані захисником для долучення до матеріалів справи, характеризуючі документи стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 та вважає непереконливими доводи викладені в апеляційній скарзі захисника-адвоката ОСОБА_9 , що дані про особу обвинуваченого є такими, що дають всі підстави для застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , повно та об`єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження цього запобіжного заходу, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, дані про його особу, наявність ризиків, передбачених п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, та прийняв відповідне судове рішення, яке не суперечить вимогам закону та загальним засадам кримінального провадження, у зв`язку з чим не вбачається підстав для задоволення апеляційної скарги.

При цьому, судом першої інстанції не визначено відносно обвинуваченого заставу та належним чином вмотивовано рішення з цього приводу, з чим колегія суддів погоджується , оскільки ч.5 ст.183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.109-114-2, 258-258-6, 260,261,402-405,407,408,429,437-442 КК України.

Приймаючи до уваги відсутність будь-яких порушень норм КПК України з боку суду першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування ухвали судді.

Керуючись ст.ст.376,405,407,422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Червонозаводського районного суду м.Харкова від 09 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_6 без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4