Постанова

від 10.12.2024 по справі 201/1889/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9128/24 Справа № 201/1889/24 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:

головуючого судді: Новікової Г.В.

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

за участю секретаря Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управління механізації будівництва №1 і К», треті особи Головне управління Державної податкової служби України в Дніпропетровській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов`язання нарахувати та сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на розмір заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 році ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою. В обґрунтування посилався на те, що працюваву ТОВ «Управліннямеханізації будівництва№1і К» у період з 22.08.1991 року по 12.04.2021 року. Відповідно до довідки форми ОК-5 товариством за окремі періоди не сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме: з листопада 2008 року по січень 2009 року, з березня 2009 року по серпень 2009 року, з жовтня 2009 року по липень 2010 року, з січня 2011 року по лютий 2011 року, за травень 2011 року, з січня 2012 року по березень 2012 р., за червень 2012р., з січня 2013 р. по березень 2013 р., з січня 2014 р. по березень 2014 р., з травня 2014 р. по червень 2014 р., з жовтня 2014 р. по листопад 2014 р. Крім того, товариством частково були сплачені страхові внески у грудні 2010 р., квітні, липні, серпні, вересні, грудні 2014 р., з січня 2015 р. по червень 2015 р., з січня 2016 р. по червень 2016 р., з січня 2017 р. по грудень 2017 р., з лютого 2018 р. по грудень 2018 р., з січня 2019 р. по грудень 2019 р., з січня 2020 р. по грудень 2020 р., з січня 2021 р. по березень 2021 р. Вважає, що внаслідок невиконання обов`язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України відповідач порушив його право на перерахунок пенсії, яка вираховується із сум страхових внесків, оскільки у вказані періоди він перебував у трудових відносинах з товариством та йому нараховувалась заробітна плата.

За таких обставин, позивач вважав, що відповідач зобов`язаний сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за вказані періоди його роботи в ТОВ «Інтрасистемс».

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційнійскарзі позивачпросить рішеннясуду першоїінстанції скасуватита ухвалитинове прозадоволення позовнихвимог.В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги є тотожними доводам позовних вимог.

Вважає, порушено порядок розгляду справи, а саме судом розглянуто справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у зв`язку з чим він не зміг повністю реалізувати своє право на надання пояснень та доказів, вважає вказане рішення суду незаконним та необґрунтованим, справу розглянуто не об`єктивно, в односторонньому порядку, лише за наданими доводами позивача.

Також,зазначає що оскільки відповідач не надав відповіді на його звернення, то суд повинен був витребувати докази, того що позивач працював у визначені періоди згідно записів трудової книжки та отримував заробітну плату.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В судове засідання з`явився ОСОБА_1 .. Іншіучасники справив судовезасідання нез`явилися, прочас тамісцерозглядусправи повідомленіналежнимчином,прощосвідчить довідкапроотримання документівв електронномусуді (а.с.76зворот).

Від представника Головного управління Державної податкової служби України в Дніпропетровській області надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника (а.с. 77).

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіряючи законністьіобґрунтованістьрішення судупершоїінстанціївідповідно довимогчастини1статті367ЦПКУкраїниза наявнимивнійдоказами вмежахдоводівта вимогапеляційноїскарги,апеляційнийсудвважає,щоапеляційнаскарга непідлягаєзадоволенню зтакихпідстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог.

Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.253 КЗпП України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до п. 1ст. 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування»платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є суб`єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об`єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об`єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особисуб`єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

За п.2 ч.1 ст.1 Закону України" Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі Закону) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.1 вказаного Закону страхувальники роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно забз.1 п.1 ч.1 ст.4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ст.9 вказаного Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.2);

- обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.4); сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі договір про добровільну участь) (ч.5).

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

У пункті 1 частини першої статті 4 Закону України «Про облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зазначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 уперіод з22.08.1991 рокупо 12.04.2021 року перебував у трудових відносинах з ТОВ «Управління механізації будівництва №1 і К».

ТОВ «Управління механізації будівництва №1 і К є платником єдиного соціального внеску відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Наказом від 12.04.2021 року №2-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за власним бажанням.

12.04.2023 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Управління механізації будівництва №1 і К» із вимогою про сплату останнім до Пенсійного фонду єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за наступні періоди: з листопада 2008 р. по січень 2009 р., з березня 2009 р. по серпень 2009 р., з жовтня 2009 р. по липень 2010 р., з січня 2011 р. по лютий 2011 р., за травень 2011 р., з січня 2012 р. по березень 2012 р., за червень 2012р., з січня 2013 р. по березень 2013 р., з січня 2014 р. по березень 2014 р., з травня 2014 р. по червень 2014 р., з жовтня 2014 р. по листопад 2014 р., а також сплату у повному обсязі страхових внесків за періоди: грудень 2010 р., квітень, липень, серпень, вересень, грудень 2014 р., з січня 2015 р. по червень 2015 р., з січня 2016 р. по червень 2016 р., з січня 2017 р. по грудень 2017 р., з лютого 2018 р. по грудень 2018 р., з січня 2019 р. по грудень 2019 р., з січня 2020 р. по грудень 2020 р., з січня 2021 р. по березень 2021 року

Проте, конверт із вимогою до відповідача про сплату до Пенсійного фонду єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування повернувся на адресу позивача.

З аналогічною заявою 29.11.2023 року позивач звернувся до Головного управління

Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Листом від28.12.2023року№66130-52559/Б-01/8-0400/23Головне управлінняПенсійного фондуУкраїни вДніпропетровській областіповідомило,що оскільки в реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація про трудові відносини та нарахований дохід (відсутня сплата страхових внесків) за періоди з 01.11.2008р. по 31.01.2009р., з 01.03.2009р. по 31.08.2009р., з 01.10.2009р. по 31.07.2010р., з 01.01.2011р. по 28.02.2011р., з 01.05.2011р. по 31.05.2011р., з 01.01.2012р. по 31.03.2012р., з 01.06.2012р. по 30.06.2012р., з 01.01.2013р. по 31.03.2013р., з 01.01.2014р. по 31.03.2014р., з 01.05.2014р. по 30.06.2014р. та з 01.10.2014р. по 30.11.2014р., тому зазначені періоди до страхового стажу не зараховано.

Крім того, зазначено, що відповідальним за правильність, достовірність заповнення та подання звіту є страхувальник та у пенсійного органу відсутні повноваження самостійно вносити інформацію до реєстру застрахованих осіб, зазначені періоди можливо буде зарахувати до страхового стажу лише після сплати страхових внесків за зазначені періоди.

За індивідуальними відомостями про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 вбачається, що за періоди: з листопада2008р.по січень2009р.,з березня2009р.по серпень2009р.,з жовтня2009р.по липень2010р.,з січня2011р.по лютий2011р.,за травень2011р.,з січня2012р.по березень2012р.,за червень2012р.,з січня2013р.по березень2013р.,з січня2014р.по березень2014р.,з травня2014р.по червень2014р.,з жовтня2014р.по листопад2014р., відсутня інформація про нараховану заробітну плату, а також перерахований єдиний соціальний внесок.

Згідно наявниху матеріалахсправи відомостей з Державногореєстру фізичних осіб платників податківпроджерела/сумивиплачених доходівта утриманихподатків/станом на24.06.2022 рокувбачається,що у спірні періодипозивачу заробітна платане нараховувалась.

Так, у ІV кварталі 2008 року товариством нараховано позивачу заробітну плату у загальному розмірі 1304,35 грн. При цьому, згідно індивідуальним відомостям про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5 (далі довідка форми ОК-5), позивач отримував заробітну плату у розмірі 2350,23 грн. у жовтні 2008 року, тобто відомості про отримання позивачем доходу за листопад та грудень 2008 року для відрахування єдиного внеску у вказаному періоді у матеріалах справи відсутні.

У І кварталі 2009 року товариством нараховано позивачу заробітну плату у загальному розмірі 1063,04 грн. При цьому, згідно довідки форми ОК-5 позивач отримував заробітну плату у розмірі 1 063,04 грн. саме у лютому 2009 року, тобто відомості про отримання позивачем доходу у січні та березні 2009 року для відрахування єдиного внеску у вказаному періоді у матеріалах справи відсутні.

У ІІ кварталі 2009 року товариством позивачу заробітна плата не нараховувалась, отже підстави для відрахування єдиного внеску у період з квітня 2009року по червень 2009року у товариства були відсутні.

У ІІІ кварталі 2009 року товариством нараховано позивачу заробітну плату у загальному розмірі 1189,60 грн.. При цьому згідно довідки форми ОК-5 позивач отримував заробітну плату у розмірі 1 189,60 грн. саме у вересні 2009 року, тобто відомості про отримання позивачем доходу у липні та серпні 2009 року для відрахування єдиного внеску у вказаному періоді у матеріалах справи відсутні.

У ІV кварталі 2009 року товариством позивачу заробітна плата не нараховувалась, отже підстави для відрахування єдиного внеску у період з жовтня по грудень 2009р. у товариства були відсутні.

Аналогічні дані щодо не нарахування позивачу заробітної плати у І та ІІ кварталах 2010 року зазначені у довідці податкового органу, що свідчить про відсутність підстав для відрахування єдиного внеску у період з січня 2010 року по червень 2010 року.

У ІІІ кварталі 2010 року товариством нараховано позивачу заробітну плату у загальному розмірі 270,03 грн. При цьому, згідно довідки форми ОК-5 позивач отримував заробітну плату у загальному розмірі 270,03 грн. саме у серпні та вересні 2010р., тобто відомості про отримання позивачем доходу у липні 2010 року, для відрахування єдиного внеску у вказаному періоді, у матеріалах справи відсутні.

У І кварталі 2011 року товариством нараховано позивачу заробітну плату у загальному розмірі 90,90 грн. При цьому, згідно довідки форми ОК-5 позивач отримував заробітну плату у розмірі 90,90 грн. саме у березні 2011р., тобто відомості про отримання позивачем доходу у січні та лютому 2011р., для відрахування єдиного внеску у вказаному періоді у матеріалах справи відсутні.

У ІІ кварталі 2011р. товариством нараховано позивачу заробітну плату у загальному розмірі 1 095,23 грн. При цьому, згідно довідки форми ОК-5 позивач отримував заробітну плату у загальному розмірі 1 095,23 грн. саме у квітні та червні 2011року, тобто відомості про отримання позивачем доходу у травні 2011року для відрахування єдиного внеску у вказаному періоді у матеріалах справи відсутні.

У І кварталі 2012 року згідно довідки податкового органу, відсутня інформація про отримання позивачем доходів, отже, підстави для відрахування єдиного внеску у період з січня по березень 2012року відсутні.

У ІІ кварталі 2012р. товариством нараховано позивачу заробітну плату у загальному розмірі 2 400 грн. При цьому, згідно довідки форми ОК-5 позивач отримував заробітну плату у загальному розмірі 2 400 грн. саме у квітні та травні 2012р., тобто відомості про отримання позивачем доходу у червні 2012р., для відрахування єдиного внеску у вказаному періоді у матеріалах справи відсутні.

У І кварталі 2013року та у І кварталі 2014р., згідно довідки податкового органу, відсутня інформація про отримання позивачем доходів, отже підстави для відрахування єдиного внеску у період з січня по березень 2013року та з січня по березень 2014року відсутні.

У ІІ кварталі 2014року товариством нараховано позивачу заробітну плату у загальному розмірі 580,95 грн. При цьому, згідно довідки форми ОК-5 позивач отримував заробітну плату у розмірі 580,95 грн. саме у квітні 2014року, тобто відомості про отримання позивачем доходу у травні та червні 2014року, для відрахування єдиного внеску у вказаному періоді у матеріалах справи відсутні.

У ІV кварталі 2009року товариством нараховано позивачу заробітну плату у загальному розмірі 610 грн. При цьому, згідно довідки форми ОК-5 позивач отримував заробітну плату у розмірі 610 грн. саме у грудні 2014року, тобто відомості про отримання позивачем доходу у жовтні та листопаді 2014р., для відрахування єдиного внеску у вказаному періоді у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статей 76-81, 265 ЦПК України вказані обставини підлягають встановленню на підставі належних та допустимих доказів, які оцінюються самостійно судом в їх сукупності.

До істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у такому спорі, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення; при цьому позивач зобов`язаний довести протиправність поведінки відповідача, розмір заподіяної шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаютьсясторонами таіншими учасникамисправи. Доказуванняне можеґрунтуватися наприпущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд першої інстанції правильно зазначив, що позивачем в ході розгляду справи доказів отримання заробітної плати у спірні періоди для відрахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не надано, факт перебування із відповідачем у трудових відносинах не свідчить про отримання щомісячного доходу позивачем.

Відповідно достатті 84ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Позивач не звертався до суду із відповідним клопотання про витребування доказів для підтвердження позовних вимог.

Отже, враховуючи всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги фактично повторюють обґрунтування позовної заяви, зводяться до незгоди із наданою судом оцінкою встановлених обставин, не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права колегією суддів не встановлено.

Доводи про те, що судом розглянуто справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, що не дало змоги позивачу повністю реалізувати своє право на надання пояснень, доказів, не можуть бути прийнятими до уваги.

Згідно з правилами, визначеними статтею 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ; справ,що виникаютьз трудовихвідносин; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами, зокрема, є: справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно зі статтею 277 ЦПК України питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: залишення заяви відповідача без задоволення; розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2024 року відкрито провадження за вказаним позовом та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Доводи про те, що суд повинен був витребувати докази того, що позивач працював у визначені періоди згідно записів трудової книжки та отримував заробітну плату, тому що відповідач не надав відповіді на його звернення не можуть бути прийнятими до уваги.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Вимоги щодо належності, допустимості, достатності та достовірності доказів сформульовані у статтях 77-80 ЦПК України.

За ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Так, доказів того, що у зазначені періоди позивачем було відпрацьовано повний робочий місяць для відрахування страхових внесків у більшому розмірі, позивачем не надано, як і не заявлено клопотання щодо витребування цих доказів. Не надано таких доказів і до апеляційної скарги.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не порушив процесуальний порядок, дослідив докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового немає.

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.

Керуючись ст. ст. 368, 369, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: