Ухвала

від 10.12.2024 по справі 392/404/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 392/404/22

провадження № 61-14430ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 березня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Маловисківської міської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови та стягнення недонарахованої надбавки,

встановив:

23 жовтня 2024 року Маловисківська міська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 березня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2024 року у вказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2024 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 18 листопада 2024 року Маловисківська міська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу в новій редакції, а також доказ доплати судового збору за подання касаційної скарги.

Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на таке.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначенняпідставою касаційного оскарження судових рішень пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити посиланняна постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування норми права, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах.

У випадку визначенняпідставою касаційного оскарження судового рішення пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Судута застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення.

У випадку визначенняпідставою касаційного оскарження судового рішення пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Заявник зазначає, що касаційна скарга подається в порядку пункту 2 частини другої статті 389 ЦПК України. Однак, у скарзі взагалі відсутні будь-які посилання на необхідність відступлення від висновку щодо застосування певної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Поряд з цим у тексті нової редакції касаційної скарги заявник, зокрема, вказує, що постанова апеляційного суду не містить жодних посилань на правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також, що в рішенні суду першої інстанції є посилання на практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, але застосування постанов Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року в справі № 711/8227/16-ц, від 20 травня 2020 року в справі № 754/4355/17 та від 18 жовтня 2020 року в справі № 202/2817/19 різниться з обставинами справи щодо застосування дисциплінарного стягнення відносно позивача у справі.

Проте такі посилання заявника не заслуговують на увагу, оскільки серед переліку підстав касаційного оскарження судових рішень, визначеного частиною другою статті 389 ЦПК України, відсутні такі підстави касаційного оскарження, як неправильне застосування висновків Верховного Суду чи відсутність посилань на правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Верховний Суд роз'яснює заявнику, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов'язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.

Виконання наведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

Ураховуючи викладене, заявнику необхідно уточнити підстави касаційного оскарження та надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали із зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Керуючись статтями 127, 393 ЦПК України,

ухвалив:

Продовжити Маловисківській міській раді Новоукраїнського району Кіровоградської області строк для усунення недоліків касаційної скарги на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 березня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 вересня 2024 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М. Ю. Тітов