Рішення

від 12.11.2024 по справі 686/18935/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/18935/24

Провадження № 2/686/5358/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:

головуючої судді Павловської А.А.,

з участю секретаря судового засідання Вороніної К.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представниці позивачки ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Хмельницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищого професійного училища №4 м. Хмельницького (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 ) про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, зобов`язання провести перерахунок і виплату грошових коштів, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позицій учасників справи

08 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням остаточно уточнених позовних вимог, просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ директора Вищого професійного училища №4 міста Хмельницького №47-к від 06.06.2024 року «Про звільнення у зв`язку з поданою заявою» в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера Вищого професійного училища №4 міста Хмельницького;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Вищого професійного училища №4 міста Хмельницького;

- зобов`язати Вище професійне училище №4 міста Хмельницького провести перерахунок належних ОСОБА_1 грошових коштів (заробітної плати, відпускних, лікарняних листків з тимчасової втрати працездатності, матеріальної допомоги на оздоровлення), поновивши надбавку за складність і напруженість у роботі (50% посадового окладу) та щомісячної премії виплативши їх за період з 01 березня 2024 р. по 31 травня 2024 року включно;

- стягнути з Вищого професійного училища №4 міста Хмельницького, ідентифікаційний код юридичної особи 02548506, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , середній заробіток за увесь час вимушеного прогулу в розмірі - 61 730,97 гривень з розрахунку 766,84 гривень за кожен робочий день, станом на момент поновлення на роботі;

- стягнути з Вищого професійного училища №4 міста Хмельницького, ідентифікаційний код юридичної особи 02548506, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , моральну шкоду в сумі 50000 грн.

- стягнути з Вищого професійного училища №4 міста Хмельницького, ідентифікаційний код юридичної особи 02548506, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі -25920 гривень та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3451 грн. 92 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивачкою зазначено таке.

01.08.1988 року відповідно до Наказу Хмельницького СПТУ №54-к від 01.08.1988 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду бухгалтера про, що зроблено запис в трудовій книжці. Наказом №34-к від 20.06.1989 року її було призначено на посаду головного бухгалтера навчального закладу. Наказом Міністерства освіти і науки України №402 від 22.08.2000 року Хмельницьке ПТУ №4 реорганізоване у Вище професійне училище №4. 04.06.2024 року ОСОБА_5 подала заяву про звільнення на підставі частини третьої статті 38 КЗпП за власним бажанням у зв`язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю. 06.06.2024 року ОСОБА_1 звільнена з посади на підставі частини першої статті 38 КЗпП за власним бажанням, про що директором Вищого професійного училища №4 міста Хмельницького видано наказ №47-к від 06.06.2024 року та зроблено відповідний запис в трудовій книжці. При цьому у Наказі про звільнення №47-к від 06.06.2024 року правою підставою звільнення вказано саме заяву працівника від 04.06.2024 року. Позивач вважає звільнення незаконним та таким, що грубо порушує її права, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Зазначає, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем більше 35 років, при цьому виконуючи функції головного бухгалтера установи, старанно і чесно виконувала свої посадові обов`язки, відносини з колегами та керівником будувала на засадах взаємоповаги та дружньої атмосфери, утримувалась від поведінки спрямованої на створення напруженої, ворожої, образливої атмосфери (погрози, висміювання, наклепи, зневажливі зауваження, поведінка загрозливого, залякуючого, принизливого характеру та інші способи виведення працівника із психологічної рівноваги), приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації.

З лютого2024року міжпозивачкою тадиректором виникконфлікт,пов`язаний зтим,що ОСОБА_1 під часвиконання своїхпосадових обов`язківвиявила тадоповіла директорупро фактичнувідсутність товарно-матеріальнихцінностей,що булиоплачені зарахунок бюджетнихкоштів напідставі наданихдо фінансовогопідрозділу навчальногозакладу первиннихбухгалтерських документів,договору таспецифікацій.З цьогочасу роботодавцемвживалися заходищодо покладенняна ОСОБА_1 та працівниківфінансового підрозділудодаткових трудовихобов`язків,які непередбачені посадовимиінструкціями,зокрема,але невиключно:щодо підготовкидокументів складання Актівзі списанняматеріальних цінностей.Вказані додатковіобов`язки керівникпокладав зарахунок протокольнихдоручень,а нешляхом внесеннязмін допосадових інструкційта збільшенняоплати праці.Поведінка роботодавцяносила характерцькування наробочому місці. Роботодавець систематичнолистами безвиробничої необхідностіта в терміни,за котріфізично неможливовиконати йогодоручення,вимагав виготовити додаткові документи,зібрати додатковуінформацію.При цьомуроботодавець не враховував необхідністьвиконання основнихпосадових обов`язківголовного бухгалтера щодоподання основноїфінансової табюджетної звітностіу встановленні нормами чинного законодавства терміни. Окрім того, вимагав виконання робочих завдань в період тимчасової непрацездатності працівників.

Згідно довідки про доходи ОСОБА_1 №424 від 11.09.2024 року за період з березня по травень позбавлено додаткової заробітної плати у вигляді щомісячної премії та додатково позбавлено обов`язкової надбавки за складність та напруженість у розмірі 50% посадового окладу.

Наказом №39-к від 17.05.2024 року "Про надбавки до посадових окладів" та Наказом №38-к від 17.05.2024 року "Про внесення змін до оплати праці" позивач була без будь-яких підстав та обґрунтувань виключена зі складу осіб на призначення та виплату премій, а у квітні також на виплату надбавки за складність та напруженість у розмірі 50% посадового окладу.

В наказі Наказ №39-к від 17.05.2024 року "Про надбавки до посадових окладів" не зазначено, в чому полягала несвоєчасність виконання та яких саме завдань, в чому полягало погіршення якості роботи головного бухгалтера, коли воно мало місце. Окрім того надбавку було встановлено за складність і напруженість в роботі, проте наказ не містить жодного посилання на зниження напруженості, зменшення обсягу та складності роботи головного бухгалтера. Також не надано доказів зменшення фонду заробітної плати.

Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачка здійснює у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 за даними довідки про доходи №424 від 11.09.2024 року, згідно котрої ОСОБА_1 отримала 8627,00 грн. (оклад за квітень 2024 року) + 4313,50 (надбавку за квітень 2024 року ) + 8627,00 грн. (оклад за травень 2024 року) + безпідставно позбавлена 4313,50 (надбавки за травень 2024 року) + премій за квітень-травень у розмірі 50% посадового окладу 8627,00 (4313,50+4313,50).

Протиправна поведінка роботодавця до звільнення та винесення незаконного наказу про звільнення призвели до моральних страждань та як наслідок погіршення стану здоров`я, зокрема: підвищення артеріального тиску, тривожності. Внаслідок погіршення стану здоров`я позивач приймала ліки для нормалізації артеріального тиску та антидепресанти. Особливого занепокоєння позивач зазнала внаслідок того, що присвятила основну частину свого життя роботі у навчальному закладі. Ввесь трудовий шлях пройшла без жодних зауважень та доган, користуючись авторитетом колег та керівництва, належним чином виконувала свої трудові функції. Окрім того, позивач вважає, що поведінка керівника навчального закладу є неетичною та такою, що не відповідає подіям в країні у зв`язку із збройною агресією російської федерації. Розмір моральної шкоди оцінює в 50000 грн.

Позивачка та її представниця в судому засіданні вимоги позову підтримали, просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в позові відмовити, посилаючись на те, що позовна заява не містить нормативного обґрунтування, а саме правової підстави поновлення на роботі позивачки. Наполягає на тому, що позивачка просила звільнити її з роботи і відповідач не міг відмовити, оскільки в іншому випадку вона була б протиправно примущена до продовження праці, тобто її права у такий спосіб було б порушено. Оскільки роботодавець не вбачав підстав стверджувати про наявність будь-яких порушень законодавства про працю в його діях, звільнення відбулося з підстави ч. 1 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням позивачки. Можливо, відповідач припустився помилки, не володіючи інформацією щодо актуальної судової практики з цього питання, однак і в заяві позивачки на звільнення не було ані вказівок на конкретні факти порушення трудового законодавства, ані посилання на докази такого порушення. Звертає увагу на те, що цькування зі сторони відповідача щодо позивачки не було. Дійсно, позивачка та директор з виробничих питань часто не знаходили спільної мови; це було викликано тим, що позивачка працювала, як звикла за тривалий час її роботи, однак з часом вимоги до виконання відповідних посадових обов`язків змінилися. Емоції між ними дійсно були, однак це не могло заважати роботі. Додатково зазначає, що призначення доплат і преміювання працівників відповідача компетенція директора, тому в цій частині позов також безпідставний. Водночас зауважує, що моральна шкода, про яку заявлено позивачкою, обґрунтована нею в судовому засіданні причинами до звільнення, а не самим звільненням, тоді як це не є предметом судового розгляду у даній справі відповідно до тексту позовної заяви. Окремо звертає увагу на завищений на його думку розмір витрат на професійну правничу допомогу і просить їх зменшити, оскільки ані позовна заява, ані справа не мають такої складності, за якої відповідний розмір гонорару був би виправданим. Крім того, оскільки позивачка допускала зловживання процесуальними правами, затягуючи розгляд справи численними клопотаннями, просить судові витрати покласти на позивачку.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки не повідомив. За таких обставин суд вважає за можливе судовий розгляд справи проводити за його відсутності.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 11.07.2024 позовну заяву було постановлено залишити без руху, надавши позивачці строк для усунення недоліків заяви.

17.07.2024 недоліки заяви усунуто.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 18.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження,без проведення судового засідання та без повідомлення сторін.

02.08.2024 представник Вищого професійного училища №4 м. Хмельницького подав до суду відзив на позов.

13.08.2024 позивач подала до суду заяву про виклик свідків, представник відповідача заявив клопотання про доручення доказів.

14.08.2024 представник позивача подала до суду клопотання: про залучення ОСОБА_4 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимоги на предмет спору, про долучення до матеріалів справи доказів та витребування доказів, про збільшення позовних вимог, про розгляд справив порядку загального позовного провадження. Також надало додаткові пояснення у справі.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 16.08.2024 відмовлено Вищому професійному училищу №4 міста Хмельницького у закритті провадження у справі. Докази, подані сторонами 13.08.2024 і 14.08.2024, приєднано до матеріалів справи. Залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4 . Витребувано у Вищого професійного училища №4 міста Хмельницького деталізовану довідку в розрізі виплат щодо усіх видів нарахувань, утримань та перерахувань премій, відпускних та основної заробітної плати за період з 01.06.2023 по 06.06.2024 ОСОБА_1 . Розгляд справи продовжено за правилами загального позовного провадження. Призначено у справі підготовче засідання в приміщенні Хмельницького міськрайонного суду на 12.09.2024 о 10.00.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 25.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.10.2024.

12.11.2024 розгляд справи закінчено ухваленням рішення суду по суті заявлених вимог.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Встановлено, що згідно трудової книжки ОСОБА_1 відповідно до Наказу Хмельницького СПТУ №54-к від 01.08.1988 року було переведено на посаду бухгалтера Хмельницького СПТУ №4.

12.05.1989 позивачку призначено виконуючою обов`язки головного бухгалтера в тій же установі.

20.06.1989 позивачку призначено головним бухгалтером училища.

Наказом Міністерства освіти і науки України №402 від 22.08.2000 року Хмельницьке ПТУ №4 реорганізоване у Вище професійне училище №4 (арк. ст. 17 21 т. 1).

Згідно анкети про виконання головним бухгалтером бюджетної установи своїх повноважень за 2023 рік (арк. спр. 143 151 т. 2), відповідач в особі директора ВПУ № 4 м. Хмельницького погоджувався з тим, що позивачка належно виконувала у 2023 році свої посадові обов`язки.

Згідно штатного розпису по загальному фонду ВПУ № 4 м. Хмельницького з 01.01.2024, для посади головного бухгалтера визначено надбавку за складність, напруженість у роботі та інші в сумі 4744,85 грн. (арк. спр. 139 140 т. 2).

28.02.2024 відповідач наказом № 18к ввів у штатний розпис по спеціальному фонду 0,5 ставки помічника директора з контролю (арк. спр. 34 т. 1).

В період березня травня позивачка і директор ВПУ № 4 м. Хмельницький вели інтенсивне ділове листування на предмет надання директором розпоряджень, виконання їх позивачкою, звітування та контролю за виконанням наданих розпоряджень у визначені директором строки (арк. спр. 35 97 т. 1).

18.03.2024 відповідачем було видано наказ № 29 про планування роботи на тиждень та надання звітів, за яким в тому числі позивачці слід було в подальшому організовувати планування роботи своїх безпосередніх підлеглих та витребовувати у них звіти щодо її виконання (арк. спр. 40 т. 1).

21.03.2024 відповідачем було видано наказ № 32, за яким позивачці було наказано перерозподілити обов`язки між працівниками бухгалтерії в зв`язку зі зменшенням їх чисельності та з метою належного ведення бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей (арк. спр. 44). Такий перерозподіл надано на затвердження (арк. спр. 45 т. 1).

25.03.2024 відповідачем було видано наказ № 33, яким створено інвентаризаційну комісію, до складу котрої включено в тому числі позивачку, провідного бухгалтера та бухгалтера (тобто всіх працівників бухгалтерії) (арк. спр. 46 т. 1).

04.05.2024 року ОСОБА_1 звернулась до директора Вищого професійного училища №4 з заявою про звільнення її з посади головного бухгалтера за ч.3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю з 05.06.2024 (арк. спр. 15 т. 1).

13.05.2024 на робочій нараді директор ВПУ № 4 м. Хмельницького наполягав на тому, що під час перебування на лікарняному (за виключенням важкої хвороби чи госпіталізації) відповідальні працівники в дистанційному режимі можуть виконувати певні завдання, які на них покладені. Відмова про повне ігнорування своїх функціональних та інших обов`язків під час лікарняних буде враховано в подальшій роботі. Зазначене підтверджується протоколом № 180 робочої наради 13.05.2024, затвердженого директором ВПУ № 4 м. Хмельницького (арк. спр. 73 74 т. 1).

17.05.2024 відповідачем видано наказ № 39к про надбавки до посадових окладів, в якому не зазначено ані про виплату позивачці надбавки, ані про позбавлення її такої виплати і підстави для цього (арк. спр. 83 т. 1).

Наказом директора ВПУ № 4 м. Хмельницького №47-к від 06.06.2024 року ОСОБА_1 було звільнено з посади головного бухгалтера за власним бажанням, частина перша статті 38 КЗпП України (арк. спр. 14, 24 т. 1).

Наказом т.в.о. директора ВПУ № 4 м. Хмельницького №70-к від 01.08.2024 року було внесено зміни до п. 1 наказу від 06.06.2024 № 47к, замінивши слова «за власним бажанням, частина третя статті 38 КЗпП України» на слова «за власним бажанням, частина третя статті 38 КЗпП України» (арк. спр. 132 т. 1).

Наказом директора ВПУ № 4 м. Хмельницького №72к від 05.08.2024 року наказ від 01.08. 2024 № 70к було скасовано (арк. спр. 138 т. 1).

За два місяці до звільнення позивачка отримала такі виплати за виконану роботу від відповідача (арк. спр. 3 т. 2):

- у квітні: 8627,00 грн. зарплати, 4313,50 грн. доплати за складність і напруженість;

- у травні: 8627,00 грн. зарплати.

Листки непрацездатності у відповідачки станом на 19.09.2024 відсутні (арк. спр. 52 т. 2).

4. Мотивована оцінка доводів сторін, норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково з таких мотивів.

Позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі підлягають до задоволення частково.

Так, згідно з ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Позивачка подала відповідачеві заяву про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, згідно котрої працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Відповідач як роботодавець позивачки дійсно допускав порушення законодавства про працю, зокрема ним фактично безпідставно позбавлено відповідачку надбавки до заробітної плати, визначеної штатним розкладом, а також директором надано розпорядження про необхідність виконання частини своїх трудових обов`язків працівниками під час тимчасової непрацездатності. Щодо доводів позивачки про чинення мобінгу (цькування) не може бути взято судом до уваги в обґрунтування заявлених позовних вимог, оскільки воно не підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.

Дійсно, позивачка не деталізувала в своїй заяві фактів порушень, що змусили її до подання заяви про звільнення, однак законом така деталізація не вимагається.

Заперечуючи наявність будь-яких порушень зі свого боку, відповідач звільнив позивачку за ч. 1 ст. 38 КЗпП України, згідно котрої працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Відповідач застосував звільнення у строк, про який просить працівник, за цією частиною статті, хоча визначені в ній підстави звільнення не були заявлені позивачкою.

У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (частина третя статті 38 КЗпП України) - не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору. При незгоді роботодавця звільнити працівника із підстав, передбачених частиною третьою статті 38 КЗпП України, останній може відмовити у розірванні трудового договору, але не вправі розірвати цей договір з інших підстав, які працівником не зазначалися.

Саме така правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом України щодо застосування норм матеріального права у справах, що виникали із трудових спорів у подібних правовідносинах, а саме: у постанові Верховного Суду України від 31 жовтня 2012 року в справі № 6-120 цс12; постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013 року в справі № 6- 34цс13; постанові Верховного Суду України від 13.06.2018 року по справі № 741/1128/17; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року в справі №754/1936/16-ц, провадження № 61-28466св18; у постанові від 17 квітня 2019 року у справі №216/7189/14-ц; постанові Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 січня 2021 року у справі №522/18387/17.

Отже, позивачку слід поновити на посаді головного бухгалтера Вищого професійного училища № 4 м. Хмельницького.

Вимога про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення задоволенню не підлягає, оскільки, як зазначено в правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 21 травня 2014 року (справа № 6-33 цс 14), закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240 КЗпП України.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок належних позивачці грошових коштів суд виходить із такого.

Згідно з ст. 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Стаття 2 Закону України «Про оплату праці» передбачає структуру заробітної плати, відповідно до якої: основна заробітна плата винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Тобто, надбавки є складовою додаткової заробітної плати, які встановлюються за певних умов.

Підпунктом 2 пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» передбачена можливість встановлювати працівникам установ, закладів та організацій освіти, науки, культури, які мають статус національних в тому числі надбавку працівникам: а) у розмірі до 50 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати, тарифної ставки): - за високі досягнення у праці; - за виконання особливо важливої роботи (на строк її виконання); - за складність, напруженість у роботі. Граничний розмір зазначених надбавок для одного працівника не повинен перевищувати 50 % посадового окладу. Таке обмеження не поширюється на працівників національних закладів (установ). У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначені надбавки скасовуються або зменшуються.

Отже, позбавлення надбавки за складність та напруженість може відбуватися в у випадках та спосіб передбачений законодавством. Водночас, роботодавець не може без будь-яких пояснень та причин позбавити працівника вказаних виплат.

В наказі Наказ №39-к від 17.05.2024 року "Про надбавки до посадових окладів" не зазначено, в чому полягала несвоєчасність виконання та яких саме завдань, в чому полягало погіршення якості роботи головного бухгалтера, коли воно мало місце. Окрім того надбавку було встановлено за складність і напруженість в роботі, проте наказ не містить жодного посилання на зниження напруженості, зменшення обсягу та складності роботи головного бухгалтера. Також не надано доказів зменшення фонду заробітної плати.

Отже, в врахуванням тієї обставини, що в зазначений період позивачка не мала періодів тимчасової непрацездатності, слід зобов`язати відповідача провести перерахунок належних позивачці коштів за травень 2024 року (заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку), включивши надбавку за складність і напруженість у роботі, та виплатити позивачці недоотриману суму коштів.

В зазначений перерахунок суд не включає вказану в заяві про зміну предмету позову премію, оскільки питання преміювання працівників належить до виключної компетенції директора ВПУ № 4 м. Хмельницького, що підтверджується Положенням про преміювання працівників училища (арк. спр. 175 184 т. 2), з огляду на що в зазначеній частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд виходить із таких міркувань.

Згідно з реченням першим ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Позовну вимогу позивачки про поновлення на роботі задоволено, відтак суд одночасно приймає рішення про виплату їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі Порядок).

Згідно довідки про доходи №424 від 11.09.2024 року ОСОБА_1 отримала 8627,00 грн. (оклад за квітень 2024 року) + 4313,50 (надбавку за квітень 2024 року ) + 8627,00 грн. (оклад за травень 2024 року) + безпідставно позбавлена 4313,50 (надбавки за травень 2024 року).

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період: 25881 грн. (8627,00 грн. (оклад за квітень 2024 року) + 4313,50 (надбавку за квітень 2024 року ) + 8627,00 грн. (оклад за травень 2024 року) + безпідставно позбавлена 4313,50 (надбавки за травень 2024 року))/ на 45 (фактично відпрацьовані дні в квітні та травні 2024 року) = 575,13 гривень.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді згідно пункту 8 Порядку.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства згідно пункту 8 Порядку.

Так, останніми двома календарними місяцями для розрахунку були квітень та травень місяць 2024 року, 22 та 23 робочих дні відповідно, тобто середньомісячне число робочих днів у місяці становить: 22+23/2= 22,5 дні.

Розрахунковий період станом на 12 листопада 2024 року з дня - 7 червня 2024 року (період вимушеного прогулу) становить: 5 місяців та 5 робочих днів, тобто за цей час було (22,5х5+5) = 117,5 робочих днів (зазначене стверджується позивачем і відповідачем не оспорюється).

Отже сума, яка підлягає до виплати за час вимушеного прогулу за період з 07.06.2024 року по 12.11.2024 року включно, становить 67578,17 грн. (575,13 грн. х 117,5 робочих днів) і її слід присудити на користь позивачки з відповідача.

Вищевказаний порядок розрахунку відповідає сформованій правовій позиції щодо розрахунку середньої зарплати за час вимушеного прогулу у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 року у справі № 6-419цс16.

Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та вираховуються при виплаті працівнику. Отже, присуджена позивачці на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу має бути зменшена на суму податків і зборів при її виплаті.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 359/10023/16-ц та від 18.04.2019 у справі № 812/2/16.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд бере до уваги таке.

Згідно з ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порушення законних прав позивачки, а саме неетична поведінка директора ВПУ № 4 м. Хмельницького (арк. спр. 87, 92 т. 1) і вище викладені порушення відповідачем законодавства про працю призвели до моральних страждань позивачки і вимагали та вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Враховуючи характер порушення, глибину та тривалість завданих моральних страждань, вимоги розумності і справедливості, належну позивачці з відповідача компенсацію моральної шкоди слід визначити в сумі 5000,00 грн., в решті вимоги про стягнення моральної шкоди відмовивши за її недоведеністю.

5. Процесуальні питання

Понесені позивачкою судові витрати складаються з судового збору і витрат на правничу допомогу.

Відповідачем не заявлено будь-яких понесених ним судових витрат до розподілу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено частково, відтак судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому доводи відповідача про покладення судових витрат виключно на позивачку суд до уваги не бере, оскільки стверджуване ним зловживання позивачкою своїми процесуальними правами в ході розгляду справи встановлене не було.

Отже, розрахунок компенсації коштом відповідача понесених судових витрат позивачки є таким: (сплачені позивачкою 3451,92 грн. судового збору + 30240 грн. витрат на правничу допомогу) х (присуджені 67578,17 грн. середнього заробітку + компенсація моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.) : (заявлені в позові 90103,70 грн. середнього заробітку + 50000 грн. моральної шкоди) = 17453,49 грн.

Суд також бере до уваги, що відповідач наполягав на зменшенні витрат на правничу допомогу з огляду на їх не співмірність зі складністю справи. З цих підстав з урахуванням частин 4, 5 ст. 137 ЦПК України, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу на суму 2453,49 грн.

Внаслідок зазначеного розмір судових витрат позивачки, що підлягає стягненню з відповідача, становитиме 15000,00 грн.

Надалі, відповідно до пунктів 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

На підставі зазначеного слід звернути рішення суду до негайного виконання в частині поновлення позивачки на роботі та стягнення на її користь з відповідача заробітної плати за один місяць.

Керуючись статтями 12, 81, 82, 137, 141, 258 - 259, 263 - 265, 268, 354, 430 ЦПК України, ст. ст. 235, 237-1 КЗпП України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Вищого професійного училища № 4 м. Хмельницького.

Зобов`язати Вище професійне училище № 4 м. Хмельницького провести перерахунок належних ОСОБА_1 від Вищого професійного училища № 4 м. Хмельницького грошових коштів за травень 2024 року (заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку), включивши надбавку за складність і напруженість у роботі, та виплатити ОСОБА_1 недоотриману суму коштів.

Стягнути зВищого професійногоучилища №4м.Хмельницького накористь ОСОБА_1 середнійзаробіток за часвимушеного прогулув сумі67578,17грн.,з якоїпідлягають утриманнювизначені законодавствомподатки ізбори;компенсацію моральноїшкоди всумі 5000,00грн., судові витрати в сумі 15000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Звернути рішення суду до негайного виконання в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Хмельницькому апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Дата складення повного тексту рішення суду 22.11.2024.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Вище професійне училище № 4 м. Хмельницького, ЄДРПОУ: 02548506, адреса: 29016, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 10.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Суддя: