Рішення

від 06.12.2007 по справі 12/363

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12/363

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  12/363

06.12.07

За позовом                    Комунального підприємства виконавчого органу Київради

(Київської міської державної адміністрації) "Київреклама"

До                              Приватного підприємства "ДІЛ"

Про                              стягнення 78048,57 грн.

Суддя  Прокопенко Л.В.

Представники:

Від позивача                      Клочай Н.І. –предст. (дов. № 196-1673 від 21.06.07р.)

Від відповідача          не з'явився

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "ДІЛ" про стягнення заборгованості у розмірі 78048,57 грн. (75308,79 грн. –основний борг, 2039,11 грн. – збитки від інфляції, 700,67 грн. –3% річних), яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем договору № 148/ТК на право тимчасового користування місцем (-ямі) для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами від 01.01.05 р. і додатків до нього та договору № 148/ПР на встановлення пріоритету на місце (-я) для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами від 01.01.05 р. і додатків до нього.

Ухвалою суду від 26.09.07 р. за зазначеною вище позовною заявою порушено провадження у справі № 12/363 та призначено розгляд справи на 06.11.07 р.

07.11.2007 року позивач подав через відділ діловодства суду уточнення до позовної заяви, відповідно до якого просить суд припинити провадження в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 75 308, 79 грн. у зв'язку зі сплатою її відповідачем, та просить стягнути з приватного підприємства «ДІЛ»суму  штрафних санкцій у розмірі 2 739, 78 грн., де 700,67 грн. - сума 3% річних, 2 039,11 грн. - індекс інфляції, та судові витрати покласти на Відповідача. Подана заява судом приймається до розгляду.

Ухвалою суду від 08.11.07р. розгляд справи призначено на 27.11.07р.

27.11.07 р. представник відповідача знову не з'явився, причини неявки не повідомив.

Ухвалою суду від 27.11.2007р. розгляд справи відкладено на 06.12.2007р.

Представник відповідача 06.12.2007р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення приватного підприємства «ДІЛ»до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.12.07р. оголошено повний текст рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.05 р. між Госпрозрахунковою організацією "Київреклама", правонаступником якої, згідно Рішення Київської міської ради від 28.09.06 р. № 8/65, є Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) - (Робочий орган) та приватним підприємством «ДІЛ» (Розповсюджувач) було укладено Договір № 148/ТК, відповідно до умов якого Робочий орган надає Розповсюджувачу зовнішньої реклами право на тимчасове користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами на підставі дозволів, а Розповсюджувач використовує надані місця за цільовими призначеннями - для розміщення об'єктів, та здійснює оплату за право користування цими місцями.

Також сторонами були укладені Додатки (Адресні програми) до Договору, на підставі яких відповідачу було передано право тимчасового користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, а також було визначено місця розташування об'єктів, базова ціна та строк користування ними (Додаток №1 від 01.01.05р., №1 від 07.03.05р., №1 від 01.07.05р., №2 від 01.01.05р., №2 від 07.03.05р., №2 від 01.07.05р., №3 від 01.04.05р., №3 від 01.07.05р., №4 від 03.05.06р., №5 від 01.03.06р., №6 від 07.06.07р., №6 від 07.06.07р., № 7 від 04.07.07р., № 7 від 04.07.07р.), копії яких долучені до матеріалів справи.

Крім того, в період 07.03.05р. по 12.05.06р. між позивачем та відповідачем було укладено Додаткові угоди, відповідно до яких Сторони додатково погоджували між собою зміни, що вносилися до вищезазначених Адресних програм, змінювали плату за тимчасове користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, вирішували питання про відстрочку виконання Розповсюджувачем прострочених договірних зобов'язань та пролонгували строки дії окремих Договорів, а також дійшли згоди розірвати Договір в частині місць, наданих для розміщення об'єктів зовнішньої реклами.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що видаються виконавчими органами сільських, селищних міських рад, та в порядку, встановленими цими органами на підставі типових правил, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 Типових правил, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами"(далі - Правила) для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільською, селищною, міською радою може утворюватись відділ, управління або уповноважуватися установа, організація.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15.07.02р. №1395 "Про затвердження Положення госпрозрахункової організації "Київреклама" встановлено, що позивачу надано право щодо надання платних послуг у сфері розміщення реклами.

Відповідно до п. 32 Правил плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою).

Згідно з п. 5.2 Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами у м. Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.12.02 р. № 2159 (зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 19.12.02 р. за № 92/475) договори на право тимчасового користування місцями (для розташування об'єктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, укладаються між уповноваженим на це робочим органом та розповсюджувачами зовнішньої реклами, за умови погодження дозволу підприємствами, установами, організаціями комунальної власності м. Києва чи іншими користувачами (балансоутримувачами) цих місць розташування об'єктів зовнішньої реклами.

Пунктом 1 Порядку визначення розміру плати за право тимчасового використання місць (для розташування об'єктів зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, затвердженого розпорядженням Київської міської державної   адміністрації від 31.05.05 р. № 859 (зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 21.06.05 р. за № 36/678), встановлено, що плата за право тимчасового використання місць (для розташування зовнішньої реклами), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва, складається з базових тарифів та коефіцієнтів диференціації плати в залежності від зони розміщення зовнішньої реклами, на які послідовно перемножується базова плата.

Відповідно до п. 4.2. Договору № 148/ТК відповідач зобов'язався отримувати рахунки на сплату коштів за право тимчасового користування місцями для розташування об'єктів зовнішньої реклами не пізніше 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця.

Згідно п. 4.5. цього ж Договору плата за право тимчасового користування місцями для розташування об'єктів зовнішньої реклами сплачується Розповсюджувачем реклами не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця.

На виконання умов Договору № 148/ТК позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 15 040,21 грн.

Одночасно 01 січня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір на встановлення пріоритету на місце (-я) для розміщення об'єкту (-ів)  зовнішньої реклами № 148/ПР, відповідно до умов якого позивач встановив за відповідачем пріоритет на місця розміщення об'єктів зовнішньої реклами (далі - «ОЗР») за адресами згідно додатків до Договору № 148/ПР, а Відповідач  зобов'язався оформити та отримати дозволи на розміщення цих ОЗР в період дії пріоритету

Разом з тим, в порушення п. 4 Договору № 148/ПР, яким встановлюється порядок розрахунків відповідача з позивачем, відповідач не здійснив в установлені ним строки оплату за пріоритет на місця для розміщення ОЗР згідно виставлених рахунків-фактур на загальну суму 60 268,58 грн.

Крім того, згідно п.п.3.3.2. п.3.3. Договору № 148/ПР відповідач зобов'язався розміщувати ОЗР тільки відповідно до умов зареєстрованого та виданого  у встановленому порядку дозволу на розміщення ОЗР. Натомість відповідач, всупереч п.п.3.3.2. п.3.3. Договору № 148/ПР, встановив ОЗР без оформленого та отриманого у встановленому порядку дозволу на розміщення ОЗР.

Відповідно до п. п. 3.1.3 п. 3.1. Договору № 148/ПР позивач має право здійснити за рахунок відповідача демонтаж ОЗР у випадку самовільного встановлення ним ОЗР (без наявності дозволу на розміщення ОЗР). При цьому, відшкодування витрат позивача по демонтажу та подальшому зберіганню ОЗР покладаються на відповідача.

З врахуванням наведеного вище загальна сума витрат, понесених Позивачем по демонтажу самовільно встановлених Відповідачем ОЗР склала –8 201,56 грн.

Зокрема, станом на момент подання позову розмір основної суми заборгованості відповідача перед позивачем склав 75 308, 79 грн., (згідно Договору № 148/ТК- 15 040,21 грн.; згідно Договору № 148/ПР –60 268,58 грн.)

В порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідач не здійснив оплату всіх виставлених позивачем рахунків в повному обсязі, чим порушив в односторонньому порядку договірні зобов'язання.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Як вбачається з поданих позивачем уточнень до позовної заяви та доданих до них документів, відповідач після порушення провадження у справі сплатив позивачу суму основної заборгованості в розмірі 75 308, 79 грн.,  а тому, приймаючи до уваги, що на момент вирішення спору по суті відповідач сплатив заборгованість за надані позивачем послуги, суд вважає, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.  1-1  ст. 80 ГПК України в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму  штрафних санкцій у розмірі 2 739, 78 грн., де 700,67 грн. - сума 3% річних, 2 039,11 грн. - індекс інфляції.

Згідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації плати від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього на підставі ст. 625 ЦК України підлягають стягненню 2 039,11 грн. інфляційних витрат за увесь час прострочення платежу, а також 700,67 грн. - 3% річних від простроченої суми, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 625, 629, 693 ЦК України, ст. ст. 192, 193 ГК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства «ДІЛ»(юридична адреса: 03037, м. Київ, вул. Освіти, 4, р/р 26002000551 в АБ «АЖІО», МФО 300175, код ЄДРПОУ 19491704), а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) “Київреклама” (01030, м. Київ, вул. М. Коцюбинського, 12-А, 26199714) 2 039 (дві тисячі тридцять дев`ять) грн. 11 коп. - інфляційних витрат, 700 (сімсот) грн. 67 коп. - 3% річних від простроченої суми, 780 (сімсот вісімдесят) грн. 50 коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

3.          В частині стягнення основного боргу в розмірі 75 308, 79 грн. провадження припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

   Суддя                                                                                                    Л.В. Прокопенко