Постанова

від 03.12.2024 по справі 307/2137/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 307/2137/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 грудня 2024 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого Собослой Г.Г.

суддів Кожух О.А., Джуга С.Д.,

з участю секретаря Ормош О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 19 грудня 2023 року у справі № 307/2137/23 (Головуючий: Сас Л.Р.), -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справі дітей Тячівської міської ради про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із позивачем.

Позовні вимоги мотивовано тим, що з відповідачкою вони познайомилися у 2011 році, з того часу почали зустрічатися і ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_4 . Після народження сина вони проживали разом у квартирі позивача, але спільне життя у них не склалося, тому шлюб вони не зареєстрували. У них виникали часті сварки через різні погляди на життя, позивачка часто зникала в невідомому напрямку і поверталась через кілька днів без будь яких пояснень.

20 січня 2023 року позивача призвали до лав ЗС України по мобілізації, однак медичної комісії він не пройшов, у зв`язку з чим повернувся додому.

Скориставшись його відсутністю відповідачка забрала сина і поїхала у АДРЕСА_1 за місцем своєї реєстрації, де мала намір проживати разом із сином. До школи сина вона не віддала, не дбала про нього, вихованням не займалася. Зі слів знайомих відповідачка зловживала алкогольними напоями.

Згоди з відповідачкою щодо місця проживання дитини і добровільної передачі її під його, позивача, піклування не вдалося досягнути, у зв`язку з чим він змушений був забрати сина до себе.

Позивач вважає, що перебування сина в с. Грушово негативно впливає на його виховання та здоров`я, в школу дитина не ходить, друзів там не має і неякісно харчується.

Згідно довідки старости с. Грушово Тячівського району Закарпатської області В.Опріша, відповідачка приїжджала в с. Грушово із своїм сином ОСОБА_3 , мала намір зареєструвати його, щоб отримувати матеріальну допомогу, однак вихованням дитини не займалась та не водила до школи.

Позивач зазначає, що в інтересах дитини сину ОСОБА_4 краще проживати з ним, оскільки він проживає в окремій двокімнатній квартирі, тривалий час працював у Чеській Республіці, непогано заробив, а тому в нього є всі необхідні умови для проживання та гармонійного розвитку дитини. У позивача тепла квартира, син зареєстрований за адресою місця розташування квартири, де постійно проживав від народження.

Дитина має окрему кімнату, іграшки, сучасний телефон або комп?ютер.

Крім того неподалік квартири розташований Тячівський ліцей № l та спортивний комплекс, що дає можливість для нормального навчання та всебічного розвитку.

Згідно з актом обстеження служби у справах дітей Тячівської міської ради у позивача створені всі необхідні умови для нормального проживання забезпечити його всім необхідним.

Позивач має намір допомогти дитині здобути освіту та докласти всі зусилля для його фізичного розвитку і в цьому також допомагає мати позивача- ОСОБА_5 .

Разом з тим, дитина має бажання проживати із позивачем і він має можливість забезпечити його всім необхідним.

Інколи приходить відповідачка ОСОБА_2 , яка постійно намагається знову забрати сина, відвести його в с. Грушово і там з ним проживати, через що у них постійно виникають сварки.

Рішенням Тячівського районного суду від 19 грудня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав для відмови у позові відсутні, а є всі підстави для задоволення заявлених позовних вимогах. Суд першої інстанції не дав ніякого значення тому факту, що відповідачка у любий слушний момент може забрати дитину і вивезти його будь куди, як це вона зробила у січні 2023 року, відвезла сина в с. Грушево і за рахунок дитини намагалася отримати соціальну допомогу. Також, суд не врахував, що рішення суду буде утримувати відповідачку від бажання відвезти кудись сина і рішення є фактором безпеки для сина.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_3 адвоката Кошілко М.М., який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_6 проживали разом без реєстрації шлюбу і під час спільного проживання у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження.

Із акту обстеження умов проживання, складеного депутатом Тячівської міської ради Крічфалушієм І.І. вбачається, що ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_2 разом із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у двокімнатній квартирі, яка належить матері позивача ОСОБА_5 ; ОСОБА_3 навчається в Тячівському ліцеї № 1; дитина забезпечена кімнатою для проживання, перебуває на утриманні батька.

Згідно ч. 1ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ч 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Згідно з ч 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Під час вирішення спору, щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання.

У декларації прав дитини, прийняті Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року ( принцип є) проголошено, що дитина для повного і гарантійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Принцип статті 6 Декларації, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір`ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.. 141 СК України, так і із змісту Конвенції про права дитини.

Із висновку виконавчого комітету Тячівської міської ради Закарпатської області вбачається, що вказаний орган дійшов висновку про недоцільність визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позивач не додав довідку з місця реєстрації дитини, довідку про доходи, довідку про стан його, позивача, здоров`я, довідку про стан здоров`я дитини, характеристику з місця навчання дитини з аналізом участі батьків у навчанні.

Разом з тим, матеріали справи не містять відомості про недоцільність визначення місця проживання дитини із матір`ю ОСОБА_2 , обстеження умов її місця проживання, наявність доходів і забезпечення інтересів дитини, її ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до неї, стан її здоров`я, та інші обставини, які мають значення для справи.

При постановленні рішення, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні і відмовив у задоволенні позовних вимог.

При цьому судова колегія вважає виключити із мотивувальної частини рішення суду вказівку щодо відсутності спору між сторонами, так як позивач звернувся в суд із позовом для визначення місця проживання дитини разом із ним у зв`язку з неналежним виконанням матір`ю своїх обов`язків по вихованню та утриманню дитини і проти позовних вимог заперечує відповідачка ( а. с. 56), а тому є помилковим висновок суду у цій частині.

Доводи апеляційної скарги, судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 374,375,381-384 ЦПК України, судова колегія

П О С Т А Н О В И ЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишитибез задоволення.

Рішення Тячівського районного суду від 19 грудня 2023 року залишити без змін.

Виключити із мотивувальної частини рішення суду вказівку щодо відсутності спору між сторонами.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09 грудня 2024 року.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом:

Суддя Закарпатського

апеляційного суду Г.Г. Собослой