Справа № 456/2438/17 Головуючий у 1 інстанції: Бучківська В.Л.
Провадження № 22-ц/811/2123/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Шеремети Н.О.
суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.
секретаря: Ковальчука Ю.П.
з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , її представника Добушовського О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 березня 2021 року, -
ВСТАНОВИВ:
у серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , Державної архітектурно-будівельної інспекції України про усунення перешкод в користуванні конструктивними елементами житлового будинку, визнання незаконним та скасування сертифікату.
В обґрунтування позовних вимог, з врахуванням заяви про зміну підстав позову, покликається на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , яка належить їй на підставі договору дарування квартири від 29 липня 2003 року, посвідченого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. та квартири АДРЕСА_2 , яка належить їй на підставі договору купівлі-продажу від 13 жовтня 2016 року, посвідченого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. У травні 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 купили квартиру АДРЕСА_3 . Зазначає, що у 2014 році відповідачі почали самовільно проводити будівельні роботи по реконструкції квартири АДРЕСА_3 зі зміною її цільового призначення під торгівельний заклад з влаштуванням дверного прорізу на місці віконного. Під час самовільного виконання відповідачами ремонтно-будівельних робіт у нежитловому приміщенні, а саме прорізання отвору в несучій стіні та влаштування металевої перемички, на опорній стіні її квартири АДРЕСА_4 , що знаходиться на другому поверсі над квартирою АДРЕСА_5 , з`явилися довгі вертикальні тріщини, на стінах перегородок та стелі, при обстеженні також виявлено дрібні вертикальні тріщини на несучій стіні між кімнатою та кухнею, коридором, крім того у приміщенні кухні мало місце відклеювання багет між стелею та стіною. З цього приводу неодноразово зверталася зі скаргами до Департаменту ДАБІ та виконавчого комітету Стрийської міської ради, однак за її зверненнями не було проведено жодної перевірки, не вжито заходів реагування, а відповідачі систематично не надавали доступ до приміщення, де проводилися ремонтно-будівельні роботи. Покликається на те, що під час проведення ремонтно-будівельних робіт на фасаді будинку АДРЕСА_6 порушена автентичність пам`ятки архітектури шляхом видалення малярських елементів та декоративних елементів на фасадній стіні, які є невід`ємною частиною житлового будинку, який є пам`яткою архітектури місцевого значення кінця XIX століття під охоронним номером 1995-М, а охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вона є співвласником конструктивних елементів житлового будинку, в тому числі і несучих стін цього будинку, однак згоди відповідачам на реставрацію з переплануванням їхньої квартири під торговельний заклад з влаштуванням вхідного дверного прорізу на місці віконного шляхом руйнування фрагментів несучих стін, які забезпечують цілісність та необхідні технічні умови функціонування будинку, не надавала, а оскільки стіна, більшу частину якої знесли відповідачі, є опорною конструкцією будинку, то згода співвласників є обов`язковою. Стверджує, що незважаючи на її численні звернення, за відсутності будь-яких перевірок, будівельний об`єкт приміщення АДРЕСА_5 прийнято в експлуатацію у січні 2017 року, про що Департаментом ДАБІ України видано сертифікат серія ІУ № 164170200956 від 20 січня 2017 року, який з вищенаведених підстав вважає незаконним, таким, що підлягає скасуванню.
З наведених підстав просить:
-усунути перешкоди в користуванні конструктивними елементами (несучими стінами) будинку АДРЕСА_6 ;
-зобов`язати ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за власний рахунок відновити несучі стіни (конструктивні елементи) житлового будинку АДРЕСА_6 у стані, який існував до перепланування квартири АДРЕСА_5 під торгівельний заклад з влаштуванням вхідного дверного прорізу на місці віконного;
-визнати незаконним та скасувати сертифікат Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 20 січня 2017 року серія ІУ № 164170200956 про прийняття в експлуатацію закінчених реставрацією з переплануванням вхідного дверного прорізу на місці віконного в житловому будинку АДРЕСА_6 .
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.
В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що у встановленому законодавством порядку співвласниками квартири АДРЕСА_3 розробленовсі необхіднідокументи тадозволи длявиконання робітщодо реконструкціїквартири піднежитлові приміщення,однак ОСОБА_3 постійно перешкоджалапроведенню ремонтнихробіт тареконструкції,чим чинилаперешкоди укористуванні їїприватною власністю.Внаслідок дій ОСОБА_3 позбавлена можливостіреалізації належногоїй прававикористовувати об`єктнерухомості запризначенням,а саме,для відкриттяв ньомумагазину,відтак неотримує прибутку,на якийрозраховувала.Зазначає,що відповіднодо сертифікатуДепартаменту ДАБІ№ 164170200956від 20січня 2017року прийнятов експлуатаціюготовий об`єкт,чим фактичнопідтверджено,що всібудівельні роботи,пов`язані зреконструкцією приміщення,вже завершеніі виконанівідповідно довимог. ОСОБА_3 уже понадрік протиправноперешкоджає їйволодіти належнимїй направі власностімайном шляхомпогроз перешкодитивідкриттю магазину,постійних викликівнарядів поліції,подання позовнихзаяв досудів тарізних скаргу всіможливі державніоргани,чим спричинилаїй значнуморальну шкоду,яка полягаєу порушенніїї звичногоритму життя,унеможливлення проведенняремонту уквартирі,постійному відчуттінебезпеки таемоційної напруги.Вважає,що стягненняз ОСОБА_3 20000грн.зможе частковокомпенсувати завданунею моральнушкоду.З наведенихпідстав проситьстягнути з ОСОБА_3 накористь ОСОБА_1 на відшкодуванняморальної шкоди20000грн.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 22 березня 2021 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано незаконним і скасовано сертифікат Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії ІУ №164170200956 від 20 січня 2017 року про прийняття в експлуатацію закінчених реставрацією з переплануванням квартири АДРЕСА_3 .
Усунуто перешкоди в користуванні конструктивними елементами (несучими стінами) житлового будинку АДРЕСА_6 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 , ОСОБА_4 за власний рахунок відновити несучі стіни (конструктивні елементи) житлового будинку АДРЕСА_6 у стан, який існував до перепланування квартири АДРЕСА_5 під торгівельний заклад з влаштуванням вхідного дверного прорізу на місці віконного.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1152,00 грн., тобто по 576 грн. з кожного.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 3163 від 23 березня 2020 року, згідно акту № 2 здачі-приймання висновку експерта № 3163, у розмірі 18 840,00 грн., тобто по 9 420,00 грн. з кожного.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати за проведення обстеження технічного стану існуючих будівельних конструкцій будинку та елементів квартири у розмірі 5000,00 грн., тобто по 2500,00 грн. з кожного.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 20 500,00 грн., тобто по 10 250, 00 грн.з кожного.
В задоволенні решти вимог про стягнення витрат на правову допомогу адвоката відмовлено.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Апелянт стверджує, що для перепланування квартири АДРЕСА_3 під торгівельний заклад з влаштуванням вхідного дверного прорізу на місці віконного, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були виконані всі необхідні заходи, отримані дозвільні документи та виготовлено робочий проект. Покликається на відсутність доказів проведення реставрації з переплануванням квартири АДРЕСА_5 з відхиленнями від проектної документації, доказів того, що проведення вказаної реставрації на підставі проектної документації є причиною пошкоджень та руйнування квартири АДРЕСА_1 , що призвело до непридатності житла та проживання в ньому. Державною архітектурно-будівельною інспекцією не встановлено порушень ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних стандартів і правил при виконання будівельних робіт. Вважає, що висновок експерта містить лише припущення про те, що однією з причин утворення пошкоджень, які спостерігаються у квартирі АДРЕСА_1 , може бути проведення відповідачами реставраційно-будівельних робіт у нежитловому приміщенні № 3, однак доказування не може грунтуватися на припущеннях. Суд безпідставно не взяв до уваги те, що в нежитловому приміщенні АДРЕСА_3 розширено дверний проріз за рахунок демонтажу частини самонесучої стіни, на яку нічого не опирається і в процесі експлуатації будинку навантаження виникають тільки від її власної ваги, а тому згода інших мешканців будинку, як співвласників несучих стін, не є обов`язковою. Просить врахувати, що будинок АДРЕСА_6 збудовано наприкінці XIX століття, відтак конструктивним елементам будинку понад 120 років, наявність тріщин на зовнішніх та внутрішніх стінах будинку виникли внаслідок його давньої експлуатації без проведення капітального ремонту. На думку апелянта, суд першої інстанції, всупереч вимогам процесуального законодавства, надав перевагу висновку експерта Годлевського Д.О. № 3163 від 23 березня 2020 року над висновком експерта ОСОБА_5 № 22/05-20я від 03.06.2020 року, яким встановлено, що проведені реставраційно-будівельні роботи відповідають державним будівельним нормам і стандартам та не можуть завдати пошкоджень конструктивним елементам будинку, зокрема, квартирі АДРЕСА_4 , яка розташована над квартирою АДРЕСА_5 . Вважає неправомірною відмову суду першої інстанції в задоволенні клопотання ОСОБА_1 у призначенні комісійної судової будівельно-технічної експертизи, чим суд порушив принципи рівності та змагальності сторін та право на справедливий суд. Апелянт вважає позовну вимогу про визнання сертифікату відповідності закінченого будівництвом об`єкта незаконним і його скасування неефективним способом захисту порушеного права, а тому така вимога не підлягала до задоволення. Крім того, вважає, що справа в частині визнання незаконним та скасування сертифікату Державної архітектурно-будівельноїінспекції Українисерії ІУ№164170200956від 20січня 2017року проприйняття вексплуатацію закінченихреставрацією зпереплануванням квартири АДРЕСА_5 під торгівельнийзаклад звлаштуванням вхідногодверного прорізуна місцівіконного вжитловому будинку АДРЕСА_6 підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, а зустрічний позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_3 , її представника Добушовського О.В. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна не скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору дарування квартири від 29.07.2003, посвідченого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т., за умовами якого ОСОБА_6 подарувала квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з однієї кухні та однієї житлової кімнати, площею 27,3 кв.м., загальною площею 47,5 кв.м. гр. ОСОБА_3 , а також копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Стрийським державним комунальним міжрайонним бюро технічної інвентаризації від 09.08.2003.
Судом також встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 13.10.2016, посвідченого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т., яким підтверджується, що гр. ОСОБА_7 продала гр. ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 , а також копією інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.10.2016 щодо квартири АДРЕСА_2 .
Судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири, посвідченого державним нотаріусом Стрийської державної нотаріальної контори Костур У.Т. 08.05.2013, за умовами якого ОСОБА_9 , що діє від імені гр. ОСОБА_10 , на підставі довіреності, передала у власність гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_3 у рівних частинах по частці, а аткож підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07.02.2017, з якого вбачається, що частина квартири АДРЕСА_3 , належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 , інша частина квартири АДРЕСА_3 , належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_4 .
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області № 42 від 20.02.2014 «Про дозвіл на переведення житлових приміщень в нежитлові, надання поштово-адресного номеру, втрату чинності рішення міськвиконкому, продовження терміну дії рішення на розміщення зовнішньої реклами» виконком міської ради вирішив змінити поштово-адресний номер квартири АДРЕСА_3 , належну гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на нежитлове приміщення.
Як вбачається з містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, виданої гр. ОСОБА_4 відділом архітектури і містобудування виконавчого комітету Стрийської міської ради, забудовником є ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , об`єкт: реставрація з переплануванням квартири АДРЕСА_5 під торгівельний заклад з влаштуванням вхідного дверного прорізу на місці віконного в житловому будинку АДРЕСА_6 , згідно пропозиції, розробленої ПП «Архітектурна майстерня Атріум».
Згідно копії акту обстеження квартири АДРЕСА_3 гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , комісія міськвиконкому провела обстеження квартири та вважала за можливе перевести кв. АДРЕСА_3 належну, гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_4 із житлового фонду в нежитловий та його реконструкцію під магазин промислових товарів з влаштуванням входу з АДРЕСА_7 , при цьому слід отримати у відділі архітектури містобудівні умови і обмеження, виготовити проектну документацію з дотриманням діючих нормативних декументів з врахуванням законних прав та інтересів власників сусідніх квартир та нежитлових приміщень, в т.ч. пам`яткоохоронного законодавства, виконати опорядження фасаду та комплексний благоустрій прилеглої території з використанням ФЕМ.
Як вбачається з копії угоди № 2015-41 на виготовлення проектної документації від 19.06.2015, таку укладено між ПП «Ареал Плюс» та ОСОБА_11 , з метою розробки робочого проекту реставрації з переплануванням квартири АДРЕСА_5 під торгівельний заклад з влаштуванням вхідного дверного прорізу на місці віконного в житловому будинку АДРЕСА_6 .
Відповідно до копії ескізного проекту реставрації з перепланування квартири АДРЕСА_3 , такий виготовлено ПП «Архітектурна майстерня «Атріум», спеціалістами якого в липні 2013 року проведено огляд несучих конструкцій приміщень квартири з метою можливості проведення перепланування і безпечної експлуатації та реалізації проектних рішень на підставі детальних інженерних досліджень. Влаштування дверного прорізу на місці віконного не вплине на несучу здатність основних конструктивних елементів будинку. Технічний стан основних несучих конструкцій добрий. Будинок по конструктивній схемі вирішений із зовнішніми і внутрішніми несучими стінами. Між приміщеннями №№ 4, 5 розширюється проріз з демонтажем частини існуючої самонесучої стіни та влаштуванням металевої рами з 2-х двотаврів № 24 з`єднаних між собою пластинами 100х10 ммм та шпильками М22.
Відповіддю першого заступника міського голови Маланій Р. від 25.01.2018 підтверджується відсутність згоди співвласників будинку АДРЕСА_6 на проведення реставрації.
Як вбачається з дозволу на виконання будівельних робіт №ІУ114162661250 від 22 вересня 2016 року Державної архітектурно-будівельної інспекції України, такий надано замовникам ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , з метою реставрації з переплануванням квартири АДРЕСА_3 .
Судом вірно встановлено, що роботи по реставрації з переплануванням квартири АДРЕСА_3 під торгівельний заклад виконувались ще до отримання такого дозволу, який було надано лише 22 вересня 2016 року, що підтверджується актом КП «Надія» від 12.08.2016 року..
Так, з копії акту КП «Надія» від 12.08.2016 вбачається, що комісією при обстеженні квартири АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_3 , виявлено мілкі вертикальні тріщини на несучій стіні між кімнатою та кухнею, коридором, а також у приміщенні кухні мали місце відклеювання багет між стелею. Комісією 10.08.2016 перевірено нежитлове приміщення, яке розміщене на першому поверсі будинку по АДРЕСА_6 , де проводились будівельні роботи. При перевірці нежитлового приміщення виявлено, що міжкімнатну стіну частково розібрано, для її укріплення встановлена металева перемичка. Власником нежитлового приміщення ОСОБА_4 надано робочу документацію реставрації з перепланування кв. АДРЕСА_5 під торговий заклад, а також експертний звіт щодо розгляду проектної докуметації за робочим проектом від 29 червня 2016 № 14-1532-16, затвердженим ДП «Укрдержбудекспертиза». Проведеним комісійним обстеженням кварири АДРЕСА_1 встановлено, що пошкодження в квартирі виникли внаслідок ремонтних робіт у квартирі АДРЕСА_3 , яка згідно рішення виконкому Стрийської міської ради № 42 від 20.02.2014 переведена у нежитлове.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами спарви, що у зв`язку з пошкодженнями квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_3 , вважаючи причиною цих пошкоджень саме проведення ремонтних робіт власниками квратири №3 цього житлового будинку, ОСОБА_3 постійно протягом тривалого часу зверталася у відповідні державні установи для встановлення причин цих пошкоджень та відповідного реагування.
З копії листів першого заступника міського голови Стрийської міської ради Маланій Р. від 22.09.2016 за вих. № Г-530/3.22 та від 02.12.2016 за вих. № 3.13/1996, вбачається, що перевіркою на місці в квартирі АДРЕСА_4 встановлено наявність значних тріщин по стінах та стелі, що ймовірно виникли внаслідок демонтажу частини стіни в квартирі АДРЕСА_5 та вплинуло на несучу здатність будинку в цілому. ОСОБА_12 та ОСОБА_11 повідомлено, що будівельні роботи слід негайно припинити, розробити ліцензованою організацією технічний висновок про стан конструктивних та огороджуючих елементів, прийняти міри по відновленню попереднього стану та безпечного функціонування будинку.
Копією листа Департамету державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 22.08.2016 за вих. № 1013-6/5004-16 щодо розгляду звернення ОСОБА_3 з метою перевірки виконання будівельних робіт на АДРЕСА_8 , підтверджується відсутність інформації щодо видачі документів дозвільного та декларативного характеру, які б надавали право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття об`єкта до експлуатації за вказаною адресою.
Копією акту №7/1953 перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правим Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області від 15.12.2016 підтвердждується проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_1 , ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_8 , з реставрації з переплануванням квартири АДРЕСА_5 під торгівельний заклад з влаштуванням вхідного дверного прорізу на місці віконного в житловому будинку АДРЕСА_6 , станом на момент перевірки у приміщенні квартири АДРЕСА_5 за вказаною адресою розібрано міжкімнатну стіну та влаштовано металеву перемичку МП-1, відповідно до креслень робочої документації, розробленої ПП «Ареал Плюс».
Начальник КП «Надія» ОСОБА_13 листом від 29.05.2017 за вих. №95 надала копію поверхового плану будинку по АДРЕСА_6 та повідомила, що міжкімнатна стіна у нежитловому приміщенні №3 є несучою стіною. Згідно технічної характеристики (плану квартири м.1:100 (200)) загальна площа квартири 47,5 кв.м. Квартиру обладнано водопроводом, каналізацією, газопостачанням, пічним опаленням, електроосвітленням, радіотрансляційною мережою, сміттєпроводом, ліфтами.
Відповідно до копії відповіді т.в.о. директора департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації Ткачук О.В. від 12.10.2016 за вих. № 996-О-Б, ОСОБА_3 повідомлено, що будинок АДРЕСА_6 є пам`яткою архітектури місцевого значення кін. ХІХ ст. - охоронний № 1995-М, згідно рішення Львівського облвиконкому від 22.11.1988 №393.
Матеріалами справи підтверджується, що 26.05.2017 ОСОБА_3 зверталась до міського голови Шрамов`ята Р.Є. із заявою, в якій просила прийняти міри до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , які порушують ухвалу суду по справі №456/330/17 від 10.02.2017, винесену Стрийським міськрайонним судом Львівської області, про заборону проводити будівельні роботи по реставрації з переплануванням квартири АДРЕСА_3 під торговельний заклад з влаштуванням вхідного дверного прорізу-до вирішення справи по суті. ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , всупереч ухвали суду продовжують виконувати ремонтно-будівельні роботи із застосуванням вібраційної техніки, створюючи загрозу для життя жителів будинку АДРЕСА_6 і для безпечного функціонування всієї будівлі. В квартирі АДРЕСА_4 , в якій потріскались стіни та стеля в результаті проведення сім`єю Біликів ремонтних робіт, працівниками КП «Надія» 04.08.2016 були встановлені маяки для моніторингу деформації будівельних конструкцій. Окремі маяки на міжкімнатній стіні покрились тріщинами внаслідок проведення ремонтно-будівельних робіт із щоденним застосуванням вібраційної техніки, довбального та свердлильного обладнання.
Відповідно до копії дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ 114162661250 від 22 вересня 2016 року, такий надано Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, замовнику ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .
Згідно копії акту готовності об`єкта до експлуатації від 26 грудня 2016 року реставрації з переплануванням квартири АДРЕСА_5 під торгівельний заклад з влаштуванням вхідного дверного прорізу на місці віконного в житловому будинку АДРЕСА_6 , будівництво здійснено генеральним підрядником Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд-Арт», який виконав реставраційні роботи. ПП «Ареал Плюс» виконав загальну пояснювальну записку, архітектурно-будівельну та технологічну частину проекту. Проектна документація затверджена наказом від 29.06.2016 «Про затвердження проектної документації». Дозвіл на виконання будівельних робіт виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України. Будівельно монтажні роботи почато у вересні 2016 року та закінчено у грудні 2016 року.
11.01.2017 ОСОБА_14 , ОСОБА_15 звернулись до Державної архітектурно-будівельної інспекції України з заявою про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта та видачу сертифіката.
Відповідно до оскаржуваного позивачкою Сертифікату, серії ІУ № 164170200956, яким Державна архітектурно-будівельна інспекція України засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта «Реставрація з перепланування квартири АДРЕСА_5 під торгівельний заклад з влаштуванням вхідно дверного прорізу на місці віконного в житловому будинку АДРЕСА_6 » проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації, такий виданий 20.01.2017 на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації від 26.12.2016 головним інспектором будівельного нагляду відділу методології та нагляду за здійсненням декларативних процедур Департаменту дозвільних процедур ОСОБА_16 . Замовники об`єкта ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , генеральний проектувальник ПП «Ареал Плюс», генеральний підрядник ТзОВ «Буд-арт».
Стаття 16 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - стаття 1 Першого протоколу) закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а також право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Відповідно до ст. 382 Цивільного Кодексу України та ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власникам квартири у багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у т. ч. допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче - огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх співвласників будинку. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
У Рішенні Конституційного суду України від 02 березня 2004 року № 4 - рп/2004 зазначено, що питання щодо згоди власників квартир - співвласників допоміжних приміщень багатоквартирного будинку - на надбудову поверхів, улаштування мансард і т. ін. з використанням при цьому конструктивних елементів будинку, як і на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо), має вирішуватися відповідно до законів про власність та інших законів України, передусімЦивільного кодексу України.
Статтею 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Частиною другою статті 383 ЦК України встановлено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Законодавцем у ч.1 ст. 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
Частиною другою статті 386 ЦК України законодавець встановив, що власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Положеннями ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з п. 25 Переліку об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 289 містобудівні умови та обмеження не потрібні, якщо здійснюється: реконструкція житлових та нежитлових приміщень без зміни їх зовнішньої конфігурації та функціонального призначення, розміщення в існуючих житлових будинках, адміністративно-побутових та громадських будівлях вбудованих приміщень громадського призначення
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил.
Відповідно до ч.2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Відповідно до ст. 152 ЖК України виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.
Аналізуючи вищезгадані нормативні акти, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що отримання погоджувальних документів на переобладнання та перепланування жилого будинку необхідне лише у випадку втручання у несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування у іншому випадку дозвільна документація не є необхідною.
Відповідно до п.п. 1.4.3, 1.4.4. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 року № 76, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.
Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.
Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.
1.4.6. Власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов`язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.
У разі, якщо самовільне перепланування або переобладнання приводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення вирішується у судовому порядку.
Згідно з ч. 4 ст. 189 ЖК України особи винні у незаконному переобладнанні та/або переплануванні жилих будинків (квартир), інших жилих приміщень, призначених та придатних для постійного або тимчасового проживання, нежилих приміщень, розташованих у жилих будинках, та/або використанні їх не за призначенням несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством.
Відповідно до ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76 допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для убезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_3 покликалася на те, що проведеними будівельними роботами по реставрації з переплануванням квратири АДРЕСА_3 під торгівельний заклад з влаштуванням вхідного дверного прорізу на місці віконного пошкоджено належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_4 у цьому житловому будинку, а знесення несучої стіни загрожує обвалу її картири та створює загрозу її здоров`ю та життю.
ґухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції взяв до уваги технічний звіт за результатами технічного обстеження стану основних конструкцій та елементів квартири АДРЕСА_4 та нежитлового приміщення АДРЕСА_3 , такий проведено інженером-експертом ОСОБА_17 , станом на травень 2020 року. В результаті проведеного обстеження несучих конструкцій в квартирі АДРЕСА_4 на 2-му поверсі будівлі зроблено висновок, що тріщиноутворення в стіні по осі 2 в квартирі АДРЕСА_4 виникло в результаті проведення будівельних робіт при демонтажі ділянки несучої стіни по осі 2 в квартирі АДРЕСА_5 1-го поверху будівлі; по характеру та розташуванню самих тріщин на поверхні стіни по осі 2 в квартирі АДРЕСА_4 тріщини являються осадочними; вертикальна тріщина між існуючою внутрішньою перегородкою та поперечною стіною по осі 3, а також горизонтальні тріщини між перекриттям та всіма існуючими перегородками виникли із-за просідання несучої стіни по осі 2, оскільки дані перегородки через цегляну штрабу при виконанні цегляної кладки зв`язані з даною стіною. Шляхом спільного візуального та інструментального обстеження та аналізу, визначили стан окремих будівельних конструкцій квартири АДРЕСА_4 . На підставі цього можна зроблено наступні висновки: зовнішні стіни будівлі, відповідно до табл. В.3.1 ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016 - стан «2» задовільний; внутрішня стіна квартири по осі АДРЕСА_9 , відповідно до табл. В.3.1 ДСТУ-Н Б В.1.2- 18:2016 - стан «3» - не придатний до нормальної експлуатації; дерев`яне балочне перекриття, відповідно до табл. В.5.2 ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016 стан «2» - задовільний; покрівля, відповідно до табл. В.7.1 ДСТУ-Н Б В. 1.2-18:2016 - стан «2» - задовільний. Згідно з п. 5.3.3 ДСТУ-Н Б В. 1.2-18:2016 зроблено висновок: існуючий технічний стан житлового 2-х поверхового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 відповідає 3-й категорії технічного стану не придатний до нормальної експлуатації; необхідно терміново передбачити та виконати заходи по відновленню експлуатаційної придатності існуючих конструктивів та відповідно п. 6.5 ДСТУ Н Б В.1.2-18:2016, використовувати об`єкт за обмеженим режимом його експлуатації. Для підтримання експлуатаційної надійності будівельних конструкцій, відновлення експлуатаційної придатності існуючих конструктивів житлового 2-х поверхового будинку, необхідно: виконати додаткове обстеження стану несучих металоконструкцій влаштованого прорізу (перемички ПМ-1, опорних конструкцій) в квартирі АДРЕСА_5 1-го поверху будівлі на відповідність виконаних будівельних робіт існуючій проектній документації, оскільки: перед початком робіт підрядною організацією ТзОВ «БУД-АРТ», в порушення вимог п. 5.3.3 ДБН А 3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва», не розроблялася проектно-технологічна документація по виконанню будівельних робіт; при виконанні будівельних робіт, всупереч вимогам п. 7.14 ДБН А .3.1- 5:2016, на об`єкті був відсутній контроль за їх виконанням, про що свідчать відхилення виконаного конструктиву перемички ПМ-1 від вимог проектної документації - в складі перемички відсутні з`єднуючі пластини. Всупереч вимогам п. 7.14 ДБН А .3.1-5:2016, результати виконаних робіт не зафіксовані у виконавчій документації. Необхідно виконати підсилення несучих конструкцій та елементів стіни по осі 2 в осях А-Б в квартирі АДРЕСА_5 на 1-му поверсі будівлі; виконати роботи по відновленню існуючих пошкоджених конструктивів в квартирі АДРЕСА_4 до їх нормального стану (технічного стану «1»).
Судом також враховано акт комісії КП «УК«Надія» від 16 грудня 2020 року, з якого вбачається, що комісією КП «УК«Надія» 16.12.2020 було проведено обстеження квартири АДРЕСА_1 , в якій проживає гр. ОСОБА_3 на предмет тріщин, на стінах та стелях квартири. ІІри обстеженні у квартирі окрім попередніх тріщин було виявлено додаткові тріщини, від яких на підлозі лежали будівельні матеріали, а саме куски штукатурки та цегли, відклеєні багети в кухні від стелі і стін, та в деяких місцях квартири, було виявлено частину просівної підлоги, міжкімнатні двері зміщені та мають нахил до вулиці.
Вищезазначеними письмовими доказами безспірно підтверджується пошкодження та руйування квартири АДРЕСА_1 , належної на праві власності ОСОБА_3 .
Вважаючи безпідставними та необгрунтованими позовні вимоги ОСОБА_3 , відповідачі заперечили причинно наслідковий зв`язок між проведенням реставрації з перепланування квартири АДРЕСА_5 під торгівельний заклад з влаштуванням дверного прорізу на місці віконного в житловому будинку АДРЕСА_6 та пошкодженнями і руйнуваннями квартири АДРЕСА_4 цього житлового будинку.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку. З яким погодилася колегія суддів, про те, що причиною пошкоджень та руйнувань квартири позивачки є проведення відповідачми робіт з реставрації з перепланування квартири АДРЕСА_5 під торгівельний заклад з влаштуванням дверного прорізу на місці віконного в житловому будинку АДРЕСА_6 .
Такий свій висновок, окрім вищезазначеного, суд першої інстанції обґрунтував висновком судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Годлевського Д.О. за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 3163 від 23 березня 2020 року.
Відповідно до висновку судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Годлевського Д.О. за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 3163 від 23 березня 2020 року,технічною причиною пошкоджень і руйнувань об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 є здійснення перепланування в нежитловому приміщенні АДРЕСА_3 , а саме розширення дверного прорізу за рахунок демонтажу частини стіни. Встановити вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень та руйнувань квартири АДРЕСА_1 не надається можливим. Надана на дослідження частина науково-проектної документації з перепланування квартири АДРЕСА_3 не відповідає вимогам державних будівельних норм. Не відповідність полягає у відсутності в розділі «попередні роботи» архітектурно-планувального завдання, що суперечить вимогам п. 2.3.3 ДБН А.2.2-6-2008. В нежитловому приміщенні АДРЕСА_3 були проведені будівельні роботи, які відносяться до реставрації. Будівельні роботи, які були проведені в нежитловому приміщенні АДРЕСА_3 , не відповідають вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил на об`єктах нерухомої культурної спадщини стосовно їх збереження, цілісності та автентичності, оскільки ці роботи призвели до пошкодження житлового будинку АДРЕСА_6 , що є пам`яткою архітектури місцевого значення, а саме призвели до погіршення технічного стану стіни в межах квартири АДРЕСА_4 , що порушує вимоги ДБН В.3.2-1-2004 «Реставраційні, консерваційні та ремонтні роботи на пам`ятках культурної спадщини». Влаштування дверного прорізу на місці віконного в нежитловому приміщенні №3 не порушує вимог державних будівельних норм, стандартів і правил на об`єктах нерухомої культурної спадщини. Між проведенням реставрації з перепланування квартири АДРЕСА_5 під торговельний заклад з влаштуванням дверного прорізу на місці віконного в житловому будинку АДРЕСА_6 та пошкодженнями і руйнуваннями об`єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 існує причинний зв`язок. Питання встановлення функціонального призначення демонтованої стіни в нежитловому приміщенні АДРЕСА_3 не несе експертного завдання. Демонтаж несучої стіни у будинку, який є пам`яткою архітектури місцевого значення не порушує вимог державних будівельних норм, а саме ДБН В.3.2-1 «Реставраційні, консерваційні та ремонтні роботи на памятках культурної спадщини».
Суд відповідно проаналізував вказаний висновок, ухвалюючи оскаржуване рішення врахував висновок експерта про те, що технічною причиною пошкоджень і руйнувань об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , є здійснення перепланування в нежитловому приміщенні АДРЕСА_3 , а саме, розширення дверного прорізу за рахунок демонтажу частини стіни. При проведенні огляду квартири судовим експертом були виявлені значні пошкодження масові тріщини різного розкриття і напрямку, осадові переміщення, відхилення від проектного положення, просідання та перекіс міжкімнатних дверей. Виявлено руйнування внутрішньої стіни квартири з просіданням та відхиленням її від вертикалі, що призводить до руйнування суміжних елементів та конструкцій. Як зазначено судовим експертом, «характер наявних пошкоджень, місця утворення тріщин в стінах, перемичках вказує, що всі пошкодження та деформації спричинені осіданням внутрішньої стіни з концентрацією переміщень в центральній її частині».
Суд також врахував висновок експерта щодо відповідності технічної документації з перепланування квартири АДРЕСА_5 під торговельний заклад з влаштуванням дверного прорізу на місці віконного в житловому будинку АДРЕСА_6 вимогам державних будівельних норм (ДБН В.3.2-1 «Реставраційні, консерваційні та ремонтні роботи на пам`ятках культурної спадщини»), стандартів і правил на об`єктах нерухомої культурної спадщини, вимогам нормативно-правових актів чинних на території України у галузі будівництва (ДБН, СНиП тощо), в якому експерт чітко зазначив, що надана на дослідження частина науково-проектної документації з перепланування квартири АДРЕСА_5 під торговельний заклад з влаштуванням дверного прорізу на місці віконного в житловому будинку АДРЕСА_6 не відповідає вимогам державних будівельних норм, невідповідність полягає у відсутності в розділі «попередні роботи» архітектурно-планувального завдання, що суперечить вимогам п. 2.3.3 ДБН А.2.2-6-2008.
На запитання щодо виду будівельних робіт (реставраційні, консерваційні, ремонтні, реконструктивні та інші), які були проведені в нежитловому приміщенні №3 на АДРЕСА_6 , і чи відповідають вони вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил на об`єктах нерухомої культурної спадщини стосовно їх збереження, цілісності та автентичності, експерт надав відповідь про те, що в нежитловому приміщенні АДРЕСА_3 були проведені будівельні роботи, які відносяться до реставрації. Будівельні роботи, які були проведені в нежитловому приміщенні АДРЕСА_3 , не відповідають вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил на об`єктах нерухомої культурної спадщини стосовно їх збереження, цілісності та автентичності, оскільки ці роботи призвели до пошкодження житлового будинку АДРЕСА_6 , що є пам`яткою архітектури місцевого значення, а саме призвели до погіршення технічного стану стіни в межах квартири АДРЕСА_4 , що порушує вимоги ДБН В.3.2-1-2004 «Реставраційні, консерваційні та ремонтні роботи на пам`ятках культурної спадщини».
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції врахував висновок експерта про те, що між проведенням реставрації з перепланування квартири АДРЕСА_5 під торговельний заклад з влаштуванням дверного прорізу на місці віконного в житловому будинку АДРЕСА_6 та пошкодженнями і руйнуваннями об`єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 існує причинний зв`язок, і такий висновок суду апелянтом не спростовано.
Апелянт обгунтовує доводи апеляційної скраги тим, що висновок експерта Годлевського Д.О. про те, що однією серед інших причин пошкоджень у квартирі АДРЕСА_1 може бути проведення відповідачами реставраційно-будівельних робіт у нежитловому приміщенні №3, грунтується на припущеннях, є неповним та необгрунтованим.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, оскільки висновок експерта є категоричним, не містить припущень, у висновку експрета чітко зазначено, що технічною причиною пошкоджень і руйнувань квартири АДРЕСА_1 , є здійснення перепланування в нежитловому приміщенні АДРЕСА_3 , а саме розширення дверного прорізу за рахунок демонтажу частини стіни.
Суд першої інстанції встановив, що 10.10.2019 експертом проведено огляд і обміри квартири АДРЕСА_1 , огляд проведений в присутності позивача ОСОБА_3 , огляд нежитлового приміщення АДРЕСА_3 , не проводився, однак на момент зовнішнього огляду було видно, що будівельні роботи завершені, фасад відремонтовано, влаштований дверний проріз замість віконного. Через скляне заповнення вхідного дверного прорізу спостерігалось, що в приміщенні здійснено розширення дверного прорізу в стіні торгівельного залу, а ремонт у всіх приміщеннях завершений, на час огляду нежитлове приміщення використовується як магазин одягу.
Слід зазначити, що висновків експерта ОСОБА_18 , апелянт не спростував належними та допустимими доказами, висновки експерта ОСОБА_18 є категоричними, такі не суперечать іншим матеріалам справи.
З оскаржуваного рішення суду вбачається, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції врахував висновок експерта, а також його пояснення в суді про те, що технічною причиною пошкоджень і руйнувань об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , є здійснення перепланування в нежитловому приміщенні АДРЕСА_3 , а саме розширення дверного прорізу за рахунок демонтажу частини стіни. Між проведенням реставрації з перепланування квартири АДРЕСА_5 під торговельний заклад з влаштуванням дверного прорізу на місці віконного в житловому будинку АДРЕСА_6 та пошкодженнями і руйнування об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 існує причинний зв`язок.
Такий висновок суду першої інстанції відповідачами не був спростований.
Встановивши вищезазначені обставини, суд дійшов висновку, що на об`єкті фактично здійснено будівельні роботи, які включали перепланування приміщень квартири з розширенням дверного прорізу, влаштуванням нового дверного прорізу на місці віконного, що передбачало втручання в несучі конструкції. Перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва здійснювалась з метою зміни її функціонального призначення та пристосування квартири під торгівельний заклад. Також на об`єкті проведені роботи з відновлення фасаду будинку АДРЕСА_6 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції також врахував висновок експерта про те, що будівельні роботи які були проведені в нежитловому приміщенні АДРЕСА_3 , не відповідають вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил на об`єктах нерухомої культурної спадщини стосовно їх збереження, цілісності та автентичності, оскільки ці роботи призвели до пошкодження житлового будинку АДРЕСА_6 , що є пам`яткою архітектури місцевого значення, а саме призвели до погіршення технічного стану стіни в межах квартири АДРЕСА_4 , що порушує вимоги ДБН В.3.2-1-2004 «Реставраційні, консерваційні та ремонтні роботи на пам`ятках культурної спадщини».
Судом першої інстанції також досліджено та надано оцінку висновку судового експерта Заяць І.Г. № 22/05-20я по результатах проведення будівельно-технічної експертизи за заявою гр. ОСОБА_1 від 03 червня 2020 року, наданого відповідачами на спростування висновку експерта ОСОБА_18 .
З висновку судового експерта Заяць І.Г. № 22/05-20я по результатах проведення будівельно-технічної експертизи за заявою гр. ОСОБА_1 від 03 червня 2020 року вбачається, що експертом було оглянуто нежитлове приміщення та встановлено, що проведені реставраційно-будівельні роботи, які були здійснені в нежитловому приміщенні №3 на АДРЕСА_6 , відповідають державним будівельним нормам, стандартам і правилам на об`єктах нерухомої культурної спадщини, вимогам нормативно-правових актів чинних на території України у галузі будівництва. Проведені реставраційно-будівельні роботи (демонтаж несучої стіни будинку та влаштування вхідного дверного прорізу на місці віконного), які були проведені в нежитловому приміщенні №3 на АДРЕСА_6 не можуть завдати пошкодження конструктивним елементам будинку та зокрема в квартирі АДРЕСА_4 , яка розташована над квартирою АДРЕСА_5 . Може призвести до незначних пошкоджень в оздоблювальному шарі (шпаклівки, штукатурки).
Суд першої інстанції, дослідивши висновок експерта ОСОБА_5 , в оскаржуваному рішенні зазначив, що висновок судового експерта ОСОБА_5 № 22/05-20я за результатами проведення будівельно-технічної експертизи за заявою гр. ОСОБА_1 від 03 червня 2020 року, ґрунтується на поверхневому аналізі, оскільки квартира АДРЕСА_1 , у якій наявні тріщини на стіні, відклеєні багети в кухні від стелі і стін, та в деяких місцях квартири просідання підлоги, міжкімнатні двері зміщені та мають нахил до вулиці, про що складені КП «Надія» відповідні акти, експертом не оглядалась, висновок суперечить іншим матеріалам справи.
У висновку судового експерта Заяць І.Г. зазначено, що в нежитловому приміщенні АДРЕСА_3 проведені реставраційно-будівельні роботи (демонтаж несучої стіни будинку та влаштування вхідного дверного прорізу на місці віконного), тобто, експерт чітко зазначив, які реставраційно будівельні роботи були проведені у квартирі АДРЕСА_3 , зазначивши такими демонтаж несучої стіни та влаштування вхідного дверного прорізу на місці віконного, що спростовує доводи апелянта про те, що при проведенні реставраційно-будівельних робіт у нежитловому приміщенні №3 не було демонтовано несучу стіну, що відповідно потребувало згоди мешканців житлового будинку АДРЕСА_6 , в тому числі ОСОБА_3 .
Оскільки судовий експерт Заяць І.Г. оглядав нежитлове приміщення №3 у будинку АДРЕСА_6 , то його висновок про демонтаж відповідачами несучої стіни цього будинку не викликає в суду жодних сумнівів, та спростовує доводи апелянта про те, що несуча стіна не була демонтована.
Колегія суддів враховує те, що доводи апеляційної скраги не містять тверджень щодо неправильності чи необгрунтовнаості висновку судового експерта Заяць І.Г., який поводив експертизу на замовлення відповідачів.
На думку колегії суддів, висновок судового експерта Заяць І.Г. про те, що проведені реставраційно-будівельні роботи (демонтаж несучої стіни будинку та влаштування вхідного дверного прорізу на місці віконного) не можуть завдати пошкодження конструктивним елементам будинку та зокрема в квартирі АДРЕСА_4 , яка розташована над квартирою АДРЕСА_5 , не є категоричним, оскільки висновки про те, що «не можуть завдати пошкодження» і «не завдали пошкоджень» не є ідентичними за змістом.
Висновок судового експерта Заяць І.Г. про те, що проведені реставраційно-будівельні роботи (демонтаж несучої стіни будинку та влаштування вхідного дверного прорізу на місці віконного) не можуть завдати пошкодження конструктивним елементам будинку та зокрема в квартирі АДРЕСА_4 , яка розташована над квартирою АДРЕСА_5 , а можуть призвести до незначних пошкоджень в оздоблювальному шарі (шпаклівки, штукатурки), є лише його припущенням, а не підтвердженням того, що було ним встановлено при проведенні експертизи.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_19 , суд першої інстанції також врахував вищезгаданий технічний звіт за результатами технічного обстеження стану основних конструкцій та елементів квартири АДРЕСА_4 та нежитлового приміщення АДРЕСА_3 , обстеження проведено інженером-експертом ОСОБА_17 станом на травень 2020 року, в результаті проведеного обстеження несучих конструкцій в квартирі АДРЕСА_4 на 2-му поверсі будівлі зроблено висновок, що пошкодження та руйнування квартири АДРЕСА_4 є результатом проведення будівельних робіт по реставрації з переплануванням квартири АДРЕСА_5 під торгівельний заклад з влаштуванням вхідного дверного прорізу на місці віконного в будинку АДРЕСА_6 , є результатом демонтажу несучої стіни, зроблено висновок про те, що існуючий технічний стан житлового 2-х поверхового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 відповідає 3-й категорії технічного стану не придатний до нормальної експлуатації.
Також даним технічним звітом підтверджено, що підрядною організацією ТзОВ «Буд- Арт», в порушення вимог п. 5.3.3 ДБН А.3.1-5:2016 «Організація будівельного виробництва», не розроблялася проектно-технологічна документація по виконанню будівельних робіт. При виконанні будівельних робіт всупереч вимогам п.7.14 вказаних ДБН, на об`єкті був відсутній контроль за їх виконанням, про що свідчать відхилення виконаного конструктивну перемички ПМ-1 від вимог проектної документації в складі перемички відсутні з`єднуючі частини. Згідно з п.5.3.3. ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016 «Настанова щодо обстеження будівель і споруд для визначення та оцінки їх технічного стану», зроблено висновок: існуючий технічний стан житлового 2-поверхового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , відповідає 3-й категорії технічного стану не придатний до нормальної експлуатації; необхідно терміново передбачити та виконати заходи по відновленню експлуатаційної придатності існуючих конструктивів та відповідно п.6.5 ДСТУ-Н Б В.1.2.-18:2016, використовувати об`єкт за обмеженим режимом його експлуатації.
Враховуючи висновки, зазначені в технічному звіті за результатами технічного обстеження стану основних конструкцій та елементів квартири АДРЕСА_4 та нежитлового приміщення АДРЕСА_3 та висновки судового експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Годлевського Д.О., суд дійшов висновку, що пошкодження в квартирі АДРЕСА_1 є наслідком проведенння відповідачами в квартирі АДРЕСА_3 робіт по реставрації з переплануванням квартири АДРЕСА_5 під торгівельний заклад з влаштуванням вхідного дверного прорізу на місці віконного в будинку АДРЕСА_6 .
Оскільки доводами апеляційної скраги є те, що суд першої інстанції відмовив представнику ОСОБА_1 в призначенні судової комісійної будівельно технічної експертизи , ухвалою Львівського апеляційного суду від 06 грудня 2021 року за клопотанням представника ОСОБА_1 Лазора А.О. у справі було призначено комісійну судову будівельно технічну експертизу, проведення якої доручено Київському відділенню Львівського науково дослідного інституту судових експертиз.
Відповідно до висновку експертів за результатами проведення судової комісійної будівельно-технічної експертизи №723-Е від 18.05.2023 року, експерти ОСОБА_20 та ОСОБА_21 дійшли до наступних висновків.
В результаті проведених досліджень встановлено, що будівельно-ремонтні роботи з реставрації і перепланування квартири АДРЕСА_3 , були проведені, однак встановити, які саме будівельні роботи були проведені та чи відповідають вони робочій документації, не надається можливим, оскільки дату проведення дослідження фактично об`єкт реставрації закінчений будівництвом і неможливо встановити фактичний перелік та достовірний об`єм виконання частини робіт, так як такі роботи є прихованими, а виконавча документація (журнали робіт, акти на закриття прихованих робіт, акти проміжного прийняття відповідальних конструкцій, виконачі схеми, акти огляду прихованих робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2В, довідки до них форми КБ-3) відсутня, оскільки ремонтні роботи велися господарським способом.
При обстеженні квартири АДРЕСА_4 на дату огляду 20 квітня 2023 року встановлено, що на стінах та стелі всіх приміщень маються горизонтальні, вертикальні та діагональні тріщини шириною розкриття: 1,24 мм, 1,57 мм, 1,66 мм, 1,94 мм, 2,47 мм, відставання від стін стельового багету. Таким чином, приймаючи до уваги характер виявлених пошкоджень, враховуючи термін експлуатації житлового будинку АДРЕСА_6 (100 років), відсутність капітального ремонту з 1975 року, дату спорудження пам`ятки архітектури місцевого значення (кінець XIX століття), наведені вище досліджені документальні матеріали, а саме: лист та акт обстеження КП «Надія», експерти вважають, що пошкодження, виявлені при огляді (обстеженні) квартири АДРЕСА_1 , могли бутивикликані якпроведенням ремонтихробіт зреставрації таперепланування квартири АДРЕСА_5 ,так іфізичним зносомжитлового будинкув цілому. Приймаючи до уваги, результати проведених досліджень та той факт, що встановлені на тріщини маяки з паперу та гіпсу на дату проведення огляду 20.04.2023 року не були порушені (про що свідчать фотофіксація), незважаючи на те, що з дати проведення ремонтних робіт з реставрації квартири АДРЕСА_5 під торгові приміщення та до дати візуального обстеження експертами пройшов значний проміжок часу (2016 рік- 2023 рік), можливо прийти до висновку, що тріщини не є динамічними (рухливими) та не впливають в подальшому на експлуатацію елементів будинку АДРЕСА_6 .
Оскільки в результаті проведених досліджень експертами встановлені ймовірні причини виникнення пошкоджень, у дослідницькій частині при відповіді на питання ухвали № 3 в табличній формі наведено приблизний перелік робіт для усунення пошкоджень. Для усунення виявлених пошкоджень у квартирі АДРЕСА_1 необхідно виконати ремонт штукатурки.
Нормами передбачено потоковий спосіб виконання штукатурних робіт, поділений на окремі технологічні операції, характер і кількість яких залежить від виду оштукатурювання та матеріалів поверхонь, що оштукатурюються. Середня загальна товщина штукатурної накиді не повинна перевищувати для простого оштукатурювання 12 мм, поліпшеного 15 мм, високоякісного 20 мм. Товщина кожного шару грунту не повинна перевищувати 7 мм при улаштуванні його вапняних і вапняно-гіпсових розчинів і 5 мм з цементних розчинів.
Нанесення кожного наступного шару штукатурної накиді виконується тільки після затужавлення попереднього шару. Товщина шару накривки після її розрівнювання та затирання повинна становити для всіх видів оштукатурювання, крім декоративного, не більше ніж 2 мм, для декоративного оштукатурювання 5 мм. Накривний шар штукатурки наноситься після затужавлення останнього шару грунту.
Штукатурні розчини для набризку та грунту проціджуються крізь сітку з чарунками 1,5х1,5 мм; гіпс просівається крізь сітку з чарунками 1х1 мм. Рухливість проціджених штукатурних розчинів у момент їх механізованого нанесення на поверхню, що оштукатурюється, повинна відповідати глибинам занурення стандартного конуса: для нанесення шару набризку 9-14 мм, грунту 7-8 мм, накривного шару, що містить гіпс 9-12 мм, накривного шару, що не містить гіпсу 7-8 мм.
При натурному обстеженні неможливо неруйнівним методом розкрити конструктивні елементи перекриття. Тому не надається можливим встановити, чи спирається перекриття на стіну, що розташована нижче (у які розширено проріз). А отже, неможливо визначити, якою за статичним характером є стіна у нежитловому приміщенні № 3 в житловому будинку АДРЕСА_10 , у якій розширено проріз (чи є вона несучою, самонесучою, не несучою). Оскільки на об`єкт реставрації (нежитлове приміщення № 3 в житловому будинку АДРЕСА_6 ), у якому розширено дверний проріз, зроблено ескізний проект, робочу документацію, від ДП «Укрдержекспертиза» отримано позитивний експертний звіт на проектну документацію, надано дозвіл на проведення будівельних робіт із здійсненням авторського та технічного нагляду, експертами не розглядалося питання на відповідність вимогам ДБН розширення дверного прорізу в міжкімнатній стіні у нежитловому приміщенні № 3.
За результатами порівняння даних натурного обстеження на дату огляду (20.04.2023) та документальних даних, що маються у матеріалах справи, наданих судом, встановлено, що внутрішнє планування квартири АДРЕСА_4 відповідає інвентарним даним на дату інвентаризації 08.04.2002 року.
За результатми проведених документальних досліджень, експерти прийшли до висновку, що у відповідності з актом обстеження Комунального підприємства «Надія», складеного 12.08.2016, пошкодження квартири АДРЕСА_1 могли утворитись в період, як до виконання будівельних робіт з реставрації та перепланування квартири АДРЕСА_5 так і під час виконання вищевказаних робіт.
Висновком експертів за результатами проведення судової комісійної будівельно технічної експертизи підтверджується проведення будівельно-ремонтних робіт з реставрації і перепланування квартири АДРЕСА_3 , однак експертам не вдалося встановити, які саме будівельні роботи були проведені та чи відповідають вони робочій документації, оскільки на дату проведення дослідження фактично об`єкт реставрації закінчений будівництвом і неможливо встановити фактичний перелік та достовірний об`єм виконання частини робіт, так як такі роботи є прихованими, а виконавча документація відсутня.
При обстеженні експертами квартири АДРЕСА_4 на дату огляду 20 квітня 2023 року встановлено, що на стінах та стелі всіх приміщень маються горизонтальні, вертикальні та діагональні тріщини шириною розкриття: 1,24 мм, 1,57 мм, 1,66 мм, 1,94 мм, 2,47 мм, відставання від стін стельового багету, експерти вважали, що пошкодження, виявлені при огляді (обстеженні) квартири АДРЕСА_1 , могли бутивикликані якпроведенням ремонтнихробіт зреставрації таперепланування квартири АДРЕСА_5 ,так іфізичним зносомжитлового будинкув цілому,враховуючи датуспорудження будинку.
Експертами підтверджено наявність горизонтальних, вертикальних та діагональних тріщин, відставання від стін стельового багету в квартирі АДРЕСА_1 , які, як вважають експерти, могли утворитися як внаслідок проведення ремонтих робіт з реставрації та перепланування квартири АДРЕСА_5 , так і внаслідок фізичного зносу житлового будинку в цілому.
А відтак, експерти не виключили того, що причиною руйнувань та пошкоджень у квартирі АДРЕСА_1 є проведення ремонтих робіт з реставрації з переплануванням квартири АДРЕСА_5 під торгівельний заклад з влаштуванням вхідного дверного прорізу на місці віконного в будинку АДРЕСА_6 .
З врахуванням того, що обстеження квартири АДРЕСА_1 проводилося комісією КП «Надія» 12.08.2016 року, тріщини на стелі та стінах, відставання від стін стельового багету були зафіксовані комісією при обстеженні квартири позивачки ще 12.08.2016 року, в цей же час, як встановлено комісією, в квартирі АДРЕСА_5 вже проводилися ремонтні роботи з реставрації та перепланування цієї квартири, що підтверджується комісійними актами КП «Надія», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що руйнування та пошкодження у квартирі АДРЕСА_1 є наслідком проведення ремонтих робіт по реставрації з переплануванням квартири АДРЕСА_5 під торгівельний заклад з влаштуванням вхідного дверного прорізу на місці віконного в цьому житловому будинку.
Дослідивши акт обстеження Комунального підприємства «Надія», складеного 12.08.2016, експерти дійшли висновку, що пошкодження квартири АДРЕСА_1 могли утворитись в період, як до виконання будівельних робіт з реставрації та перепланування квартири АДРЕСА_5 так і під час виконання вищевказаних робіт.
А відтак, експерти не виключили можливість пошкодження квартири АДРЕСА_1 саме під час виконання будівельних робіт по реставрації з переплануванням квартири АДРЕСА_5 під торгівельний заклад з влаштуванням вхідного дверного прорізу на місці віконного в цьому будинку.
Експерти у висновку зазначили, що у зв`язку з тим, що при натурному обстеженні неможливо неруйнівним методом розкрити конструктивні елементи перекриття, не надається можливим встановити, чи спирається перекриття на стіну, що розташована нижче (у якій розширено проріз), а отже неможливо визначити, якою за статичним характером є стіна у нежитловому приміщенні № 3 в житловому будинку АДРЕСА_10 , у якій розширено проріз (чи є вона несучою, самонесучою, не несучою), а відтак експертами не встановлено, чи міжкімнатна стіна є несучою, самонесучою чи не несучою.
Будучи допитаною в суді апеляційної інстанції експерт ОСОБА_20 підтвердила висновки, зазначені у висновку експертів за результатами проведення судової комісійної будівельно-технічної експертизи №723-Е від 18.05.2023 року, ствердивши те, що стіна є самонесучою, а тріщини на стінах квартири не збільшилися.
Такі пояснення експерта ОСОБА_20 колегія суддів оцінює критично, оскільки її пояснення не узгоджуються та суперечать іншим матеріалам справи, зокрема, технічному звіту за результатами технічного обстеження стану основних конструкцій та елементів квартири АДРЕСА_4 та нежитлового приміщення №3 будинку АДРЕСА_6 , комісійним актам КП «Надія», висновкам судових експертів ОСОБА_18 та Заяць І.Г., інформації, зазначеній у відповідях посадових (службових) осіб виконкому Стрийської міської ради, Департаменту ДАБК у Львівській області та іншим письмовим доказам, які є належними та допустимими.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність причинно-наслідкового зв`язку між проведеними роботами по реставрації з перепланування квартири АДРЕСА_5 під торгівельний заклад з влаштуванням дверного прорізу на місці віконного в житловому будинку АДРЕСА_6 та пошкодженнями і руйнуваннями квартири АДРЕСА_4 цього житлового будинку.
Доводи апеляційної скарги про недоведеність причинно-наслідкового зв`язку між проведенням реставрації з перепланування квартири АДРЕСА_5 під торгівельний заклад з влаштуванням дверного прорізу на місці віконного в житловому будинку АДРЕСА_6 та пошкодженнями і руйнуваннями квартири АДРЕСА_4 цього житлового будинку, спростовуються вищенаведеними доказами та встановленими судом обставинми справи.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 , суд першої інстанції також врахував те, що житловий будинок АДРЕСА_6 є пам`яткою архітектури місцевого значення кінця XIX сторіччя - охоронний номер 1995- М, згідно рішення Львівського облвиконкому від 22.11.1988 року №393.
24 жовтня 2017 року Департамент архітектури та розвитку містобудування ЛОДА своїм листом за № 16-2483 повідомив, що в результаті проведених архівних пошуків та аналізу електронної бази даних документообігу в департаменті не виявлено звернень щодо розгляду та погодження науково-проектної документації на проведення реставраційних робіт на зазначеній пам`ятці архітектури. Охоронний договір на нежитлове приміщення №3 у будинку АДРЕСА_6 між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 та департаментом архітектури та розвитку містобудування облдержадміністрації відповідно до ст.23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» не укладався».
Окрім цього, суд врахував відповідь Департаменту архітектури та розвитку містобудування ЛОДА від 17 вересня 2018 року №16-502/0/2-18, про те, що проектна документація з «Реставрації з переплануванням квартири АДРЕСА_5 під торгівельний заклад з влаштуванням вхідного дверного прорізу на місці віконного в житловому будинку АДРЕСА_6 », яку проводили ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , на розгляд та погодження до департаменту не надходила, про відсутність погодження проектної документації свідчить відсутність висновку Департаменту та відмітки на титульному листі робочого проекту у складі документації, пов`язаної з видачею Держархбудінспекцією дозволу на виконання будівельних робіт, а паспорт опорядження фасаду, як одна із складових робочого проекту, дійсно був погоджений Департаментом, однак погодження паспорту опорядження фасаду не є дозвільним документом на проведення реставраційних робіт, а є лише погодженням вигляду фасаду будинку в плані кольористики.
Неотримання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відповідного дозволу Департаменту архітектури та розвитку містобудування ЛОДА свідчить про те, що реставрація на об`єкті будівництва здійснена без дозволу Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, що є порушенням вимог статей 22, 23,24, частини 1 статті 26, Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції також врахував те, що Законом України «Про охорону культурної спадщини» та державними будівельними нормами (ДБН В.3.2-1-2004 «Реставраційні, консерваційні та ремонтні роботи на пам`ятках культурної спадщини») не передбачено можливість демонтажу несучої стіни у будинку, який є пам`яткою архітектури місцевого значення.
Нормами ДБН В.3.2-1-2004 «Реставраційні, консерваційні та ремонтні роботи на пам`ятках культурної спадщини» можливість знесення несучих/капітальних стін будинку, який є пам`яткою архітектури місцевого значення, не передбачено, згідно п. 4.11 ДБН В.3.2.-1-2004 передбачено лише їх відновлення, підсилення та реставрація.
Ухвалюючи оскаржуванерішення,суд першоїінстанції врахувавте,що надані Департаментом ДАБІ матеріали не містять доказів, які б підтвердили факт забезпечення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ведення авторського та технічного нагляду за будівельними роботами відповідно до вимог законодавства, а наявність вказаних договорів та визначення відповідальних осіб за здійсненням авторського і технічного нагляду не свідчить про належне забезпечення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 авторського і технічного супроводу.
Дозвіл на виконання будівельних робіт №ІУ 114162661250 від 22 вересня 2016 року надано Державною архітектурно-будівельною інспекцією України замовникам ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , з метою реставрації з переплануванням квартири АДРЕСА_5 під торгівельний заклад з влаштуванням вхідного дверного прорізу на місці віконного в житловому будинку АДРЕСА_6 , і як встановлено судом першої інстанції такий було видано вже після початку виконання цих робіт, що підтверджується комісійним актом КП «Надія», складеним 12.08.2016 року.
Судом також встановлено, що оскаржуваний позивачкою Сертифікат серії ІУ № 164170200956, виданий 20.01.2017 на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації від 26.12.2016 головним інспектором будівельного нагляду відділу методології та нагляду за здійсненням декларативних процедур Департаменту дозвільних процедур ОСОБА_16 . Цим сертифікатом Державна архітектурно-будівельна інспекція України засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта «Реставрація з перепланування квартири АДРЕСА_5 під торгівельний заклад з влаштуванням вхідного дверного прорізу на місці віконного в житловому будинку АДРЕСА_6 » проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації. Замовник об`єкта ОСОБА_1 , ОСОБА_4 Генеральний проектувальник ПП «Ареал Плюс», генеральний підрядник ТзОВ «Буд-арт».
Згідно даного акту будівництво здійснено генеральним підрядником ТзОВ «Буд-Арт», будівельно монтажні роботи виконані у строк, початок робіт вересень 2016 року, закінчення робіт грудень 2016 року. На об`єкті виконано роботи згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами всі роботи, передбачені проектною документацією. Обладнання встановлено згідно з актами про його прийняття після випробування у визначеному порядку.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що інформація, зазначена у зазначеному вище акті готовності об`єкта до експлуатації від 26.12.2016 щодо початку виконання будівельних робіт, не відповідає дійсності та спростовується актом комісії КП «Надія» 12.08.2016, якою при обстеженні квартири АДРЕСА_1 , виявлено мілкі вертикальні тріщини на несучій стіні між кімнатою та кухнею, коридором, а також у приміщенні кухні мали місце відклеювання багет між стелею, а при обстеженні комісією 10.08.2016 нежитлового приміщення, яке розміщене на першому поверсі будинку по АДРЕСА_6 , де проводились будівельні роботи, було виявлено, що міжкімнатну стіну частково розібрано, для її укріплення встановлена металева перемичка.
Крім цього, інформація, зазначена у зазначеному вище акті готовності об`єкта до експлуатації від 26.12.2016 про початок виконання будівельних робіт не відповідає дійсності та спростовується також листом першого заступника міського голови Стрийської міської ради Маланій Р. від 22.09.2016 за вих. № Г-530/3.22, з якого вбачається, що перевіркою на місці в квартирі АДРЕСА_4 встановлено наявність значних тріщин по стінах та стелі, що ймовірно виникли внаслідок демонтажу частини стіни в квартирі АДРЕСА_5 та вплинуло на несучу здатність будинку в цілому. Цим листом було зобов`язано ОСОБА_12 та ОСОБА_11 негайно припинити будівельні роботи, розробити ліцензованою організацією технічний висновок про стан конструктивних та огороджуючих елементів, прийняти міри по відновленню попереднього стану та безпечного функціонування будинку.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 встановлено необхідність забезпечення доступу до правосуддя як елемент верховенства права, для чого кожний, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний спосіб захисту національним судом.
Право кожної особи звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав закріплено устатті 4 ЦПК України.
Суд у відповідності до частини 1статті 5 цього Кодексу, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права, свободи чи інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.
Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений частиною 2 та частиною 3статті 16 ЦК України.
Статтею 16 ЦК Українивстановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/ відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/ захисту в обраний спосіб. Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі №912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі №910/11511/18.
При цьому згідно до вимог закону, суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.
Зважаючи на той факт, що реставрація з перепланування квартири АДРЕСА_5 під торговельний заклад з влаштуваннямвхідного дверного прорізу на місці віконного в житловому будинку АДРЕСА_6 була проведена з істотним порушенням законодавства України, вимог Державних будівельних норм, стандартів і правил, суд дійшов вірного висновку про скасування Сертифікату Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 20 січня 2017 року серія ІУ №164170200956 про прийняття в експлуатацію закінчених реставрацією з переплануванням квартири АДРЕСА_3 .
Суд першої інстанції також дійшов до вірного та обгрунтованого висновку про те, що способом захисту прав позивачки, припинення руйнування квартири, є відновлення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 демонтованої несучої стіни на осі 2 у нежитловому приміщенні №3 на першому поверсі будинку АДРЕСА_6 , що сприятиме поліпшенню технічного стану житлового будинку і його збереженню як пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення та поновить порушене право позивачки.
Оскільки суд першої інстанції дійшов висновку про підставність позову ОСОБА_3 , відповідно вірно відмовив в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, оскільки в судовому засіданні не встановлено жодними належними та допустимими доказами факту завдання ОСОБА_3 моральної шкоди ОСОБА_1 .
Колегія суддів вважає безпідставними та необгрунтованими доводи апелянта про те, що позовні вимоги про скасування Сертифікату серії ІУ № 164170200956, виданого 20.01.2017 на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації від 26.12.2016 головним інспектором будівельного нагляду відділу методології та нагляду за здійсненням декларативних процедур Департаменту дозвільних процедур ОСОБА_16 , підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, з огляду на таке.
Відповідно доположень ч.1ст.19ЦПК Українисуди розглядаютьу порядкуцивільного судочинствасправи,що виникаютьз цивільних,земельних,трудових,сімейних,житлових таінших правовідносин,крім справ,розгляд якихздійснюється впорядку іншогосудочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є наявність у них спору про право цивільне та суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - акт його індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду
Не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб`єктом владних повноважень) як суб`єктом публічного права та суб`єктом приватного права - фізичною особою чи юридичною особою, в якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Визначаючи предметну юрисдикцію справи, суд має виходити із суті права/інтересу, за захистом якого суб`єкт публічного права звертається до суду, та мети звернення з позовом, оскільки саме такі критерії розмежування належності спору до тієї чи іншої юрисдикції дають змогу найбільш ефективно захистити порушене право позивача, аніж розмежування юрисдикції виключно на підставі участі у спорі суб`єкта владних повноважень.
Визначальною ознакою приватноправових відносин є наявність майнового чи особистого немайнового інтересу. Оспорювані або невизнані майнові права та інтереси підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення такого права або інтересу призвели дії суб`єкта владних повноважень при виконанні ним владних управлінських функцій.
Відповідно до частин другої, п`ятої та дев`ятої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Таким чином, не є публічно-правовим спір між суб`єктом владних повноважень та суб`єктом приватного права - фізичною чи юридичною особою, у якому управлінські дії суб`єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб`єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачка вважає оскаржуваниий Сертифікат серії ІУ № 164170200956, виданий 20.01.2017 на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації від 26.12.2016 головним інспектором будівельного нагляду відділу методології та нагляду за здійсненням декларативних процедур Департаменту дозвільних процедур ОСОБА_16 , таким що підлягає скасуваню, оскільки такий порушує її право на безпечне користування квартирою АДРЕСА_1 .
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Таким чином, спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 будівлених робіт по реставрації з переплануванням квартири АДРЕСА_5 під торгівельний заклад з влаштуванням вхідного дверного прорізу на місці віконного в житловому будинку АДРЕСА_6 , які, на думку позивача, порушують її право користувача належною їй на праві власності квартирою, тому у позивача виникла необхідність захисту її цивільних прав.
Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки видача оскаржуваного сертифіката, скільки законність проведення відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відповідних будівельних робіт, скасування сертифіката матиме вплив на майнові права та інтереси відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин, що в свою чергу виключає можливість розгляду справи в порядку адміністративного судочинства.
Рішення про видачу сертифіката, яким засвідчено відповідність закінченого будівництва проектній документації та підтверджено готовність до експлуатації, яке прийняте суб`єктом владних повноважень, є правовим актом індивідуальної дії, породжує права та обов`язки тільки для суб`єкта, якому вона адресована, тобто для замовника відповідного будівництва.
Оскаржуваний сертифікат не породжує для позивачки будь-яких прав чи обов`язків, вона не була заявником на отримання такого сертифіката, а тому і не надає їй права на звернення із цим позовом до суду в порядку адміністративного судочинства.
Однак, спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_1 дій щодо введення в експлуатацію нежитлового приміщення після реставрації з переплануванням квартири АДРЕСА_3 , які, на думку позивачки, заподіяли шкоду її майновим правам, тому з урахуванням суб`єктного складу спір підлягає розглядові за правилами цивільного судочинства.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 824/442/17-а (К/9901/63663/18), у постановах Верховного Суду у справі від 12.11.2020 у справі № 826/4286/17, від 12.04.2021 у справі № та від 09.09.2021 року у справі № 826/19275/16.
З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що позовна вимога про скасування Сертифікатусерії ІУ№ 164170200956,виданого 20.01.2017на підставіакту готовностіоб`єкта доексплуатації від26.12.2016головним інспекторомбудівельного наглядувідділу методологіїта наглядуза здійсненнямдекларативних процедурДепартаменту дозвільнихпроцедур ОСОБА_16 ,підлягає розглядув порядкуадміністративного судочинства.
Як вказує ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у зв`язку з чим суд дійшов вірного висновку про стягнення що з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судового збору у розмірі 1152,00 /одна тисяча сто п`ятдесят дві/ грн., тобто по 576 / п`ятсот сімдесят шість/ грн. з кожного, зважаючи на часткову відмову від позовних вимог та часткове залишення позовних вимог без розгляду, а також стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрат, понесених позивачкою у зв`язку проведенням судової будівельно-технічної експертизи № 3163 від 23 березня 2020 року, згідно акту № 2 здачі-приймання висновку експерта № 3163, у розмірі 18840, 00 /вісімнадцять тисяч вісімсот сорок/ грн., тобто по 9420, 00 /дев`ять тисяч чотириста двадцять/ грн. з кожного, та за проведення обстеження технічного стану існуючих будівельних конструкцій будинку та елементів квартири у розмірі 5000, 00 /п`ять тисяч/ грн., тобто по 2500, 00 /дві тисячі п`ятсот/ грн. з кожного.
Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Наведена правова позиція викладена в Додатковій Постанові Верховного суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У відповідності до висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який враховуючи те, що представником позивача не наведено доводів та доказів співмірності витрат, дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 20500.00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, по 10250.00 грн. з кожного.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суд першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Стрийського міськрайонногосуду Львівськоїобласті від22березня 2021року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 09.12.2024 року.
Головуючий: Н.О. Шеремета
Судді: О.М. Ванівський
Р.П. Цяцяк
Суд | Львівський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 27.11.2024 |
Оприлюднено | 13.12.2024 |
Номер документу | 123687618 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про відшкодування шкоди, з них |
Цивільне
Львівський апеляційний суд
Шеремета Н. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні