Ухвала

від 10.12.2024 по справі 638/19956/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

10 грудня 2024 р. Справа № 638/19956/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна клінічна лікарня", треті особи: Пенсійний фонд України, Державна податкова служба України, Державна аудиторська служба України, Головне управління Національної поліції в Харківській області, Національна поліція України, Служба безпеки України, Міністерство охорони здоров`я України про визнання протиправною бездіяльності та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 із використанням системи "Електронний суд" звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із адміністративним позовом, в якому просив суд:

- визнати бездіяльність відповідача незаконною та протиправною під час виконання ним владних управлінських функцій як суб`єкта владних повноважень за наслідками вчинення ним нікчемного правочину та зобов`язати відповідача вчинити дії щодо усунення порушення законодавства України та Конституції України стосовно розгляду заяв громадянина України ОСОБА_1 до відповідача за фактами виявлення порушення чинного законодавства України та Конституції України при наданні медичних послуг за фактом нещасного випадку на виробництві, що стався 22.05.2024 р.;

- застосувати до відповідача наслідки недійсності нікчемного правочину, що ним вчинено, шляхом зобов`язання відповідача виправити помилки у складених листках непрацездатності із 22.05.2024 р. до дати завершення лікування громадянина України ОСОБА_1 за кордоном згідно державної програми надання медичної допомоги важкопораненим громадянам України внаслідок російської агресії та вчинити дії щодо закриття даних листків непрацездатності після завершення лікування громадянина України ОСОБА_1 за кордоном;

- застосувати до відповідача наслідки недійсності нікчемного правочину, що ним вчинено, шляхом зобов`язання відповідача самостійно здійснювати моніторинг процесу проведення медичного лікування громадянина України ОСОБА_1 за кордоном в межах державної програми надання медичних послуг важкопораненим громадянам України за кордоном та отримання відповідачем самостійно медичних висновків від медичних закладів зазначених вище, що надають медичні послуги громадянину України ОСОБА_1 за кордоном, та у разі необхідності зобов`язати відповідача самостійно за рахунок бюджетних коштів здійснити переклад на державну мову отриманих відповідачем самостійно медичних висновків зазначених вище (від медичних закладів що надають медичні послуги громадянину України ОСОБА_1 за кордоном);

- застосувати до відповідача наслідки недійсності нікчемного правочину, що ним вчинено, шляхом зобов`язання відповідача самостійно після завершення лікування громадянина України ОСОБА_1 та виправлення помилок у листах непрацездатності від 22.05.2024 р., від 11.06.2024 р. та закриття відповідачем складених ним листків непрацездатності за фактом нещасного випадку на виробництві від 22.05.2024 р. датою завершення лікування громадянина України ОСОБА_1 за кордоном надати необхідні документи до медичних установ для призначення інвалідності громадянину України ОСОБА_1 та отримання відповідачем результатів розгляду наданих документів із наданням довідки МСЕК про призначення інвалідності громадянину України ОСОБА_1 ;

- стягнути на користь ОСОБА_1 із відповідача заподіяну ним моральну шкоду у розмірі 40000 грн коп. за рахунок бюджетних асигнувань.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.10.2024 року адміністративну справу за вказаним вище позовом передано на розгляд за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.

Зазначена адміністративна справа надійшла до Харківського окружного адміністративного суду 05.12.2024 року та передана у провадження судді Мельникова Р.В.

Представником позивача через канцелярію суду подано заяву про збільшення об`єму позовних вимог та витребування доказів у справі, в якій останній просить суд:

- прийняти збільшення позовних вимог шляхом додавання вимоги зобов`язання відповідача КНП ХОР ОКЛ видати ОСОБА_1 довідку форми 080-4о Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та витребування письмових доказів у відповідача зазначених вище у даній заяві , що підтверджують вчинені відповідачем дії та в яких викладено усі обставини справи які є предметом спору та позовних вимог і вони необхідні для правильного вирішення спору при здійсненні розгляду справи 638/19956/24 судом по суті предмета позову.

Суддя, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та подані документи, зазначає таке.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду заявлено позовні вимоги про визнання бездіяльності відповідача незаконною та протиправною під час виконання ним владних управлінських функцій як суб`єкта владних повноважень за наслідками вчинення ним нікчемного правочину та стягнення на користь ОСОБА_1 із відповідача заподіяну ним моральну шкоду у розмірі 40000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань. При цьому в якості способу відновлення порушеного права позивачем обрано: зобов`язання відповідача вчинити дії щодо усунення порушення законодавства України та Конституції України стосовно розгляду заяв громадянина України ОСОБА_1 до відповідача за фактами виявлення порушення чинного законодавства України та Конституції України при наданні медичних послуг за фактом нещасного випадку на виробництві, що стався 22.05.2024 р., а також застосування до відповідача наслідків недійсності нікчемного правочину, що ним вчинено, у вигляді: зобов`язання відповідача виправити помилки у складених листках непрацездатності із 22.05.2024 р. до дати завершення лікування громадянина України ОСОБА_1 за кордоном згідно державної програми надання медичної допомоги важкопораненим громадянам України внаслідок російської агресії та вчинити дії щодо закриття даних листків непрацездатності після завершення лікування громадянина України ОСОБА_1 за кордоном; зобов`язання відповідача самостійно здійснювати моніторинг процесу проведення медичного лікування громадянина України ОСОБА_1 за кордоном в межах державної програми надання медичних послуг важкопораненим громадянам України за кордоном та отримання відповідачем самостійно медичних висновків від медичних закладів зазначених вище, що надають медичні послуги громадянину України ОСОБА_1 за кордоном, та у разі необхідності зобов`язати відповідача самостійно за рахунок бюджетних коштів здійснити переклад на державну мову отриманих відповідачем самостійно медичних висновків зазначених вище (від медичних закладів що надають медичні послуги громадянину України ОСОБА_1 за кордоном); зобов`язання відповідача самостійно після завершення лікування громадянина України ОСОБА_1 та виправлення помилок у листах непрацездатності від 22.05.2024 р., від 11.06.2024 р. та закриття відповідачем складених ним листків непрацездатності за фактом нещасного випадку на виробництві від 22.05.2024 р. датою завершення лікування громадянина України ОСОБА_1 за кордоном надати необхідні документи до медичних установ для призначення інвалідності громадянину України ОСОБА_1 та отримання відповідачем результатів розгляду наданих документів із наданням довідки МСЕК про призначення інвалідності громадянину України ОСОБА_1 .

Зі змісту позову вбачаються доводи позивача стосовно того, що відповідач у справі повністю відмовляється виконувати дії, передбачені чинним законодавством України щодо складання листка непрацездатності за подією, яка сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві від 22.05.2024 р. та саме завдяки направленню для надання медичної допомоги важкопораненому громадянину України за межами країни відповідно до наказу МОЗ України 574 за безпосередньої участі у цьому саме відповідача бо на відповідача покладено обов`язок складання листка непрацездатності єдиного та неподільного за одним єдиним фактом нещасного випадку на виробництві від 22.05.2024 р., надання до Департаменту охорони здоров`я ХОДА та МОЗ України заявки щодо можливості направлення громадянина України ОСОБА_1 для отримання медичної допомоги за фактом нещасного випадку на виробництві у стаціонарних закладах Австрії, отримання підтвердження даної заявки у вигляді рішення комісії стосовно цього питання, складання медичного висновку за ф.027 із перекладом на англійську мову який і був наданий фахівцями відповідача фахівцям іншого закладу, підпорядкованого теж безпосередньо Департаменту охорони здоров`я ХОДА, які здійснювали доставлення громадянина України ОСОБА_1 для проходження подальшого лікування у Австрії і таким же чином зобов`язані здійснити доставлення громадина України ОСОБА_1 після завершення ним лікування у Австрії, моніторинг та відстеження процесу проходження лікування громадянина України ОСОБА_1 у Австрії із самостійним отриманням відповідачем необхідних йому медичних висновків у зазначених медичних закладах Австрії та у разі необхідності саме лікарі відповідача зобов`язані за рахунок бюджетних коштів здійснити переклад на державну мову отриманих ним медичних висновків для оформлення листка непрацездатності та надання необхідних документів до МСЕК, що теж є обов`язком відповідача -та повторюю саме відповідач відмовляється від виконання службових обов`язків та зазначених вище дій, що є порушенням вимог законодавства України та Конституції України та відмовою та створенням перешкод громадянину України ОСОБА_1 у зверненні за отриманням медичних послуг за фактом нещасного випадку на виробництві від 22.05.2024 р., що детально і викладено у наданій мною заяві від 12.10.2024 р., та вимогами позовної заяви є саме визнання нікчемності правочину вчиненого відповідачем, викладеному вище та застосування наслідків недійсності правочину вчиненого відповідачем, шляхом зобов`язання відповідача вчинити певні дії - для усунення порушення чинного законодавства України та Конституції України відносно громадянина України ОСОБА_1 , та окрім цього відповідач такими діями заподіяв моральну шкоду ОСОБА_1 завданням душевних страждань завдяки вчиненню протиправних дій та безпідставної відмови і створенні перешкод у можливості реалізації громадянином України ОСОБА_1 права звернення за отриманням медичних послуг, гарантованих державою, до медичних закладів України за подією нещасного випадку на виробництві внаслідок російської агресії від 22.05.2024 р. Також окремо зазначено, що відповідач є комунальним підприємством створеним, підпорядкованим та підконтрольним ХОДА та за ознаками діяльності підзвітним МОЗ України, щодо виконання функціональних обов`язків із надання медичних послуг громадянам України, та саме наказом МОЗ України вищезазначеним порядок 574 і зумовлено, алгоритм надання медичних послуг та зумовлено, що організаційні та контролюючи заходи щодо забезпечення виконання даного порядку №574 покладені саме ХОДА, та саме Департаментом охорони здоров`я ХОДА і визначено перелік підконтрольних підприємств та організацій та установ, які зобов`язані забезпечити реалізацію виконання державної програми щодо надання медичної допомоги важкопораненим громадянам України внаслідок російської агресії у медичних закладах України та медичних закладах за межами України і саме КНП ХОР ОКЛ і делеговані виконання обов`язків зазначених мною вище, що є предметом вимог до відповідача у даній позовній заяві.

Суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пунктів 1, 2, 7, 8 та 9 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, або адміністратор за випуском облігацій, який подає позов до адміністративного суду на захист прав, свобод та інтересів власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб`єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

При цьому суддя зазначає, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема, пов`язаних з реалізацією публічної влади. Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 16.08.2017 у справі №6-782цс17, від 23.08.2017 у справі №6-1093цс17.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Суддя зазначає, що до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Аналогічного висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.01.2019 по справі № 807/45/17.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Своєю чергою приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Водночас суд зазначає, що згідно із положеннями статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Зміст позовної заяви та наявних в матеріалах справи доказів свідчить на користь того, що позивач порушення своїх прав вбачає у допущенні відповідачем бездіяльності щодо невиконання дій, передбачених чинним законодавством України стосовно складання листка непрацездатності за подією, яка сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві від 22.05.2024 р., та саме завдяки направленню для надання медичної допомоги важкопораненому громадянину України за межами країни відповідно до наказу МОЗ України 574 за безпосередньої участі у цьому саме відповідача бо на відповідача покладено обов`язок складання листка непрацездатності єдиного та неподільного за одним єдиним фактом нещасного випадку на виробництві від 22.05.2024 р.

Суддя зазначає, що відповідно до визначених понять у статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров`я, заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників; медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв`язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв`язку з вагітністю та пологами; медичне обслуговування - діяльність закладів охорони здоров`я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров`я, що не обов`язково обмежується медичною допомогою.

Положеннями ст.16 Основ законодавства України про охорону здоров`я передбачено, що мережа державних і комунальних закладів охорони здоров`я формується з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Заклад охорони здоров`я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником закладу (уповноваженим ним органом).

Приписами ч.1 ст.33 Основ законодавства України про охорону здоров`я визначено, що медична допомога надається професійно підготовленими медичними працівниками відповідно до медичних показань у закладах охорони здоров`я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.

Відповідно до ст. 34 Основ законодавства України про охорону здоров`я, лікуючий лікар - лікар закладу охорони здоров`я або лікар, який провадить господарську діяльність з медичної практики як фізична особа - підприємець і який надає медичну допомогу пацієнту в період його обстеження та лікування.

В якості відповідача у цій справі визначено Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня». Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа Комунальне некомерційне підприємство Харківської обласної ради «Обласна клінічна лікарня» є комунальним підприємством, органом управління і засновником якого є Харківська обласна рада, а основним видом є 86.10 Діяльність лікарняних закладів.

Приписами статті 81 Цивільного кодексу України передбачено, що юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Положення вказаної статті Цивільного кодексу України містить вказівку на одну зі складових порядку створення юридичних осіб публічного права. У частині третій статті 81 Цивільного кодексу України зазначається, що в Цивільному кодексі України встановлюється порядок створення виключно юридичних осіб приватного права, у той час, як порядок створення юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом.

Однією з ознак юридичної особи публічного права є реалізація публічних інтересів держави чи територіальної громади.

Враховуючи викладене вище, суддя доходить висновку про відсутність підстав вважати, що спірні правовідносини належать до публічно-правових, а відповідач не є суб`єктом владних повноважень в розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не здійснює публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, а метою звернення позивача до суду із позовом у цій справі є захист приватного права чи інтересу від протиправної бездіяльності відповідача, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин.

Таким чином, враховуючи обставини того, що відносини, які виникають між лікарнею та пацієнтом, не носять публічно-правового характеру, сторони зазначених відносин є рівними у своїх правах, статус кожного з учасників таких відносин не передбачає обов`язку субординації та підпорядкування, з огляду на що такі відносини за своєю суттю є приватно-правовими, слід дійти висновку про те, що спори, які виникають в рамках відносин між лікарнями та громадянами підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Своєю чергою суд зазначає, що вимоги позивача щодо застосування до відповідача наслідків недійсності нікчемного правочину, що ним вчинено, шляхом зобов`язання відповідача вчинити наведені позивачем відповідні дії є похідними та пов`язаними із первинними позовними вимогами, у зв`язку з чим їх розгляд окремо від первинних позовних вимог є неможливим.

Крім того, суд зазначає, що зміст заявлених позивачем позовних вимог в частині застосування до відповідача наслідків недійсності нікчемного правочину, що ним вчинено, шляхом зобов`язання вчинити вказані позивачем відповідні дії не корелюється із положеннями ст.5 КАС України з огляду на невідповідність останній обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Суддя також зазначає, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.04.2018 року у справі №817/1048/16.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що цей спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративного суду.

Суд зазначає, що відповідно до п.1 ч. ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 170, 243, 248, 250, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради "Обласна клінічна лікарня", треті особи: Пенсійний фонд України, Державна податкова служба України, Державна аудиторська служба України, Головне управління Національної поліції в Харківській області, Національна поліція України, Служба безпеки України, Міністерство охорони здоров`я України про визнання протиправною бездіяльності та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мельников Р.В.