Постанова

від 11.12.2024 по справі 420/9072/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/9072/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р.,

представників апелянта/ відповідача Кисельова О.М., позивача ОСОБА_1 та Петрової-Артемьєвої Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнично - технічне підприємство "ІНЖПРОЕКТ" на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року (суддя Танцюра К.О., м. Одеса, повний текст рішення складений 10.09.2024) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнично - технічне підприємство "ІНЖПРОЕКТ" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

21.03.2024 ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ" звернулося до адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС в Одеській області, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.03.2024: №8267/15-32-07-06, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операції у розмірі 38 707 321,28 грн.; №8268/15-32-07-05, яким до позивача застосовано адміністративний штраф та інші санкції у розмірі 22 440,00 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2024 року адміністративний позов товариства задоволено повністю.

13.08.2024 позивач звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 158 728,57 грн.

10.09.2024 Одеський окружний адміністративний суд ухвалив додаткове рішення, яким стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 6500 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставини, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким заяву ТОВ "ВТП "Інжпроект" про стягнення з ГУ ДПС в Одеській області на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 158 728,57 грн. - задовольнити у повному обсязі.

На думку апелянта, визначена судом першої інстанції сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6500, грн. є не співмірною, не відповідає складності справи та ціні адміністративного позову.

Всі послуги (професійна правнича допомога), зазначені в наданих суду першої інстанції актах прийому-передачі, були безпосередньо спрямовані на надання правничої (правової) допомоги у даній справі, зокрема, на підготовку до її розгляду, збір необхідних доказів та консультування клієнта. Ігнорування цих послуг є неприйнятним, оскільки суперечить принципу справедливості та призводить до порушення права на повноцінну професійну правничу (правову) допомогу, чому кореспондує позиція Конституційного Суду України.

Так, у пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складання позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та ІНШИХ державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином апелянт переконаний, що повне відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме принципу справедливості та "належного урядування", забезпечить реалізацію права на ефективний судовий захист та слугуватиме превенції необґрунтованих дій контролюючих органів у майбутньому.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частина перша статті 143 КАС України визначає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

За частиною п`ятою статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі та обов`язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленого у пункті 53 постанови від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України (зміст якої кореспондує положенням частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 7 липня 2023 року у справі №340/2823/21 сформував такі загальні підходи до стягнення витрат у суді касаційної інстанції. Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України".

У постанові від 25 липня 2023 року у справі №340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції об`єднаної палати Верховний Суд вказав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами). Проте підстави для розподілу судових витрат , зокрема, витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині. Зазначення ж у прохальній частині касаційної скарги узагальненої вимоги про стягнення судових витрат за результатами касаційного розгляду не може розцінюватися як належне звернення до суду із заявою про відшкодування судових витрат (в тому числі на правову допомогу), адже за такого викладу прохальної частини без наведення жодних мотивів та обґрунтувань суд фактично позбавлений можливості встановити склад таких витрат, факт їх понесення.

За приписами частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи вищезазначені висновки та правові норми до правовідносин, що виникли у цій справі, колегія суддів звертає увагу, що у позовній заяві ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ" зазначив загальне прохання про необхідність стягнення витрат на правову допомогу та вказав їх орієнтований розмір. До ухвалення судом першої інстанції у справі рішення не надало доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказало жодних причин, які унеможливлюють подання ним відповідних доказів до ухвалення рішення, та не повідомив про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Наведене вище дає підстави вважати, що позивачем не дотримано вимоги частини сьомої статті 139 КАС і частини третьої статті 143 КАС України, а саме не своєчасно подано докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат та не наведено причин, які унеможливили подати їх до вирішення справи по суті, тому колегія суддів дійшла висновку, що клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу не підлягало залишенню без розгляду.

Суд першої інстанції на дані обставини справи уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для ухвалення у справі додаткового рішення.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги в частині доводів про необхідність ухвалити у справі нове рішення, яким заяву ТОВ "ВТП "Інжпроект" про стягнення з ГУ ДПС в Одеській області на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 158 728,57 грн. задовольнити у повному обсязі.

Водночас слід врахувати принцип заборони повороту до гіршого, яке означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто, особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно із тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі №179/363/21 (постанова від 24 травня 2023 року).

У контексті наведеного колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо наявності підстав для ухвалення судом апеляційної інстанції нового рішення, яким заяву ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ" про стягнення з ГУ ДПС в Одеській області на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 158 728,57 грн. задовольнити у повному обсязі.

Приймаючи до уваги, що позивач додаткове рішення суду першої інстанції в частині задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення фактично не оскаржує, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування в силу вимог статті 308 КАС України.

Резюмуючи все викладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для скасування додаткового рішення першої інстанції та ухвалення нового.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 252, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧНО - ТЕХНІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ІНЖПРОЕКТ" залишити без задоволення, а додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяМ.П.Коваль

СуддяЮ.В.Осіпов

Повне судове рішення складено 11 грудня 2024 року.