Постанова

від 11.12.2024 по справі 420/9072/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/9072/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Цандура М.Р.,

представників апелянта/ відповідача Кисельова О.М., позивача ОСОБА_1 та Петрової-Артемьєвої Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2024 року (суддя Танцюра К.О., м. Одеса, повний текст рішення складений 08.08.2024) по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧНО - ТЕХНІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ІНЖПРОЕКТ" до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

21.03.2024 ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ" звернулося до адміністративного суду з позовом до ГУ ДПС в Одеській області, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.03.2024:

- №8267/15-32-07-06, яким за порушення п. 1 ст. 3 Закону 265/95-ВР до ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 38 707 321,28 грн (а.с. 189 т. 3);

- №8268/15-32-07-06, яким за порушення п. 63.3 ст. 63, п. 85.2 ст. 85 ПК України до ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ" застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 22 440,00 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 липня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування поданої скарги апелянт/відповідач зазначає, що ГУДПС виконало вимоги п. 81.1 ст. 81 ПК України та зазначило у наказі, зокрема, підстави проведення перевірки, відтак, посилання суду першої інстанції на порушення процедури проведення перевірки та її призначення є безпідставними.

Суд першої інстанції проігнорував те, що в ході фактичної перевірки надані банківські виписки за період з 02.10.2023 по 22.01.2024, з яких було встановлено, що ТОВ вносить готівкові кошти, отримані за проданий товар (надані послуги) до каси банку для зарахування на свій розрахунковий рахунок, чим порушено вимоги п. 1 ст. 3 Закону №265 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, проведення розрахункових операцій без застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Щодо правомірності застосування до позивача фінансових санкцій, то апелянт зазначив, що в ході фактичної перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимоги п. 1 ст. 3 Закону №265 та встановлено неподання товариством повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, за формою №20-ОПП у встановлені законодавством строки. Крім того, до перевірки не надані в повному обсязі усі документи, що належать, або пов`язані з предметом перевірки.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що зміст апеляційної скарги ідентичний відзиву на позовну заяву товариства та акту перевірки і не містить аналізу оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами загального позовного провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управління ДПС в Одеській області прийнято наказ №455п від 22.01.2024 "Про проведення фактичної перевірки ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ", на підставі пп. 19-1.1.4, пп. 19-1.1.8 п. 19-1.1 ст. 19-1, ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80, пп. 69.2 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у зв`язку з наявною податковою інформацією, отриманою в рамках проведеного аналізу, що свідчить про можливі порушення проведення розрахункових операцій без застосування РРО/ПРРО.

Згідно вказаного наказу №455п від 22.01.2024 призначено провести фактичну перевірку тривалістю 10 діб. Перевірку призначено провести за період діяльності з 23.01.2021 по дату закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (а.с. 22 т. 1).

У період з 22.01.2024 по 31.01.2024 Головним управлінням ДПС в Одеській області проведено фактичну перевірку ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ", за результатами якої складено акт перевірки від 31.01.2024, зареєстрований 01.02.2023 за №3319/15/51/880/20928262 (а.с. 23-24 т. 1).

В ході перевірки встановлено порушення діяльності ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ":

- п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (зі змінами та доповненнями) (далі Закон №265/95-ВР) а саме: проведення розрахункових операцій без застосування реєстраторів розрахункових операцій;

- п. 63. 3 ст. 63 ПК України;

- п. 85. 2 ст. 85 ПК України.

А саме, контролюючим органом встановлено, що в ході фактичної перевірки надані банківські виписки за період з 02.10.2023 по 22.01.2024, в яких зазначено (Платник - ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ" та код платника - код ЄДРПОУ 20928262) встановлено, що ТОВ вносить готівкові кошти, отримані за проданий товар (надані послуги) до каси банку для зарахування на свій розрахунковий рахунок. Загальна сума розрахункових операцій, проведених ТОВ за період з 02.10.2023 по 22.01.2024 без застосування реєстраторів розрахункових операцій, становить 25 839 381,66 грн., чим порушені вимоги п. 1 ст. 3 Закону №265. Також у ході перевірки встановлено неподання позивачем до контролюючого органу повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, за формою №20-ОПП у встановлені законодавством строки. До перевірки не надані в повному обсязі усі документи, що належать, або пов`язані з предметом перевірки, а саме: банківські виписки не у повному обсязі.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області 04.03.2024 прийнято оскаржені у даній справі податкові повідомлення-рішення:

- №8267/15-32-07-06, яким за порушення п. 1 ст. 3 Закону 265/95-ВР до ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 38 707 321,28 грн (а.с. 189 т. 3);

- №8268/15-32-07-06, яким за порушення п. 63.3 ст. 63, п. 85.2 ст. 85 ПК України до ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ" застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 22 440,00 грн (а.с. 188 т. 3).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог товариства суд першої інстанції виходив з того, що дії банку з перерахування коштів, внесених платниками готівкою на рахунки отримувача, є безготівковими операціями та, відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", не зобов`язані проводитися через РРО/ПРРО. Тому встановлене контролюючим органом порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (зі змінами та доповненнями) а саме: проведення розрахункових операцій без застосування реєстраторів розрахункових операцій, є безпідставним та не обґрунтованим і, як наслідок, податкове повідомлення рішення від 04.03.2024 №8267/15-32-07-06, яким за порушення п. 1 ст. 3 Закону 265/95-ВР застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 38 707 321,28 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Також суд першої інстанції виходив з того, що з`ясування питання щодо дотримання платником податків порядку повідомлення контролюючого органу про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками, не пов`язане із отриманням дозвільних документів тощо. Навіть, якщо і перевіряючими було встановлено вищевказане порушення, то сам факт такого порушення міг би бути підставою для призначення іншої перевірки та притягнення платника податків до відповідальності саме за ці правопорушення. При цьому, у запиті про надання документів не конкретизовано період, за який мають бути надані документи, а в акті про відмову платника податків або його законних представників надати документи не конкретизовано, які саме запитувані документи не було надано ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ". Враховуючи викладене а також те, що банківські виписки було надано під час перевірки і саме на їх досліджені ґрунтуються висновки перевіряючих про допущене порушення ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ" податкового законодавства, а також те, що податковим органом не було конкретизовано запитувані документи, яких саме не було надано під час перевірки, з урахуванням повноважень податкового органу, суд першої інстанції вирішив, що відповідачем необґрунтовано встановлено порушення п. 85.2 ст. 85 ПК України. За таких обставин податкове повідомлення рішення від 04.03.2024 №8268/15-32-07-06, яким за порушення п. 63.3 ст. 63, п. 85.2 ст. 85 ПК України застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 22 440,00 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі ПК України), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Функції контролюючих органів (територіальних органів ДПС) визначені статтею 19- 1 ПК України, серед яких:

- здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері;

- здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального;

- проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального;

- здійснюють інші функції, визначені законом.

Відповідно до підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п. 75.1.3 ст. 75 ПК України).

Згідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.12 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; забезпечувати збереження документів, пов`язаних з виконанням податкового обов`язку, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат, та порядок ведення такого обліку визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Правові ж засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (PPO) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг безпосередньо встановлюються Законом України від 06.07.1995 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі Закон 265/95-ВР). Дія цього Закону поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Тобто, Закон №265/95-ВР є спеціальним законом, який регулює питання готівкових та безготівкових розрахунків. Встановлення норм щодо незастосування РРО у інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.

Приписами статті 15 Закону №265/95-ВР передбачено, що контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до ПК України.

Статтею 2 Закону №265/95-ВР визначено, що "розрахункова операція" це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

"місця проведення розрахунків" - це місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо;

"реєстратор розрахункових операцій" (РРО) - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, компьютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

"розрахунковий документ" - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно до вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (дання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи PPO або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують викопних розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

- надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляються вiд неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, а відтворюванням дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний РРО QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом структурою даних, що в ньому міститься та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такого особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Таким чином особи, які здійснюють операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані в установленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

При цьому на суб`єкта господарювання покладається обов`язок застосовувати РРО при здійсненні операції, яка полягає у прийманні від покупця готівкових коштів за місцем реалізації товарів (послуг). Зазначений обов`язок стосується і операцій з приймання готівки для подальшого її переказу з використанням програмно-технічних комплексів самообслуговування.

Системний аналіз наведених вище положень свідчить про те, що законодавець відніс поняття "операції з приймання готівки для подальшого її переказу" до розрахункових операцій, на які поширюється імперативна норма щодо обов`язкового здійснення таких операцій із використанням РРО. Невиконання таких приписів тягне за собою відповідальність, передбачену пунктом 1 статті 17 Закону №265/95-ВР.

Водночас згідно п. п. 2 та 12 ст. 9 Закону №265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються 2) при виконанні банківських операцій…, 12) якщо в місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснюються (склади, місця зберігання товарів, оптова торгівля тощо).

З вищевказаного акта перевірки вбачається, що в ході фактичної перевірки контролюючим органом встановлено, що у період з 02.10.2023 по 22.01.2024 ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ" вносило готівкові кошти, отримані за надані послуги (проданий товар) до каси банку для зарахування на свій розрахунковий рахунок. Загальна сума розрахункових операцій, проведених ТОВ за період з 02.10.2023 по 22.01.2024 без застосування реєстраторів розрахункових операцій становить 25 839 381,66 грн.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, у приміщенні де здійснюється господарська діяльність та проводилась фактична перевірка, ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ", розміщується відділення Акціонерного товариства "Перший Інвестиційний Банк".

Відповідно до довідки Акціонерного товариства "Перший Інвестиційний Банк" від 07.02.2024 року №21/0/31-24, ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ" відкрито поточний рахунок у АТ "Перший Інвестиційний Банк" з 26.07.2013 за номером: 26004002007546, валюта: 980, ІВАІМ: ІІА723005060000026004002007546 (а.с. 56 т. 1).

Як свідчать матеріали справи, між ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ" та ПАТ "Перший Інвестиційний Банк" укладено договір на прийняття готівки №23/23 від 02.09.2013, згідно п. 1.1. якого банк приймає готівку у національній валюті, що надходить Клієнту від фізичних осіб та юридичних осіб (в тому числі фізичних - підприємців), в подальшому "Платники", за надані клієнтом таким платникам послуги, виконані роботи, продані товари, з подальшим зарахуванням прийнятої готівки згідно умов цього Договору на поточний рахунок Клієнта, відкритий в Банку.

Відповідно до п. 2.1.3. Договору №23/23 банк зобов`язаний: приймати готівкові кошти від Платників за надані Клієнтом послуги, виконані роботи та продані товари в операційних касах ПАТ "Перший Інвестиційний Банк".

Відповідно до п. 2.1.4. Договору №23/23 банк зобов`язаний: в день прийняття готівки перерахувати кошти на транзитний рахунок № 29024001007546, з якого кошти не пізніше 11-00 години за Київським часом наступного операційного дня зарахувати на поточний рахунок Клієнта, відкритий в ПАТ "Перший Інвестиційний Банк.

Таким чином з вищевикладеного вбачається, що сторони договору погодили, що банком здійснюється прийняття готівки від платників (фізичних осіб та юридичних осіб, в тому числі фізичних - підприємців) для подальшого їх перерахування на поточний рахунок клієнта відповідно до умов укладеного договору.

Також, відповідно до наданого до суду листа ПАТ "Перший Інвестиційний Банк №111/0/31 від 23.07.2024 банком зазначено, що транзитний рахунок №…, відкритий згідно п. 2.1.4. Договору є внутрішнім рахунком банку та згідно плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 11.09.2017 за №89, є рахунком 2902 «Кредиторська заборгованість за прийняті платежі». Для зручності і повноти відображення у внутрішньобанківському обліку кредиторської заборгованості у розрахунках з клієнтами банк використовує групування рахунків за клієнтською ознакою так званою «Карткою контрагента». У зв`язку із особливостями стандартного звіту автоматизованої банківської системи «Виписка по особовому рахунку» в частині реквізитів платника зазначається інформація з відповідної картки контрагента, з якою проведено групування рахунків виписки. Також, банком зазначено, що рахунок № … не є рахунком ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ" та використовується для обліку платежів клієнтів, сплачених готівкою через касу банку, для подальшого їх перерахування на поточний рахунок клієнта відповідно до умов укладеного договору.

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов слушного висновку, що дії банку з перерахування коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувача є безготівковими операціями та, відповідно до п. п. 2 та 12 ст. 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", не зобов`язані проводитися через РРО/ПРРО.

Як вбачається з наданих до суду виписок з транзитного рахунку № … за період 3 01.10.2023 року по 31.01.2024 року та поточного рахунку позивача №26004002007546 за період з 01.10.2023 року по 31.01.2024 року, банком приймалась готівка від клієнтів позивача та зараховувалась на транзитний рахунок, з якого перераховувалися не пізніше 11-00 години за Київським часом наступного операційного дня на поточний рахунок Позивача № ….

Доказів іншого з боку податкового органу не було встановлено під час перевірки та не надано до суду.

Також апеляційний суд вважає за необхідне додати наступне.

Дійсно в матеріалах справи містяться банківські виписки за період з 02.10.2023 по 22.01.2024 (т. І ст. 221-249, т. ІІ а.с. 1 зв.-250, т. ІІІ а.с. 4-13), в яких зазначено:

Платник - ТОВ "ВИРОБНИЧНО - ТЕХНІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ІНЖПРОЕКТ", код ЄДРПОУ 20928262;

Отримувач - ТОВ "ВИРОБНИЧНО - ТЕХНІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ІНЖПРОЕКТ", код ЄДРПОУ 20928262;

Призначення платежу - оплата за послуги СТО та автомобілі від фізичних осіб.

Між тим, згідно із положеннями пунктів 62, 63 розділу IV Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затверджене постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75, виписки з клієнтських рахунків є лише підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта.

Тож, банківські виписки, на підставі яких контролюючий орган стверджує, що позивачем вносились готівкові кошти, отримані за надані послуги (проданий товар) до каси банку, не може слугувати в якості належного та беззаперечного доказу порушення п. 1 ст. 3 Закону №265/95-ВР.

Так, згідно з преамбулою Закону України "Про платіжні послуги", цей Закон визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Пунктом 68 частини першої статті 1 цього Закону визначено, що термін платник вживається у значенні, що це особа, з рахунку якої ініціюється платіжна операція на підставі платіжної інструкції або яка ініціює платіжну операцію шляхом подання/формування платіжної інструкції разом з відповідною сумою готівкових коштів.

Крім того, у вказаній статті наведено ряд інших визначень, зокрема, такі:

52) отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума платіжної операції або яка отримує суму платіжної операції в готівковій формі;

53) переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача;

54) платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції;

57) платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього;

68) платник - особа, з рахунку якої ініціюється платіжна операція на підставі платіжної інструкції або яка ініціює платіжну операцію шляхом подання/формування платіжної інструкції разом з відповідною сумою готівкових коштів.

Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що зазначення у виписках по особовим рахункам "платником" ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ" не свідчить про те, що саме це товариство в розумінні Закону України "Про платіжні послуги" є платником (ініціює платіж). Адже належним доказом, на підстави якого встановлюється "платник", є платіжна інструкція.

Так, в матеріалах справи містяться документи, які повністю спростовують висновки акту перевірки в частині того, що саме позивач є ініціатором платіжних операцій, а саме, датовані за період проведення перевірки: договори купівлі-продажу, укладені ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ" з фізичними особами на придбання автомобілів; квитанції платіжної інструкції на переказ готівки до них; рахунки на оплату; акти виконаних робіт (т. IV а.с. 198-251, т. V а.с. 1-190).

Зі згаданих Квитанцій вбачається, що Банк приймав від фізичних осіб, як платників/ініціаторів, кошти на оплату автомобілів згідно договорів. Отримувачем коштів у квитанціях зазначено ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ".

Також Банк приймав від фізичних осіб, як платників/ініціаторів, кошти за послуги СТО згідно відповідних рахунків на оплату.

Наведене беззаперечно свідчить, що у розумінні Закону України "Про платіжні послуги" саме фізичні особи є платниками, які через банківську установу сплачували на рахунок ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ" готівкові коштів за отримані від ТОВ послуги/товари.

Колегія суддів, перевіривши згадані документи, констатує, що їх №, дата, суми коштів та інше повністю збігаються із даними, що зазначені у Виписках з особовим рахункам ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ".

Таким чином колегія суддів погоджується з доводами позивача, що, незважаючи на зазначення у Виписках по рахункам платника - ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ" дійними ініціаторами платіжних операцій були фізичні особи, які зазначені у графі "призначення платежу".

Таким чином колегія суддів констатує, що висновок контролюючого органу про те, що у період з 02.10.2023 по 22.01.2024 ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ" вносило готівкові кошти, отримані за надані послуги (проданий товар) до каси банку для зарахування на свій розрахунковий рахунок, ґрунтується не на дійсних обставинах, а на невірно оформлених Виписках по особливим рахунках.

Слід зазначити, що виписки клієнтського рахунку не має такого обов`язкового реквізиту, як "платник", і затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення (пункт 61 розділу IV Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затверджене постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75.

Поряд з цим варто зауважити, що представник апелянта/відповідача 04.12.2024 у судовому засіданні апеляційного суду звернув увагу на неналежне оформлення перевірених під час податкової перевірки виписок по особливим рахунках позивача, а саме, що в них не містяться усі необхідні реквізити для ідентифікації осіб, що вносили готівку до каси банку, у зв`язку з чим перевіряючі дійшли висновку, що ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ" вносило готівкові кошти, отримані за надані послуги (проданий товар) до каси банку.

Відтак, висновки суду першої інстанції про те, що банком приймалась готівка від клієнтів позивача, а ні від ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ", підтверджуються матеріалами справи.

Також апеляційний суд вважає за необхідне додати, що згідно пп. 80.1. ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Згідно ж зі пп. 80.4. ст. 80 ПК України перед початком фактичної перевірки з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.

пп. 80.8. ст. 80 ПК України регламентує, що під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами контролюючого органу та посадовими особами суб`єкта господарювання або його представника та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.

При цьому слід зазначити, що матеріали фактичної перевірки не містять даних, що перевіряючими була проведена контрольна розрахункова операція, яка б дала можливість встановити, яким саме чином готівкові кошти попадають на розрахунковий рахунок позивача.

Тобто, висновок відповідача в акті перевірки про те, що ТОВ (фактично працівники СТО товариства) вносить готівкові кошти, отримані за проданий товар (надані послуги) без застосування реєстраторів розрахункових операцій до каси банку для зарахування на свій розрахунковий рахунок на загальну суму розрахункових операцій за період з 02.10.2023 по 22.01.2024, становить 25 839 381,66 грн., чим порушені вимоги п. 1 ст. 3 Закону №265, ґрунтується на припущеннях.

Також слід наголосити ще й про таке.

Як вже зазначалося вище, пункт 2 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій, та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні банківських операцій.

Статтею 339 Господарського кодексу України визначені банківські операції. Як передбачено частинами 1 та 2 зазначеної статті, фінансове посередництво здійснюється банками у формі банківських операцій. Основними видами банківських операцій є депозитні, розрахункові, кредитні, факторингові та лізингові операції.

Перелік банківських операцій визначається законом про банки і банківську діяльність. Так, статтею 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено види діяльності банку.

Частиною 1 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті.

Банк має право надавати також такі фінансові послуги, зокрема фінансові платіжні послуги (п. 6 ч. 5 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

За приписами пункту 5 частини 9 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що банк, крім надання фінансових послуг, має право здійснювати також діяльність щодо здійснення операцій з готівкою, інкасації коштів та перевезення валютних цінностей.

Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Як вже зазначалося вище, розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

В той же ж час, розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Місцем проведення розрахунків зазначений Закон визначає місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Аналізуючи вищенаведені норми права можливо дійти висновку, що застосування реєстратора розрахункових операцій обов`язкове лише за наявності самої розрахункової операції, тобто в разі приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця і саме в місці проведення розрахунків.

Отже, необхідно встановити факт наявності або відсутності приймання позивачем від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем надання послуг, а у разі застосування банківської платіжної картки оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця, оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця і саме в місці проведення розрахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надання послуг реалізовувалося виключно шляхом виставлення контрагентам рахунків на оплату та подальшу оплату такими контрагентами отриманого товару на банківський рахунок через касу банку.

Отже, на момент надання послуг позивачем рух коштів не відбувався, гроші клієнтами вносилися до каси банку, тобто позивач грошові кошти не приймав, а тому це унеможливлює проведення відповідних операцій через реєстратор розрахункових операцій та дозволяє застосувати до вказаних обставин п. 2 та п. 12 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

При цьому слід ще раз підкреслити, що матеріалами справи, а саме актом перевірки, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, ніяким чином не підтверджено, що само ТОВ, тобто його працівники, вносить готівкові кошти, отримані за проданий товар (надані послуги) до каси банку для зарахування на свій розрахунковий рахунок.

Таким чином доводи апеляційної скарги контролюючого органу про правомірність згаданого ППР не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

З урахуванням викладеного апеляційний суд, як і суд першої інстанції, дійшов висновку, що встановлене контролюючим органом порушення позивачем п. 1. ст. 3 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями) (далі Закон № 265) а саме: проведення розрахункових операцій без застосування реєстраторів розрахункових операцій, є безпідставним та не обґрунтованим і як наслідок, податкове повідомлення рішення від 04.03.2024 №8267/15-32-07-06, яким за порушення п. 1 ст. 3 Закону 265/95-ВР застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 38 707 321,28 грн, є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо висновків суду першої інстанції в частині протиправності податкового повідомлення-рішення від 04.03.2024: №8268/15-32-07-06, яким за порушення вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України застосовано штрафні санкції згідно статті 117 ПК України, то слід зазначити таке.

З матеріалів перевірки вбачається, що порушення позивачем наведеної норми права контролюючий орган пов`язує із неподанням в ході перевірки повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти пов`язаних з оподаткуванням за формою №20-ОПП у встановлені законодавством строки.

За положеннями пункту 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Стаття 75 ПК України встановлює види перевірок: пп. 75.1. Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. А стаття 80 ПК України містить чіткий перелік підстав, коли може проводитися фактична перевірка.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

пп. 75.1.2. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб`єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

75.1.3. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Системний аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що з`ясування питання щодо дотримання платником податків вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України не може бути предметом фактичної перевірки (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України), оскільки повідомлення про об`єкти оподаткування (форма 20-ОПП) не стосується здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, оформлення трудових відносин з працівниками, не пов`язане із отриманням дозвільних документів тощо.

Щодо висновків суду першої інстанції в частині протиправності податкового повідомлення-рішення від 04.03.2024 №8268/15-32-07-06, яким за порушення вимог пункту 85.2 статті 85 ПК України застосовано штрафні санкції згідно з пунктом 121.1 статті 121 ПК України, то слід зазначити таке.

З матеріалів перевірки вбачається, що порушення позивачем наведеної норми права контролюючий орган пов`язує із неподанням в ході перевірки необхідних документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Так, відповідно до підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті .20 ПК України контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи".

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з положеннями пункту 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки (п. 85.4 ст. 85 ПК України).

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) (п. 85.8 ст. 85 ПК України).

З матеріалів справи вбачається, що 22.01.2024 року фахівцями відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області головному бухгалтеру ТОВ Скачковій І.Д. вручено запит, яким контролюючий орган зобов`язав ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ" у термін до 11:00 25.01.2024 надати: накази про призначення на посаду, трудові договори; табеля обліку робочого часу (графіки змінності), правила внутрішнього трудового розпорядку; касову книжку, касові документи; банківські виписки; накази про призначення директора, бухгалтера та посадових осіб на господарському об`єкті; перелік основних засобів (т. ІІІ а.с. 127-128).

Між тим, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, у згаданому запиті про надання документів не конкретизовано період, за який мають бути надані документи, а в акті про відмову платника податків або його законних представників надати документи не конкретизовано, які саме запитувані документи не було надано ТОВ (т. ІІІ а.с. 182).

Тому, ураховуючи, що зі змісту акту перевірки вбачається, що платником податків документи, необхідні для її проведення, були надані (контролюючим органом на їх підставі встановлено порушення ТОВ вимог п. 1 ст. 3 Закону №265/95-ВР), колегія суддів вважає недоведеним факт порушення ТОВ "ВТП "ІНЖПРОЕКТ" пункту 85.2 статті 85 ПК України.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав для скасування податкового повідомлення - рішення від 04.03.2024 №8268/15-32-07-06 є вірним.

Резюмуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги відповідача - податкового органу не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанцій було порушено норми матеріального права. Адже суд правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат.

За приписами підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 322 КАС України, у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Частинами першої та третьої статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з положеннями статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, з матеріалів справи вбачається, що 13.11.2024 позивач подав до суду апеляційної інстанції заяву про розподіл судових витрат, у якій просить стягнути з відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи.

На підтвердження понесених витрат було надано: Договір про надання професійної правничої (правової) допомоги №84 ДТ від 07.02.2024; Додаткова угода №2 від 19.09.2024 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги №84 ДТ від 07.02.2024; Рахунок АО "Дмитро Ткаченко та Партнери" на оплату №6 від 19.09.2024; Платіжна інструкція №468 від 19.09.2024.

Відповідно до Додаткової угоди №2 від 19.09.2024, позивачу надано послуги:

- підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача;

- участь у судових засіданнях;

- підготовка апеляційної скарги на Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.09.2024;

- інші дії необхідні для представництва та захисту прав та інтересів Клієнта в судовому порядку.

Об`єму послуг складає 10 годин (десять годин) та відповідно до пункту 5.1.2. Договору та з урахуванням п. 5.1.3. Договору Розділу 5 "Гонорар та фактичні витрати. Порядок їх обчислення і внесення" складає - 29 406,30 грн.

18.11.2024 від відповідача до суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами до одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року - 3028,00 грн.

На переконання заявника розмір гонорару адвокату з урахуванням категорії справи та неадекватності наданої заяви щодо витрат, понесених адвокатом для забезпечення супроводження даної справи, в силу даних обставин - є завищеним і не відповідає ринковим цінам на адвокатські послуги.

Розглянувши наявні докази, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічний підхід зазначений і у постановах Верховного Суду від 9 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16.

У постановах від 10 лютого 2022 року у справі №440/7120/20, від 1 грудня 2021 року у справа №640/26041/19 Верховний Суд сформулював правовий висновок про те послуга складання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до положень статті 134 КАС України, здійснюється на власний розсуд особи, яка надає правничу допомогу та не є обов`язковою.

Стосовно вирішення питання про компенсацію витрат на правничу допомогу Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

Аналізуючи у вищенаведеному контексті подані позивачем докази та враховуючи складність та значення справи для сторін, а також те, що позивачем не надано суду погодинного розрахунку отриманих послуг адвоката, колегія суддів доходить висновку, що витрати на оплату послуг адвоката з професійної правничої допомоги позивачу у розмірі 29 406,30 грн., понесених під час апеляційного розгляду справи, є суперечливими, суттєво завищеними та такими, що не є співмірними із складністю справи, з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); можливим часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому доходить висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 5000 грн., які позивач сплатив у зв`язку з переглядом даної справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 серпня 2024 року - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧНО - ТЕХНІЧНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ІНЖПРОЕКТ" судові витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційного суду, або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяМ.П.Коваль

СуддяЮ.В.Осіпов

Повне судове рішення складено 11 грудня 2024 року.