Постанова

від 11.12.2024 по справі 755/18566/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 755/18566/24 Суддя (судді) першої інстанції: Савлук Т.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Єгорової Н.М.,

суддів - Коротких А.Ю., Чаку Є.В.,

при секретарі - Олешко М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2024 року позивач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , яким просив затримати громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на 6 (шість) місяців.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2024 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Представник апелянта звернув увагу суду на те, що судом першої інстанції порушено право ОСОБА_1 на захист, оскільки розгляд справи здійснено без участі представника, не враховано вік відповідача та численні розбіжності викладені працівниками правоохоронних органів в документах. Крім того, судом першої інстанції порушено територіальну підсудність розгляду справи, оскільки ОСОБА_1 проживав в АДРЕСА_1 , а на момент звернення позивача до суду, відповідач знаходився в Центральному міжрегіональному управлінні Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області за адресою: м. Київ вул. Ольгинська, буд. 3.

Також представник апелянта зазначив про те, що ідентифікацію ОСОБА_1 було проведено до проголошення рішення суду, а тому затримання останнього є безпідставним, водночас позивачем не доведено наявність обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_1 ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення або перешкоджатиме проведенню процедури видворення, чи існує ризик його втечі.

Додатково зазначив про те, що дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією фактично припинені, а тому забезпечити ідентифікацію та подальше примусове видворення ОСОБА_1 взагалі не вбачається за можливе.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, під час перебування на території України громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим 21 жовтня 2024 року Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області складено протокол серії МКМ № 000468 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 203 КУпАП та затримано останнього на 72 години з метою з`ясування причин та обставин адміністративного правопорушення і умов, що йому сприяли.

21 жовтня 2024 року головним спеціалістом сектору правового забезпечення та міграційного контролю управління організації запобігання нелегальній міграції ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про примусове видворення з України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначене рішення отримано відповідачем особисто в приміщенні міграційної служби в день його прийняття у присутності перекладача, про що міститься відповідна відмітка.

21 жовтня 2024 року головним спеціалістом сектору правового забезпечення та міграційного контролю управління організації запобігання нелегальній міграції ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про поміщення в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з актом приймання-передачі іноземця або особи без громадянства від 21 жовтня 2024 року громадянина Російської Федерації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передано працівникам Чернігівського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства ДМС України, які незаконно перебувають на території України, та поміщено його до зазначеного пункту.

Позивач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області посилаючи на те, що відповідач знаходиться на території України без законних підстав, у нього відсутні документи які дають право перетину державного кордону, а тому останній може ухилятися від виконання рішення про його видверення, перешкоджатиме проведенню процедури примусового видворення, а також враховуючи ризик його втечі звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки відповідач не має постійного місця проживання, в останнього відсутній документ, що дає право на виїзд з України, наявні підстави вважати, що він ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення та існує ризик його втечі.

Також суд першої інстанції зазначив про те що, виявлення та надання іноземцем, що вже перебуває ПТПІ та знаходиться в процесі його ідентифікації, будь-якого документу що має відношення до іноземця, не є підставою для скасування раніше прийнятого рішення про затримання та поміщення такого іноземця до ПТПІ, як і не може слугувати беззаперечним аргументом щодо його ідентифікації. Такий документ може лише посприяти органам державної влади у вчиненні дій стосовно ідентифікації іноземця.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначений Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22 вересня 2011 року №3773-VI.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" в`їзд в Україну та виїзд іноземців та осіб без громадянства з України здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України.

Статтею 16 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" встановлено, що реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в`їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону (ч. 1).

Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України (ч. 2).

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" встановлено, що іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування в Україні на період існування обґрунтованих підстав для подальшого перебування.

Частиною 2 ст. 29 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено, що іноземці або особи без громадянства, прийняті відповідно до міжнародного договору про реадмісію, які не мають законних підстав для перебування на території України, підлягають примусовому видворенню у разі, якщо між Україною і країною громадянської належності чи країною попереднього постійного проживання таких іноземців або осіб без громадянства відсутній договір про реадмісію або якщо такий договір не має механізму реалізації чи не виконується.

Відповідно до ч.1 ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Рішення про примусове видворення не приймається стосовно іноземців та осіб без громадянства, підстави для примусового видворення яких виявлені в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон під час їх виїзду з України.

Іноземцям та особам без громадянства, зазначеним у цій статті, забороняється подальший в`їзд в Україну строком на п`ять років. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня прийняття такого рішення та додається до строку заборони в`їзду в Україну, який особа мала до цього.

За приписами ч. 4 ст. 30 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.

Статтею 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено, що іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:

де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;

де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;

де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;

де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Забороняється колективне примусове видворення іноземців та осіб без громадянства.

Згідно з ч. 1 ст. 289 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; 2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; 4) зобов`язання внести заставу.

Відповідно до ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.

Як встановлено судом першої інстанції громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає на території України без відповідних документів на право проживання в Україні, не має постійного законного джерела існування, дозволу на працевлаштування, з заявами для отриманням статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту на території України до підрозділів ДМС України не звертався.

Згідно з відомостями про осіб які перетнули державний кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув на територію України 30 листопада 2020 року перетнувши державний кордон через КПП "Бачівськ" на підставі закордонного паспорту № НОМЕР_1 (а.с. 10).

Відповідно до рапорту старшого оперуповноваженого ОВС УСР в Київській обл. ДСР НП України від 21 жовтня 2024 року начальнику УСР в Київській обл. ДСР НП України, по вул. Ентузіастів 11а у м. Києві виявлено особу яка представилась громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який знаходився без документів з порушенням міграційного законодавства України (а.с. 9).

Згідно з протоколом судового засідання в режимі відеоконференції від 24 жовтня 2024 року ОСОБА_1 повідомив суду першої інстанції про те, що станом на час розгляду справи судом документи, що посвідчують його особу відсутні, закордонний паспорт згорів, очікує посилку з паспортом громадянина Російської Федерації.

Отже враховуючи встановлені обставини, відповідач знаходиться на території України без документів що дають право проживання в України, з метою легалізації перебування на території України до органів Міграційної служби України не звертався.

21 жовтня 2024 року Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області складено протокол серії МКМ № 000468 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 203 КУпАП (а.с. 14-15).

21 жовтня 2024 року головним спеціалістом сектору правового забезпечення та міграційного контролю управління організації запобігання нелегальній міграції ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про примусове видворення з України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11-12).

21 жовтня 2024 року головним спеціалістом сектору правового забезпечення та міграційного контролю управління організації запобігання нелегальній міграції ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про поміщення в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 16-17).

Відповідно до п. "f" ч.1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім як відповідно до процедури, встановленої законом, у випадку законного арешту або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Стаття 5 Конвенції також вимагає, щоб будь-яке затримання чи взяття під варту здійснювалося у "порядку, передбаченому законом". Це передбачає як додержання матеріальних вимог, наприклад, умов, за яких людина може бути затримана, так і додержання власне процедури позбавлення свободи, наприклад, обов`язку скласти протокол або повідомити близьких особи, або як в даному випадку забезпечити участь перекладача та адвоката у разі необхідності.

У п. 103 рішення Європейського суду з прав людини від 17 квітня 2014 року "Справа Анатолій Руденко проти України", яке стало остаточним 17 липня 2014 року (№50264/08), вказано, що тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що він є виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі заходи, було розглянуто і визнано недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, що можуть вимагати того тримання відповідної особи під вартою. Це означає, що відповідність позбавлення волі національному законодавству є недостатньою умовою, воно також має бути необхідним за конкретних обставин.

Європейський суд наголосив, що п. 1 ст. 5 Конвенції має на увазі фізичну свободу особи, і мета цього положення полягає в недопущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків стосовно права на свободу, яке гарантує п.1 ст. 5, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті цього положення.

Затримання в даному випадку особи-відповідача, зважаючи на серйозність заходу та введення на території України воєнного стану Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на думку колегії суддів, є виправданим та належним, оскільки в даному випадку застосування інших, менш суворих заходів буде недостатнім для гарантування виконання рішення про примусове видворення.

Щодо доводів представника апелянта про те, що судом першої інстанції ідентифіковано відповідача, а тому підстави для задоволення позову були відсутні, то колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 1 розділу VI Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом МВС, Адміністрації Держприкордонслужби та Служби безпеки України 23 квітня 2012 року №353/271/150, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2012 року за №806/21119, визначено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування, що свідчить про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 не ідентифіковано, оскільки у нього відсутній паспортний документ, який дає право перетину державного кордону.

Щодо доводів представника апелянта про порушення судом першої інстанції територіальної підсудності розгляду справи у зв`язку з поживанням відповідача у Дарницькому районні м. Києва, колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено вище, згідно з ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; 2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; 4) зобов`язання внести заставу.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи по вул. Ентузіастів 11а у м. Києві виявлено особу яка представилась громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без документів з порушенням міграційного законодавства України.

В обґрунтування апеляційної скарги представник відповідача, зазначив про те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав в Дарницькому районні міста Києва по вул. 11-а Ентузіастів у зв`язку з чим 24 жовтня 2024 року подав клопотання про передачу справи до Дарницького районного суду м. Києва, водночас представником апелянта не надано до суду жодних доказів на підтвердження проживання чи реєстрації ОСОБА_1 за вказаною адресою.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адреса місцезнаходження Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області (код ЄДРПОУ 42552598) м. Київ, вул. Березняківська, буд. 4-А.

Отже, враховуючи місцезнаходження Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області та положення ст. 289 КАС України, доводи представника відповідача щодо порушення судом першої інстанції територіальної підсудності розгляду справи є помилковими.

Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2024 року у справі №755/18566/24 заяву адвоката Кисличенко П.В. від 24 жовтня 2024 року про передачу справи №755/18566/24 до Дарницького районного суду міста Києва повернуто без розгляду.

Щодо доводів представника відповідача, про те, що судом першої інстанції порушеного право ОСОБА_1 на захист, оскільки розгляд справи здійснено без участі представника - адвоката Кисличенка П.В., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 15 ст. 289 КАС України адміністративні справи, передбачені цією статтею, розглядаються судом у день подання відповідної позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи 23 жовтня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва зареєстровано позовну заяву Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, призначено судове засідання на 24 жовтня 2024 року о 10:30 год.

23 жовтня 2024 року представником відповідача - адвокатом Кисличенком П.В. подано заяву та здійснено ознайомленням з матеріалами справи №755/18566/24 (а.с. 32).

24 жовтня 2024 року адвокатом Кисличенком П.В подано клопотання про перенесення розгляду справи (а.с. 41-42).

У судове засідання 24 жовтня 2024 року адвокат Кисличенко П.В. не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з протоколом судового засідання в режимі відеоконференції від 24 жовтня 2024 року Єсін Ю.І. погодився розпочати розгляд справи без представника (а.с. 46-60).

Враховуючи встановлені обставини, а також спеціальні (усічені) строки розгляду даної категорії справ, доводи адвоката Кисличенка П.В. про порушення судом першої інстанції права ОСОБА_1 на захист є необґрунтованими.

Посилання представника апелянта на похилий вік Єсіна Ю.І. не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин знаходження останнього на території України без документів та законних підстав, а також відсутності волевиявлення останнього щодо легалізації свого перебування на території України.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 288, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Н.М. Єгорова

Судді А.Ю. Коротких

Є.В. Чаку