Постанова

від 04.12.2024 по справі 339/277/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 339/277/24 пров. № А/857/25605/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участю секретаря судового засідання: Юник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2024 року, ухвалене суддею Сметанюком В.Б. у м.Болехів Івано-Франківської області у справі № 339/277/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

02 липня 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача - Управління патрульної поліції в Чернівецькій області, у якому просив скасувати постанову серії ЕНА № 2321471 від 05 червня 2024 року, винесену поліцейським 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Андрієш Маріан-Петру.

Рішенням Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано постанову серії ЕНА № 2321471 від 05 червня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4ст.126 КУпАП, а провадження у справі - закрито на підставі п. 1ст.247КУпАПу зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Здійснено розподіл судових витрат, понесених позивачем на сплату судового збору.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем не подано до суду жодних доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, на підтвердження скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, за обставин, викладених в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2321471 від 05.06.2024, винесеної поліцейським 2 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Андрієшом Маріан-Петру, встановлено, що ОСОБА_2 05.06.2024 о 15:09 год. в с.Оршівці Чернівецької області на автодорозі Н-10, 207 км керував транспортним засобом Audi A4, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись зі швидкістю 87 км/год у межах населеного пункту, будучи позбавленим права керування транспортним засобом, чим порушив пп. «а» п.2.1 ПДР України (а.с.5).

Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20400 грн.

ОСОБА_2 , вважаючи постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2321471 від 05.06.2024 протиправною, звернувся до суду з вимогами про її скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи межі перегляду справи, передбаченіст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Згідно з п.8 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 цього Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху України (далі ПДР України), затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями).

Відповідно доп.1.1 ПДР України ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно з ст.14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 1.9 ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пп. «а» п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, настає в разі керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами та тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ст.222 цього Кодексу органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ч.4 ст.126 КУпАП.

Відповідно до п.10 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

В свою чергу, за п.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Зазначена норма встановлює обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

В силу ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

В розумінні ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.ч. 2, 3 ст. 90 КАС України).

Таким чином, в адміністративному процесі у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 17.07.2019 (справа №295/3099/17).

Так, згідно доводів відповідача, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.4 ст.126 КУпАП, підтверджується належними та допустимими доказами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Яворівського районного суду Львівської області від 02.10.2023 у справі №944/4731/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130, ч.2 ст.172-15КУпАП,та йому призначено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Згідно положень ч. 2ст. 317-1 КУпАПособа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. При цьому, вказаною нормою закону передбачено початок строку, з якого особа вважається такою, що позбавлена права керування транспортним засобом.

Тобто станом на 05 червня 2024 року позивач був позбавлений права керування транспортними засобами згідно судового рішення.

Натомість, в обґрунтування протиправності оскаржуваної постанови позивач покликається на відсутність належних доказів вчинення ним правопорушення.

Відповідно до положеньстатті 283 КУпАПрозглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженоїНаказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Пунктом 5 розділу ІV Інструкції встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Однак, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17

Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідачем до матеріалів справи долучено відеофіксацію ізприладу TruCam, що зазначена у п.7 оскаржуваної постанови її додатком.

Слід зазначити, що з відеозаписута фотознімкуекрану вбачається момент руху автомобіля з державним номерним знаком НОМЕР_1 зі швидкістю 87 км/год 05.06.2024 о 15:04 год., при цьому такі докази не дозволяють суду достеменно встановити особу-водія, який керує транспортним засобом. Крім того, згаданим записом не зафіксовано процедури винесення постанови.

Лише фіксація саме вчинення адміністративного правопорушення позивачем, а не притягнення до адміністративної відповідальності, підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом у справі.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 в справі № 338/855/17 вказав, що аналіз положень статейКУпАПдозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям283і284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Крім того, у постанові від 26.04.2018 в справі № 338/1/17 Верховний Суд роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманнямправил дорожнього рухупрацівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачемПравил дорожнього рухуУкраїни відповідач, відповідно достатті 251 КУпАПмав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

До того ж, візуальне спостереження за дотриманнямправил дорожнього рухупрацівниками РТЦК та СП може бути доказом у справі лише в тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Згідно з ч.1ст.2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В силу частини 1статті 245 КАС Українипри вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено статтеюст. 286 КАС України.

Так, відповідно до ч. 3 цієї статті за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки в діях ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції не встановлено наявності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, що в розумінні п.1ст.247 КУпАПє обов`язковою умовою притягнення до адміністративної відповідальності, позивач не може нести адміністративну відповідальність за порушення пп.2.1 «а» ПДРУкраїни.

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що належним способом відновлення порушених прав позивача є скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії серії ЕНА №2321471 від 05 червня 2024 року із закриттям провадження у справі про адміністративне правопорушення, що відповідає положенням ч.3ст.286 КАС України.

Слід зазначити, що відповідно до ч.1ст.308 КАС Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першоїстатті 242 Кодексу адміністративного судочинства Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями195, 242,272,286,308,310,315,316,321,322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 26 вересня 2024 року у справі № 339/277/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 11.12.24