Постанова

від 11.12.2024 по справі 380/29246/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 рокуСправа № 380/29246/23 пров. № А/857/21189/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Військово-медичного клінічного центру Західного регіону на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року (суддя Гавдик З.В., м. Львів), -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (далі ВМКЦ) в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII) за 2016, 2018 роки;

- зобов`язати ВМКЦ здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною третьою статті 15 Закону №2011-XII за 2016, 2018 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, індексації грошового забезпечення, та провести виплату з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 роки;

- зобов`язати ВМКЦ здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2016, 2017 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, індексації грошового забезпечення, та провести виплату з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною другою статті 15 Закону №2011-XII;

- зобов`язати ВМКЦ здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною другою статті 15 Закону №2011-XII, з урахуванням у складі місячного грошового убезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, індексації грошового забезпечення, та провести виплату з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі вказує, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога при звільненні за своєю природою входять до складу грошового забезпечення, проте мають своє цільове призначення та разовий характер виплати, а тому у відповідності до статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон №1282-XII) не підлягають включенню до складу грошового забезпечення військовослужбовця. Також, наголошує щодо пропуску строку звернення до суду.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність своєї бездіяльності щодо не включення індексації грошового забезпечення до розрахунку грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Такі висновки суду першої інстанції по суті спору, відповідають встановленим обставинам справи, однак вказане рішення суду не може бути залишено без змін, з таких міркувань.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що позивача звільнено з військової служби за пунктом «б» (за станом здоров`я) частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII) з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті та виключено із списків особового складу ВКМЦ та усіх видів забезпечення відповідно до витягу з наказу Начальника ВКМЦ (по стройовій частині) від 11.07.2018 №130.

Проте, при звільненні з військової служби з позивачем не проведено повного розрахунку з виплати грошового забезпечення.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 липня 2022 року у справі № 380/10364/21 (далі Постанова суду) було скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року у справі № 380/10364/21. Визнано протиправною бездіяльність ВМКЦ щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 11.07.2018; зобов`язано ВМКЦ нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 11.07.2018 з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб; зобов`язано ВМКЦ нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати - з 01.01.2016 по день фактичної виплати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання Постанови суду відповідачем здійснено 25.11.2023 виплату коштів у сумі 153921,96 грн., що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та платіжною інструкцією від 24.11.2023 №2315.

Проте, позивач вважає, що після нарахування індексації грошового забезпечення відповідач протиправно не здійснив перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільненні, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Зі змісту апеляційної скарги видно, що основним її доводом є пропуск позивачем строку звернення до суду.

Так, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2024 року (далі Ухвала суду) зобов`язано ОСОБА_1 подати, протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом, з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.

На виконання вимог зазначеної ухвали, позивачем подано до апеляційного суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що лише 06.07.2022 Постановою суду було визнано, що відповідач допустив неправомірні дії, які полягають у невиплаті позивачу у належному розмірі індексації грошового забезпечення, проте таку виплату здійснено 25.11.2023. Тобто, про конкретний помісячний розрахунок індексації та про її розмір позивач мав можливість дізнатись лише після 25.11.2023, коли така була нарахована. Відповідно, виключно після аналізу суми, яка була нарахована, позивач зрозумів, що йому були нараховані інші складові грошового забезпечення. Звертає увагу на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №300/4201/22, від 2 березня 2023 року у справі №460/14618/21 та від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, які, на його думку, підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно з частинами першою, другою статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відтак для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Як зазначає позивач про те, що мав можливість дізнатись про розрахунок індексації грошового забезпечення лише після 25.11.2023, коли така була нарахована, то необхідно зазначити, що вказані доводи є дещо надуманими, оскільки, як видно зі змісту Постанови суду, звертаючись до суду із позовом у червні 2021 року в межах справи № 380/10364/21, позивачу було достовірно відомо (він був в цьому переконаний) невірне нарахування грошового забезпечення, зокрема індексації, так як саме цим він обґрунтовував позовні вимоги у останній справі.

З позовом у цій справі позивач звернувся 13.12.2023.

Щодо посилання позивача на вищезгадані позиції Верховного Суду, то суд апеляційної інстанції звертає увагу на актуальні правові позиції, зокрема, висловлені у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23 та від 12 вересня 2024 року у справі 200/5637/23, про які суд зазначав в Ухвалі суду.

Відповідно до правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23 до 19.07.2022 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Разом з цим відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова Уряду від 11.03.2020 № 211) та закінчився 30.06.2023 (постанова Уряду від 27.06.2023 № 651).

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Більше того, відповідно до правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 12 вересня 2024 року у справі 200/5637/23 тримісячний строк, визначений статтею 233 КЗпП України, розпочав свій перебіг 19.07.2022 і мав би закінчитися 19.10.2022, якби не приписи пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України, на підставі яких цей строк був продовжений до 30.06.2023.

Аналіз статті 233 КЗпП України у зіставленні з пунктом 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України дає підстави дійти висновку, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, були продовжені на строк дії карантину. Тобто, якщо під час дії карантину на всій території України існували чи виникли підстави (з якими пов`язується відлік строку) для звернення до суду за вирішенням трудового спору, то строк на це звернення не обмежувався строками, які визначені у статті 233 КЗпП України, а продовжувався на строк дії карантину. З припиненням дії карантину - якщо строк, встановлений у статті 233 КЗпП України, був «прив`язаний» до нього - закінчується і строк для звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Відповідно, пунктом 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України чітко передбачено продовження строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, саме на строк дії карантину і не визначено, що такі строки продовжуються або ж можуть бути продовжені на три місяці з дня припинення карантину.

З огляду на те, що ОСОБА_1 , повинен був та міг дізнатися про невірне нарахування складових грошового забезпечення при звільненні з військової служби (11.07.2018), та фактично йому було це достовірно відомо під час звернення до суду із позовом у справі №380/10364/21, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду із цим позовом, і позивачем не наведено поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовом.

Частиною третьою статті 123 КАС передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу (частина перша статті 319 КАС).

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом та не навів поважних причин, які перешкоджали реалізувати право на звернення до суду в межах визначеного процесуального строку, а тому позов в частині задоволених позовних вимог необхідно залишити без розгляду.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військово-медичного клінічного центру Західного регіону задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич