Постанова

від 11.12.2024 по справі 280/5064/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа №280/5064/20

адміністративне провадження № К/9901/29472/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Берназюк Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 (судді - Круговий О.О., Прокопчук Т.С., Шлай А.В.)

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор" до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Запорізької області Білай Олени Павлівни, Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, третя особа: Андрівська сільська рада Бердянського району Запорізької області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ПАТ "Розівський елеватор" звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Запорізької області Білай Олени Павлівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №53110359 від 14.07.2020;

- зобов`язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Запорізької області Білай Олени Павлівни внести відомості про скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №53110359 від 14.07.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення суду та відновити розгляд заяви за реєстраційним номером 40412388.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 16.05.2017 проведено державну реєстрацію припинення ПАТ "Троянівський Елеватор", на підставі рішення акціонерів про припинення юридичної особи в результаті приєднання. 19.05.2017 проведено державну реєстрацію нової редакції Статуту ПрАТ "Розівський Елеватор", відповідно до якого позивач є правонаступником ПАТ "Троянівський Елеватор", яке припинилось шляхом приєднання до позивача. 10.07.2020 він звернувся через представника до державного реєстратора з заявою про реєстрацію іншого речового права - права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2320680500:23:003:0001, проте отримав відмову у проведенні державної реєстрації прав. Позивач зазначає, що підставою для відмови стало посилання державного реєстратора на виявлені суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, а саме те, що право постійного користування зареєстроване за ПАТ "Троянівський Елеватор", яке на момент розгляду заяви припинено. Покликався на те, що право постійного землекористування є безстроковим та може бути припинено виключно з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, проте такі підстави на дату розгляду заяви не існували. В свою чергу припинення права користування земельною ділянкою з підстави припинення установи, заважаючи на положення частини 1 статті 141 ЗК України, допускається лише у випадку, коли припинення останньої виключає правонаступництво.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 27.07.1998 Відкритому акціонерному товариству "Троянівський елеватор" видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2320680500:23:003:0001, серії І-ЗП №002830.

Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру право постійного користування зазначеною земельною ділянкою зареєстровано за Публічним акціонерним товариством "Троянівський елеватор".

16.05.2017 державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи - ПАТ "Троянівський елеватор" (код ЄДРПОУ 00954194).

При цьому, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань міститься запис про те, що ПАТ "Розівський елеватор" (код ЄДРПОУ 00954337) є правонаступником ПАТ "Троянівський елеватор" (код ЄДРПОУ 00954194).

10.07.2020 ПрАТ "Розівський елеватор" подало до державного реєстратора: заяву з реєстраційним номером 40412388 про державну реєстрацію іншого речового права - права постійного користування земельною ділянкою на земельну ділянку кадастровий номер 2320680500:23:003:0001; державний акт на право постійного користування землею №І-ЗП №002830 виданий 27.07.1998 Берянською районною радою народних депутатів Бердянського району Запорізької області; витяг з ЄДР; протокол №2/2016 від 12.11.2016 ПАТ "Розівський елеватор"; протокол №1/2010 від 16.12.2010 загальних зборів засновників ВАТ "Троянівський елеватор"; протокол №2/2016 від 09.11.2016 ПАТ "Троянівський елеватор".

14.07.2020 державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради Запорізької області Білай Оленою Павлівною прийнято рішення №53110359 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. При цьому, в якості підстави для відмови у державній реєстрації прав державним реєстратором вказано на встановлені суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Позивач, не погодившись з відмовою у проведенні державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою, звернувся до суду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.09.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Андрівську сільську раду Бердянського району Запорізької області.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28.01.2021, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021, позов задоволено частково.

Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2021 заяву представника Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор" про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11.02.2021 скасовано в частині відмови в задоволенні заяви ПрАТ "Розівський елеватор" про стягнення 5000 грн. витрат на правничу допомогу та прийнято в цій частині нову постанову.

Додатковою постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 задоволено заяву ПрАТ "Розівський елеватор" про розподіл судових витрат в суді апеляційної інстанції.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради на користь Приватного акціонерного товариства "Розівський елеватор" суму витрат на правничу допомоги у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Дослідивши зміст наданого позивачем Акту про надання послуг за Договором про надання правової допомоги №4 від 03.01.2018 від 13.04.2021, а також враховуючи участь представника позивача у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 3000.00 грн. є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням реального часу, необхідного для виконання відповідних робіт (послуг), а тому підлягають стягненню з відповідача.

Суд відхилив покликання відповідача на не проведення позивачем оплати витрат з правничої допомоги, зазначивши, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З додатковою постановою суду апеляційної інстанції не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою.

В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення.

Зокрема, покликається на те, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасниками справи. Водночас, доказів фактичного понесення витрат на правову допомогу (їх оплати) позивачем до суду надано не було.

Крім того покликається на те, що витрати, які просить відшкодувати позивач на його користь є неспівмірними з ціною позову та значенням справи для сторін; у поданих представником документах взагалі не зазначено вартість послуги у відповідності до часу витраченого на її виконання, також не зазначено і кількість годин, які були витрачені на виконання робіт, у зв`язку з чим неможливо встановити чи є розмір витрат на оплату послуг адвоката співмірним із витраченим ним часом, що свідчить про недотримання вимог ч. 5 ст. 134 КАС України.

Просить додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким розмір витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції зменшити до 1000 грн.

Як на підставу касаційного оскарження відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №640/22250/19, від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 30.09.2020 у справі №826/10120/18, від 01.10.2018 у справі №569/17904/17, від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15, від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 30.11.2020 у справі №922/2869/19, від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, від 08.04.2021 у справі №873/148/20, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19 та від 16.09.2019 у справі №755/6702/16-а.

Правом подання відзиву на касаційну скаргу щодо оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції позивач не скористався.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 1, 3, 7 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, 12.05.2021, до ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, позивачем було подано заяву про надання доказів розміру понесення витрат упродовж п`яти днів після прийняття апеляційним судом постанови, а 14.05.2021, через два дні після ухвалення апеляційним судом рішення, позивачем було подано заяву щодо судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, до якої було додано Акт про надання послуг за Договором про надання правової допомоги №4 від 03.01.2018 з переліком наданих адвокатом послуг під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, висновки суду апеляційної інстанції щодо дотримання позивачем порядку подання заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, своєчасного подання доказів понесення таких витрат та наявності підстав для їх відшкодування є обґрунтованими.

Покликання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на відсутність документального підтвердження фактичного понесення позивачем витрат на правову допомогу (їх оплати) є безпідставним, оскільки, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у додатковій постанові від 08.09.2020 у справі № 640/10548/19.

Також безпідставним є покликання відповідача на неспівмірність заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу у зв`язку з незазначенням в наданих документах часу витраченого на її виконання, і кількості годин, які були витрачені на виконання робіт, оскільки розмір винагороди (гонорару) адвоката за надання правової допомоги був визначений Договором про надання правової допомоги у вигляді фіксованої суми, яка не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, оскільки при ухваленні рішення суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради залишити без задоволення, а додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Я.О. Берназюк

Н.В. Коваленко