Ухвала

від 21.11.2024 по справі 583/4917/24

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №583/4917/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/1419/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп`яніння

УХВАЛА

Іменем України

21 листопада 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 583/4917/24 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09.10.2024 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_7 ,

захисника адвоката ОСОБА_8 ,

установила:

В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить змінити обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт і покласти передбачені ч. 5 ст. 194 КПК обов`язки, оскільки обставини, які стали підставою для застосування до його підзахисного найсуворішого запобіжного заходу, змінились, ОСОБА_10 вину визнав повністю, висловив щирий жаль з приводу вчиненого, активно сприяє розкриттю злочину, сплатив вартість проведених експертиз, відшкодував потерплій спричинену шкоду. Крім того, кваліфікація дій обвинуваченого є невірною, огляд останнього на стан сп`яніння проведений в порушення процедури, у ОСОБА_10 значно погіршилось здоров`я.

У Охтирському міськрайонному суді Сумської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК, розгляд якого по суті пред`явленого обвинувачення до завершення дії попередньої ухвали суду про тримання під вартою не завершений, тому під час підготовчого судового засідання прокурор подав відповідне клопотання про продовження ОСОБА_10 запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки існують ризики, передбачені п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК, і запобігти цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів не можливо.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09.10.2024 клопотання прокурора задоволене і обвинуваченому ОСОБА_10 продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, а у задоволенні клопотання про зміну запобіжного заходу захиснику було відмовлено. Своє рішення суд першої інстанції умотивував тим, що заявлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, продовжують існувати і запобігти цим ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не можливо.

Будучи належним чином повідомленим про час і місце апеляційного розгляду, обвинувачений ОСОБА_10 будь-яких клопотань з огляду на ч. 4 ст. 422-1 КПК до суду апеляційної інстанції не подавав, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у відсутність ОСОБА_10 , оскільки це не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи захисника ОСОБА_8 , який підтримав свою апеляційну скаргу, доводи прокурора ОСОБА_7 , яка заперечила щодо задоволення апеляційної скарги та просила залишити без змін судове рішення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК), а згідно ст. 177 КПК підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, тобто: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Відповідно ч. 3 ст. 315 КПК, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого; при розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу. При цьому обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, однак в кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів; забезпечення таких стандартів вимагає від національного суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Так, ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК, яке є тяжким, і обґрунтованість та доведеність цього обвинувачення може бути вирішена виключно при ухваленні судом першої інстанції вироку, а тому колегія суддів не уповноважена надавати будь-яку правову оцінку доказам як сторони захисту, так і сторони обвинувачення щодо винуватості чи навпаки невинуватості ОСОБА_10 , вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність пред`явленого йому обвинувачення, правильності кваліфікації його дій, достовірність або недостовірність наявних у справі доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування органом державного обвинувачення того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність, і може вирішувати тільки питання щодо наявності або відсутності встановлених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків і необхідності (доцільності) подальшого тримання під вартою обвинуваченого для їх запобігання до закінчення судового розгляду по суті кримінального провадження, а тому доводи захисника щодо неправильності кваліфікації дій обвинуваченого не заслуговують на увагу та задоволенню не підлягають.

Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені судом за результатами сукупного аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та особистих даних обвинуваченої особи (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час досудового розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилитись від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків тощо). При цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Хоч КПК і не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Таким чином, враховуючи наведені вище обставини, існують реальні ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно випливати на потерпілу особу, свідків в цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не забезпечить належне виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків і не зможе запобігти передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК ризикам.

Урахування тяжкості кримінального правопорушення, у цьому конкретному випадку, має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинене кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_10 може ухилитися від суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оскільки «небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.», а «серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти» (рішення ЄСПЛ у справах «Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини»). При цьому колегія суддів враховує те, що «тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту», а «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява № 33977/96).

Суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого рішення, що ОСОБА_10 може переховуватись від суду, цей ризик не зменшився та є актуальним і на час апеляційного розгляду, зважаючи на тяжкість майбутнього покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпечності цього кримінального правопорушення, а також конкретні обставини його вчинення. При цьому ризик втечі, як зазначалось вище, також має оцінюватись і у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування (§58 рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови»), а тому колегія суддів вважає, що ризик переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності всупереч доводів захисника дійсно має місце і реально існує.

При встановленні ризику впливу на потерпілу особу, свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК).

Згідно з ч. 4 ст. 95 КПК суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового розгляду, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, а тому ризик впливу на потерпілого, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від зазначених осіб та дослідження їх судом.

З огляду на викладене, підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту колегія суддів не вбачає, оскільки ОСОБА_10 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та інший, більш м`який, запобіжний захід на даній стадії провадження не зможе запобігти встановленим судом першої інстанції ризикам, передбачених ст. 177 КПК.

Зважаючи на наявність ризиків, зазначених в ухвалі суду першої інстанції, необхідність забезпечення повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до кожного учасника судового провадження була застосована належна правова процедура, колегія суддів вважає, що суспільний інтерес, що полягає у захисті прав потерпілих від злочинів привалює над принципом поваги до свободи особистості і виправдовує саме на теперішній час подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Твердження захисника з приводу того, що змінилися обставини, які стали підставою для застосування до його підзахисного найсуворішого запобіжного заходу, який вину у вчиненому визнав повністю, висловив щирий жаль з приводу вчиненого, активно сприяє розкриттю злочину, сплатив вартість проведених експертиз в кримінальному провадженні, відшкодував потерплій спричинену шкоду, колегія суддів вважає такими, що суттєво не впливають на існуючи ризики у бік їх зменшення на теперішній час.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК, що виключають можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено.

Доказів тому, що обвинувачений через стан здоров`я не може утримуватися під вартою стороною захисту не надано, а тому доводи останнього в цій частині не заслуговують на увагу.

Враховуючи наведене, оскаржувана ухвала суду є законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга захисника без задоволення.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422-1 КПК України,

постановила:

Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 09.10.2024 відносно ОСОБА_11 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на цю ухвалу без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4