Ухвала

від 06.01.2025 по справі 583/4917/24

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №583/4917/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/559/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп`яніння

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Суми матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04.12.2024, якою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без права внесення застави,-

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Охтирського міськрайонного суду Сумської області з 27.09.2024 перебуває на розгляді кримінальне провадження за № 12024200460000640 від 15.07.2024 за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

04.12.2024 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області задоволено клопотання прокурора та обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 24.00 год 01.02.2025 включно, без визначення розміру застави.

З вказаним рішенням суду не погодився захисник ОСОБА_7 та подав апеляційну скаргу в якій просив обвинуваченому ОСОБА_8 змінити запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт строком на 60 днів за місцем його реєстрації і проживання АДРЕСА_1 та з покладенням на ОСОБА_8 процесуальних обов`язків:

1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками, спеціалістами, експертами, які допитані в ході досудового розслідування кримінального провадження;

5) не відвідувати місця, визначені судом;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд та в`їзд в Україну;

7) носити електронний засіб контролю.

В обгрунтування своїх вимог захисник зазначав, що ухвала судом першої інстанції не мотивована, необгрунтована та безпідставна, а до клоптання про продовження запобіжного заходу, прокурором не додано додатків.

Захисник звертав увагу на те, що ОСОБА_8 свою вину в пред`явленому обвинуваченні визнав, поведінку засуджує, щиро розкаюється, активно сприяє у розкритті злочину, звернувся до слідчого із заявою про зізнання у скоєнні кримінального правопорушення. Крім цього, сторона захисту звернулась до страхової компанії, оскільки відповідальність ОСОБА_8 застрахована. Сам ОСОБА_8 сплатив кошти за проведення судових експертиз (тричі по 5000 грн), та ще на стадії досудового розслідування та судового розгляду вживав заходи по відшкодуванню потерпілій ОСОБА_9 шкоди спричиненої смертю дитини (загалом 40 000 грн моральної та 30 000 грн матеріальної). Однак, перебування ОСОБА_8 під вартою, стає перешкодою займатись підприємницькою діяльністю та продовжувати сплачувати відшкодування на користь потерпілої.

Далі з апеляційної скарги захисника слідує, що пред`явлена ОСОБА_8 підозра у вчиненні кримінального правопорушення необгрунтована, а його дії за за ч.3 ст. 286-1 КК України кваліфіковані не правильно. Допустимість висновку медичного огляду ОСОБА_10 на стан сп`яніння як доказу захисник ставив під сумнів та вважав, що сторона обвинувачення не довела існування в діях ОСОБА_8 суб`єктивної та об`єктивної сторони інкримінованого злочину.

Не погоджувався захисник і з обгрунтованістю встановлених судом ризиків, що виступають підставою для продовження тримання ОСОБА_8 під вартою. Зокрема ОСОБА_10 , про обставини вчиненого злочину, судом допитаний, як допитані свідки і потерпіла, які також попереджені про кримінальну відповідальність за зміну попередніх показів. Сам ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності притягується вперше, має вік в 60 років, є фізичною особою підприємцем та в нього погіршився стан здоров`я, що суд, про придовженні строку дії запобіжного заходу, залишив поза увагою.

Щодо тверджень суду, про те, що під час досудового розслідування з боку ОСОБА_8 здійснювався тиск на потерпілу шляхом подачі заяв, про неналежне виконання нею батьківських обов`язків, то тут захисник зауважував, що це суперечить безпосередньо завданню кримінального провадження, оскільки доводи сторони захисту судом першої інстанції не перевірені, чим порушено засади кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокруора ОСОБА_7 , який просив обвинуваченому ОСОБА_8 змінити запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, думку прокурора ОСОБА_6 , який просив в задоовленні вимог скарги захисника відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без зміни, вивичвши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Нормами частини 2 цієї статті визначено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до наданих матеріалів, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, а саме у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило смерть потерпілого, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п`яти до десяти років.

Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04.12.2024 обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, стркоом на 60 днів, до 01.02.2025 включно.

Продовжуючи строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції оцінив тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину, його наслідки, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим. При цьому суд звернув увагу на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, пов`язаного із смертю дитини.

Також, з матеріалів слідує, що наразі судом першої інстанції досліджуються докази, свідки та потерпіла ще не допитані, що дає підстави суду дійти висновку, що, будучи на свободі, обвинувачений може впливати на цих осіб. Такий висновок зроблений судом, виходячи з того, що зі сторони обвинуваченого на досудовому розслідуванні здійснювався тиск на потерпілу шляхом подачі заяв на не належне виконання нею батьківських обов`язків. Крім того суд звернув увагу і на те, що обвинувачений досяг 60-тирічного віку, що не завадить йому змінити своє місце перебування, виходячи з міри покарання, яка йому загрожує у разі доведення його винуватості. Крім цього, визнаючи свою винуватість частково, обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

За таких обставин, наведені прокурором ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, суд першої інстанції визнав доведеними, а застосування більш м`якого запобіжного заходу, на перконання суду, в даному випадку буде недостатнім для забезпечення виконання ОСОБА_8 покладених на нього обов`язків. Запобіжний захід у вигляді його тримання під вартою є співмірним і доцільним задля забезпечення дієвості цього кримінального провадження. Виключно застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою здатен забезпечити запобігання ризику переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілу та свідків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлені дані в сукупності вказують на підвищену небезпеку як самого діяння, так і особи обвинуваченого, а також на те, що обставини, які враховувалися судом при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не змінилися та не перестали існувати.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті, а тому, оскільки злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_8 , пов`язаний із спричиненням загибелі людини, суд першої інстанції обгрунтовано не вбачав підстав для визначення розміру застави.

В апеляційній скарзі захисник звертав увагу на те, що ОСОБА_8 свою вину в пред`явленому обвинуваченні визнав, поведінку засуджує, щиро розкаюється, активно сприяє у розкритті злочину, звернувся до слідчого із заявою про зізнання у скоєнні кримінального правопорушення, однак за встановлених вище обставин, колегія суддів перелічені стороною захисту обставини вважає сумнівними та такими, що не здатні на даному етапі судового розгляду стати підставою для зміни обвинуваченому запобіжного заходу із тримання під вартою на більш м`який домашній арешт. Більше того, слід звернути увагу на інші доводи апеляційної скарги захисника, в частині незгоди з правовою кваліфікацією дій обвинуваченого та в частині визнання висновку медичного огляду ОСОБА_10 на стан сп`яніння не допустимим доказом, що на переконання колегії суддів, не зовсім узгоджується з позицію про повне визнання обвинуваченим своєї вини в інкримінованому йому злочині.

Щодо відшкодування обвинуваченим завданої злочином шкоди, то цю обставину також визнати такою, що впливає на вид обраного обвинуваченому запобіжного заходу колегія суддів не може, та вона повинна враховуватись судом при ухваленні остаточного рішення по суті розгляду кримінального провадження.

Також з апеляційної скарги захисника слідує, що він не погоджувався і з обгрунтованістю встановлених судом ризиків, що виступають підставою для продовження тримання ОСОБА_8 під вартою. Зокрема захисник стверджував, що ОСОБА_10 , про обставини вчиненого злочину, судом допитаний, як допитані свідки і потерпіла, які також попереджені про кримінальну відповідальність за зміну попередніх показів. Сам ОСОБА_8 до кримінальної відповідальності притягується вперше, має вік в 60 років, є фізичною особою підприємцем та в нього погіршився стан здоров`я, що суд, про придовженні строку дії запобіжного заходу, залишив поза увагою. Однак до вказаного колегія суддів відноситься критично, оскільки вказане не повністю узгоджується з матеріалами провадження, про які йшлося вище та судом враховано, як вік, так і стан здоров`я обвинуваченого.

Щодо заяв ОСОБА_8 спрямованих в сторону потерпілої, про неналежне виконання нею батьківських обов`язків, на чому наголосив суд першої інстанції, то вказані обставини не є предметом розгляду апеляційної скарги на ухвалу про продовження особі строку тримання під вартою.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належно дослідив обставини, з якими закон пов`язує можливість обрання та продовження строку тримання під вартою, той факт, що обставини, які були підставою для взяття ОСОБА_8 під варту на даний час не змінилися, та обґрунтовано прийшов до висновків про неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що виправданість подальшого тримання під вартою ОСОБА_8 , підтверджується наявністю ризиків, які передбачені ч. 1 ст. 177 КК України, та того, що жоден із вказаних ризиків за час проведення судового розгляду не зменшився, що свідчить про неможливість обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу, оскільки він не забезпечить належної процесуальної поведінки останнього під час розгляду кримінального провадження.

За таких обставин, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування ухвали суду з тих мотивів, які наведені в апеляційній скарзі захисника, оскільки судом постановлено ухвалу у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, ухвала по своїй суті є правомірною, справедливою відповідно до об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням достатніх мотивів та підстав.

Істотних порушень норм Кримінального процесуального кодексу України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду, не вбачається. Таким чином апеляційна скарга, як така що не підтверджується обставинами провадження, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 04.12.2024, якою ОСОБА_8 , продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без права внесення застави строком до 24.00 год 01.02.2025 включно, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на цю ухвалу, без задоволення.

Ухвала суду остаточна та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4