Рішення

від 12.12.2024 по справі 156/1184/24

ІВАНИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 156/1184/24

Провадження № 2/156/354/24

Рядок статзвіту № 38

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 грудня 2024 року сел. Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Малюшевської І.Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л. Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел.Іваничі цивільну справу № 156/1184/24 за позовом

ОСОБА_1 , представник позивачки - адвокат Бакун Олександр Сергійович,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА", представник відповідача адвокат Богачук Я.О.,

про стягнення боргу за договором позики, -

учасники справи:

позивачка - не з`явилася;

представник позивачки Бакун О.С.;

представник відповідача - ОСОБА_2 ;

керівник ТзОВ "АДАМА" - Конінгс Крістоф Матьє Й.,

в с т а н о в и в :

І. Зміст спору

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ТОВ «АДАМА» заборгованості за договором позики. Позов обґрунтовано тим, що 20 вересня 2022 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АДАМА», в особі уповноваженої особи-директора Вронського Віталія Володимировича в с. Біличі Володимирського району Волинської області був укладений Договір позики. Згідно з укладеним Договором позики громадянка ОСОБА_1 надала грошову позику ТОВ «АДАМА» в особі директора ОСОБА_4 в сумі 980 000,00 грн. Зазначена сума була перерахована з рахунку позичальниці на рахунок отримувача ТОВ «АДАМА» в день підписання Договору позики.

20 вересня 2023 року між сторонами ТОВ «АДАМА», від імені якого діє директор товариства Ван Війк Хрістіаном та ОСОБА_1 в присутності двох свідків була підписана додаткова Угода № 1 до Договору позики № б/н від 20 вересня 2022 року про продовження строку дії договору до 20 вересня 2024 року та викладено п. 3 Договору в новій редакції.

Згідно з умовами даного Договору позики (п. 3 Договору позики) відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «АДАМА» прострочив строк повернення суми позики в розмірі 980 000,00 грн, а також відсотки за користування сумою позики в розмірі - 30000,00 грн за борговою розпискою від 20 вересня 2022 року.

Також, у розписці від 20 вересня 2022 року директор ТОВ «АДАМА» Віталій Вронський, діючи від імені юридичної особи ТОВ «АДАМА» зобов`язався щомісяця у строк до 20 числа виплачувати відсотки по договору позики від 20.09.2022 року у сумі 15000 гривень та вказав, що предметом застави, у разі непогашення суми основної позики, є трактор марки Reno 106-54TL, реєстраційний номер НОМЕР_1

Станом на дату подання позову відповідач заборгованість не повернув, керівник ТОВ «АДАМА» Конінгс Крістоф Матьє Й. та бенефіціарний власник юридичної особи ОСОБА_5 тривалий час відмовляються сплачувати суму позики, а також відмовляються від сплати відсотків та боргують відсотки за два останніх місяця в сумі 30 000,00 грн. за борговою розпискою від 20 вересня 2022 року, підписаною попереднім директором ТОВ «АДАМА» Віталієм Вронським.

В межах досудового врегулювання спору позивач протягом двох місяців намагалась зв`язатись із адміністрацією ТОВ «АДАМА», оскільки приміщення адміністрації зачинено, представники відповідача на території, що належить ТОВ «АДАМА» в с.Біличі по вул. Низова, буд. № 6, не з`являються, а за переказами працівників підприємства знаходяться за адресою: вул. Ковельська, буд. № 13, офіс № 41, м. Луцьк, Волинська обл., 43016.

В результаті намагань позивача 25 вересня 2024 року в режимі переписки через мобільний додаток «Вайбер» (Viber) відгукнувся керівник ТОВ «АДАМА», Конінгс Крістоф Матьє Й. та звинуватив ОСОБА_6 , в минулому засновника та директора ТОВ «АДАМА», у здійсненні перешкод у передачі техніки та приміщень підприємства новим власникам та зазначив у своєму дописі, що наявні інвестори відмовляються щодо будь-яких виплат «поки Крістіан не поверне техніку, яку він забрав у ТОВ «АДАМА» та поки «попередні власники не здадуть обумовлені будівлі на території…». Але, цим же повідомленням керівник ТОВ «АДАМА», Конінгс Крістоф Матьє Й., визнав своє зобов`язання щодо наявних виплат та не заперечив щодо їх наявності у Товариства.

За розрахунком позивача за період з 20.09.2024 по 30.09.2024 сума 3% річних за період заборгованості 10 днів становить 805,50 грн.

Таким чином, за договором позики від 20.09.2022 сума боргу у ТОВ «АДАМА» перед

ОСОБА_1 , за розрахунком позивача становить 980 000,00 + 805,50 = 980 805,50 грн.

У зв`язку із вказаними обставинами, представник позивача просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМА» в користь ОСОБА_1 кошти в сумі 101 0805,50 грн. заборгованості за договором позики та розписки від 20.09.2022 року, в тому числі: 980 000,00 грн - сума основного боргу, 30 000,00 грн - сума заборгованості по відсотках згідно з розпискою та 805,50 грн. 3% річних за період прострочки по зобов`язаннях.

ІІ. Позиція учасників справи

Позивачка в судове засідання не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Представник позивачки адвокат Бакун О.С. в судовому засіданні позовну заяву підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача 101 0805,50 грн заборгованості, в тому числі: 980 000,00 грн - сума основного боргу, 30 000,00 грн - сума заборгованості по відсотках згідно з розпискою та 805,50 грн. 3% річних за період прострочки по зобов`язаннях, а також вирішити питання щодо судових витрат. Представник позивачки заперечив щодо відстрочки виконання рішення суду.

Представник відповідача адвокат Богачук Я.О. в судовому засіданні проти позову не заперечив та визнав факт укладення між сторонами договору позики, і надалі домовленість про сплату відсотків за цим же договором позики. Кошти в повному обсязі відповідачем не повернуто. На даний час у відповідача повністю відсутні кошти для виплати позивачці суми боргу за договором позики у зв`язку із низьким обсягом врожаю, який підприємство зібрало у 2024 році.

У разі задоволення позову просив суд допустити відстрочення виконання рішення суду на один рік, оскільки фактично двоє ОСОБА_7 та ОСОБА_8 своїми особистими коштами фінансують діяльність ТОВ «АДАМА». Тому розстрочення рішення суду для ОСОБА_7 та ОСОБА_8 буде непосильним обов`язком.

Своєї господарської діяльності товариство не здійснює, існує виключно за позичені кошти. Можливість виконання рішення суду відповідачем прямо залежить від того, як підприємство зможе підготуватися до посівної 2025 року, провести її і зібрати урожай. Тому, керівництво розраховує належним чином провести у 2025 році посівну, зібрати урожай та реалізувати такий, і за наслідками такої діяльності здійснити розрахунки із кредиторами.

Ступінь вини відповідача зумовлений лише неможливістю платити суму позики одномоментно. Крім того представник просить врахувати те, що відповідач певний час сплачував позивачці відсотки за користування позикою, що свідчить про намір керівництва товариства виконати свої зобов`язання перед позивачкою.

Адвокат заперечив щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 50 000 грн, оскільки вважає таку суму є надмірною зважаючи на те, що дана справа не є складною, і не зважаючи на ціну позову, позовна заява не є об`ємною і лише п`ять додатків долучених до такої безпосередньо стосуються суті справи. Заявлена сума на правничу допомоги, на думку представника відповідача, не є обґрунтованою та є не співмірною із складністю цієї справи, а ціна позову не може слугувати орієнтиром для визначення розміру правничої допомоги. Враховуючи вимоги розумності, справедливості та пропорційності представник вважає достатнім відшкодування позивачці витрат на правничу допомогу у розмірі до 10000 гривень.

ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він пізно в сезон приступив до роботи, тому не мав багато варіантів. Так, він розпочав переговори з голандськими власниками ТОВ «АДАМА» в лютому 2024 року. Переговори йшли тяжко, Конінгс Крістоф Матьє Й. та попередні власники ТОВ «АДАМА» не могли досягти згоди. Тоді Конінгс Крістоф ще мав інвесторів, які могли б закрити борги підприємства, але попередні власники ТОВ «АДАМА» порушували обумовлені строки. Конінгс Крістоф дав попереднім власникам ТОВ «АДАМА» строк до 01 квітня для вирішення питання, щоб у разі згоди на продаж товариства, організувати посівну. Тільки в кінці квітня 2024 року Конінгс Крістоф дійшли згоди з попередніми власниками ТОВ «АДАМА» щодо купівлі-продажу товариства. У зв`язку із цим, інвестори відмовилися інвестувати. Тоді він вирішив робити з посівної фінансувати особисто. Вони засіяли землі за несприятливих умов. Крім того після посіву протягом двох місяців не було дощу, в результаті чого зібрали ненормально низький врожай. Як наслідок він також втратив гроші. Однак зараз вони готові засіяти знову на наступний рік, а також вже мали можливість краще підготувати землі до посівної. Він спробував пояснити ці обставини позивачці та просив позивачку дати можливість працювати. Визнає, що позивачка має право на спірні кошти, однак вважає, що вина в обставинах, які виникли, лежить на попередніх власниках товариства. Станом на тепер він має інвесторів, які погоджуються вкласти кошти в товариство, що сприятиме виконанню зобов`язань. Він бачив та особисто розмовляв із ОСОБА_1 два-три рази і пообіцяв позивачці, що у разі отримання підприємством прибутку, їй буде повернуто кошти першочергово.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення позову, у задоволенні якої ухвалою суду від 02.10.2024 року відмовлено.

03.10.2024 року ухвалою судді Іваничівського районного суду Волинської області позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» залишено без руху та надано строк для виправлення вказаних у ній недоліків.

Ухвалою судді Іваничівського районного суду Волинської області від 03.10.2024 року після усунення позивачем недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, проведення розгляду справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження з викликом осіб. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву, заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 30.10.2024 року закрито підготовче провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА" про стягнення боргу за договором позики. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 11:00 год 20 листопада 2024 року.

20.11.2024 року у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи та за клопотанням представника відповідача адвоката Богачука Я.О. розгляд справи відкладено на 03.12.2024.

02.12.2024року відвідповідача надійшлазаява провідстрочення виконаннясудового рішенняу якійвідповідач вказує,що уданій справівідсутні правовічи фактичніпідстави длязаперечення позовних вимог,у зв`язкуз чимстороною відповідачавизнається необхідністьповернення позики,отриманої відпозивачки.Водночас відповідачзвертається ізцією заявою,якою проситьдопустити відстроченнявиконання рішеннясуду,оскільки наданий часє рядпідстав длявідстрочення судовогорішення.Так,у відповідачавідсутні власнігрошові коштидля того,щоб сплатитизаборгованість передпозивачкою.Як слідуєз витягуіз зЄдиного державногореєстру юридичнихосіб,фізичних осіб-підприємців тагромадських формувань,основним видомдіяльності відповідачає вирощуваннязернових культур(крімрису),бобових культурі насінняолійних культур.Економічний результатцієї діяльностіу 2024році бувнадзвичайно низький.Як слідуєіз звітувідповідача прозбирання врожаюсільськогосподарських культур(поданий05.11.2024),із 100засіяних гектарівсої відповідачзібрав 866центнерів (8,66центнера з1гектара).Водночас середняврожайність соїпо Волинськійобласті у2024році заданими сайтуhttps://latifundist.com/urozhajonline-2024становила 30,5центнерів з1гектара.Крім того,відповідач існуєза рахунокпозик відучасника ііншої юридичноїособи. Іншої господарської діяльності, яка б давала прибуток, відповідач не здійснює. На даний час існування відповідач фінансується винятково за позичені кошти. Так, між відповідачем, як позичальником, і ТОВ «КРІС-ВІТ УКРАЇНА», а також із ОСОБА_5 в 2024 році було укладено ряд договорів про надання безвідсоткової поворотної допомоги. За цими договорами Відповідач отримав у позику: від ТОВ «КРІС-ВІТ УКРАЇНА» 1 588 500,00 грн; від ОСОБА_5 450 900,00 грн. Викладене засвідчує, що своїх власних коштів для погашення заборгованості відповідач не має.

Позатим, одномоментне стягнення всієї суми боргу негативно вплине на інтереси як позивачки, так і відповідача, можливість виконання відповідачем судового рішення напряму залежить від того, як Відповідач зможе підготуватися до посівної 2025 року, провести її та зібрати і реалізувати врожай. Тобто, виконати рішення суду відповідач зможе лише за результатами своєї господарської діяльності. У випадку ж, якщо суд стягне з відповідача одномоментно всю суму заборгованості, Відповідач буде позбавлений можливості виконати таке рішення. Це спричинить накладення арештів на розрахунковий рахунок, що фактично паралізує і без того не надто високоприбуткову господарську діяльність, та зробить її взагалі недоцільною. У цьому випадку відповідач буде змушений припинити підприємницьку діяльність і взагалі не зможе повернути позивачці належних їй сум.

Також у відповідача є й інші кредитори, сукупна сума вимог яких до відповідача становить істотно більше, ніж сума вимог позивачки. У разі, якщо діяльність відповідача припиниться, ці кредитори без вагань зможуть ініціювати справу про банкрутство відповідача, що унеможливить будь-які розрахунки із позивачкою. З огляду на це відстрочення виконання рішення відповідач вважає обґрунтованим і таким, що не суперечить інтересам обох сторін цієї справи, адже у випадку відстрочення відповідач отримає можливість виконати рішення суду, а позивачка отримає змогу повернути свої кошти. В протилежному випадку цього не станеться.

Позатим, ступінь вини відповідача зумовлений лише неможливістю сплатити позику одномоментно; при цьому слід врахувати, що відповідач певний час сплачував позивачці відсотки за користування позикою, що свідчить про намір відповідача розраховуватися із позивачкою. Відповідач усвідомлює, що як юридична особа, відповідає за свої зобов`язання усім своїм майном. Водночас в даній ситуації слід врахувати, що вищим органом управління юридичної особи є учасники товариства. І, хоча учасники товариства не відповідають за його зобов`язаннями, але дії попередніх учасників відповідача в даному випадку були прямо пов`язані із неможливістю виплати відповідачем суми заборгованості для позивачки.

25.04.2024відбулися змінив складіучасників цьоготовариства.Відтоді кінцевимбенефіціаром відповідачає вжезгадувана вище ОСОБА_5 та їїчоловік ОСОБА_9 ,який такожє директоромвідповідача.Діяльність цихдвох осібспрямована нате,щоб відновитидіяльність ТОВ«АДАМА» ірозрахуватися ізкредиторами,в т.ч.із Позивачкою. Нинішній учасник товариства намагається власним коштом відновити діяльність та платоспроможність ТОВ «АДАМА». Лише відновлення діяльності і платоспроможності відповідача дасть змогу розрахуватися із позивачкою. Водночас нинішній учасник також не має коштів для того, щоб одномоментно внести на рахунок ТОВ «АДАМА» суму боргу відповідача перед позивачкою.

На думку відповідача, істотно зменшує ступінь провини і війна в Україні, наслідком якої є пряме падіння сільськогосподарського виробництва та підвищення цін на паливно-мастильні матеріали. До того ж нещодавні страйки польських фермерів негативно вплинули на можливість реалізації відповідачем вирощеної продукції покупцям з-за кордону, які готові були платити за продукцію більшу ціну, ніж вона є в Україні. Намагаючись мінімізувати свою вину, відповідач прагне діяти максимально добросовісно і порядно по відношенню до позивачки: відповідач сплачував позивачці суми відсотків за користування позикою; процесуальна поведінка відповідача є добросовісною (відповідач не зловживає процесуальними правами, не висуває безпідставних заперечень, не йде шляхом недобросовісних позичальників і не оскаржує підписів на договорі позики, не заявляє вимог про недійсність позики, чи про відсутність відносин позики і т.п.).

Оскільки в позовній заяві позивачки не наведено жодних доводів чи доказів про те, що стягувані кошти конче необхідні Позивачці одномоментно всією сумою, то, зважаючи на викладені в цій заяві пояснення, відповідач вважає, що є реальна можливість для відстрочення виконання рішення суду. На підставі вищевикладеного, у випадку задоволення позовних вимог відповідач просить допустити відстрочення виконання судового рішення до 15.11.2025 року.

ІV. Обставини справи, встановлені судом

ТОВ «АДАМА» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 11.03.2002 року. Основним видом діяльності відповідача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Станом на вересень 2024 року керівник юридичної особи Конінгс Крістоф Матьє Й.; кінцевий беніфіціарний власник юридичної особи ОСОБА_5 (а.с.14-19, 91-96).

Судом встановлено,що 20.09.2024року міжпозивачкою ОСОБА_1 та ТОВ«АДАМА» вособі директора ОСОБА_4 ,у присутностідвох свідків укладено договірпозики (а.с.9),відповідно доп.1якого позикодавецьпередає увласність позичальниковігрошові коштив сумі980000(Дев`ятсотвісім тисяч)гривень 00копійок,а позичальникзобов`язується повернути позикодавцеві суму позики в строк встановлений цим договором.

Відповідно до п. 3 Договору позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк до «20» вересня 2023 (дві тисячі двадцять третього року) року, при цьому повернення позики має бути здійснено рівною часткою.

Сплата позики повинна підтверджуватися позикодавцем відповідними розписками про одержання грошей, які позичальник зобов`язаний видати позикодавцю одночасно із отриманням платежу від позичальника (п.5 Договору).

Договір набуває законної сили з моменту передачі грошових коштів позикодавцем позичальнику та визначається за датою отримання на банківський рахунок та розписки позичальником (п.5 Договору).

Також, відповідно до розписки від 20.09.2022 року ТОВ «АДАМА» в особі директора ОСОБА_4 зобов`язується щомісяця у строк до 20 числа виплачувати відсотки по договору позики від 20.09.2022 року у сумі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп., а предметом застави є трактор Reno марки 106-54TL, реєстраційний номер НОМЕР_1 . у разі непогашення суми основної позики (а.с.12).

Відповідно до платіжної інструкції (МО) 7073117504 (# 1067073117504) від 20.09.2022 року на рахунок отримувача ТОВ «АДАМА» платник ОСОБА_1 перерахувала грошові кошти в сумі 980000 грн (а.с.11).

20.09.2023 року ТОВ «АДАМА» в особі тимчасово виконуючого обов`язки директора Ван Війк Хрістіана, та ОСОБА_1 уклали Додаткову угоду № 1, якою внесли зміни до Договору позики від 20.09.2022 року, зокрема, про наступне: сторони дійшли згоди про продовження дії Договору позики № б/н від 20 вересня 2022 року, у зв`язку з чим погодили нову редакцію п. 3. Договору: «позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк до «20» вересня 2024 року (дві тисячі двадцять четвертого року), при цьому повернення позики має бути здійснено рівною часткою.» (а.с.10).

Відповідно до платіжної інструкції Р24Ф3026240364d1043 від 23.07.2024 року платник ОСОБА_5 перерахувала ОСОБА_1 16050 грн відсотків по договору позики за липень 2024 року (а.с.13).

Разом з тим, економічний результат діяльності ТОВ «АДАМА» у 2024 році був надзвичайно низький. Як слідує із звіту відповідача про збирання врожаю сільськогосподарських культур (поданий 05.11.2024), із 100 засіяних гектарів сої відповідач зібрав 866 центнерів (8,66 центнера з 1 гектара) (а.с.97-99). Водночас середня врожайність сої по Волинській області у 2024 році за даними сайту https://latifundist.com/urozhajonline-2024 становила 30,5 центнерів з 1 гектара (а.с.100).

Іншої господарської діяльності, яка б давала прибуток, відповідач не здійснює. На даний час існування відповідача фінансується винятково за позичені кошти. Так, між відповідачем, як позичальником, і ТОВ «КРІС-ВІТ УКРАЇНА», а також із ОСОБА_5 у 2024 році було укладено ряд договорів про надання безвідсоткової поворотної допомоги (а.с.101-133), за якими відповідач отримав у позику: від ТОВ «КРІС-ВІТ УКРАЇНА» 1 588 500,00 грн; від ОСОБА_5 450 900,00 грн.

У зв`язку із невисокоприбутковістю господарської діяльності ТОВ «АДАМА» відповідач станом на день розгляду справи не повернув позивачці суму позики суму позики, а також не сплатив відсотки за серпень-вересень 2024 року в сумі 30000,00 грн. за борговою розпискою від 20 вересня 2022 року, підписаною попереднім директором ТОВ «АДАМА» Віталієм Вронським.

У зв`язку з такими обставинами позивачка змушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Відповідач не заперечує обставин справи та договірних відносин, які склалися з позивачкою, однак вказує на неможливість повернення всієї суми позики одним платежем через відсутність прибутків від господарської діяльності ТОВ «АДАМА».

V. Застосоване судом законодавство

Відповідно до положень ст.1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з цим принципом норми цивільного законодавства не передбачають такого способу захисту як визнання дійне законними.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ч.ч. 1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Положеннями статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Статтею 6 ЦК встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч.2 ст.16 ЦК України.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Вказане підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, викладеної в постановах від 08 червня 2016 року (справа №1103цс), від 12 квітня 2017 року (справа №442/8157/15-ц). Аналогічний правовий висновок міститься і в постанові Верховною Суду України від 18 вересня 2013 року (№6-63цс13) та в постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року (№6-50цс16). Зокрема, Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 18 вересня 2013 року розглянув справу №6-63цс13, предметом якої був спір про стягнення боргу за договором позики. При розгляді цієї справи Верховний Суд України зробив правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Крім того, як вбачається з правової позиції, сформованої Верховним Судом України у постанові від 02.07.2014 року за наслідками розгляду справи №6-79цс14, відповідно до норм ст.ст.1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання.

Відповідно до вимог частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.18 своєї постанови №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз`яснив судам, що за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі № 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс11). У пунктах 45, 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року (справа № 340/385/17 провадження № 14-495цс19) зазначено наступне.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18. Також аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 серпня 2021 року в справі № 473/995/18 (провадження № 61-6674св21).

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, як письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.77, ч.2 ст.78, ст.79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Важливість етапу дослідження доказів для оцінки доказів полягає в тому, що забезпечується формування внутрішнього переконання суддів одразу з моменту надходження справи до суду і прийняття доказів, на етапі дослідження доказів, у процесі детального аналізу кожного з них у суду є можливість оцінити докази у своїй сукупності та порівняти їх, оскільки належна оцінка судом наявних у справі доказів є однією з гарантій права особи на справедливий судовий розгляд, зокрема в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ст.6) роль мотивувального судового рішення полягає в тому, що судом були досліджені всі надані докази і аргументи сторін. Таким чином, надання доказів, які мають бути належними, допустимими та достовірними з метою підтвердження своїх вимог та заперечень є процесуальним обов`язком сторін у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

VІ. Висновки суду

Дослідивши договір позики від 20.09.2022 року, додаткову угоду № 1 від 20.09.2023 року та розписку від 20.09.2022 року, які міститься в матеріалах справи, суд виснував, що такі є підтвердженням існування між сторонами договірних зобов`язань та є доказами факту передачі грошових сум позичальнику.

Відповідачем визнається факт укладення 20.09.2022 року з позивачем договору позики, додаткової угоди № 1 від 20.09.2023 року та розписки від 20.09.2022 року.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір позики, який укладений між сторонами є не чинним, його недійсність не спростована, а тому зобов`язання за даними правочином підлягають до виконання. Також з матеріалів справи не вбачається, що договір було укладено внаслідок обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або укладення ним договору позики під впливом тяжкої обставини.

Стороною позивача доведено факт укладення договору позики та факт отримання відповідачем ТОВ «АДАМА» коштів та порушення відповідачем зобов`язання щодо їх повернення, а відповідач, в свою чергу, визнає позовні вимоги. Отже, стягненню з відповідача ТОВ «АДАМА» на користь позивачки ОСОБА_1 підлягає несплачена сума основного боргу за договором позики від 20.09.20225 року у розмірі 980 000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги про стягнення 3% річних від суми простроченої заборгованості.

Відповідно до розрахунків наданих позивачем за договором позики від 20.09.2022 року 3% річних від суми простроченої заборгованості за 10 днів (за період з 20.09.2024 року по 30.09.2024 року) становить 805,50 грн. Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок та встановлено, що такий здійснено відповідно до норм чинного законодавства (980 000*3/100*10/365=805,48).

Як встановлено в судовому засіданні відповідно до Розписки від 20.09.2022 року щомісячно до 20 числа ТОВ «Адама» виплачувало ОСОБА_1 відсотки по договору позики від 20.09.2022 року у сумі 15000 грн. Востаннє виплату позивачці відсотків відповідачем здійснено по липень 2024 року включно. У серпні-вересні 2024 року через тяжкий матеріальний стан відповідачем не сплачено ОСОБА_1 відсотків за договором позики від 20.09.2022 року на загальну суму 30000 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам по справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, що не суперечить вимогам чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

VII. Судові витрати

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо судових витрат на оплату судового збору суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у справі; судовий збір за подання позову у даній справі у розмірі 10 108,05 гривень та судовий збір за заяву про забезпечення позову у розмірі 485,00 гривень.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в сумі 8086,44 гривні, що підтверджується квитанцією № 9735-0634-8876-4740 від 30.09.2024 року. При поданні заяви про забезпечення позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 485,00 гривень, що підтверджується квитанцією № 6434-9442-5820-1897 від 30.09.2024 року.

Зазначені суми судового збору були сплачені враховуючи те, що позовна заява та заява про забезпечення позову позивачем була подана до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», то відповідно до ЗУ «Про судовий збір», застосовується понижуючий коефіцієнт 0,8, що узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в ухвалах від 14.12.2021 р. у справі № 9901/454/21, від 31.01.2022 р. у справі № 316/356/20, від 03.02.2022 р. у справі № 300/1617/21, від 14.02.2022р. у справі № 560/4216/21, від 15.02.2022 р. у справі № 560/8629/21.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають до повного задоволення, то з урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати по справ в розмірі 8571,44 гривень.

Щодо судовихвитрат направничу допомогу слід вказати, що згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 1, 2 частини другої статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (частина третя статті 137 ЦПК України).

Частиною четвертою, п`ятою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 8 статті 141 ЦПК України).

23.09.2024 року між адвокатом Бакуном О.С. та ОСОБА_1 укладено Договір про надання правничої допомоги та додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 23.09.2024 року (а.с.22, 23).

Згідно зп.3.1вказаного договору сторони погодили, що за надання правової допомоги, передбаченої п. 1.2 даного договору, клієнт зобов`язується сплатити адвокатові гонорар в розмірі, що визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиню цього договору.

Відповідно до додатку № 1 до договору про надання правової допомоги від 23.09.2024 року за надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 23.09.2024 року з питань безпосереднього представництва повноважень клієнта в межах його інтересів пов`язаних із зверненням до: установ, організацій, формувань незалежно від їх форм власності та підпорядкування; судових інстанцій із позовними вимогами в межах потреб вирішення доручень клієнта для виконання взятих зобов`язань по питанню повернення коштів клієнта; звернення до органів МВС України; надання усних та письмових консультацій, складання запитів; складання процесуальних документів згідно з вимогами ЦПК України; предстаництво в органах виконавчої служби України клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 50000,00 гривень авансовим внеском.

Верховний Суд зазначив, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

Стосовно доказів оплати послуг адвоката, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року в справі № 280/2635/20 вказав, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до прибуткового касового оредру № 1 від 23.09.2024 року ОСОБА_1 сплатила адвокату Бакуну О.С. гонорар в розмірі 50000,00 гривень (а.с.25).

Представник відповідача адвокат Богачук Я.О. у судовому засіданні заявив про зменшення витрат на оплату правової допомоги через неспівмірність, посилаючись на те, що справа є незначної складності, малозначною та типовою, а висока ціна позову не може бути єдиною підставою для встановлення надмірного розміру гонорару адвоката. На його думку розмір витрат на правничу допомогу, враховуючи предсмет позову, має становити до 10000 гривень.

Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачкою послуг адвоката та понесення нею витрат на правничу допомогу.

Визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Виходячи з того, що позов задоволено, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, згідно з ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Частина 6 цієї є ж статті передбачає, що обов`язок доведення співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Разом з тим, оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтвердження таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Відповідно до розрахунку витрат ОСОБА_1 , понесених у зв`язку із отриманням правничої допомоги за її зверненням у цивільній справі про стягнення заборгованості за договором позики та розпискою від 20.09.2022 року, гонорар адвоката є фіксованим згідно з Додатковою угодою № 1 до договору про надання правової допомоги від 23.09.2024 року та включає в себе:

1) ознайомлення із матеріалами справи, її складність, істотні обставини відносин між суб`єктами спору, опрацювання матеріалів для надання усної та письмової консультації/заяви, вивчення підстав для складання процесуальних документів;

2) складання позовної заяви про стягнення заборгованості, здійснення розрахунків відсотків, складання клопотання про забезпечення позову;

3) транспортні витрати адвоката в інтересах клієнта із використанням власного автомобіля у зв`язку із необхідністю представництва в Іваничівському районному суді (відстань: м. Нововолинськ - сел. Іваничі, сел. Іваничі м. Нововолинськ: 34 км.) з розрахунку орієнтовної кількості засідань: п`ять (5) поїздок;

4) представництво інтересів клієнта в судових засіданнях, канцелярії суду з розрахунку орієнтовної кількості п`ять (5) засідань;

5) витрати адвоката на канцелярію.

Сума гонорару адвоката обраховувалась також, із врахуванням обсягу наданих послуг, виконаних робіт, ціни позову, значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (а.с.24).

Слід звернути увагу на те, що Додаток № 1 до договору про надання правової допомоги від 23.09.2024 року повноваження адвоката на представництво клієнта носять загальних характер та не конкретизують здійснені адвокатом Бакуном О.С. повноваження на представлення інтересів ОСОБА_1 задля розгляду цієї конкретної цивільної справи.

Крім того, за розрахунком витрат ОСОБА_1 , понесених у зв`язку із отриманням правничої допомоги за її зверненням у цивільній справі про стягнення заборгованості за договором позики та розпискою від 20.09.2022 року: ознайомлення із матеріалами справи, її складністю, істотні обставини відносин між суб`єктами спору, опрацювання матеріалів для надання усної та письмової консультації/заяви, вивчення підстав для складання процесуальних документів (п.1 Розрахунку); складання позовної заяви про стягнення заборгованості, здійснення розрахунків відсотків, складання клопотання про забезпечення позову (п.2 Розрахунку).

Однак, незважаючи на високу ціну позову, на переконання суду даний спір для кваліфікованого юриста не є значної складності; у спорах такого характеру судова практика стала; застосування великої кількості законів та підзаконних актів спірні правовідносини не передбачають, а матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та на збирання яких адвокат витратив би значний час.

У п. 3 Розрахунку вказано про врахування транспортних витрат адвоката із використанням власного автомобіля у зв`язку із необхідністю представництва в Іваничівському районному суді Волинської області із розрахунку 5 (п`ять) поїздок на відстань 34 км. з м. Нововолинськ - сел. Іваничі; з сел. Іваничі - м. Нововолинськ. З матеріалів справи судом встановлено, що підготовче судове засідання 30.10.2024 року було здійснено без участі представника позивача Бакуна О.С., однак такий 30.10.2024 року особисто подав до канцелярії суду заяву про здійснення підготовчого засідання без його участі. Також адвокат Бакун О.С. особисто приймав участь у судовому засіданні, призначеному на 03.12.2024 року. Таким чином, матеріалами справи підтверджено необхідність несення представником позивача Бакуном О.С. транспортних витрат на дві поїздки.

У п. 4 Розрахунку вказано про врахування необхідності представництва інтересів клієнта в судових засіданнях, канцелярії суду з розрахунку 5 (п`ять) засідань. З матеріалів справи судом встановлено, що 30.10.2024 року адвокат Бакун О.С. особисто подав до канцелярії суду заяву про здійснення підготовчого засідання без його участі, а 03.12.2024 року особисто приймав участь у судовому засіданні. Таким чином, матеріалами справи підтверджено необхідність здійснення представником позивача Бакуном О.С. представництва інтересів клієнта у даній справі двічі: в одному судовому засіданні та під час подачі заяви через канцелярію Іваничівського районного суду Волинської області.

Також у розрахунку вказано витрати адвоката на канцелярію, однак розмір таких не адвокатом розраховано. Разом з тим, враховуючи, що позовну заяву разом з додатками, та заяву про забезпечення позову з додатками подано до Іваничівського районного суду Волинської області через систему «Електронний суд», а копії таких документів надіслано до електронного кабінету відповідача - користувача ЄСІТС, суд виснував, що представник позивача не був обтяжений значними витратами на канцелярію, оскільки подані документи з метою формування паперової справи роздруковано судом. Будь-які інші види витрат адвоката на канцелярію у Розрахунку не вказано.

Отже, з урахуванням обставин у цій справі, зокрема, складності справи, обсягу наданих адвокатських послуг і виконаних робіт у межах підготовки справи до судового розгляду та під час такого, суд вважає, що заявлений розмір витрат позивача за надані послуги правничої допомоги (гонорару успіху), який підлягає сплаті в порядку компенсації є неспівмірними із складністю цієї справи, не відповідає критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення з відповідача на користь позивачки судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 гривень, який є обґрунтованим та співмірним із предметом спору. Відтак, витрати на професійну правничу допомогу підлягають до часткового відшкодування.

VIIІ. Відстрочка виконання судового рішення

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

За правилами, закріпленими у ч.1 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Зі змісту ч.3 ст. 435 ЦПК України вбачається, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У п.п.1, 3 ч. 4 ст. 435 ЦПК України закріплено норму згідно з якою, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

За результатами тлумачення положень, зафіксованих у ст. 435 ЦПК України можна зробити висновок, що розстрочка - це надання боржникові права здійснювати виконання судового рішення частинами і в строки, встановлені судом. Підстави, які зумовлюють необхідність розстрочки виконання рішення, мають оціночний характер, так як законодавцем не надано його вичерпного переліку. Отже, за змістом норм закону суд має право відстрочити або розстрочити виконання рішення у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). Тобто можливість відстрочення або розстрочення виконання рішення суду закон пов`язує саме з наявністю обставин, які ускладнюють чи виключають вже виконання рішення суду. Обставинами, які ускладнюють виконання рішення, можуть бути тільки ті обставини, які існують насправді та безпосередньо не дозволяють виконати судове рішення в обсязі, строки та в порядку, визначеному в ньому.

Вирішуючи питання розстрочки виконання рішення суд повинен виходити із засад доцільності та необхідності захисту інтересів, насамперед, стягувача, права якого підтверджені судовим рішенням; суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Представник відповідача подав клопотання, яке підтримав у судовому засіданні про відстрочку виконання рішення суду на один рік у зв`язку із суттєвими труднощами при виконанні такого через неприбутковість підприємства у 2024 році та фактичною відсутністю грошей.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти відстрочки виконання рішення суду мотивуючи тим, що позивачка бажає повернути надані у позику грошові кошти, які потребує на власні потреби, оскільки має на утриманні чотирьох дітей.

Представник відповідача не підтвердив будь-якими доказами настання для відповідача у 2024 році будь-яких надзвичайних подій, а відсутність у підприємства доходів внаслідок неврожаю не може бути визнане надзвичайною подією, оскільки сільське господарство традиційно є ризиковою сферою діяльності. Особливо це стосується України, в якій успішні результати сільгоспвиробника багато в чому визначаються погодними умовами.

Відомостей про настання стихійного лиха у 2024 році та наслідки такого відсутні.

Суд звертає увагу на те, що саме по собі скрутне матеріальне становище відповідача не завжди має характер особливих або виняткових обставин. Тому, лише посилання на матеріальний стан не є безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення.

Судом враховано обставини, які визнаються сторонами, а саме те, що представник відповідача пропонував позивачці сплатити частину боргу у сумі 100000 грн, однак остання не погодилася. З цього приводу слід наголосити, що позивачка вправі очікувати та вимагати від відповідача повного та вчасного виконання зобов`язання незалежно від терміновості причин, які спонукають її до цього.

Під час вирішення питання щодо відстрочки виконання судового рішення судом береться до уваги те, що сільськогосподарський сектор був основною рушійною силою економіки України до початку повномасштабної війни і буде продовжувати відігравати важливу роль у процесі відновлення. Сільське господарство в Україні визнано пріоритетною сферою економіки і забезпечує їжею значну частину населення країни. Російське вторгнення принесло аграрному виробництву і сільським територіям величезні руйнування та проблеми. Крім того, війна не зупинила, а лише посилила боротьбу за ресурси та державну підтримку між великим агробізнесом та селянськими фермерськими господарствами, постійно піднімаючи на порядок дня питання про майбутнє українського сільського господарства. Сьогодні український агробізнес працює в надскладних умовах. Також на даний час аграрії зустрілись із викликом дефіциту та значного зростання цін палива. Суд також враховує благородну мету керівництва ТОВ «АДАМА» попри складні умови - втримати підприємство «на плаву» та продовжувати сіяти, збирати врожаї, доглядати за господарством і віддавати всі зусилля для забезпечення продовольчої безпеки України та світу.

У зв`язку з такими обставинами суд вважає, що наявні підстави для відстрочення виконання рішення суду, оскільки в матеріалах справи є належні та допустимі докази на підтвердження скрутного матеріального становища, тобто обставин, які істотно ускладнюють виконання ним рішення.

Враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, необхідність забезпечення виконання рішення суду, те, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, однак має складний матеріальний стан, не нехтуючи при цьому інтересами та законними очікуваннями позивачки, суд вважає, що клопотання представника відповідача адвоката Богачука Я.О. про відстрочку виконання рішення суду слід задовольнити частково та відстрочити виконання цього рішення на 6 (шість) місяців.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 510, 512, 514, 525, 526, 527, 530, 553-554, 610, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 133, 141, 259, 263-268, 289, 435 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА" про стягнення боргу за договором позики задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМА» в користь ОСОБА_1 кошти в сумі 1010 805 (один мільйон десять тисяч вісімсот п`ять) гривень 50 коп. заборгованості за договором позики та розписки від 20.09.2022 року, в тому числі: 980 000,00 грн - основного боргу; 30 000,00 грн - заборгованості по відсотках та 805,50 грн 3% річних за період прострочки по зобов`язаннях.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМА» в користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 грн.

Стягнути з відповідача сплачений судовий збір в розмірі 8 571 (вісім тисяч п`ятсот сімдесят одна) гривня 44 коп.

Клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення суду задовольнити частково.

Відстрочити виконання рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 04 грудня 2024 року у цивільній справі № 156/1184/24 на 6 (шість) місяців.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень його(її)проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження: на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Представник позивача: адвокат Бакун Олександр Сергійович, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Відповідач:Товариство зобмеженою відповідальністю"АДАМА",код ЄДРПОУ 31943475, місцезнаходження: вул. Низова, 6, с.Біличі Володимирський р-н, Волинська обл.;

представник відповідача: адвокат Богачук Ярослав Олександрович, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса вул. Кривий Вал, 34, офіс 308, м. Луцьк, 43025.

Повний текст судового рішення складено 12 грудня 2024 року.

Суддя І. Є. Малюшевська