Рішення

від 29.11.2024 по справі 935/588/24

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/588/24

Провадження № 2/935/519/24

РІШЕННЯ

Іменем України

29 листопада 2024 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді - Янчук В.В.,

зі секретарем- Кумечко С.М., Русецькою Л.Б.,

за участі сторін:

представника відповідача - Музики О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коростишів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Коростишівгаз» про стягнення боргу,

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій позивача, заперечень відповідача:

Позивач ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Коростишівгаз» про стягнення боргу.

В обгрунтування позовних вимог вказав, що 01.12.2014р. між ОСОБА_1 (надалі Позивач) та ПАТ по газопостачанню та газифікації «КОРОСТИШВГАЗ" (наразі ПРИВАТНЕ ТОВАРИСТВО ПО ГАЗОПОСТАЧАННЮ TА ГАЗИФІКАЦІЇ «КОРОСТИШІВГАЗ») (надалі Відповідач) було укладено нотаріально посвідчений Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 731,70 кв.м за адресою АДРЕСА_1 . Згідно пунктів 1.1. 2.1. та 2.3. Договору, відповідач зобов`язався прийняти вказане приміщення та сплатити Позивачу ціну в 1598 005.00 грн. у строк до 01.12.2019 p. В цей же день нотаріусом було здійснено державну реєстрацію права власності на вказане приміщення за Відповідачем. 09.12.2014р. між сторонами укладено нотаріально посвідчений договір про внесення змін до вищевказаного Договору купівлі-продажу від 01.12.2014р. Згідно п.2 якого сторони домовились внести зміни до п.2.1 Договору, згідно яких Відповідач утримав 5% з ціни договору у вигляді податку з доходів фізичних осіб, оскільки, згідно положень ПКУ, останній виступив у правовідносинах в якості податкового агенту, а решта підлягає сплаті Позивачу у визначений договором строк. У визначений Договором строк Відповідач не виконав взятого на себе зобов`язання, чим допустив прострочення. З урахуванням внесених змін до Договору, несплаченою покупцем до цього часу сумою залишилась сума в розмірі 1 518 104,75 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зазначає, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату с додатковою до основної вимоги. Згідно долученого до позову розрахунку інфляційні втрати складають 819 426.39 грн., а 3% річних 192 528,96 грн., які підлягають стягненню з Відповідача разом із сумою боргу.

За вказаних обставин позивач просить стягнути з відповідача на його користь 1518104,75 грн. боргу за договором, 819426,39 грн. інфляційних втрат та 192528,96 грн. 3% річних, а всього 2530060,10 грн. та понесені судові витрати.

До суду , відповідачем Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Коростишівгаз» подано відзив, відповідно до якого просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначили, що в своїй позовній заяві Позивач не зазначив факту наявності виданої ним довіреності від 01.12.2014 за №НАЕ 944776, посвідченої приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С., згідно якої ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником в ПАТ КБ «ПриватБанк» з усіх питань, що стосуються отримання належних йому коштів з р/р № НОМЕР_1 та/або в касі Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Коростишівгаз», від Публічного акціонерно товариства по газопостачанню та газифікації «Коростишівгаз», в рахунок погашення залишку по договору купівлі-продажу від 01 грудня 2014 року. Довіреність була видана без права передоручення, строком на п`ять років, тобто довіреність діяла з 01.12.2014 до 01.12.2019. Зазначають, що згідно даних бухгалтерського обліку та записів касових книг за 2014-2015 р Товариством було виплачено ОСОБА_1 в грудні 2014 року 180 000 грн., які виплачувались готівкою з каси підприємства через ОСОБА_2 по довіреності. Даний факт підтверджується Витягами з Касової книги на 07.10.2014-15.12.2014 рр та Касової книги на 16.12.2014-05.03.2015 рр., Реєстром за грудень 2014 р. в дебет рахунка 30 «Каса» з кредиту рахунків, Витягом з Рахунку 377 «Розрахунки з іншими дебіторами, кредиторами» за грудень 2014 р. Витягом з Головної книги 2014 р. (Розрахунки з іншими дебіторами), а також Реєстром документів щодо отриманих робіт (послуг) у грудні 2014 р. та копією Довіреності від 01.12.2014 за № НАЕ 944776. В січні лютому 2015 року Товариством було виплачено ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн. готівкою з каси підприємства через ОСОБА_2 , що підтверджено та Актом документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 11.09.208 №1065/06-30-14-01/20413052 Державної фіксальної служби України. Також факт сплати даних коштів підтверджується Витягом з Касової книги на 16.12.2014- 05.03.2015 рр., Витягом з Головної книги 2015 р. 18.12.2023 відбулася зміна голови та членів правління ПРАТ «КОРОСТИШІВГАЗ». Головою та членами правління, які були до 18.12.2023, не було передано документи Товариства (договори, первинні документи, звітність тощо).

Вказують, що з 01.12.2019 і до моменту пред`явлення позову у даній справі, Позивач жодним чином не інформував Відповідача про наявність несплаченої заборгованості, а позовна заява була подана вже після зміни керівного складу ПРАТ «КОРОСТИШІВГАЗ» та переходу Товариства під державне управління.

Беручи до уваги те, що Позивач приховав факти часткової оплати суми, яка підлягала сплаті, відповідно до умов Договору, відсутність значної кількості документів за збереження яких відповідав попередній голова правління ПРАТ «КОРОСТИШІВГАЗ» та заявлення Позивачем даного позову після його звільнення, відсутність будь яких вимог до Товариства з 01.12.2019 до 20.02.2024 щодо несплаченої заборгованості, а тому Відповідач вважає, що заборгованість сплачено у повному обсязі.

Відповідач також просив застосувати строки позовної давності, оскільки строк виконання за Договором купівлі-продажу від 01 грудня 2014 року сплив 01 грудня 2019 року. Позивач звернувся до суду 20.02.2024, тобто Позивачем пропущено строк звернення до суду з даним позовом. Окрім того, зазначають, що відповідно до ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність, зокрема позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Ст. 267 ЦКУ визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою Сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі підставою для відмови у позові.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 29.02.2024 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 07.03.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 27.03.2024 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Слівінський А.О. ( 27.03.2024, 04.06.2024) позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів та доводів, що викладені в позові та просив їх задовольнити. Зазначив, відповідачем не виконано зобов`язання за Договором купівлі-продажу, та не сплачено кошти, а позивач їх не отримував. Також і не отримував коштів від ОСОБА_2 . Відповідачем не надано належних доказів (бухгалтерських документів), які б підтверджували отримання коштів позивачем або ОСОБА_2 . В подальшому в судове засідання позивач та представник позивача не з`явились, до суду представник позивача подав заяву, відповідно до якої просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

У судовому засіданні ( 27.03.2024, 04.06.2024) представники відповідача Гончарук О.М. та ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог просили відмовити з підстав, що викладені у відзиві. Зазначили, що позивачу було виплачено частково кошти за Договором купівлі-продажу, що підтверджується бухгалтерськими документами та актом податкової перевірки. В подальшому, в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог просила відмовити, а також просила застосувати строки позовної давності.

Суд, розглянувши заяви по суті справи сторін, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що 01 грудня 2014 року, між ОСОБА_1 (продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Коростишівгаз» (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення площею 731,70 кв.м за адресою АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., що зареєстрований в реєстрі за №1918 (даліДоговір) ( а.с.6-7).

Згідно пунктів 1.1., 2.1. та 2.3. Договору, відповідач зобов`язався прийняти вказане приміщення та сплатити Позивачу ціну в 1598 005.00 грн. у строк до 01.12.2019 p.

09.12.2014р. між сторонами укладено Договір про внесення змін до Договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, що посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., зареєстрований в реєстрі за № 2006. ( а.с.9)

Згідно п.2 якого сторони домовились доповнити та викласти п.2.1 Договору в такій редакції: « Продаж вказаного нежитлового приміщення (адмінприміщення) за домовленістю сторін вчиняється за 1598005,00 грн., з яких Покупець утримав 5% з ціни договору у вигляді податку з доходів фізичних осіб, згідно з п. 172,7 ст. 172 ПК України в сумі 79900,25 грн., а залишкова сума підлягає виплаті Продавцю».

З урахуванням внесених змін до Договору, несплаченою покупцем сумою залишається сума в розмірі 1 518104,75 грн.

Статтею 10 ЦПК Українивизначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українипередбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першоюстатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини першоюстатті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною другоюстатті 509 ЦК Українивизначено, що зобов`язання виникають із підстав, встановленихстаттею 11 ЦК України.

Відповідно достатті 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ч.1 ст. 526 ЦК України).

Проаналізувавши норми статей 509, 524, 533 - 535, 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини першоїстатті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2ст. 625 ЦК Україниборжник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Отже, положення зазначених норм права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 598 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з вимогамистатті 599 ЦК Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Суд не приймає доводи відповідача щодо часткового виконання умов договору купівлі-продажу Відповідачем, зокрема оплатою в розмірі 380000,00 грн, оскільки з наданих касових книг, розрахунків військового збору ( а.с.28-38, 43-60), а також Акта документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (а.с.40-42) неможливо встановити отримання ОСОБА_1 , або ОСОБА_2 коштів на оплату відповідно до Договору купівлі-продажу від 01.12.2014. Видаткових касових ордерів або видаткових накладних, які б підтвердили отримання позивачем або представником коштів відповідачем не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку що відповідач, належним чином не виконав своє зобов`язання за договором купівлі-продажу від 01.12.2014 р., а також зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції ,а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1518104,75 грн заборгованості за договором купівлі-продажу.

Окрім того підлягають стягненню з відповідача 668848,03 грн. інфляційних втрат нарахованих за період з 01.03.2021 по 31.01.2024 та 136612,38 грн. 3% річних за період з 20.02.2021 по 19.02.2024. У стягненні інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.12.2019 по 19.02.2021 слід відмовити.

Щодо строків позовної давності, який заявлено представником відповідача суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно достатті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно достатті 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1статті 261 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"(зі змінами) було запроваджено карантин на всій території України з 12 березня 2020 року. У подальшому термін дії карантину неоднаразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України.

При цьому,Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30 березня 2020 року № 540-IX було внесено зміни до законодавчих актів та зазначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293 ЦККодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

ВказанийЗакон Українинабрав чинності 02 квітня 2020 року.

Крім того,відповідно доп.19Прикінцевих таперехідних положеньЦК Україниу періоддії воєнногостану вУкраїні,введеного УказомПрезидента України"Провведення воєнногостану вУкраїні"від 24лютого 2022року№ 64/2022,затвердженим ЗакономУкраїни "Прозатвердження УказуПрезидента України"Провведення воєнногостану вУкраїні"від 24лютого 2022року№ 2102-IX,перебіг позовноїдавності,визначений цимКодексом,зупиняється настрок діїтакого стану.

24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні було введено воєнний стан відповідно доУказу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженогоЗаконом України «Про затвердження Указу Президента України»«Про введення воєнного стану в Україні».

В подальшому, відповідно доУказів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»тавід 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію»неодноразово були внесені зміни щодо продовження строку дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації.

На даний час строк дії воєнного стану в Україні відповідно до Указу Президента України № 4024-ІХ від 06 листопада 2024 року продовжено до 08 лютого 2025 року.

Таким чином, враховуючи те, що строк позовної давності закінчувався 01.12.2022 року, а також те, що на всій території України запроваджено карантин до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину, введення на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, який було неодноразово продовжено та який діє й на час розгляду, а перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, зупиняється на строк дії такого стану, то позивач звернувсь до суду в межах строку позовної давності.

Згідност. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно дост. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1ст. 81 Цивільного процесуального кодексу Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК Українивстановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з мотивів та доводів, що викладені вище.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 15140 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 509, 524, 533 - 535, 625 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Коростишівгаз» про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Коростишівгаз» на користь ОСОБА_1 1518104 (один мільйон п`ятсот вісімнадцять тисяч сто чотири) грн. 75 коп. боргу за договором купівлі-продажу від 01.12.2014 р., інфляційні втрати 668848 (шістсот шістдесят вісім тисяч вісімсот сорок вісім) гри. 03 коп., 3% річних 136612 (сто тридцять шість тисяч шістсот дванадцять) грн. 38 коп., а всього 2323565 (два мільйони триста двадцять три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн. 16 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікацїї «Коростишівгаз» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 15140 (п`ятнадцять тисяч сто сорок) грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчения строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення суду складено: 09 грудня 2024 р.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Коростишівгаз», місцезнаходження: вул. Київська,55, м. Коростишів, Житомирської області, ЄДРПОУ - 20413052.

Суддя В.В. Янчук.