Рішення

від 03.12.2024 по справі 347/1629/22

КОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 347/1629/22

Провадження № 2/347/25/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю.С.,

за участю:

секретаря Мошулі Т.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ в натурі нерухомого майна, та земельної ділянки, що є у спільній частковій власності,-

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.

20.09.2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ в натурі нерухомого майна, та земельної ділянки, що є у спільній частковій власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, ОСОБА_1 , є власником 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами та 1/2 частини земельної ділянки наданої для будівництва і обслуговування даного житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) площею 0,15 га з кадастровим номером 2623687001:02:001:0302, що розташовані в АДРЕСА_1 . Дане право власності набуте нею в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На вказане майно приватним нотаріусом їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом в частці житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами від 30.01.2018 року серії ННА№577507 та свідоцтво про право на спадщину за законом в частці земельної ділянки від 30.01.2018 року серії НОМЕР_1 .

Згідно витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.01.2018 року вбачається, що за нею зареєстровано право власності на даний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку у спільній частковій власності з розміром частки 1/2 .

Власником іншої 1/2 частини житлового будинку та земельної ділянки є її рідна сестра, відповідачка ОСОБА_2 .

Відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд виготовленої Коломийським МБТІ вартість житлового будинку з надвірними спорудами становить 128 932 грн. 00 коп. Враховуючи те, що їй належить 1/2 даного будинковолодіння, то вартість майна, на яке вона претендує становить 64 466 грн. Відповідно до змісту свідоцтва про спадщину за законом від 30.01.2018 року, що видане приватним нотаріусом Фединчук С.І. до складу спадщини, що залишилася після смерті мого батька ОСОБА_3 також входить земельна ділянка площею 0,15 га з кадастровим номером 2623687001:02:001:0302, вартість якої згідно змісту свідоцтва про право на спадщину за законом в частині земельної ділянки складає 65303,00 грн. Оскільки вона претендує на 1/2 земельної ділянки, то вартість земельної ділянки на яку вона претендує складає 32651,50 грн. Отже, загальна вартість майна на яке вона претендує складає 97 117,50 грн.

Попри те, що відповідачка ОСОБА_2 , є її рідною сестрою, вони не можуть з нею дійти спільної згоди щодо розподілу належного їм на праві спільної часткової власності будинковолодіння та земельної ділянки. Доки була живою їх мати ОСОБА_4 , у них з сестрою ОСОБА_2 не виникало особливих конфліктів, оскільки між ними та їх батьками існувала чітка домовленість щодо меж та порядку користування спільним майном. Однак, після смерті матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 відносини між ними ускладнилися. Якщо із житловим будинком вони дещо визначилися із його користуванням, оскільки вони фактично користуються різними його частинами, то стосовно господарських будівель та споруд у них постійно виникають непорозуміння. Зокрема, після смерті матері ОСОБА_4 , відповідачка фактично захопила одну з найбільших споруд у їхньому господарстві - літню кухню, якою до того часу користувалася їх мати. Сестра не допускає її до даної будівлі, закрила на свій замок та твердить, що вона належить тільки їй, також захопила частину навісу, яким раніше користувалася вона, ОСОБА_1 , викинула звідти її речі та навісила свій замок. Внаслідок того, що її частка майна не виділена в натурі, вона не має можливості здійснювати якісний поточний ремонт належних їй об?єктів нерухомого майна, оскільки вкладені нею особисто кошти в майбутньому також можуть підлягати розподілу між співвласниками, а їй доведеться доказувати, які саме покращення, де саме та в якому обсязі нею вносилися. На даний час нею уже було здійснені деякі покращення у частині будинку, яким вона користуюся.

Через те, що у них з відповідачкою погіршилися відносини, немає взаємної згоди щодо меж та порядку користування спільним майном, - виникла необхідність у виділенні їй її частини нерухомого майна та земельної ділянки в натурі, для запобігання розвитку подальшої ворожнечі між ними.

Спірне будинковолодіння складається з наступних будівель та споруд, більшість з яких є такими, що можуть бути поділені в натурі: житловий будинок (літера А), матеріал стін - дерево, загальною площею 88,1 кв.м., житловою площею 56,9 кв.м. вартість якого згідно характеристики будівель та споруд виготовленої Коломийським МБТІ якого складає 62098 грн., та господарські будівлі і споруди при ньому: сарай (літера Б) - вартість 3335 грн., сарай (літера В) вартістю 4344 грн., навіс (літера Г) - вартість 1491 грн., літня кухня (літера Д) вартістю - 47766 грн., сарай (літера Е) вартістю - 3515 грн., навіс (літера З) вартістю 578 грн., сарай (літера Ж) вартістю 1188 грн., вбиральня (літера К) вартістю 496 грн., навіс (літера Л) вартістю 1272 грн., вимощення (літера І) - вартістю 726 грн., огорожа (№1-8) вартістю 2123 грн.

Вважає, що у даному випадку є технічна можливість здійснення фізичного розподілу житлового будинку на дві окремих частини, оскільки житловий будинок являє собою одноповерхову дерев?яну будівлю загальною площею 88,1 м.кв. на чотири кімнати, дві з яких можна виділити їй ОСОБА_1 , а інші дві відповідачці ОСОБА_2 , також в будинку є коридор та два входи (ззаду та спереду будинку з верандами, відтак є можливість облаштування незалежних входів для обох співвласників. Є кухня та кладовка, яку за бажанням можна переобладнати під кухню.

На даний час вона користується наступними приміщеннями, у житловому будинку (літера А в технічній документації): 1-1 коридор, площею 8,0 м.кв.; 1-3 кімната площею 13,3 кв.м., 1-7 кладова, площею 6,7 кв.м., 1-2 кімната площею 15,8 кв.м.,1 веранда площею 2,8 м.кв., а відповідачка користується іншою частиною будинку. Однак для визначення реальних варіантів розподілу даного житлового будинку вважає за необхідне призначити судову будівельно-технічну експертизу.

У зв?язку із цим, позивач ОСОБА_1 просила:

- здійснити поділ майна, що перебуває у спільній частковій власності, виділивши їй, ОСОБА_1 в натурі 1/2 частину житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами та 1/2 земельної ділянки з кадастровим номером 2623687001:02:001:0302 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, що знаходяться в АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на дане майно;

- припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером 2623687001:02:001:0302, що знаходяться в АДРЕСА_1 , та

- стягнути з відповідача судові витрати.

04.04.2023 року ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву в новій редакції, в якій зазначила, що фактичний порядок користування житловим будинком, який склався між співвласниками забезпечує ізольоване користування частинами будинку, тому необхідності у здійсненні будівельно-монтажних робіт з перебудови чи планування немає.

У варіанті№5,будівлю «Д»літня кухняпропонується виділитиспіввласникам врівній частині.Вартість облаштуваннянового входув існуючомувіконному прорізістановить 3386грн. Згідно додатку №6 до висновку №14/03/23 (варіант №5 поділу житлового будинку) частина будівлі «Д» літня кухня, яка не має ізольованого входу надається Співласнику №1, відтак Співвласник №2 повинен компенсувати Співвласнику 1 половину коштів, які будуть витрачені на облаштування нового входу, що становить 3386:2=1963 грн., які слід стягнути з Співвласника №2.

Експертом запропоновано ще варіанти розподілу №1, 2, 3, 4, але вони з набагато більшим відхиленням від ідеальних часток, тому вважає, що варіант №5 найкраще підходить у даній ситуації, оскільки інші варіанти передбачають великі суми компенсації співвласників одне одному, що є обтяжливо для сторін і ставить їх в скрутне матеріальне становище.

Також вважає, що найбільш доцільно обрати 5-ий варіант розподілу земельної ділянки, оскільки він повністю відповідає 5-му варіанту розподілу будинковолодіння.

У зв?язку із цим, позивач ОСОБА_1 просила:

- 1/2 частину житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 по варіанту №5 розподілу будинку згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №14/03/23 від 14.03.2023 року виготовленого експертом ОСОБА_5 як Співвласнику №1 з 1/2 часткою у житловому будинку, та надати їй приміщення будинку загальною площею 46,6 м2, що більше від ідеальної частки на 2,55 кв.м., та господарські будівлі: «Б» - сарай, частина будівлі «Д» - літня кухня, площею забудови 24,3 кв.м., «Ж» - сарай, «3» - навіс, «Е» - сарай, «Л» - навіс, - загальною вартістю приміщень з господарськими будівлями 306 183 грн., що більше від ідеальної частки на +14969 грн., і становить 53/100 частки у будинковолодінні та визнати за нею право власності на дане майно;

- 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 2623687001:02:001:0302 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 площею 0,0750 га (750 кв.м.) згідно варіанту №5 розподілу земельної ділянки висновку судової будівельно-технічної експертизи №14/03/23 від 14.03.2023 року виготовленого експертом ОСОБА_5 як Співвласнику № 1;

- припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок та земельну ділянку з кадастровим номером 2623687001:02:001:0302, що знаходяться в АДРЕСА_1 ,

- стягнути з ОСОБА_2 1/2 вартості облаштування нового входу у будівлю «Д» - літня кухня, що становить 1693 грн.

- вирішити питання судових витрат.

04.05.2023 року позивач Крижанівська подала до суду відповідь на відзив на позовну заяву в новій редакції, в якій підтримала свої позовні вимоги зазначені у новій редакції позовної заяви.

31.10.2022року відповідач ОСОБА_2 подала досуду зустрічнупозовну заяву,вказавши,що зустрічнийпозов єаналогічний первісному. Зокрема,вказала,що з ОСОБА_1 вони перебувають у родинних відносинах, оскільки остання є її рідною сестрою, з якою вони після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийняли спадщину порівно, тобто по 1/2 частці, яка складалась із житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами та земельної ділянки площею 0,1500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, що знаходяться в АДРЕСА_1 . Загальна вартість майна на яке вона претендує складає 97 117,75 грн.

У зустрічному позові ОСОБА_2 зазначила обставини прийняття спадщини та характеристики об?єктів спадкового майна аналогічні тим, що викладені у первісному позові.

Однак,окрім цього, ОСОБА_2 у зустрічномупозові зазначила,що напротязі тривалогочасу, сестра недружелюбно та агресивно відноситься до неї. Відношення сестри до неї не змінилося і після смерті їх батька, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько при житті належно розпорядився своїм майном та залишив в її ОСОБА_2 користь заповітне розпорядження, в якому було зазначено, які господарські споруди він заповідає їй. Після смерті батька сестра підступно зі сваркою, змусила її і їх покійну мати підписати документ, щоб прийняти спадщину за законом. Після смерті батька між ними визначився порядок користування житловим будинком господарськими спорудами та земельною ділянкою. Батьки ще за свого життя розділили парканом (сіткою) земельну ділянку, а також було забетоновано металічні стовпчики, якими розділили подвір?я з однієї сторони. З іншої сторони сестра з чоловіком уже давно, ще в 90-х роках, спорудили металеву огорожу з сіткою, не порадившись із нею. Один металевий стовп забетонувала під її стіною, не залишивши їй доступу до стіни і вікна її кімнати. Також, ще при житті матері сестра поміняла замок у дверях до кладовки, звідки вхід на горище і вона не має доступу до нього, бо не дала ключі від дверей. В своїй позовній заяві ОСОБА_1 не зазначила, що над кімнатами в житловому будинку, які є в їх користуванні, знаходиться горище, яке також необхідно розділити в рівних частинах між ними. Крім горища під будинком знаходиться великий підвал, яким вони користуються спільно і який також необхідно поділити порівну по 1/2 частині кожному. Батьки ще при житті визначили порядок користування ними підвальним приміщенням, але сестра порушує такий порядок, хоча у свій час отримала від батьків велику грошову компенсацію і повинна була дотримуватися постійно такого порядку користування. В своїй позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що вона захопила найбільшу господарську споруду-літню кухню та частину навісу, яким користувалася вона. Але при цьому ОСОБА_1 не вказує в своїй позовній заяві, що вона користується іншою літньою кухнею з коморою та стайнею з курником. Доступу до яких вона ОСОБА_2 , немає.

На протязі тривалого часу і на даний час вона, ОСОБА_2 користується в житловому будинку такими приміщеннями: кімнатою 1-6 площею 16,3 кв.м., кімнатою 1-5 площею 11,5 кв.м., кухнею 1-4 площею 9,1 кв.м., верандою 1-4 площею 4,6 кв.м. Загальна площа приміщень, які перебувають у її користуванні становить 41,50 кв.м. ОСОБА_1 користується іншими приміщеннями в житловому будинку, а саме: кімната 1-3 площею 13,2 кв.м., кімната 1-2 площею 15,8 кв.м., кладовою 1-7 площею 6,7 кв.м., коридором 1-1 площею 8,0 кв.м., який вона переобладнала в кухню та верандою 1 площею 2,8 кв.м. Загальна площа приміщень, які перебувають в користуванні ОСОБА_1 становить 46,60 кв.м.

Відповідачка користується приміщеннями в житловому будинку, які становлять більшу площу ніж якими користується вона, і нею вкладено значні кошти в покращення приміщень в житловому будинку та господарських будівель, якими вона користується.

Житловий будинок та господарські споруди підлягають поділу в натурі та може бути відокремлено частину будинку з господарськими будівлями та спорудами, яка відповідає розміру їхніх часток у праві власності. Виділ часток житлового будинку ,що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. В житловому будинку є два самостійні виходи, якими кожен з них користується відокремлено на протязі тривалого часу, тобто технічно можливий розподіл будинку на дві окремі частини. Поділу в натурі по 1/2 частці підлягає горище, підвал під житловим будинком, літня кухня з коморою та стайня з курником, які не зазначені в технічному паспорті на будинковолодіння, але є майном спільної часткової власності.

У зв?язку із цим, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 просила:

- провести поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, виділивши їй, ОСОБА_2 в натурі 1/2 частину житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель і споруд та 1/2 частину земельної ділянки площею загальною площею 0,1500 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 2623687001:02:001:0302, що знаходиться в АДРЕСА_1 ,

- припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку площею 0,1500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд кадастровий номер 2623687001:02:001:0302, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , та

- стягнути з відповідача за зустрічним позовом судові витрати.

18.04.2023 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву в новій редакції, в якій висловила свою незгоду щодо поділу будинковолодіння по варіанту №5, в якому немає поділу підвалу і горища. Просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовної заяви в новій редакції.

22.05.2024року відпредставника відповідачаКовалюк О.В.до судупоступила заява,в якійсторона відповідача та позивача за зустрічним позовом просить провести поділ спірного майна відповідно до варіанту №5 судової експертизи та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Позивач ОСОБА_1 за первісним позовом та її представник в судове засідання не з`явилися, позивач подала до суду заяву, в якій заявлені вимоги підтримує повністю та просить задоволити, а справу розглядати без її участі. З вимогами відповідача ОСОБА_2 щодо покладення на неї судових витрат в частині витрат відповідача на правничу допомогу категорично не згідна, оскільки вони очевидно завищені. Так, залучення кількох адвокатів у даній справі було виключно власною ініціативою відповідачки та не мало жодного впливу на розгляд справи. А у поданому ОСОБА_2 акті надання юридичних послуг адвоката Псарюка В.П. від 19.03.2023 р. включено витрати на бензин, які не є юридичною послугою та не підтверджені відповідними доказами. Окрім того, згідно квитанції від 08.05.2023 року виданої адвокатом Андрусяк Г.В. про оплату послуг адвоката за участь у 5 судових засіданнях не підтверджено матеріалами справи.

Відповідач ОСОБА_2 та позивач за зустрічним позовом в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву, в якій просить справу розглядати у її відсутності. Зустрічний позов підтримує в повному обсязі та просить задоволити.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 04.10.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.11.2022 року.

Ухвалою від 01.11.2022 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до розгляду та об?єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою від 01.12.2022 року призначено у справі будівельно-технічну експертизу, а провадження у справі зупинено.

Ухвалою від 17.03.2023 року відновлено провадження у справі і призначено підготовче судове засідання на 04.04.2023 року.

04.04.2023 року судове засідання відкладено у зв?язку із клопотанням сторін на 08.05.2023 року.

08.05.2023 року в судовому засіданні оголошено перерву до 08.06.2023 року.

Ухвалою від 08.06.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 10.08.2023 року.

10.08.2023 року судове засідання у справі відкладено за клопотанням представника відповідача на 13.09.2023 року.

13.09.2023 року в судовому засіданні оголошено перерву до 25.10.2023 року.

25.10.2023 року та 16.11.2023 року розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача з наміром мирного врегулювання спору на 12.12.2023 року.

12.12.2023 року в судовому засіданні оголошено перерву до 30.01.2024 року.

30.01.2023 року розгляд справи не відбувся у зв?язку із відпусткою судді, судове засідання відкладено на 05.03.2024 року.

05.03.2024 року судове засідання відкладено у зв?язку із зайнятістю судді в іншому провадженні на 21.03.2024 року.

21.03.2024 року в судовому засіданні оголошено перерву до 22.05.2024 року.

22.05.2024 року судове засідання відкладено у зв?язку із зайнятістю судді в іншому провадженні на 01.07.2024 року.

01.07.2024 року судове засідання відкладено у зв?язку із знеструмленням електромережі суду на 03.09.2024 року.

03.09.2024 року судове засідання у зв?язку із відсутністю електроенергії на 22.10.2024 року.

22.10.2024 року судове засідання відкладено для підготовки до судових дебатів на 03.12.2024 року.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши доводи учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Старі Кути, Косівського району, Івано-Франківської області помер батько позивача та відповідача ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого Старокутською сільською радою 05.08.2014 року (а.с.12).

Згідно копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, 004.08.2014 року державним нотаріусом Антонюк О.В. було здійснено реєстрацію спадкової справи спадкодавця ОСОБА_3 , тобто внесено відповідні відомості до спадкового реєстру (т.1 а.с.16).

30.01.2018 року позивачу ОСОБА_1 приватним нотаріусом Косівського РНО Фединчук С.І. видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , 1928 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/2 частки земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2623687001:02:001:0302, що підтверджується його копією серії ННА 577508 від 30.01.2018 року зареєстрованого в реєстрі за №88, а також копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 30.01.2018 року та копією Витягу з Державного реєстру речових прав від 30.01.2018 року (т.1, а.с.13, 14 15).

Також, 30.01.2018 року позивачу ОСОБА_1 приватним нотаріусом Косівського РНО Фединчук С.І. видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , 1928 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується його копією серії ННА 577507 від 30.01.2018 року зареєстрованого в реєстрі за №87, а також копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 30.01.2018 року та копією Витягу з Державного реєстру речових прав від 30.01.2018 року (т.1, а.с.17, 18, 19).

Згідно з копією технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до вказаного будинковолодіння входять: житловий будинок загальною площею 88,1 кв.м. (А) та господарські будівлі і споруди: сарай (Б), сарай (В), навіс (Г), літня кухня (Д), сарай (Е), навіс (З), сарай (Ж), вбиральня (К), навіс (Л), вимощення (І), огорожа (№1-8) (т.1 а.с.20-22, 63-66).

Відповідно до копії матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_2 , в яких міститься, крім іншого, копія Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ 08-29-2/000048, копія рішення Старокутської сільської ради від 08.06.2015 року, кадастровий план земельної ділянки, підтверджується факт наявності у спадкодавця ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (т.1 а.с.23-32).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 13.03.1964 року ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.33), яка після укладення шлюбу змінила прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 » (т.1 а.с.34).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого 28.12.1966 року ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1 а.с.54), яка після укладення шлюбу змінила прізвище « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_10 » (т.1 а.с.55).

30.01.2018 року відповідачу ОСОБА_2 приватним нотаріусом Косівського РНО Фединчук С.І. видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , 1928 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується його копією серії ННА 577505 від 30.01.2018 року зареєстрованого в реєстрі за №85, а також копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 30.01.2018 року та копією Витягу з Державного реєстру речових прав від 30.01.2018 року (т.1, а.с.25, 27, 58).

Також, 30.01.2018 року відповідачу ОСОБА_2 приватним нотаріусом Косівського РНО Фединчук С.І. видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , 1928 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/2 частки земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,1500 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2623687001:02:001:0302, що підтверджується його копією серії ННА 577506 від 30.01.2018 року зареєстрованого в реєстрі за №86, а також копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 30.01.2018 року та копією Витягу з Державного реєстру речових прав від 30.01.2018 року (т.1, а.с.59, 60, 61).

Відповідно до копії Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за №36/0/195-18 від 19.01.2018 року виданого Відділом у Косівському районі ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 2623687001:02:001:0302 становить 65303,55 грн. (т.1 а.с.62).

Відповідно до висновку експерта №14/03/23 від 14.03.2023 року, експертом визначено п?ять варіантів поділу будинковолодіння та земельної ділянки кадастровий номер 2623687001:02:001:0302, розташованих за адресою АДРЕСА_1 по 1/2 частки (т.1 а.с.90-142).

На вирішення експертизи експерту було поставлено 8 питань, на які ним було надано наступні відповіді:

1 та 6. Дійсна ринкова вартість житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами (та іншими допоміжними приміщеннями), який знаходиться в АДРЕСА_1 становить: 903243 грн., в т.ч: 582 429 грн. - ринкова вартість житлового будинку загальною площею 88,1 кв.м., житловою 56,9 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами; 320 814 грн. - ринкова вартість земельної ділянки з кадастровий № 2623687001:02:001:0302 площею 0,15 га.

Вартість 1/2 частики становить : 903243: 2 = 451 621,50 грн., в т.ч: 291214,50 грн. - ринкова вартість 1/2 частки житлового будинку загальною площею 88,1 кв.м., житловою 56,9 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами; 160407 грн. - ринкова вартість 1/2 частки земельної ділянки з кадастровий №2623687001:02:001:0302 площею 0,15 га.

2. Розділити житловий будинок господарськими будівлями і спорудами (та іншими допоміжними приміщеннями), який знаходиться в АДРЕСА_1 , відповідно до часток співвласників (1/2 та 1/2) та вимог нормативно-правових актів у галузі будівництва - технічно можливо.

3. У дослідницькій частині висновку розроблено п`ять варіантів поділу досліджуваного будинковолодіння із значним та незначним відхиленням від ідеальних часток 1/2 та 1/2 (до 10% від площі або вартості, яка припадає в будинку на частку співвласника).

Оскільки між співвласниками склався історичний порядок користування житловим будинком, варіант поділу житлового будинку відповідає фактичному користуванню та є ідентичним для усіх п`яти варіантів поділу будинковолодіння.

Варіанти поділу будинковолодіння графічно зображені на схемах в Додатках №№2-6 до висновку експерта, де: ЗЕЛЕНА ШТРИХОВКА Співвласник №1, СИНЯ ШТРИХОВКА Співвласник №2.

В ході розгляду справи сторони погодили між собою 5 (п?ятий) варіант розподілу нерухомого майна, яким передбачено наступне:

Співвласнику №1 пропонується надати приміщення загальною площею 46,6 м2, що більше від ідеальної частки на 2,55 м2, та господарські будівлі: «Б»-Сарай, частина будівлі «Д»-Літня кухня, площею забудови 24,3 кв.м, «Ж»-Сарай, «З» - Навіс, «Е»-Сарай, «Л» - Навіс. (Див. таблицю на с. 56-57 висновку).

Загальна вартість приміщень з господарськими будівлями становить 306 183 грн., що більше від ідеальної частки на +14 969 грн. і становить 53/100 частки у будинковолодінні.

Співвласнику № НОМЕР_4 пропонується надати приміщення загальною площею 41,5 м2, що менше від ідеальної частки на 2,55 м2 та господарські будівлі: «В»-Сарай, «Г»-Навіс, частина будівлі «Д»-Літня кухня, площею забудови 24,3 кв.м , «К»-Вбиральня (Див. таблицю на с. 56-57 висновку).

Загальна вартість приміщень з господарськими будівлями становить 276246 грн., що менше від ідеальної частки на -14 969 грн. і становить 47/100 частки у будинковолодінні.

Споруди «І»-вимощення, та «№1-8»-огорожа пропонується надати обом співвласникам в рівних частинах згідно варіанту №5 поділу землі.

4. Фактичний порядок користування житловим будинком який склався між співвласниками забезпечує ізольоване користування частинами будинку, тому необхідності у здійснені будівельно-монтажних робіт з перебудови чи планування - немає.

За результатами візуально-інструментального обстеження встановлено, що господарська будівля складається із двох кімнат та заскленого ґанку (див. 17- 23 на с. 12-13 висновку). У варіантах № 4 та №5, будівлю «Д»-Літня кухня, пропонується виділити співвласникам в рівній частині.

Вартість облаштування нового входу у будівлю літньої кухні в існуючому віконному прорізі становить 3 386,00 грн.

5. Відповідно до даних технічного паспорта (а.с.20-22 та а.с.63-66) досліджуваний житловий будинок та господарські будівлі і споруди побудовані у 1952 році. Оскільки у матеріалах справи відсутні відомості про текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови чи іншого використання території населеного пункту де розташований житловий будинок станом на час введення в експлуатацію, відомості про Генеральний план населеного пункту чи детальні плани територій тому, - дослідити і дати обґрунтований висновок чи дотримані вимоги містобудівної діяльності при будівництві існуючих будівель та споруд без належних вихідних даних - неможливо.

7. Поділити земельну ділянку з кадастровим номером 2623687001:02:001:0302 площею 0,15 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , відповідно до часток співвласників та вимог нормативно-правових актів - технічно можливо.

8. У дослідницькій частині висновку розроблено п`ять варіантів поділу земельної ділянки з кадастровим номером 2623687001:02:001:0302 площею 0,15 га відповідно до ідеальних часток співвласників (1/2 та 1/2) та вимог нормативно-правових актів, а саме:

По першому та по п`ятому варіанту розподілу земельної ділянки Співвласнику №1 пропонується виділити земельну ділянку площею 0,0750 га (750 кв.м), (див. Додатках №№ 2 та № 6, ЗЕЛЕНА ШТРИХОВКА).

Співвласнику №2 пропонується виділити земельну ділянку площею 0,0750 га (750 кв.м), (див. Додатках № №2 та №6, СИНЯ ШТРИХОВКА).

Конфігурація та проміри земельних ділянок описані у дослідницькій частині висновку, графічно зображені у Додатках №№2-6 та відповідають варіантам розподілу будинковолодіння.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини виникли між сторонами у зв?язку з набуттям сторонами на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом у спільну часткову власність житлового будинку та земельної ділянки, і неможливістю поділу в натурі нерухомого майна в позасудовому порядку.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимогами ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом (ч.2 ст.318 ЦК України).

Відповідно до ст.370 ЦК України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Згідно із ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно зі ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Співвласникам, як і кожному окремому власнику речі, належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, що належить їм на праві спільної часткової власності.

Отже, право спільної часткової власності - це право двох і більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися, розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Відповідно до ст. ст.358, 364 ЦК України кожен із співвласників спільної власності має право на виділ у натурі частки, що є у спільній власності.

У частинах першій, третій статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Якщо один із співвласників виявив бажання, незалежно від його мотивів, здійснити поділ майна в натурі, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладення договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своєї частки в ньому, то здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яке відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Як роз`яснено в п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян /зі змінами/, у спорах про поділ в натурі учасникам спільної часткової власності, може бути виділено відокремлену частину майна, що є спільною частковою власністю, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Відповідно до п.6 вищенаведеної постанови при вирішенні справ про виділ в натурі часток, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що це можливо, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину.

Визначальним для виділу частки або поділу майна, що є спільною частковою власністю в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування даним майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч.2 ст.183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Згідно ч.2 ст.367 ЦК України, у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що нерухоме майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами що за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0750 га (750 кв.м.) кадастровий номер 2623687001:02:001:0302 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 належать ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності по частці відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За клопотанням сторін, у справі було проведено будівельно-технічну експертизу щодо можливих варіантів поділу в натурі житлового будинку та земельної ділянки.

За результатами проведення будівельно-технічної експертизи, надано висновок експерта №14/03/23 від 14.03.2023 року, та запропоновано п`ять варіантів поділу нерухомого майна.

Сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погодили між собою п`ятий варіант поділу в натурі житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами що за адресою АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0750 га (750 кв.м.) кадастровий номер 2623687001:02:001:0302 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Зокрема ОСОБА_1 просила виділити їй в натурі майно згідно п`ятого варіанту поділу як Співвласнику 1, а ОСОБА_2 не заперечила, щодо виділення їй в натурі майна згідно п`ятого варіанту поділу як Співвласнику 2.

Отже враховуючи добровільну позицію сторін, а також варіанти запропоновані висновком експертизи, суд доходить переконання про задоволення первісного та зустрічного позову згідно позиції сторін, а тому поділ нерухомого майна в натурі слід здійснити, згідно п`ятого варіанту будівельно-технічної експертизи.

Розподіл судових витрат між сторонами.

При ухвалені рішення, суд в порядку ст.141 ЦПК вирішує питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подачу позовної заяви майнового характеру позивач повинен сплатити 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 2, 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна; у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна.

У п 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ N 10 від 17 жовтня 2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" роз`яснено, що розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Так, при зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 992,40 грн. Після проведеної експертизи, ОСОБА_1 виходячи з встановленої висновком експерта дійсної ринкової вартості частки домоволодіння, яка становить 451 621, 50 грн., доплатила судовий збір у розмірі 3523, 83 грн. Таким чином, ОСОБА_1 в повному обсязі сплатила судовий збір у розмірі 1% від ціни позову, що становить 4516, 23 грн.

В той же час, при зверненні до суду з зустрічним позовом ОСОБА_2 сплатила судовий збір лише у розмірі 992, 40 грн. За таких обставин, враховуючи дійсну ринкову вартість домоволодіння, позивачу за зустрічним позовом ОСОБА_2 слід доплатити в дохід держави судовий збір у розмірі 3523, 81 грн.

Враховуючи те, що обидві сторони повинні сплатити судовий збір в дохід держави, ОСОБА_1 сплатила в повному обсязі, ОСОБА_2 слід доплатити, за таких обставин, суд вважає, що шляхом взаємного розрахунку судовий збір слід залишити за сторонами.

Витрати за проведення будівельно- технічної експертизи, які були понесені сторонами порівну, залишити за сторонами.

Щодо витрат на правову допомогу.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд враховує, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Щодо витрат на правову допомогу понесених ОСОБА_1 .

На підтвердження понесених судових витрат ОСОБА_1 надано суду договір про надання правової допомоги №11/2022 від 22.08.2022 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №3379, ордер, попередній орієнтований розрахунок судових витрат від 19.09.2022 року, додаток №1 до договору акт прийняття-передачу наданих послуг на суму 9600 гривень, та фіскальні чеки про здійснення оплати за надані послуги (т.1. а.с.35-38, т.2. а.с. 8-11). Таким чином, понесені ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 9600 гривень, сумніву у суду не викликають, підтверджені належними та допустимим доказами. За таких обставин, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати за надання правової допомоги в сумі 9600 гривень.

Щодо витрат на правову допомогу понесених ОСОБА_2 .

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу ОСОБА_2 надано договір про надання правової допомоги від 31.10.2022 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, квитанцію про здійснення оплати за підготовку позовної заяви та вивчення матеріалів справи на суму 4500 гривень, копію ордеру (т.1. а.с.70-72), договір про надання правової допомоги від 07.06.2023 року, копію ордеру, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (т.1.а.с.184-186),копію ордеру,копію свідоцтвапро правона зайняттяадвокатською діяльністю(т.1а.с.205-206),акт виконанняюридичних послугвід 19.03.2024року насуму 9050грн.(т.1а.с.230),копію квитанції на суму 5200 про участь в п?яти судових засіданнях (т.2 а.с.17), та розрахунок судових витрат на суму 5000 гривень, акт виконаних робіт до договору б/н від 31.05.2023 року та довідку про здійснення оплати за надані адвокатом послуги на суму 5000 гривень (т.2 а.с.22-23).

Отже, підсумовуючи вищевикладене, Ковалюк О.В. для участі у розгляді вказаної справи було залучено трьох адвокатів.

Проте оцінюючи понесені судові витрати суд, зауважує, що адвокат Андрусяк Г.В. брала участь лише в трьох судових засіданнях, що підтверджується протоколами судових засідань в матеріалах справи. А відтак сума понесених витрат на правову допомогу адвоката = 7500 гривень. Що стосується адвокатського запиту на суму 200 гривень, то будь яких доказів в цій частині матеріали справи не містять взагалі.

Сума понесених витрат на правову допомогу адвоката Кутровської Н.М. становить 5000 гривень, та підтверджується розрахунком, та довідкою про оплату на вказану суму.

Що стосується розрахунку та акту виконаних послуг адвокатом Псарюком В.В., то суд зауважує, що витрати в частині попередньої консультації в телефонному режимі з 16.05.по 31.05.2023 року на суму 200 грн., нічим не підтверджені. Консультації з судовим експертом у м. Чернівці 31.05.2023 року на суму 700 гривень, поїздка на автомобілі в м. Косів-Чернівці-Косів-Чернівці 08.06.2023 року на суму 1500 гривень, поїздка до суду 25.10.2023 року, витрати на пальне з 08.06.2023 року по 25.10.2023 року, також не містять доказів в цій частині, оскільки сторони не надали будь яких належних доказів, реальних витрат пального, виходячи із марки автомобіля та відстані, яку подолав адвокат для прибуття до суду. У матеріалах справи, та клопотанні не міститься доказів, які б підтверджували, що адвокат прибував в судові засіданні на власному автомобілі, чи автомобілі право користування яким він має, суду взагалі невідомо, чи має ОСОБА_11 водійське посвідчення. ОСОБА_2 не надано жодних розрахунків відстані, з місця якого він добирався до місця розташування суду, в якому відбувались судові засідання, як і не надано розрахунку витрат необхідних для переїзду та подолання відповідної відстані.

Також матеріали справи не містять клопотання ОСОБА_11 про ознайомлення з матеріалами справи 08.06.2023 року , а відтак витрати на суму 650 гривень в цій частині не підлягають до задоволення. Отже підсумовуючи витрати понесені ОСОБА_2 на правову допомогу такі знайшли своє підтвердження на суму 7500 (за послуги надані адвокатом Андрусяк Г.В.) + 5000 грн. (послуги надані адвокатом Кутровською Н.М.) + 3000 (послуги надані адвокатом Псарюком П.В.) = 15 500 гривень.

Отже з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають до стягнення витрати за надання правової допомоги в сумі 15 500 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 247, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_5 ) до ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) про поділ в натурі нерухомого майна та земельної ділянки, що є у спільній частковій власності задовольнити.

Здійснити поділ в натурі житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами що за адресою АДРЕСА_1 .

Виділити ОСОБА_1 , у приватну власність в натурі 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що за адресою АДРЕСА_1 , згідно варіанту №5 поділу житлового будинку Співвласник №1, та визнати за нею право власності на приміщення будинку загальною площею 46,6 м?, що більше від ідеальної частки на 2,55 м?, та господарські будівлі: «Б» - сарай, частина будівлі «Д» - літня кухня, площею забудови 24, 3 кв.м., «Ж» - сарай, «З» - Навіс, «Е» - сарай, «Л» - Навіс, - загальною вартістю приміщень з господарськими будівлями 306 183 гривні, що більше від ідеальної частки на +14 969 гривень, і становить 53/100 частки у будинковолодінні.

Виділити ОСОБА_1 , у приватну власність в натурі 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0750 га (750 кв.м.) кадастровий номер 2623687001:02:001:0302 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , згідно варіанту №5 поділу земельної ділянки Додаток №6 визначеному висновком судово-будівельної експертизи № 14/03/23 від 14.03.2023 року, відображено зеленою штриховкою.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ в натурі нерухомого майна та земельної ділянки, що є у спільній частковій власності задовольнити.

Виділити ОСОБА_2 у приватну власність в натурі 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що за адресою АДРЕСА_1 , згідно варіанту №5 поділу житлового будинку Співвласник №2 та визнати за нею право власності на приміщення будинку загальною площею 41,5 м?, що менше від ідеальної частки на 2, 55 м? та господарські будівлі: «В» - Сарай, «Г» - Навіс, частина будівлі «Д» - літня кухня, площею забудови 24,3 кв.м., «К» - Вбиральня, загальною вартістю приміщень з господарськими будівлями 276 246 гривень, що менше від ідеальної частки на 14 969 і становить 47/100 частки у будинковолодінні.

Виділити ОСОБА_2 у приватну власність в натурі 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0750 га (750 кв.м.) кадастровий номер 2623687001:02:001:0302 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , згідно варіанту №5 поділу земельної ділянки Додаток №6 визначеному висновком судово-будівельної експертизи № 14/03/23 від 14.03.2023 року, відображено синьою штриховкою.

Споруди «1»-вимощення та «№ 1-8» - огорожа надати ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 в рівних частинах згідно варіанту № 5 поділу землі.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на корить ОСОБА_2 грошову компенсацію за різницю у вартості часток, яка становить 14 969 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 вартості облаштування нового входу у будівлю «Д» - літня кухня, що становить 1693 гривні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати з надання правничої допомоги в сумі 15 500 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за надання правничої допомоги в суму 9 600 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 3523,81грн. на користь отримувача коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106 (стягувачем є Державна судова адміністрація України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12 грудня 2024 року.

Суддя Ю.С. Кіцула