Ухвала

від 16.11.2007 по справі 1/139-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/139-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                     УХВАЛА

 "16" листопада 2007 р.                Справа № 1/139-38.

За позовом Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України"

до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Лан"

          про стягнення 237 307,59 грн.

                                                                                          Суддя  Гончар М.М.

                  Представники:

Від позивача: Шевчук В.Г., довір. №43 від 15.10.2007 року

Від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.          

В судовому засіданні 15.11.2007 року було оголошено перерву до 10 год. 16.11.2007 року.

Суть спору: Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" просить суд стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Лан" 237 307 грн. 59 коп., з них 182 544 грн. 30 коп. заборгованості, згідно договору №7-19 від 28.09.2006 року та додаткової угоди до нього №172 від 28.11.2006 року та 54 763 грн. 29 коп. штрафу.

Відповідач у відзиві та представник відповідача в судовому засіданні визнав основний борг в сумі 182 544 грн. 30 коп. та просив розстрочити виконання рішення на 10 місяців, в стягненні  54 763 грн. 29 коп. штрафу просив відмовити, оскільки ухвалою господарського суду Волинської області №1/88-Б введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Представник позивача заперечував розстрочення виконання рішення, просив з метою забезпечення позову накласти арешт на майно відповідача та заборонити відчуження майна та коштів до моменту повного погашення боргу.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Проте, позивач належним чином не обґрунтував свої вимоги, адже безпідставне вжиття заходів із забезпечення позову може порушити права та інтереси відповідача. Тому з наведених підстав суд відхилив клопотання про забезпечення позову.  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, господарський суд,

В С Т А Н О В И В :

28 вересня 2006 року між Державним підприємством "Державний резервний насіннєвий фонд України", "постачальник", та приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма "Лан", "покупець", був укладений договір поставки насіння №7-19.

Згідно п. п. 1.1 та 3.2 договору поставки насіння №7-19 від 29.09.2006 року постачальник зобов'язувався передати у власність покупця насіння озимих сільськогосподарських рослин (товар), а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар до 01.09.2007 року.

Позивач на виконання умов договору поставки насіння №7-19 від 29.09.2006 року поставив приватно-орендному сільськогосподарському підприємству "Агрофірма "Лан" товар – на загальну суму 182 544 грн. 30 коп., що підтверджується видатковими накладними (а.с.10-16) та довіреностями (а.с.17-18).

28 листопада 2006 року між Державним підприємством "Державний резервний насіннєвий фонд України", "постачальник", та приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Агрофірма "Лан", "покупець", було укладено додаткову угоду №172 до договору поставки насіння №7-19 від 28.09.2006 року.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

          Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

          Отже, з моменту укладення договору між сторонами виникли цивільно–правові відносини, які регулюються як загальними положеннями про зобов'язання так і окремими зобов'язаннями, зокрема, поставка.

          За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Позивач виконав свої зобов'язання відповідно до закону, поставив товар, що підтверджується видатковими накладними (а.с.10-16) та довіреностями (а.с.17-18), відповідачем зобов'язання не виконані.

Заборгованість на день розгляду справи складає 182 544 грн. 30 коп., підтверджена матеріалами справи і в цій сумі позов підлягає задоволенню відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, оскільки господарські  зобов'язання повинні  виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а одностороння відмова від  виконання  зобов'язань не допускається.

          Ухвалою господарського суду Волинської області №1/88-Б порушено провадження у справі про банкрутство Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Лан" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Лан", с. Шклинь, Горохівського району.

          Згідно із ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня) не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

          Тому на підставі викладеного, не підлягають задоволенню вимоги про стягнення 54763,29 грн. штрафу.

          Суд вважає можливим задоволити клопотання відповідача (в зв'язку з вищевикладеними обставинами) щодо розстрочення виконання рішення за графіком відповідача.

          Відповідно до ст. 49 ГПК України на відповідача необхідно покласти державне мито в сумі 2373 грн. 08 коп. та стягнути з відповідача 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 712, 759 Цивільного кодексу України, статтями 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,   господарський суд, -

в и р і ш и в :

          1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Лан", с. Шклинь, Горохівського району, код 31216810 на користь Державного підприємства "Державний резервний насіннєвий фонд України", м. Київ, вул. Ямська, 32, код 30518866 (р/р № 26004300002502 в Першій Київській філії АКБ "Форум", МФО 300948) 182 544 грн. 30 коп. заборгованості, 2373 грн. 08 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита  та  118 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті суми позову відмовити.

4.Розстрочити виконання рішення про стягнення 182544, 30 грн. заборгованості рівними частинами по 18254,5 грн. з грудня 2007 року по вересень 2008 року включно.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.                                

          Суддя                                                                               М.М. Гончар