Ухвала

від 10.12.2024 по справі 694/870/24

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 694/870/24 Провадження №2/694/287/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

про закриття провадження у справі

10.12.2024 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Сакун Д.І.,

за участі секретаря судового засідання Литвин Н.М.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), представник позивача Юхименко Юрій Юрійович (адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія Пожмашина» (код ЄДРПОУ 33742637, місцезнаходження за адресою: смт. Ладан, вул.Миру, 100А, Прилуцький район, Чернігівська область, код ЄДРПОУ 33742637), треті особи: державний виконавець Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Донець Оксана Анатоліївна (код ЄДРПОУ 40291673, адреса: пров. Віктора Погорілого,1, м.Звенигородка Черкаської області, тел.. 0474022473, адреса електронної пошти: info@zv.ck.dvs.gov.ua), приватний нотаріус ПРНО Чернігівської області Зеленський Сергій Миколайович (адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел.. НОМЕР_4 , адреса: 17500, м.Прилуки, вул. Костянтинівська, 97/1) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

В провадженні Звенигородського районного суду Черкаської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія Пожмашина», треті особи: державний виконавець Звенигородського ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області Донець О.А., приватний нотаріус ПРНО Чернігівської області Зеленський С.М. про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 16.04.2024 року відкрито провадження по справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою Звенигородського районного суду від 28.05.2024 року здійснено перехід з розгляду цивільної справи в порядку спрощеного провадження на розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явилась. Від представника ОСОБА_1 адвоката Юхименка Ю. Ю. надійшло клопотання в якому він просив підготовче засідання провести без його участі (а.с. 226, т. 2).

Представник відповідача ТОВ «Промислова компанія Пожмашина» в підготовче судове засідання не з`явився. Від представника ТОВ «Промислова компанія Пожмашина» адвоката Середи Р. С. надійшло клопотання в якому він просив підготовче засідання провести без його участі.

Треті особи в судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином.

За вказаних обставин суд вважає за можливе провести підготовче засідання за відсутності учасників справи.

Дослідивши в підготовчому судовому засіданні матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі з таких підстав.

Згідно з положеннями частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2021 року у справі №367/4695/20 (провадження №14-12цс21), критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі. При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом. Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.

Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Адже Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29 квітня 1988 року у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18) зазначено, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) вказано, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (провадження № 12-180гс19) зроблено висновок, що до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18). Велика Палата Верховного Суду додатково звертає увагу на те, що положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Таких висновків дійшов і Верховний Суд при ухваленні постанов від 17 листопада 2021 року у справі № 705/4132/19, від 09 лютого 2022 року у справі №607/21964/19.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що між ТОВ «Промислова компанія Пожмашина» та ТОВ «ТАКО-Агро Інвест» було укладено договори поставки, за якими у останнього виникла заборгованість. В подальшому між ТОВ «ТАКО-Агро Інвест» та ТОВ «Ренкет» було укладено договір про переведення боргу, за яким новим боржником перед ТОВ «Промислова компанія Пожмашина» стало ТОВ «Ренкет».

Саме на забезпечення виконання договору про переведення боргу було укладено договір поруки між ТОВ «Промислова компанія Пожмашина» та ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_2 . Тобто, спір в даному випадку виник між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ «Промислова компанія Пожмашина» щодо законності вчинення виконавчого напису нотаріусом на правочині (договорі поруки), що був укладений для забезпечення виконання зобов`язання (договору про переведення боргу), сторонами якого є юридичні особи. При цьому основні зобов`язання, а саме договори поставки, з яких в подальшому виник договір про переведення боргу, також були укладені в ході господарської діяльності між юридичними особами.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про підсудність вказаного спору господарському суду з дотриманням правил територіальної підсудності, що відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦПК України слід роз`яснити позивачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

В зв`язку із закриттям провадження у справі необхідно повернути з державного бюджету судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп., який було сплачено позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовом.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255, 256 ЦПК України, суд

ухвалив:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), представник позивача Юхименко Юрій Юрійович (адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел.. НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія Пожмашина» (код ЄДРПОУ 33742637, місцезнаходження за адресою: смт.Ладан, вул.Миру, 100А, Прилуцький район, Чернігівська область, код ЄДРПОУ 33742637), треті особи: державний виконавець Звенигородського відділу державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Донець Оксана Анатоліївна (код ЄДРПОУ 40291673, адреса: пров. Віктора Погорілого,1, м.Звенигородка Черкаської області, тел.. 0474022473, адреса електронної пошти: info@zv.ck.dvs.gov.ua), приватний нотаріус ПРНО Чернігівської області Зеленський Сергій Миколайович (адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел.. НОМЕР_4 , адреса: 17500, м.Прилуки, вул. Костянтинівська, 97/1) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - закрити.

Роз`яснити позивачу ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду з урахуванням територіальної підсудності.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету судовий збір, сплачений нею в АТ КБ «Приватбанк» при зверненні до суду згідно квитанції від 05.04.2024 року 101;3344816132;22030101 в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн.. 20 коп.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя Д.І. Сакун