Постанова

від 11.12.2024 по справі 910/13220/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2024 р. Справа№ 910/13220/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Тищенко О.В.

Скрипки І.М.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 11.12.2024 у справі №910/13220/22(в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокра справа»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.09.2024, повний текст якої складений 16.09.2024,

у справі № 910/13220/22 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокра Справа»

до Фізичної особи-підприємця Жерегіна Олександра Юрійовича

про витребування майна з чужого незаконного володіння

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору

Товариство з обмеженою відповідальністю «Територія чистоти»

до Фізичної особи-підприємця Жерегіна Олександра Юрійовича

про витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/13220/22, серед іншого:

- призначено у справі №910/13220/22 судову експертизу, проведення якої доручено Рівненському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (33013, м.Рівне, вулиця Небесної Сотні, 10);

- на вирішення експертизи поставлено такі питання:

1) Якою є ринкова вартість підіймача Peak Two Post Lift 4т 208С, серійний (заводський) номер 20206128, 2013 року виготовлення, станом на день проведення експертизи з урахуванням його фізичного зносу?

2) Якою є ринкова вартість підіймача Peak Two Post Lift 4т 208С, серійний (заводський) номер 20206083, 2013 року виготовлення, станом на день проведення експертизи з урахуванням його фізичного зносу?

- зобов`язано позивача та третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у рівних частинах здійснити попередню оплату експертизи відповідно до виставленого експертною установою рахунку, докази чого надати у судове засідання, що буде призначене після проведення експертизи;

- зупинено провадження у справі №910/13220/22 на час проведення судової експертизи.

Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення експертизи, зазначивши про те, що:

- предметом спору у справі, що розглядається за позовом позивача, є витребування у відповідача на користь позивача обладнання, а саме підіймача Peak Two Post Lift 4т., модель 208С, 2013 рік виготовлення, заводський номер 20206128 та підіймача Peak Two Post Lift 4т., модель 208С, 2013 рік виготовлення, заводський номер 20206083, а у разі неможливості такого витребування, стягнення вартості підіймачів в сумі 210 000,00 грн., а третя особа у позові просить витребувати вказане обладнання на користь третьої особи, а у разі неможливості такого витребування - стягнути вартість вказаного обладнання, яка буде визначена на момент розгляду судом справи про повернення даного майна;

- в свою чергу відповідач проти наведених вище тверджень позивача та третьої особи заперечив, стверджуючи, зокрема, про те, що зазначене обладнання було викуплено відповідачем у позивача, а в подальшому - знищене як таке, що до подальшого використання не придатне;

- за змістом положень ч. 2 ст. 1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна;

- за таких обставин, приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог як позивача, так і третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, в межах даної справи наявна необхідність застосування спеціальних знань для встановлення ринкової вартості зазначеного вище обладнання, станом на день проведення експертизи з урахуванням його фізичного зносу.

При визначенні кола питань судом першої інстанції було враховано питання, які учасники справи запропонували поставити на вирішення експертизи, проте суд першої інстанції зазначив, що питання, які наведені позивачем та третьою особою в контексті прив`язки вартості обладнання до курсу долара США судом відхиляються, з огляду на те, що як умовами укладеного між позивачем та відповідачем договору, так і чинним законодавством України, не передбачено розрахунки між сторонами з урахуванням курсу валют, а отже постановлення таких питань на вирішення експертизи є необґрунтованим.

При виборі експертної установи, суд першої інстанції, врахувавши значну завантаженість Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, з метою оптимізації часу проведення експертизи, визнав за необхідне доручити проведення експертизи Рівненському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, у штаті якого наявні експерти за відповідною спеціалізацією (лист Київського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21.08.2024 №910/18/вих-24 в справі).

Врахувавши, що для проведення судової експертизи у справі №910/13220/22 належить надіслати матеріали зазначеної справи до експертної установи, а також те, що зазначена справа розглядається за матеріалами у паперовій формі, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мокра справа» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:

1. скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/13220/22 та постановити нову ухвалу про призначення судової товарознавчої експертизи, якою:

- призначити у справі №910/13220/22 судову товарознавчу експертизу, проведення якої, за взаємною згодою учасників судового процесу, доручити Київському науково-дослідному інституті судових експертиз (адреса: 03057, м. Київ, вул. Бродських Сім`ї, 6);

- на вирішення експертизи поставити такі питання:

1) визначити ринкову вартість підіймача для автотранспорту Peak Two Post Lift модель 208С, заводський номер 20206128, 2013 року виготовлення (який був вперше змонтований та вперше застосований в роботу 28.07.2016) станом на 30.11.2019 (дата закінчення строку експлуатації та повернення обладнання відповідно до договору суборенди) з урахуванням нормального його фізичного зносу та постійного технічного обслуговування у період експлуатації з 28.07.2016 по 30.11.2019 та з прив`язкою до курсу долара США станом на 30.11.2019 року;

2) визначити вартість підіймача для автотранспорту Peak Two Post Lift модель 208С, заводський номер 20206083 (апелянтом у апеляційній скарзі помилково зазначено інший номер - 20206128), 2013 року виготовлення, в гривнях з урахуванням вартості даного підіймача по курсу долара США станом на 30.11.2019 (яка буде встановлена при вирішенні вище вказаного питання) та застосуванням курсу долара США станом на дату винесенням рішення у даній справі;

3) визначити ринкову вартість підіймача для автотранспорту Peak Two Post Lift модель 208С, заводський номер 20206083, 2013 року виготовлення (який був вперше змонтований та вперше застосований в роботу 28.07.2016) станом на 30.11.2019 року (дата закінчення строку експлуатації та повернення обладнання відповідно до договору суборенди) з урахуванням нормального його фізичного зносу та постійного технічного обслуговування у період експлуатації з 28.07.2016 по 30.11.2019 та з прив`язкою до курсу долара США станом на 30.11.2019;

4) визначити вартість підіймача для автотранспорту Peak Two Post Lift модель 208С, заводський номер 20206083, 2013 року виготовлення, в гривнях з урахуванням вартості даного підіймача по курсу долара США станом на 30.11.2019 (яка буде встановлена при вирішенні вище вказаного питання) та застосуванням курсу долара США станом на дату винесенням рішення у даній справі;

- попередити експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків;

- ухвалу та копію видаткової накладної №328 від 30.05.2014 надіслати Київському науково-дослідному інституті судових експертиз (адреса: 03057, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, 6).

- зобов`язати відповідача здійснити попередню оплату експертизи відповідно до виставленого експертною установою рахунку, докази чого надати в судове засідання.

- продовжити розгляд справи;

2. поновити провадження у справі №910/13220/22.

У апеляційній скарзі апелянт послався на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки винесена з порушення норм процесуального та матеріального права.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що:

- суд першої інстанції провів судове засідання 05.09.2024 не в режимі відеоконференції чим порушив вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 25.07.2023, в якій поставлено надати можливість позивачу та третій особі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору брати участь у всіх судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням сервісу «Система захищеного відеоконференцзв`язку з судом» та позбавив позивача та третю особі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору можливості навести свої доводи, щодо призначення судової експертизи у справі №910/13220/22, висловити та обґрунтувати пропозицію щодо вибору установи, пропозицію щодо поставлених до експертів питань та обґрунтувати заперечення щодо зупинення провадження у справі №910/13220/22 на час проведення судової експертизи;

- незважаючи на згоду всіх учасників судового процесу щодо доручення проведення судової експертизи Київському науково-дослідному інституті судових експертиз, суд першої інстанції доручив проведення такої експертизи Рівненському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, мотивуючи це значною завантаженість Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, проте доказів такої завантаженості матеріали справи не містять;

- суд першої інстанції безпідставно не приймав до уваги запропоновані позивачем та третьою особою питання, оскільки, так як:

1) за умовами п. 8.10 укладеного між позивачем та відповідачем договору суборенди в разі втрати обладнання або у випадку, якщо воно не буде підлягати ремонту, суборендар повинен компенсувати орендарю вартість обладнання виходячи з ринкової вартості в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендаря, не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дня отримання претензії, а першу претензію вих. №16/12/19 позивач направив 16.12.2019, вартість обладнання з урахуванням нормального зносу потрібно визначити саме на 30.11.2019;

2) через курсову різницю долара США, яка зросла майже в шість разів, вартість обладнання за десять років відповідно зросла також майже в шість разів, а відтак під час проведення судової експертизи, вартість обладнання треба визначати з урахуванням курсу долара США;

- саме злісне порушення відповідачем умов договору суборенди та невиконання зобов`язань, в тому числі відсутність технічного обслуговування обладнання, неповернення з тимчасового користування в визначений строк - 30.11.2019, а в подальшому знищення обладнання, стало приводом звернення позивача до суду, а відтак саме відповідач має бути зобов`язаний судом здійснити оплату експертизи, відповідно до виставленого експертною установою рахунку, з подальшим відшкодуванням зазначених витрат за результатами розгляду справи, оскільки відповідач стверджує про відсутність майна і саме через ці твердження потрібно встановлювати вартість майна, то витрати повинні бути покладені на відповідача;

- з огляду на те, що матеріали справи містять лише один аркуш - копія одного документу, яка може стати в нагоді експерту, а саме копія видаткової накладної №328 від 30.05.2014, направлення всіх матеріалів до експертної установи є недоцільним, так само як і зупинення провадження по справі;

- в резолютивній частині оскаржуваної ухвали не визначений вид експертизи, який необхідно провести експертній установі.

До апеляційної скарги апелянтом додані докази, проте більша частина з них наявна у матеріалах справи (ухвали, протоколи судових засідань, звукозаписи судових засідань, постанови по цій справі № 910/13220/22), з огляду на що такі документи колегією суддів не роздрукуються. Крім вказаних документів до апеляційної скарги додані скрін-шот кабінету ВКЗ з вказаним часом перебування представника позивача 05.09.2024, скрін-шот, який підтверджує відсутність проведення 05.09.2024 судового засідання в режимі відеоконференції у справі №910/13220/22;

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2024, справу № 910/13220/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Гончаров С.А., Станік С.Р..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

10.10.2024 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокра справа» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/13220/22 та повідомлено про право на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення вказаної ухвали шляхом подання доказів надання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів відповідачу (Фізичній особі-підприємцю Жерегіну Олександру Юрійовичу).

21.10.2024 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої, зокрема, додані витребувані докази.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 18.11.2024, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокра справа» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/13220/22, розгляд апеляційної скарги призначено на 19.11.2024 о 12:00 год.

30.10.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач, з посиланням на те, що:

- оскільки для проведення експертизи матеріали справи направляються судом експертної установи, що унеможливлює проведення процесуальних дій, зупинення провадження по справі на час проведення експертизи є обґрунтованим;

- судом першої інстанції враховано питання, які учасники справи запропонували поставити на вирішення експертизи та відхилено питання щодо прив`язки вартості обладнання до курсу долара США;

- заінтересованими особами в проведенні експертизи є позивач та третя особа, а відтак саме вони мають нести витрати на її проведення,

просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

31.10.2024 до суду від позивача надійшло клопотання, в якому заявник просить постановити ухвалу про надання дозволу на трансляцію судових засідань у господарській справі №910/13220/22 на YouTube каналі «Судова влада України» та забезпечити трансляцію судових засідань технічними засобами Північного апеляційного господарського суду у господарській справі №910/13220/22, на YouTube каналі «Судова влада України» court.gov.ua/affairs/online/. Аналогічне за змістом клопотання надійшло до суду 31.10.2024 від Громадської організації «Чистий шлях».

31.10.2024 до суду від позивача надійшла заява про долучення додаткових доказів, в якій заявник просить поновити строки на подання до суду додаткових доказів та долучити до матеріалів справи копії відповіді Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 25.10.2024 та конверту поштового відправлення.

01.11.2024 до суду від третьої особи надійшла заява про долучення додаткових доказів, в якій заявник просить поновити строки на подання до суду додаткових доказів та долучити до матеріалів справи копії відповіді Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 23.09.2024 року на запит представника третьої особи адвоката Ласкавого Є.М.

01.11.2024 до суду від третьої особи надійшли пояснення, а яких заявник підтримує апеляційну скаргу позивача та просить її задовольнити.

01.11.2024 до суду від позивача надійшла заява про долучення додаткових доказів, в якій заявник просить поновити строки на подання до суду додаткових доказів та долучити до матеріалів справи копії відповіді Господарського суду міста Києва від 30.10.2024 з додатками.

04.11.2024 до суду від відповідача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

05.11.2024 до суду від відповідача надійшли заперечення на клопотання про долучення додаткових доказів та надання дозволу на трансляцію судових засідань на YouTube каналі.

12.11.2024 до суду від третьої особи надійшло клопотання, в якому заявник просить постановити ухвалу про надання дозволу на трансляцію судових засідань у господарській справі №910/13220/22 на YouTube каналі «Судова влада України», забезпечити трансляцію судових засідань технічними засобами Північного апеляційного господарського суду у господарській справі №910/13220/22, на YouTube каналі «Судова влада України» court.gov.ua/affairs/online/, а таекрож задовольнити аналогічні за змістом клопотання позивач та Громадської організації «Чистий шлях».

12.11.2024 до суду від Громадської організації «Публічний контроль» надійшло клопотання, в якому заявник просить постановити ухвалу про надання дозволу на трансляцію судових засідань у господарській справі №910/13220/22 на YouTube каналі «Судова влада України», забезпечити трансляцію судових засідань технічними засобами Північного апеляційного господарського суду у господарській справі №910/13220/22, на YouTube каналі «Судова влада України» court.gov.ua/affairs/online/

15.11.2024 до суду від відповідача надійшла заява про застосування заходів процесуального примусу, в якій заявник просить визнати зловживанням процесуальними правами дії представника третьої особи Онуфрієва Миколи Анатолійовича, які полягають у використання образливих та зневажливих висловлювань в процесуальному документі для надання особистих характеристик відповідача та стягнути з Онуфрієва Миколи Анатолійовича в дохід Державного бюджету України штраф, розмір якого визначити самостійно.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею, у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/4393/24 від 18.11.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/13220/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В., Скрипка І.М..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокра справа» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/13220/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Тищенко О.В., Скрипка І.М., клопотання Громадської організації «Чистий Шлях» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Територія чистоти» про трансляцію судового засідання задоволено, заяву Фізичної особи-підприємця Жерегіна Олександра Юрійовича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволено, учасників справи повідомлено, що судове засідання в режимі відеоконференції відбудеться 10.12.2024 об 11:40 год.

10.12.2024 від третьої особи до суду надійшла заява про застосування заходів процесуального примусу, в якій заявник просить:

- визнати зловживанням процесуальними правами дії представника відповідача адвоката Шевченко Олександра Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ), який є учасником судового процесу у справі №910/13220/22, в порушенні ч. 6 ст. 6 ГПК України, ч. 6 ст.42 ГПК України, ч.7 ст. 42 ГПК України;

- залишити без розгляду процесуальні документи, які були подані до Північного апеляційного господарського суду представником відповідача - адвокатом Шевченко Олександром Миколайовичем (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порушення ч. 6 ст. 6 ГПК України, ч. 6 ст. 42 ГПК України, ч. 7 ст. 42 ГПК України, а саме: відзив на апеляційну скаргу від 25.10.2024 року та заперечення на клопотання про долучення додаткових доказів та надання дозволу на трансляцію судових засідань у справі №910/13220/22 на YouTube каналі «Судова влада України» від 05.11.2024 та повернути їх представнику відповідача;

- вжити заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами до представника відповідача адвоката Шевченко Олександра Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) у справі №910/13220/22, застосувавши до нього заходи, визначені ГПК України на розсуд суду.

В судовому засіданні 10.11.2024 оголошено перерву до 11.12.2024 о 14:15 год.

11.12.2024 до суду від позивача надійшла заява про застосування заходів процесуального примусу, в якій заявник просить:

- визнати зловживанням процесуальними правами дії представника відповідача адвоката Шевченко Олександра Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ), який є учасником судового процесу у справі №910/13220/22, в порушенні п.1 ч.2 ст.42 ГПК України, п.2 ч.2 ст.42 ГПК України, п.5 ч.2 ст.42 ГПК України, п.7 ч.2 ст.42 ГПК України, ч.4 ст.42 ГПК України, ч.1 ст.43 ГПК України;

- запобігання зловживанню процесуальними правами до представника відповідача адвоката Шевченко Олександра Миколайовича (РНОКПП НОМЕР_1 ) у справі №910/13220/22, застосувавши до нього заходи, визначені ГПК України на розсуд суду.

Щодо заявлених позивачем, відповідачем та третьою особою заяв про застосування заходів процесуального примусу, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом положень ч. 1 ст. 131 ГПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

У заяві про застосування заходів процесуального примусу відповідач вважає, що представник третьої особи зловживає процесуальними правами шляхом використання образливих та зневажливих висловлювань в процесуальному документі для надання особистих характеристик відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ГПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Колегія суддів зазначає, що у поданому 12.11.2024 до суду третьою особою клопотанні, заявником наведені певні міркування і висловлювання, проте ці міркування і висловлювання не містять жодних фактичних даних, що нівелює можливість їх оцінки в юридичній площині суті і характеру спору, який розглядає суд, а викладення таких міркувань не може бути визнано зловживанням правом.

У заяві про застосування заходів процесуального примусу третя особа вважає, що представник відповідача зловживає процесуальними правами шляхом подання до суду заяви по суті справи, клопотань та письмових доказів не в електронній формі.

Колегія суддів зазначає про те, що і такі дії не може бути визнано зловживанням правом.

У заяві про застосування заходів процесуального примусу позивач вважає, що представник відповідача за вводить суд в оману щодо фактичних обставин справи , проте колегія суддів зазначає про те, що з`ясування вказаних обставин знаходиться поза межами предмету розгляду у цьому апеляційному провадженні.

За таких обставин у задоволенні заяв позивача, відповідача та третьої особи про застосування заходів процесуального примусу колегією суддів відмовляється.

Щодо наданих позивачем та третьою особою додаткових доказів, слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За змістом частин 4, 8 ст. 80 ГПК України, яка визначає загальний порядок подання доказів, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).

У постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/17343/20, судом касаційної інстанції, серед іншого, зазначено про наступне:

- системний аналіз ст.ст. 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи (схожий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16);

- так, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 916/2187/18 викладено висновок про те, що, подаючи відповідні докази, відповідач звертав увагу суду апеляційної інстанції на те, що документи, які ним подані, датовані вереснем та груднем 2019 року, отже, вони не існували станом на дату винесення рішення судом першої інстанції, а також на дату прийняття ухвали апеляційним судом від 22.04.2019. Відтак, відповідно до ч.ч. 3, 8 ст. 80 та ч. 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції повинен був належним чином дослідити, чи міг відповідач подати такі докази до суду першої інстанції та чи не є це винятковим випадком, згідно з яким апеляційний господарський суд повинен був оцінити такі документи;

- враховуючи висновок щодо застосування норми ч. 3 ст. 269 ГПК України, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 916/2187/18, колегія суддів не може не погодитися з твердженням скаржника про те, що суд апеляційної інстанції протокольною ухвалою від 11.11.2021 безпідставно відхилив клопотання позивача про прийняття до розгляду та дослідження нових доказів, долучених до апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2021 у цій справі, зокрема, протоколу огляду місця події від 12.07.2021, складеного старшим дізнавачем відділу дізнання Печерського УП ГУПН в м. Києві Трохимець А. О. в рамках кримінального провадження від 02.12.2020 № 12020105060001148, та доданих до зазначеного протоколу відеозаписів, які (докази) в розумінні ст. 391 ГПК України можуть підтверджувати триваючий характер правопорушення та з об`єктивних причин не могли бути надані позивачем до місцевого господарського суду з огляду на ухвалення ним рішення від 24.06.2021, тобто до проведення зазначеної процесуальної дії;

- натомість Верховний Суд зауважує, що всупереч вимогам ч. 3 ст. 269 ГПК України апеляційний суд вибірково прийняв до уваги доказ (лист Печерського УП ГУНП у м. Києві від 08.10.2021 № 867-173/125/52-2021, в якому зазначено про закриття 01.10.2021 кримінального провадження від 02.12.2020 № 12020105060001148), наданий відповідачем безпосередньо до апеляційного суду.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи» і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14).

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства, зокрема є: змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; змагальність сторін; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами тощо.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм процесуального законодавства, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, зобов`язаний забезпечувати дотримання принципу змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом задля прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, яке буде відповідати завданням господарського судочинства.

У рішенні від 03.01.2018 «Віктор Назаренко проти України» (Заява №18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції «справедливого судового розгляду» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають «справедливого балансу» між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (див. рішення у справі «Беер проти Австрії» (Beer v. Austria), заява №30428/96, пункти 17, 18, від 06 лютого 2001 року)

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).

У пункті 7 розділу II рішення у справі «Мінак та інші проти України» ЄСПЛ указав, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (рішення від 27.10.1993 у справах «Авотіньш проти Латвії», заява №17502/07, пункт 119 та «Домбо Бехеєр Б. В. проти Нідерландів», пункт 33). Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи (пункти 17 - 18 рішення від 06.02.2021 у справі «Беер проти Австрії», заява №30428/96).

Враховуючи правовий висновок щодо застосування норми ч. 3 ст. 269 ГПК України, викладений у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №916/2187/18, колегія суддів дійшла до висновку про поновлення пропущеного строку та прийняття до розгляду всіх поданих учасниками судового процесу до суду апеляційної інстанції доказів, оскільки такі докази можуть підтвердити або спростувати правові позиції сторін щодо порушення судом першої інстанції норм права при постановленні оскаржуваної ухвали та, відповідно, встановити наявність або відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Станом на 11.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Під час розгляду справи представники позивача та третьої особи апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі та просили її задовольнити, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає зміні, з наступних підстав.

У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мокра Справа» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Жерегіна Олександра Юрійовича, у якому просило витребувати у відповідача з незаконного володіння на користь позивача обладнання, а саме підіймач Peak Two Post Lift 4т., модель 208С, 2013 рік виготовлення, заводський номер 20206128 та підіймач Peak Two Post Lift 4т., модель 208С, 2013 рік виготовлення, заводський номер 20206083, а під час розгляду вказаної справи уточнило позовні вимоги та просило витребувати у відповідача з незаконного володіння на користь позивача обладнання, а саме підіймач Peak Two Post Lift 4т., модель 208С, 2013 рік виготовлення, заводський номер 20206128 та підіймач Peak Two Post Lift 4т., модель 208С, 2013 рік виготовлення, заводський номер 20206083, а у разі неможливості такого витребування, стягнення вартості підіймачів в сумі 210 000,00 грн.

Позивач зазначив про те, що спірне обладнання було передано позивачем відповідачу за договором суборенди нежитлових приміщень № 28/07/16 від 28.07.2016, проте після закінчення строку такого договору, в порушення вимог такого договору та положень чинного законодавства, не було повернуто позивачу.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю «Територія чистоти» подано позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у якому воно просило витребувати вказане обладнання на користь третьої особи, а у разі неможливості такого витребування стягнути з відповідача вартість вказаного обладнання, яка буде визначена на момент розгляду судом справи про повернення даного майна.

З матеріалів справи слідує, що відповідач проти задоволення позову заперечив, стверджуючи, зокрема, про те, що зазначене обладнання було викуплено відповідачем у позивача, а в подальшому - знищене як таке, що до подальшого використання не придатне.

З огляду на правові позиції учасників судового процесу, а також враховуючи предмет позову та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, у підготовчому засіданні 14.08.2024 судом першої інстанції поставлено на обговорення питання про доцільність призначення у справі судової експертизи, а ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2024 зобов`язано учасників справи до наступного підготовчого засідання надати суду: письмові пояснення щодо доцільності призначення у справі судової експертизи для визначення вартості спірного обладнання; перелік питань, які необхідно поставити на вирішення експертизи, а також пропозиції щодо експерта або експертної установи, якій необхідно доручити проведення судової експертизи.

28.08.2024 до суду першої інстанції від відповідача надійшла заява (пропозиція визначення експертної установи), в якій відповідач запропонував експертні установи та перелік питань, які на його думку, доцільно поставити на вирішення експерта.

Так, відповідач запропонував:

- наступні експертні установи: 1) Київський науково-дослідний інститут судових експертиз; 2) Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз; 3) Рівненське відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз;

- наступні питання: 1) Якою є ринкова вартість підіймача Peak Two Post Lift 4т 208С, серійний (заводський) номер 20206128, 2013 року виготовлення, з урахуванням його фізичного зносу? 2) Якою є ринкова вартість підіймача Peak Two Post Lift 4т 208С, серійний (заводський) номер 20206083, 2013 року виготовлення, з урахуванням його фізичного зносу?

04.09.2024 до суду першої інстанції від позивача надійшли письмові пояснення по справі щодо доцільності проведення судової експертизи для визначення вартості спірного обладнання, в яких позивач, зокрема:

- не заперечив проти пропозиції відповідача щодо призначення експертизи в Київському науково-дослідному інституту судових експертиз;

- запропонував поставити експерту наступні питання:

1) визначити ринкову вартість підіймача для автотранспорту Peak Two Post Lift модель 208С, заводський номер 20206128, 2013 року виготовлення (який був вперше змонтований та вперше застосований в роботу 28.07.2016) станом на 30.11.2019 (дата закінчення строку експлуатації та повернення обладнання відповідно до договору суборенди) з урахуванням нормального його фізичного зносу та постійного технічного обслуговування у період експлуатації з 28.07.2016 по 30.11.2019 та з прив`язкою до курсу долара США станом на 30.11.2019 року;

2) визначити вартість підіймача для автотранспорту Peak Two Post Lift модель 208С, заводський номер 20206128, 2013 року виготовлення, в гривнях з урахуванням вартості даного підіймача по курсу долара США станом на 30.11.2019 (яка буде встановлена при вирішенні вище вказаного питання) та застосуванням курсу долара США станом на дату винесенням рішення у даній справі;

3) визначити ринкову вартість підіймача для автотранспорту Peak Two Post Lift модель 208С, заводський номер 20206083, 2013 року виготовлення (який був вперше змонтований та вперше застосований в роботу 28.07.2016) станом на 30.11.2019 року (дата закінчення строку експлуатації та повернення обладнання відповідно до договору суборенди) з урахуванням нормального його фізичного зносу та постійного технічного обслуговування у період експлуатації з 28.07.2016 по 30.11.2019 та з прив`язкою до курсу долара США станом на 30.11.2019;

4) визначити вартість підіймача для автотранспорту Peak Two Post Lift модель 208С, заводський номер 20206083, 2013 року виготовлення, в гривнях з урахуванням вартості даного підіймача по курсу долара США станом на 30.11.2019 (яка буде встановлена при вирішенні вище вказаного питання) та застосуванням курсу долара США станом на дату винесенням рішення у даній справі;

- зазначив, що вважає за доцільне на час проведення експертизи продовжити розгляд справи, оскільки визначення суми відшкодування не впливає на розгляд справи по суті;

- наполягав на тому, що оскільки саме злісне порушення відповідачем умов договору суборенди нежитлових приміщень № 28/07/16 від 28.07.2016 та невиконання зобов`язань, в тому числі відсутність технічного обслуговування обладнання, неповернення з тимчасового користування в визначений строк - 30.11.2019, а в подальшому знищення обладнання стало приводом звернення позивача до суду, а відтак саме відповідач має бути зобов`язаний судом здійснити оплату експертизи, відповідно до виставленого експертною установою рахунку, з подальшим відшкодуванням зазначених витрат за результатами розгляду справи, оскільки відповідач стверджує про відсутність майна і саме через ці твердження потрібно встановлювати вартість майна, то витрати повинні бути покладені на відповідача.

Аналогічна за змістом заява надійшла до суду першої інстанції 04.09.2024 від третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/13220/22, серед іншого:

- призначено у справі №910/13220/22 судову експертизу, проведення якої доручено Рівненському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (33013, м.Рівне, вулиця Небесної Сотні, 10);

- на вирішення експертизи поставлено такі питання:

1) Якою є ринкова вартість підіймача Peak Two Post Lift 4т 208С, серійний (заводський) номер 20206128, 2013 року виготовлення, станом на день проведення експертизи з урахуванням його фізичного зносу?

2) Якою є ринкова вартість підіймача Peak Two Post Lift 4т 208С, серійний (заводський) номер 20206083, 2013 року виготовлення, станом на день проведення експертизи з урахуванням його фізичного зносу?

- зобов`язано позивача та третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у рівних частинах здійснити попередню оплату експертизи відповідно до виставленого експертною установою рахунку, докази чого надати у судове засідання, що буде призначене після проведення експертизи;

- зупинено провадження у справі №910/13220/22 на час проведення судової експертизи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності призначення вищевказаної експертизи у справі №910/13220/22 з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Як визначено у ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Згідно з ч. 1 ст. 100 ГПК України, про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій, серед іншого, зазначає підстави проведення експертизи.

Отже, судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

При цьому питання призначення судової експертизи повинне вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Очевидне безпідставне призначення судової експертизи є порушенням наведених приписів, що має наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи, у тому числі права на розгляд справи судом, встановленим законом, у розумний строк, тому у такому випадку перегляд цієї ухвали, з урахуванням взаємозв`язку правомірності зупинення провадження як наслідку призначення у справі судової експертизи, та її скасування є виправданим, а також таким, що ґрунтується на засадах верховенства права.

Таку правову позицію висловлено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 11.06.2018 у справі № 922/2716/17.

Як встановлено вище:

- предметом розгляду у цій справі є вимоги про витребування обладнання, а саме підіймача Peak Two Post Lift 4т., модель 208С, 2013 рік виготовлення, заводський номер 20206128 та підіймача Peak Two Post Lift 4т., модель 208С, 2013 рік виготовлення, заводський номер 20206083 на користь позивача та третьої особи, а у разі неможливості такого витребування, стягнення вартості підіймачів, при цьому позивач просить стягнути визначену ним суму - 210 000,00 грн., а третя особа - вартість вказаного обладнання, яка буде визначена на момент розгляду судом справи про повернення даного майна.

- заперечуючи проти позову відповідач визнає, що на даний час спірне обладнання було знищене як таке, що до подальшого використання не придатне.

Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В свою чергу за змістом положень ч. 2 ст. 1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог як позивача, так і третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, в межах даної справи наявна необхідність застосування спеціальних знань для встановлення ринкової вартості зазначеного вище обладнання, станом на день проведення експертизи з урахуванням його фізичного зносу.

Частина 1 ст. 99 ГПК України встановлює, що питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну (ч. 5 ст. 99 ГПК України).

Щодо питань, які позивач просить поставити на вирішення експерта, зокрема щодо визначення вартості обладнання станом на 30.11.2019 (дата закінчення строку експлуатації та повернення обладнання відповідно до договору суборенди) та з прив`язкою до курсу долара США станом на 30.11.2019 року, а також визначення його вартості в гривнях з урахуванням вартості даного підіймача по курсу долара США станом на 30.11.2019 (яка буде встановлена при вирішенні вище вказаного питання) та застосуванням курсу долара США станом на дату винесенням рішення у даній справі, колегія суддів зазначає про таке.

Як встановлено вище, за змістом положень ч. 2 ст. 1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

При цьому, і за змістом п. 8.10 договору суборенди нежитлових приміщень № 28/07/16 від 28.07.2016 у разі втрати обладнання або у випадку, якщо воно не буде підлягати ремонту, суборендар повинен компенсувати орендарю вартість обладнання виходячи з ринкової вартості в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендаря, не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дня отримання претензії.

Колегія суддів зазначає про те, що ані умови ЦК України, ані приписи договору суборенди нежитлових приміщень № 28/07/16 від 28.07.2016 не передбачають обов`язок відповідача повернути вартість обладнання з урахуванням зміни курсу долара США.

При цьому колегія судів зауважує апелянту на тому, що у випадку встановлення наявності підстав для повернення спірного обладнання саме апелянту, він не буде позбавлений права вимагати, в тому числі і в судовому порядку, відшкодування йому збитків пов`язаних з несвоєчасним поверненням такого обладнання, проте вказані вимоги не є предметом розгляду цієї справи.

Водночас, з урахуванням обставин справи, колегія суддів вважає за доцільне з`ясувати ринкову вартість спірного майна як станом на 30.11.2019 (дата закінчення строку експлуатації та повернення обладнання відповідно до договору суборенди), так і станом на 30.11.2022 (дата звернення позивача до суду з цим позовом), з огляду на що на вирішення експертизи слід поставити наступні питання:

1) Якою є ринкова вартість підіймача Peak Two Post Lift 4т 208С, серійний (заводський) номер 20206128, 2013 року виготовлення, станом на 30.11.2019 з урахуванням його фізичного зносу?

2) Якою є ринкова вартість підіймача Peak Two Post Lift 4т 208С, серійний (заводський) номер 20206083, 2013 року виготовлення, станом на 30.11.2019 з урахуванням його фізичного зносу?

3) Якою є ринкова вартість підіймача Peak Two Post Lift 4т 208С, серійний (заводський) номер 20206128, 2013 року виготовлення, станом на 30.11.2022 з урахуванням його фізичного зносу?

4) Якою є ринкова вартість підіймача Peak Two Post Lift 4т 208С, серійний (заводський) номер 20206083, 2013 року виготовлення, станом на 30.11.2022 з урахуванням його фізичного зносу?

З огляду на вказане, ухвала Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/13220/22 підлягає зміні в частині визначення переліку питань, які поставлені на вирішення експертизи.

В свою чергу те, що в резолютивній частині оскаржуваної ухвали не визначений вид експертизи, який необхідно провести експертній установі, не може бути підставою для скасування ухвали в розумінні положень чинного процесуального законодавства. Такою підставою не є і те, що суд першої інстанції провів судове засідання 05.09.2024 не в режимі відеоконференції.

При цьому, колегія суддів зазначає про таке.

Статтею 280 ГПК України визначені підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Так вказана стаття встановлює, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Отже, за змістом положень чинного ГПК України не всі порушення норм процесуального права є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, а лише ті, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Як встановлено вище, при розгляді апеляційної скарги колегією суддів встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме те, що суд першої інстанції провів судове засідання 05.09.2024 не в режимі відеоконференції, проте вказане порушення фактично не вплинули на вірне вирішення судом першої інстанції питання щодо необхідності призначення експертизи, а відтак вказане не може вважатися підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Щодо визначення експертної установи колегія суддів зазначає про таке.

За змістом ч. 3 ст. 99 ГПК України при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

За змістом ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» до державних спеціалізованих установ належать:

- науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України;

- науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України;

- експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

З матеріалів справи слідує, що всі учасники судового процесу фактично не заперечили проти призначення експертизи в Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, проте суд першої інстанції доручив проведення експертизи Рівненському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, мотивуючи це значною завантаженість Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, проте доказів такої завантаженості матеріали справи не містять.

Враховуючи, що єдиною підставою для доручення проведення експертизи Рівненському відділенню Львівського науково-дослідного інституту є завантаженість Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, доказів чого матеріали справи не містять, та те, що всі учасники судового процесу фактично не заперечили проти призначення експертизи в Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, колегія суддів вважає що проведення експертизи у цій справі (№ 910/13220/22) слід доручити саме Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. З огляду на вказане, ухвала Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/13220/22 підлягає зміні і в частині визначення експертної установи.

Щодо витрат на оплату експертизи, слід зазначити таке.

Оскаржуваною ухвалою такі витрати покладені на позивача та третю особу порівну.

У апеляційній скарзі позивач проти покладення судових затрат за проведенні експертиз на нього та на третю особу заперечив, пославшись на те, що саме злісне порушення відповідачем умов договору суборенди та невиконання зобов`язань, в тому числі відсутність технічного обслуговування обладнання, неповернення з тимчасового користування в визначений строк - 30.11.2019, а в подальшому знищення обладнання стало приводом звернення позивача до суду, а відтак саме відповідач має бути зобов`язаний судом здійснити оплату експертизи, відповідно до виставленого експертною установою рахунку, з подальшим відшкодуванням зазначених витрат за результатами розгляду справи, оскільки відповідач стверджує про відсутність майна і саме через ці твердження потрібно встановлювати вартість майна, то витрати повинні бути покладені на відповідача.

Щодо вказаного колегія суддів зазначає наступне.

На даному етапі судового розгляду суд не встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог, тобто не визначає правомірність або протиправність поведінки жодного з учасників судового процесу у спірних правовідносинах, а відтак і не може покласти витрат за проведення експертизи на винну, у виникненні спору, сторону.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 74 України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи, що наслідком проведення експертизи є визначення ринкової вартості спірного обладнання, тобто фактично визначення суми позовних вимог як за первісним позовом, так і за позовом третьої особи, саме на вказаних осіб і має бути покладені витрати за проведення експертизи, оскільки відповідно до приписів чинного законодавства саме на позивача та третю особу з самостійними вимогами покладений обов`язок належними та допустимими доказами довести ті обставини, на які вони посилаються, зокрема і встановити обґрунтованість заявленої до стягнення суми позовних вимог, тобто у спірному випадку ринкової вартості обладнання.

При цьому, наслідком проведення призначеної експертизи не є встановлення фактичної відсутності спірного обладнання, тобто така експертиза не спрямована на підтвердження стверджуваних відповідачем фактів.

За таких обставин колегія суддів вважає, що витрати за проведення експертизи суд першої інстанції цілком вірно поклав на позивача та третю особу порівну.

Колегія суддів зауважує апелянтові на тому, що наслідками розгляду спору по суті такі витрати будуть розподілені за правилами ГПК України.

Щодо наявності підстав для зупинення провадження по справі, колегія суддів зазначає про таке.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Врахувавши, що для проведення судової експертизи у справі №910/13220/22 належить надіслати матеріали зазначеної справи до експертної установи, а також те, що зазначена справа розглядається за матеріалами у паперовій формі, суд першої інстанції дійшов цілком вірного висновку про необхідність зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що матеріали справи містять лише один аркуш - копія одного документу, яка може стати в нагоді експерту, оскільки визначення переліку необхідних для проведення експертизи документів відноситься до компетенції експерта, а відтак до експертної установи мають бути направлені всі матеріали справи. В свою чергу відсутність матеріалів справи унеможливлює розгляд справи по суті судом.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Частиною 1 статті 277 ГПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореної ухвали судом першої інстанції мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а відтак, ухвала Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/13220/22 підлягає зміні в частині визначення переліку питань, які поставлені на вирішення експертизи та експертної установи, якій доручається проведення експертизи, в решті ухвала Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/13220/22 залишається без змін.

Враховуючи вимоги, які викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокра справа» задовольняється частково

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України), а витрати апелянта за подачу апеляційної скарги підлягають розподілу при вирішенні спору сторін по суті.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287, 334 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мокра справа» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/13220/22 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/13220/22 змінити в частині визначення переліку питань, які поставлені на вирішення експертизи та експертної установи, якій доручається проведення експертизи. В решті ухвала Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/13220/22 залишається без змін.

3. Викласти п.п. 1, 2 ухвали Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 910/13220/22 в такій редакції:

« 1. Призначити у справі №910/13220/22 судову експертизу, проведення якої доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Сім`ї Бродських, 6).

2. На вирішення експертизи поставити такі питання:

1) Якою є ринкова вартість підіймача Peak Two Post Lift 4т 208С, серійний (заводський) номер 20206128, 2013 року виготовлення, станом на 30.11.2019 з урахуванням його фізичного зносу?

2) Якою є ринкова вартість підіймача Peak Two Post Lift 4т 208С, серійний (заводський) номер 20206083, 2013 року виготовлення, станом на 30.11.2019 з урахуванням його фізичного зносу?

3) Якою є ринкова вартість підіймача Peak Two Post Lift 4т 208С, серійний (заводський) номер 20206128, 2013 року виготовлення, станом на 30.11.2022 з урахуванням його фізичного зносу?

4) Якою є ринкова вартість підіймача Peak Two Post Lift 4т 208С, серійний (заводський) номер 20206083, 2013 року виготовлення, станом на 30.11.2022 з урахуванням його фізичного зносу?».

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/13220/22.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 11.12.2024

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді О.В. Тищенко

І.М. Скрипка