Постанова

від 02.12.2024 по справі 911/2328/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2024 р. Справа№ 911/2328/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Руденко М.А.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.

представників сторін:

від позивача: Трибушенко І.А.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Вериженко Алли Казимірівни

на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2024

у справі № 911/2328/24 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Вериженко Алли Казимірівни

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Тугоркан»;

2) ОСОБА_1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_2

про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви та ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

24.10.2024 від ФОП Вериженко А.К. надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на наступне майно: громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин-кафетерій), що розташований за адресою: Київська область, м.Біла Церква, вул. Таращанська, буд. 191 А , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778358032000.

Обгрунтовуючи заяву, позивачка зазначає, що на спірне майно, яке є предметом позову, за заявою Вериженко А.К . Білоцерківський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 04.10.2019 у справі № 357/6397/19 вжив заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно (магазин-кафетерій).

Однак, 22.10.2024 на адресу ФОП Вериженко А.К. надійшла копія ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.10.2024 у справі № 357/6397/19, якою заяву ТОВ «Тугоркан» про скасування заходів забезпечення позову задоволено та скасовано заходи забезпечення позову, які були вжиті згідно з постановою Київського апеляційного суду від 17.09.2019 у справі № 357/6397/19, шляхом зняття арешту на нерухоме майно, яке зареєстровано за ОСОБА_1, зокрема-нежитлову будівлю магазин-кафетерій, що розташований за адресою: Київська область, м.Біла Церква, вул. Таращанська, буд. 191 А , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778358032000.

Крім того, зазначеною ухвалою скасовано заходи забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.10.2019 у справі № 357/6397/19, шляхом зняття арешту, у тому числі на спірне в цій справі нерухоме майно.

На переконання позивачки, вказані дії відповідача, які він вчиняє після відкриття провадження у цій справі, свідчать про те, що відповідач має на меті уникнути звернення стягнення на спірне майно та його витребування і скасування державної реєстрації права власності шляхом, знову ж таки, переоформлення (дарування, купівлі-продажу, міни тощо) на іншу особу та має на меті продовжувати протизаконним шляхом утримувати вказане майно в себе або в інших осіб та не повертати позивачці.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.10.2024 відмовлено Фізичній особі-підприємцю Вериженко Аллі Казимірівні у задоволенні заяви від 23.10.2024 про забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд вказав, що позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову не було надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову, існування реальної загрози неможливості виконання рішення суду. Посилання заявника на можливе відчуження належного їй нерухомого майна не свідчить про наявність безумовних обставин, що істотно ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, Фізична особа-підприємець Вериженко Алла Казимірівна звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2024 у справі №911/2328/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву позивача та вжити заходи забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 136-137 Господарського процесуального кодексу України.

Апелянт вважає, що скаржником було наведено достатньо доказів того, що відповідачем вживаються систематичні заходи з виведення нерухомого майна, що свідчить про неможливість виконання рішення суду.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідачі своїм правом згідно з ч. 1 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзив на апеляційну скаргу не надали, що відповідно до ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2024 справу № 911/2328/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Руденко М.А., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Вериженко Алли Казимірівни на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2024 у справі № 911/2328/24 та призначено розгляд справи на 02.12.2024.

Явка учасників у судове засідання

Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання, призначене на 02.12.2024, не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином (повідомлення № 0610203985595 вручено особисто ОСОБА_1, ТОВ «Тугоркан» повідомлено в електронний кабінет, про що свідчить довідка про доставку електронного документу, повідомлення Орлянд Г.П. № 0610203985617 повернуто за терміном зберігання до суду,). Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представників відповідачів та третьої особи обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні апеляційної інстанції 02.12.2024 наполягала на доводах апеляційної скарги, з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2024 у справі №911/2328/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпезпечення позову.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Фізична особа-підприємець Вериженко Алла Казимірівна (далі - позивачка, ФОП Вериженко А.К.) звернулася до Господарського суду Київської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тугоркан» (далі - відповідач-1, ТОВ «Тугоркан») та ОСОБА_1 (далі- відповідач-2, ОСОБА_1 ) , у якій просить суд:

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин - кафетерій), загальною площею 24,1 кв. м, за адресою: Київська область, м.Біла Церква, вул. Таращанська, буд. 191 А , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47151721 від 31.05.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778358032000, припинивши право власності ОСОБА_1 на зазначене майно;

- скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Тугоркан» на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин - кафетерій), загальною площею 24,1 кв. м, за адресою: Київська область, м.Біла Церква, вул. Таращанська, буд. 191 А , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47586053 від 02.07.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778358032000, припинивши право власності ТОВ «Тугоркан» на зазначене майно;

- витребувати з ТОВ «Тугоркан» на користь ФОП Вериженко А.К. громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин - кафетерій), загальною площею 24,1 кв. м, за адресою: Київська область, м.Біла Церква, вул. Таращанська, буд. 191 А .

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ФОП Вериженко А.К. посилалась на те, що їй належить магазин-кафетерій, що розташований за адресою: Київська область, м.Біла Церква, вул. Таращанська, буд. 191 А , який фактично є тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 28.12.2018 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики затверджено мирову угоду, укладену 21.12.2018 між сторонами у справі, за умовами якої визнано за ОСОБА_2 право власності на належні ФОП Вериженко А.К. об`єкти, зокрема: нежитлову будівлю - магазин, що розташований за адресою: Київська область, м.Біла Церква, вул. Таращанська, буд. 191 А .

Не погоджуючись з указаною ухвалою, ФОП Вериженко А.К. оскаржила її в апеляційному порядку та постановою Київського апеляційного суду від 21.05.2019 ухвалу Сквирського районного суду від 28.12.2018 скасовано. Однак, згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.06.2019, ОСОБА_2 після скасування апеляційним судом ухвали, на підставі якої за нею зареєстровано право власності на спірні приміщення, 31.05.2019 продала вказаний магазин ОСОБА_1 .

Як з`ясувалось 01.10.2019, державний реєстратор комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Сіваченко Віталій Леонідович зареєстрував 26.06.2019 право власності на спірне приміщення за ТОВ «Тугоркан», де засновником і директором є ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, ФОП Вериженко А.К. вважає, що її з порушенням вимог закону було позбавлено права власності на належне їй майно.

У подальшому Білоцерківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 22.05.2020 у справі № 357/6397/19 відмовив у задоволенні позову Вериженко А.К. до ОСОБА_1 та ТОВ «Тугркан», за участю третіх осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Київський апеляційний суд постановою від 09.03.2021 у справі № 357/6397/19 рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.05.2020 скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов Вериженко А.К. до ОСОБА_1 та ТОВ «Тугркан», за участю третіх осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнив частково. Зокрема, суд апеляційної інстанції скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 та ТОВ «Тугоркан» на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин-кафетерій), загальною площею 24,1 кв. м, за адресою: Київська область, м.Біла Церква, вул. Таращанська, буд. 191 А , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778358032000.

Верховний Суд постановою від 24.05.2023 скасував рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.05.2020 та постанову Київського апеляційного суду від 09.03.2021, закрив провадження у справі № 357/6397/19 та роз`яснив Вериженко А.К. , що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Господарський суд Київської області ухвалою від 18.09.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання. Крім того, суд зазначеною ухвалою залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_2 . Наразі розгляд справи триває.

Через підсистему «Електронний суд» 24.10.2024 від ФОП Вериженко А.К. надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на наступне майно: громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин-кафетерій), що розташований за адресою: Київська область, м.Біла Церква, вул. Таращанська, буд. 191 А , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778358032000.

Обгрунтовуючи заяву, позивачка зазначає, що на спірне майно, яке є предметом цього позову, за заявою Вериженко А.К. Білоцерківський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 04.10.2019 у справі № 357/6397/19 вжив заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно (магазин-кафетерій).

Однак, 22.10.2024 на адресу ФОП Вериженко А.К. надійшла копія ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16.10.2024 у справі № 357/6397/19, якою заяву ТОВ «Тугоркан» про скасування заходів забезпечення позову задоволено та скасовано заходи забезпечення позову, які були вжиті згідно з постановою Київського апеляційного суду від 17.09.2019 у справі № 357/6397/19, шляхом зняття арешту на нерухоме майно, яке зареєстровано за ОСОБА_1, зокрема-нежитлову будівлю магазин-кафетерій, що розташований за адресою: Київська область, м.Біла Церква, вул. Таращанська, буд. 191 А , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778358032000.

Крім того, названою ухвалою скасовано заходи забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.10.2019 у справі № 357/6397/19, шляхом зняття арешту, у тому числі на спірне в цій справі нерухоме майно.

На переконання позивачки, вказані дії відповідача, які він вчиняє після відкриття провадження у цій справі, свідчать про те, що відповідач має на меті уникнути звернення стягнення на спірне майно та його витребування і скасування державної реєстрації права власності шляхом, знову ж таки, переоформлення (дарування, купівлі-продажу, міни тощо) на іншу особу та має на меті продовжувати протизаконним шляхом утримувати вказане майно в себе або в інших осіб та не повертати позивачці.

Отже, на думку позивачки, відповідач у цій справі, з метою унеможливлення виконання можливого рішення суду, дізнавшись про розгляд цієї справи судом, знову продасть або будь-яким іншим чином відчужить зареєстроване на даний час на ньому спірне приміщення.

Позивачка вважає, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову, відповідач матиме змогу відчужити належне ФОП Вериженко А.К. майно або будь-яким іншим способом сприяти накладенню на нього обтяження (укладення договорів іпотеки тощо) з метою ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду та позбавлення позивачки відновлення її прав на вказаний магазин.

Вказане, на думку позивачки, свідчить, зокрема те, що третя особа у справі Орлянд Г.П. раніше вже відчужила спірні приміщення незважаючи на те, що ухвала, на підставі якої вона набула на них право власності, на момент відчуження вже була скасована Київським апеляційним судом і третя особа у цій справі достовірно знала про скасування цих ухвал судом апеляційної інстанції, оскільки була присутня в судовому засіданні під час проголошення рішення, однак, незважаючи на це вона їх продала. Після цього один з відповідачів у цій справі передав спірне майно другому відповідачу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.10.2024 відмовлено Фізичній особі-підприємцю Вериженко Аллі Казимірівні у задоволенні заяви від 23.10.2024 про забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні зазначеної вище заяви, суд першої інстанції вказав, що зазначені у заяві обставини, за умови відсутності будь-яких достовірних доказів на підтвердження таких фактів, не надають суду можливості дійти беззаперечних, стверджувальних висновків щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження спірного нерухомого майна, відповідно, не можуть визначатись судом, як безумовна підстава для застосування забезпечення позову, оскільки подана ФОП Вериженко А.К. заява про забезпечення позову за своїм змістом зводиться лише до припущень щодо можливості відчуження відповідачем спірного нежитлового приміщення.

Таким чином, саме лише припущення позивачки щодо можливого утруднення виконання майбутнього рішення суду не є достатньою підставою для вжиття відповідних заходів, адже одночасно із вжиттям заходів забезпечення позову має бути доведено існування правових підстав для їх застосування - обґрунтованої ймовірності виникнення негативних наслідків в результаті незастосування судом забезпечувальних заходів.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 136 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) або повернення майна чи про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (схожий за змістом висновок сформульовано у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 року справі № 915/870/18, від 05.09.2019 року у справі № 911/527/19, від 23.07.2021 року у справі № 915/1429/20).

Відповідно до частини 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до положення ст.ст. 13, 74, 80 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Тобто, необхідною умовою для забезпечення доказів, є наявність підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений.

Схожа за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.05. 2023 у справі №910/9677/21.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Основними аргументами, які позивачка наводить в якості підстав для забезпечення позову є те, що відповідачем вживаються систематичні заходи з відчудження спірного нерухомого майна та вона припускає, що власник спірних нежитлових будівель може їх реалізувати, унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Будь-яких інших підстав для вжиття заходів забезпечення позову, крім посилання на можливість відчуження спірного нерухомого майна відповідачем, позивачка у поданій суду заяві не навела.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені у заяві обставини, за умови відсутності будь-яких достовірних доказів на підтвердження таких фактів, не надають суду можливості дійти беззаперечних стверджувальних висновків щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження спірного нерухомого майна, відповідно, не можуть визначатись судом, як безумовна підстава для застосування забезпечення позову, оскільки подана ФОП Вериженко А.К. заява про забезпечення позову за своїм змістом зводиться лише до припущень щодо можливості відчуження відповідачем спірного нежитлового приміщення.

Отже, саме лише припущення позивачки щодо можливого утруднення виконання у майбутньому рішення суду у разі задоволення позову, не є достатньою підставою для вжиття відповідних заходів, адже одночасно із вжиттям заходів забезпечення позову має бути доведено існування правових підстав для їх застосування - обґрунтованої ймовірності виникнення негативних наслідків в результаті незастосування судом забезпечувальних заходів.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що в матеріалах заяви відсутні будь-які належні докази, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявниці до ухвалення рішення у справі, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, як у заяві про забезпечення позову, так і у апеляційній скарзі, позивачка вказує на те, що магазин-кафе загальною площею 24,1 кв. м, який знаходиться за адресою: Київська область, м.Біла Церква, вул. Таращанська, буд. 191 А, є тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності. Відтак, подальші вимоги позивачки пов`язані з доведенням наявності права власності за нею на такий об`єкт (тичасову споруду) та витребування його з чужого незаконного володіння, підлягають встановленню судом першої інстанції під час розгляду справи по суті.

Усі інші доводи та міркування скаржника, окрім наведених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не є такими, що спростовують висновки суду про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята у відповідності з вимогами процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Вериженко Алли Казимірівни на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2024 у справі № 911/2328/24 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2024 у справі № 911/2328/24 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, п. 1, 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Вериженко Алли Казимірівни на ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2024 у справі № 911/2328/24 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 28.10.2024 у справі № 911/2328/24 залишити без змін.

3.Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у справі №911/2328/24 покласти на апелянта.

4. Матеріали оскарження ухвали у справі №911/2328/24 повернути до Господарського суду міста Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 11.12.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді М.А. Руденко

О.М. Гаврилюк