Рішення

від 13.12.2024 по справі 911/2328/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2024 р. Справа № 911/2328/24

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця Вериженко Алли Казимірівни

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Тугоркан»;

2) ОСОБА_1 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2

про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

за участю представників

позивача: Трибушенко І.А. адвокат, ордер серії АІ № 1662687 від 22.07.2024;

відповідача 1: Плаксій Р.В. адвокат, довіреність від 29.09.2020;

відповідача 2: не з`явився;

третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Вериженко Алла Казимірівна (далі позивачка, ФОП Вериженко А.К.) звернулася до Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою від 31.08.2024 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тугоркан» (далі відповідач 1, ТОВ «Тугоркан») та ОСОБА_1 (далі відповідач 2, ОСОБА_1 ), у якій просить суд:

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин кафетерій), загальною площею 24,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47151721 від 31.05.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778358032000, припинивши право власності ОСОБА_1 на зазначене майно;

- скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Тугоркан» на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин кафетерій), загальною площею 24,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47586053 від 02.07.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778358032000, припинивши право власності ТОВ «Тугоркан» на зазначене майно;

- витребувати з ТОВ «Тугоркан» на користь ФОП Вериженко А.К. громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин кафетерій), загальною площею 24,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ФОП Вериженко А.К. посилається на те, що їй належить магазин-кафетерій, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично є тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності.

Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 28.12.2018 у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики затверджено мирову угоду, укладену 21.12.2018 між сторонами у справі, за умовами якої визнано за ОСОБА_2 право власності на належні ФОП Вериженко А.К. об`єкти, зокрема: нежитлову будівлю магазин, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з указаною ухвалою, ФОП Вериженко А.К. оскаржила її в апеляційному порядку та постановою Київського апеляційного суду від 21.05.2019 ухвалу Сквирського районного суду від 28.12.2018 скасовано. Однак, згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.06.2019, ОСОБА_2 після скасування апеляційним судом ухвали, на підставі якої за нею зареєстровано право власності на спірні приміщення, 31.05.2019 продала вказаний магазин ОСОБА_1 .

Як з`ясувалось 01.10.2019, державний реєстратор комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» Сіваченко Віталій Леонідович зареєстрував 26.06.2019 право власності на спірне приміщення за ТОВ «Тугоркан», де засновником і директором є ОСОБА_1 .

Враховуючи наведене, ФОП Вериженко А.К. вважає, що її з порушенням вимог закону було позбавлено права власності на належне їй майно.

У подальшому Білоцерківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 22.05.2020 у справі № 357/6397/19 відмовив у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 і ТОВ «Тугркан», за участю третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Київський апеляційний суд постановою від 09.03.2021 у справі № 357/6397/19 рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.05.2020 скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 і ТОВ «Тугркан», за участю третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнив частково. Зокрема, суд апеляційної інстанції скасував державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 та ТОВ «Тугоркан» на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин-кафетерій), загальною площею 24,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778358032000.

Верховний Суд постановою від 24.05.2023 скасував рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.05.2020 та постанову Київського апеляційного суду від 09.03.2021, закрив провадження у справі № 357/6397/19 та роз`яснив ОСОБА_4 , що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

Господарський суд Київської області ухвалою від 18.09.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання. Крім того суд зазначеною ухвалою залишив без розгляду клопотання ТОВ «Тугоркан» від 02.09.2024 про заперечення проти відкриття провадження у справі та про витребування доказів, а також залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_2 (далі третя особа, ОСОБА_2 ).

Через підсистему «Електронний суд» 19.09.2024 від ТОВ «Тугоркан» надійшла заява про закриття провадження у справі.

Через підсистему «Електронний суд» 20.09.2024 від ТОВ «Тугоркан» надійшов відзив на позовну заяву.

Заперечення відповідача 1 грунтуються на таких обставинах:

- заявляючи позовну вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимоги про скасування державної реєстрації з припиненням права власності є неналежним способом захисту. Отже в задоволенні вимог про скасування державної реєстрації права власності слід відмовити, у зв`язку з їх неефективністю;

- оскільки існує спір між ФОП Вериженко А.К. та ТОВ «Тугоркан», з володіння якого позивачка просить витребувати спірне нерухоме майно, то Вакулюк О.І. є неналежним відповідачем у цій справі;

- позивачка просить витребувати з чужого незаконного володіння саме нерухоме майно, однак вона не надала суду належних доказів, що була власником цього нерухомого майна;

- право та/або інтерес позивачки не порушено;

- ТОВ «Тугоркан» є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна.

Через підсистему «Електронний суд» 24.09.2024 від ФОП Вериженко А.К. надійшла відповідь на відзив.

Позивачка, серед іншого, зазначає, що спірний об`єкт є тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності, про що позивачка зазначала в позові та надала відповідні докази, відтак належить ФОП Вериженко А.К. Нерухомим вказаний об`єкт став на підставі ухвали Сквирського районного суду Київської області від 28.12.2018 у справі № 376/3274/18, яка у подальшому скасована постановою Київського апеляційного суду від 21.05.2019. Таким чином, вказаний об`єкт не є нерухомим майном.

Позивачка також звертає увагу, що у цій справі спір виник щодо проведення державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці (3220489500:02:021:0250), яка в установленому законом порядку була передана в оренду ФОП Вериженко А.К. для здійснення нею підприємницької діяльності; цільове призначення земельної ділянки: 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, вид використання роздрібна торгівля та комерційні послуги.

Позивачка зазначає, що для встановлення факту користування відповідачами земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт саме ведення підприємницької діяльності на цій земельній ділянці. За твердженнями позивачки, інформація про фінансово-майновий стан ТОВ «Тугоркан» свідчить про те, що жодної підприємницької діяльності компанія не веде протягом років.

Через підсистему «Електронний суд» 07.10.2024 від ФОП Вериженко А.К. надійшло клопотання від 04.10.2024 про приєднання доказів, яке задоволено судом у підготовчому засіданні 14.10.2024.

У підготовчому засіданні 14.10.2024 суд розглянув заяву ТОВ «Тугоркан» від 19.09.2024 про закриття провадження у справі.

Відповідач 1 обгрунтував вказану заяву тим, що після закриття судом касаційної інстанції провадження у цивільній справі № 357/6397/19 ОСОБА_4 не зверталася до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

На думку відповідача 1, оскільки є постанова Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 357/6397/19 про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, провадження у справі № 911/2328/24 підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Присутня у підготовчому засіданні представниця позивачки усно заперечувала проти задоволення заяви про закриття провадження у справі.

Розглянувши заяву ТОВ «Тугоркан» від 19.09.2024 про закриття провадження у справі та заслухавши усні пояснення представниці ФОП Вериженко А.К., суд залишив заяву без задоволення із таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 24.05.2024 у справі № 357/6397/19, у червні 2019 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 і ТОВ «Тугоркан» та просила:

1) скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на: магазин-кафетерій загальною площею 95,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47151550 від 31.05.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778255432103; громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин-кафетерій), загальною площею 24,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47151721 від 31.05.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778358032000; громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин), загальною площею 34,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47151665 від 31.05.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778293232204;

2) скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Тугоркан» на: магазин-кафетерій загальною площею 95,2 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47586612 від 02.07.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778255432103; громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин-кафетерій), загальною площею 24,1 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47586053 від 02.07.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778358032000; громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин), загальною площею 34,1 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47587286 від 02.07.2019, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1778293232204;

3) витребувати вказане вище майно у ТОВ «Тугоркан», визнавши за ОСОБА_4 право власності на ці об`єкти нерухомості.

Як зазначалось вище, Київський апеляційний суд постановою від 09.03.2021 у справі № 357/6397/19 рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.05.2020 про відмову в задоволенні позову скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1 і ТОВ «Тугркан», за участю третіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про скасування державної реєстрації права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння задовольнив частково.

Верховний Суд постановою від 24.05.2023 скасував рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22.05.2020 та постанову Київського апеляційного суду від 09.03.2021, закрив провадження у справі № 357/6397/19 та роз`яснив ОСОБА_4 , що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду і протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови вона може звернутися до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Суд установив, що ФОП Вериженко А.К. не зверталась до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, натомість позивачка подала до господарського суду новий позов, виокремивши частину вимог, які були предметом розгляду у справі № 357/6397/19.

Необхідно зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає наслідків неподання позивачем заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією у випадку закриття провадження у справі у зв`язку із належністю її до юрисдикції іншого суду.

На думку суду, той факт, що ФОП Вериженко А.К. не звернулась до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією не може бути перешкодою для подання нового позову до господарського суду згідно із встановленою юрисдикцією господарських судів за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

До того ж закриття провадження в цій справі із формальних підстав фактично позбавить позивачку доступу до правосуддя для захисту своїх прав, що суперечить положенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заява відповідача 1 про закриття провадження у справі є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

У підготовчому засіданні 14.10.2024 суд оголосив перерву до 28.10.2024.

Ухвалою від 28.10.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.11.2024.

Ухвалою від 28.10.2024 суд відмовив ФОП Вериженко А.К. у задоволенні заяви від 23.10.2024 про забезпечення позову.

У судовому засіданні 25.11.2024 суд розпочав розгляд справи по суті та заслухав вступні слова представників сторін щодо вимог заявленого позову, а також стосовно змісту та підстав заперечень проти позову, після чого оголосив перерву в судовому засіданні до 02.12.2024.

У судовому засіданні 02.12.2024 суд перейшов до стадії з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, після чого оголосив перерву в судовому засіданні до 13.12.2024.

У судовому засіданні 13.12.2024, після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, представники сторін виступили із заключними словами, посилаючись на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Відповідач 2 і третя особа, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, не направили своїх повноважних представників у судові засідання з розгляду справи по суті; відповідач 2 відзиву, а третя особа пояснень щодо позову до суду не подали.

Абзацом першим частини другої статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що відповідач 2 і третя особа належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, враховуючи, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком учасника справи, явку представників відповідача 2 і третьої особи суд обов`язковою не визнавав, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності останніх.

Відповідно до частини першої статті 233 ГПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до статті 240 ГПК України, 13.12.2024 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Сквирський районний суд Київської області ухвалою від 28.12.2018 у справі № 376/3274/18 за позовом ОСОБА_2 до Капляра Петра Григоровича про стягнення боргу позики згідно з договором позики від 01.11.2013 затвердив мирову угоду, яка укладена 21.12.2018 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за умовами якої визнано за ОСОБА_2 право власності, зокрема, на нежитлову будівлю магазин, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Київський апеляційний суд постановою від 21.05.2019 скасував ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 28.12.2018 у справі № 376/3274/18.

ОСОБА_2 (продавець) і ОСОБА_1 (покупець) уклали 31.05.2019 договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, відповідно до пункту 1.1 якого продавець передає у власність покупця нежитлове приміщення громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин-кафетерій), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (сто дев`яносто один літера «А»), (далі предмет договору), загальною площею 24,1 кв. м, а покупець приймає це нежитлове приміщення у власність і сплачує продавцю за нього встановлену в договорі грошову суму. Предмет договору знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 322489500:02:021:0250 площею 0,0079.

У пункті 1.2 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.05.2019 зазначено, що предмет договору належить продавцю на підставі ухвали Сквирського районного суду Київської області від 28.12.2018, справа № 376/3274/18.

За умовами пунктів 3.1, 3.2 договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.05.2019 останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами, та нотаріального посвідчення. Відповідно до частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України право власності на нежитлові приміщення у покупця виникає з дня державної реєстрації права.

Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.05.2019 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В. та зареєстровано в реєстрі за № 3412.

За інформацією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.05.2019 (індексний номер витягу 168874946) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47151721 від 31.05.2019, внесено запис № 31814153 про державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин-кафетерій) загальною площею 24,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1778358032000).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.07.2024 (номер інформаційної довідки: 388963126), на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47586053 від 02.07.2019, внесено запис № 32214663 про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Тугоркан» на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями таспорудами (магазин-кафетерій) загальною площею 24,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1778358032000). Документи подані для державної реєстрації: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: 1867, виданий 25.06.2019, видавник: сторони; рішення установчих зборів, серія та номер: 1, виданий 12.05.2019, видавник: ОСОБА_5 .

Звертаючись із позовом до суду, ФОП Вериженко А.К. стверджує, що її з порушенням вимог закону було позбавлено права власності на належне їй майно магазин-кафетерій, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично є тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності.

Позивачка просить суд скасувати державну реєстрацію права приватної власності відповідачів на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин кафетерій), загальною площею 24,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , з припиненням права власності відповідачів на це майно, а також витребувати вказаний об`єкт нерухомого майна з ТОВ «Тугоркан» на користь ФОП Вериженко А.К.

ТОВ «Тугоркан» проти позову заперечує, вважаючи, що заявлені вимоги не відповідають ефективному способу захисту; обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, на думку відповідача 1, є недоведеними. Крім того ТОВ «Тугоркан» вважає себе добросовісним набувачем спірного майна.

Відповідач 1 стверджує, що 23.05.2019 на сайті з продажу нерухомості «dom.ria.com» розміщено оголошення щодо продажу магазину-кафетерію, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 24 кв. м, де зазначено, що за детальною інформацією звертатися за телефоном НОМЕР_1 до Галини Петрівни. 24.05.2019 ОСОБА_1 зателефонувала за вказаним в оголошенні номером телефону та домовилася про зустріч з оглядом об`єкта продажу, наслідком чого стало укладення відповідного договору купівлі-продажу нежитлового приміщення.

Із долучених до відзиву доказів суд установив, що згідно із розпискою від 31.05.2019 ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 , до укладення договору купівлі-продажу, грошові кошти в розмірі 165013,00 грн в якості розрахунку за нежитлове приміщення, що продається, а саме громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин кафетерій), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 24,1 кв. м.

31.05.2019 ОСОБА_2 , як продавець, і ОСОБА_1 , як покупець, підписали акт приймання-передавання, відповідно до якого на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 31.05.2019 продавець передає, а покупець отримує: нежитлове приміщення громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин-кафетерій), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 24,1 кв. м, що відповідає санітарним та технічним нормам щодо нежитлових приміщень; оригінал технічного паспорта з інвентаризаційної справи № 2103; повний комплект ключів від нежитлового приміщення.

Відповідно до рішення від 12.06.2019 № 1 Установчих зборів єдиного Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Тугоркан» громадянка України ОСОБА_1 прийняла рішення, зокрема: створити товариство з обмеженою відповідальністю та надати йому назву «Тугоркан»; затвердити статутний капітал в розмірі 671905,00 грн, 100% якого належить ОСОБА_1 . Статутний капітал вирішено сформувати за рахунок внеску учасника основними засобами, у тому числі нежитлового приміщення (магазин-кафетерій), загальною площею 24,1 кв. м, вартістю 165013,00 грн, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з актом приймання-передачі основних засобів від 25.06.2019 ОСОБА_1 передала до статутного капіталу ТОВ «Тугоркан», зокрема, нежитлове приміщення (магазин-кафетерій), загальною площею 24,1 кв. м, вартістю 165013,00 грн, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Також відповідач 1 надав копію технічного паспорта на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин-кафетерій) за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений станом на 27.02.2019 Комунальним підприємством Київської обласної ради «Південне бюро технічної інвентаризації» на замовлення ОСОБА_2 .

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить із такого.

Згідно із положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до частини першої статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За приписами частини першої статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власника на витребування належного йому майна від інших осіб (добросовісних та недобросовісних набувачів) врегульовано приписами статей 387, 388 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом частин першої і третьої 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою.

Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).

Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для ефективного відновлення його права. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункти 95-98), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74) та інших.

Таким чином, належним відповідачем за позовом про витребування від особи нерухомого майна є особа, за якою зареєстроване право власності на таке майно. Якщо нерухомим майном неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові, подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 8.2).

Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наведені висновки Верховного Суду, суд зазначає, що позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень задоволенню не підлягають як такі, що не є належним способом захисту. До того ж, оскільки право власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин кафетерій), загальною площею 24,1 кв. м, за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вулиця Таращанська, будинок 191А, на час вирішення спору у суді зареєстровано за ТОВ «Тугоркан», то ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у цій справі, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

Фактично в цій справі існує спір між ФОП Вериженко А.К. і ТОВ «Тугоркан», з володіння якого позивачка просить витребувати зазначене нерухоме майно.

На думку позивачки, належність магазину-кафетерію, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , саме ФОП Вериженко А.К., який, за твердженнями останньої, фактично є тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності, підтверджується долученими до позовної заяви доказами.

Досліджуючи надані позивачкою докази, якими вона доводить належність їй спірного у справі майна, суд установив таке.

Рішенням виконавчого комітету Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 08.11.2005 № 79 дозволено Вериженко А.К. встановити тимчасовий торгівельний павільйон із зупинкою для очікування громадського транспорту на масиві «Таращанський» в м. Біла Церква /в районі кінцевої зупинки/.

06.12.2005 ПП Вериженко А.К. видано дозвіл № 6 на розміщення малої архітектурної форми за адресою: АДРЕСА_1 . Дозвіл виданий на підставі договору оренди землі № 040501000022 від 06.12.2005; характеристика: торговий тимчасовий павільйон із зупинкою очікування громадського транспорту, загальна площа 20 кв. м.

На замовлення СПДФО Вериженко А.К. Приватне підприємство «Паралель плюс» виготовило у 2006 році технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку суб`єкту підприємницької діяльності Вериженко А.К. для розміщення торгівельного павільйону із зупинкою для очікування громадського транспорту за рахунок земель комерційного призначення Шкарівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (далі Шкарівська сільська рада).

Матеріали по виготовленню технічної документації землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку суб`єкту підприємницької діяльності фізичній особі Вериженко А.К. загальною площею 0,0079 га земель комерційного призначення Шкарівської сільської ради, погоджені висновком Шкарівської сільської ради № 55 від 21.12.2006, висновком Білоцерківського районного відділу земельних ресурсів Київського обласного головного управління Державного комітету України по земельних ресурсах № 06-17-612 від 27.12.2006, висновком відділу містобудування, архітектури житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Білоцерківської районної державної адміністрації № 1 від 09.01.2007.

Згідно із довідкою № 177 від 10.01.2007, виданою для ФОП Вериженко А.К. Білоцерківським районним відділом земельних ресурсів Київського обласного управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах, земельній ділянці, яка розташована в межах адміністративної території: Київська область, Білоцерківський район, Шкарівська сільська рада, за адресою: м. Біла Церква, вул. Таращанська, присвоєно кадастровий код: 3220489500:02:021:0250.

За погодженням Головного державного санітарного лікаря Білоцерківського району від 08.02.2007 приватний підприємець Вериженко А.К. затвердила графік санітарного дня та поточного ремонту в тимчасовому торговому павільйоні із зупинкою для очікування громадського транспорту на масиві «Таращанський» в м. Біла Церква.

Розглянувши розроблену технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки СПДФОП Вериженко А.К. для встановлення продовольчого павільйону, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква, масив Таращанський Білоцерківського району Київської області, 29.03.2007 Шкарівська сільська рада прийняла рішення № 5-166, яким вирішила, зокрема: затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди земельної ділянки СПДФОП Вериженко А.К. для встановлення продовольчого павільйону, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква масив Таращанський Білоцерківського району Київської області (пункт 1 рішення); надати СПДФОП Вериженко А.К. земельну ділянку в оренду строком на 15 років загальною площею 0,0079 га земель комерційного призначення для встановлення продовольчого павільйону, що знаходиться за адресою: м. Біла Церква масив Таращанський Білоцерківського району Київської області (пункт 3 рішення).

Шкарівська сільська рада (орендодавець) і суб`єкт підприємницької діяльності Вериженко А.К. (орендар) уклали 25.04.2007 договір оренди земельної ділянки (далі договір оренди), відповідно до пункту 1.1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування торгівельного павільйону із зупинкою для очікування громадського транспорту, що знаходиться м. Біла Церква масив «Таращанський» Білоцерківського району Київської області.

Згідно із пунктом 2.1 договору оренди в оренду передається земельну ділянка, що перебуває в комунальній власності загальною площею 0,0079 га земель комерційного призначення у в адміністративних межах Шкарівської сільської ради Білоцерківського району.

Договір укладено на 15 (п`ятнадцять) років, починаючи з дати його реєстрації (пункт 3.1 договору оренди).

Відповідно до пункту 13.1 договору оренди останній набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди земельної ділянки від 25.04.2017 зареєстрований у Київській регіональній філії № 29 державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 25.04.2007 за № 040732200007.

Акт прийому-передачі вказаної земельної ділянки площею 0,0079 га сторони підписали 25.04.2007.

Згідно із довідкою від 22.10.2010 № 02-18-1660, виданою виконавчим комітетом Шкарівської сільської ради, торгівельному павільйону ПП Вериженко, який знаходився за адресою: вулиця Таращанська (кінцева зупинка) присвоєно юридичну адресу: м. Біла Церква, вул. Таращанська, 191-А.

Рішенням виконавчого комітету Шкарівської сільської ради від 10.05.2011 № 46 «Про встановлення режиму роботи підприємств торгівлі, що розташовані на території сільської ради» встановлено за погодженням з ФОП Вериженко А.К. зручний для населення режиму роботи: Торгівельний павільйон, адреса: м. Біла Церква вул. Таращанська, 191-А.

Головне управління ДФС у Київській області Державної фіскальної служби України видало 10.12.2014 ФОП Вериженко А.К. ліцензію серії АЕ № 567861 на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами та ліцензію серії АЕ № 567860 на право роздрібно торгівлі алкогольними напоями, терміном дії з 26.12.2014 по 25.12.2015, у місці торгівлі: м. Біла Церква, вул. Таращанська, 191-А, павільйон-кафетерій.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 01.03.2019 (індексний номер витягу: 158117090), на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45766712 від 01.03.2019, внесено запис № 30516684 про державну реєстрацію за ФОП Вериженко А.К. права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220480500:02:021:0250 площею 0,0079 га.

Згідно із положеннями статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінивши надані позивачкою докази, суд установив, що зазначені вище документи стосуються дотримання Вериженко А.К. правил торгівлі та погодження розташування малої архітектурної форми (павільйону), як тимчасової споруди в складі зупинки очікування громадського транспорту по вулиці Таращанська, будинок 191А, м. Біла Церква, Київська область.

На момент отримання ФОП Вериженко А.К. дозвільної документації на розміщення малої архітектурної форми (павільйону) за адресою: м. Біла Церква, масив Таращанський, Білоцерківського району Київської області, діяли Методичні рекомендації щодо встановлення порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджені наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 04.09.2006 № 296 (далі Рекомендації).

Пунктом 2 Рекомендацій було визначено, що малою архітектурною формою для здійснення підприємницької діяльності (далі мала архітектурна форма) є невелика одноповерхова споруда, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів. Малі архітектурні форми є пересувними або стаціонарними: пересувна мала архітектурна форма (торговельне обладнання, низькотемпературний прилавок, лоток, ємність, торговельний автомат, інші пристрої для сезонної роздрібної торгівлі та іншої підприємницької діяльності тощо) споруда, яка не має закритого приміщення для тимчасового перебування людей; стаціонарна мала архітектурна форма (кіоск, павільйон тощо) споруда, яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей і по зовнішньому контуру має площу до 30 кв. м.

Водночас 12.03.2011 набрав чинності Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до частини другої статті 28 якого тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Частиною четвертою статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Стаття 181 Цивільного кодексу України визначає, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 17.08.2000 № 507, міститься визначення терміну «будівля», їх перелік та класифікація. Тимчасова споруда до будівель не належить і не є нерухомістю.

Отже тимчасова споруда є рухомою річчю, оскільки виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту, а тому вільне переміщення тимчасових споруд у просторі можливе без зміни їх призначення.

Позивачка стверджує, що спірний об`єкт фактично є тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності, а на меті відповідачів і третьої особи було незаконне заволодіння належною ФОП Вериженко А.К. тимчасовою спорудою та позбавлення її права володіння, користування та власності.

На думку позивачки, належним способом захисту її порушеного права є витребування з ТОВ «Тугоркан» на користь ФОП Вериженко А.К. громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин кафетерій), загальною площею 24,1 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України.

Як вже зазначалось, рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Законодавець, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

Так, метою віндикаційного позову є відновлення володіння спірним майном, задоволення якого є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно.

У спірному випадку матеріалами справи не підтверджується, що ФОП Вериженко А.К. було незаконно позбавлено права володіння нерухомим майном, яким є громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (магазин кафетерій), загальною площею 24,1 кв. м, за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вулиця Таращанська, будинок 191А. Більш того, за твердженнями позивачки, спірне майно не належить до об`єктів нерухомого майна, а є тимчасовою спорудою, тобто рухомою річчю, речові права на яку не підлягають державній реєстрації.

Оскільки порушення свого права позивачка пов`язує із незаконним позбавленням її права власності на рухому річ (мала архітектурна форма/тимчасова споруда), то позовні вимоги, спрямовані на повернення з чужого незаконного володіння об`єкта нерухомого майна, у цьому випадку не узгоджуються із передбаченими законом способами захисту. Також із матеріалів справи неможливо встановити, що тимчасова споруда (торговельний павільйон), для розміщення якої ФОП Вериженко А.К. було надано в оренду земельну ділянку, і будівля, яка є предметом цього спору, є одним і тим самим майном.

Водночас, як свідчать матеріали справи, спірний об`єкт нерухомого майна зареєстрований на земельній ділянці, яка в установленому законом порядку була передана в оренду ФОП Вериженко А.К. для здійснення нею підприємницької діяльності.

Положення частини другої статті 152 Земельного кодексу України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Окремо варто зауважити на те, що відповідно до пунктів 16, 17 Рекомендацій стаціонарні малі архітектурні форми після спорудження підлягають прийняттю до експлуатації. Прийняття до експлуатації стаціонарної малої архітектурної форми здійснюється комісією за участю уповноваженого представника органу містобудування та архітектури, представників відповідних служб у залежності від функціонального призначення споруди, а також суб`єкта підприємницької діяльності з розглядом на місці відповідності об`єкта паспорту прив`язки.

За результатами розгляду складається акт встановленого зразка технічної комісії про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми до експлуатації. Після прийняття об`єкта до експлуатації здійснюється його реєстрація відповідним органом містобудування та архітектури.

Також відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди. Згідно із визначенням, наведеним в абзаці п`ятому пункту 1.4 розділу І зазначеного Порядку, паспорт прив`язки тимчасової споруди комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС на топографо-геодезичній основі М 1:500, схему благоустрою прилеглої території.

В рамках цієї справи ФОП Вериженко А.К. не довела факт спорудження нею та прийняття в установленому порядку до експлуатації тимчасової споруди за адресою: Київська область, місто Біла Церква, вулиця Таращанська, будинок 191А, зокрема, у матеріалах справи відсутні акт про прийняття малої архітектурної форми до експлуатації та належним чином оформлений паспорт прив`язки малої архітектурної форми/тимчасової споруди.

Згідно із частиною першою статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Положеннями статті 13 ГПК України визначено, що Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 14 ГПК України).

Беручи до уваги встановлені судом обставини обрання позивачкою неналежного способу судового захисту, а також недоведеність обставин, які мають значення для справи, суд дійшов висновку про те, що заявлені ФОП Вериженко А.К. позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до приписів статті 129 ГПК України, покладаються на позивачку.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.01.2025.

Суддя О.В. Щоткін