Рішення

від 04.12.2024 по справі 907/662/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 р. м. Ужгород Справа № 907/662/24

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого - судді Сисина С.В., за участі секретаря судового засідання - помічника судді Кірик К.І., розглянувши у загальному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Плазма", код ЄДРПОУ - 42098897, місцезнаходження - місто Харків, вулиця Холодногірська, будинок 3, кімната 9, поштовий індекс - 61098,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування", код ЄДРПОУ - 00222999, місцезнаходження - Закарпатська область, Ужгородський район, місто Перечин, вулиця Ужгородська, будинок 4 В, поштовий індекс - 89200

про стягнення 7470002,55 грн за договором поставки № 0301-2019 від 01.03.2019,

за участі представників сторін:

від позивача - адвоката Боднарчук А.М. (згідно з ордером на надання правничої допомоги №1075041 від 23.07.2024), в режимі ВКЗ

від відповідача - адвоката Требік Т.Ю. (згідно довіреності від 19.09.2024), в режимі ВКЗ

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МК Плазма" (далі - позивач, ТОВ "МК Плазма"), від імені якого діє адвокат Боднарчук Андрій Михайлович звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Краматорський завод важкого верстатобудування" (далі - відповідач, ПРАТ "КЗВВ") про стягнення 7470002,55 грн, з яких: 5000000,00 грн попередньої оплати за договором поставки № 0301-2019 від 01.03.2019, а також 2019591,59 грн інфляційних втрат і 450410,96 грн 3% річних за прострочення відповідачем виконання зобов`язання по цьому договору поставки після отримання попередньої оплати.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору в сумі 112050,04 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 50000 грн

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Сисина С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2024.

ОПИСОВА ЧАСТИНА РІШЕННЯ

Ухвалою суду від 25.07.2024 позовну заяву ТОВ «МК Плазма» до ПРАТ «КЗВВ» - залишено без руху. Встановлено позивачу строк - 10 днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Після надходження заяви позивача про усунення недоліків від 01.08.2024, згідно з ухвалою суду від 05.08.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи; призначено підготовче засідання у справі на 28.08.2024.

Згідно з ухвалою суду від 23.08.2024 задоволена заява представника позивача - адвоката Боднарчук А.М. та вирішено забезпечити його участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі ЄСІТС ВКЗ.

Ухвалою суду від 28.08.2024 повернуто без розгляду ПРАТ "КЗВВ» відзив на позовну заяву з додатками від 21.08.2024, який поданий Лабець Ю.М., оскільки така заява по суті справи надійшла в суд з порушенням вимог статей 42, 56, 58, 60, 165, 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме: без підтверджень повноважень представника відповідача та без доказів надіслання відзиву іншій стороні у справі.

Ухвалою суду від 28.08.2024, враховуючи першу неявку представника відповідача у підготовче засідання, таке засідання відкладено на 25.09.2024.

Ухвалою суду від 25.09.2024 заяву ПРАТ «КЗВВ» від 21.09.2024, подану представником товариства - адвокатом Требік Тетяною Юріївною про поновлення строку на подання відзиву - задоволено; поновлено відповідачу процесуальний строк на подання відзиву і долучено відзив відповідача від 19.09.2024 до справи.

Ухвалою суду від 25.09.2024 задоволено клопотання представника позивача - адвоката Боднарчук А.М. про продовження строку підготовчого провадження та відкладення підготовчого засідання. Продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 14.10.2024.

Згідно з ухвалами суду від 09.10.2024, від 31.10.2024 та від 29.11.2024 задоволені заяви представника відповідача - адвоката Требік Т.Ю. та вирішено забезпечити її участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у системі ЄСІТС ВКЗ.

Згідно з ухвалою від 14.10.2024 судом задоволено частково клопотання представника відповідача - адвоката Требік Т.Ю. про долучення додаткових пояснень відповідача від 10.10.2024 з додатками до відзиву на позовну заяву; долучено до матеріалів справи додаткові пояснення та додатки до цих пояснень, крім листів «ООО «МК Плазма», исх. №1504-1 от 15.04.2024» та «Частного акционерного общества «Краматорский завод тяжелого станкостроения» исх. №23тс/891 от 23.08.19г», які складені на російській мові, подані без їх перекладу на українську мову; з цих підстав повернуто відповідачу такі докази.

Згідно ухвали суду від 14.10.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.11.2024.

Згідно ухвали від 31.10.2024 задоволено заяву ПРАТ «КЗВВ», подану його представником - адвокатом Требік Т.Ю. про поновлення строку для подання доказів; визнано поважними причини пропуску відповідачем доказів згідно заяви від 30.10.2024 та поновлено відповідачу строк на подачу доказів; долучено до матеріалів справи докази, подані відповідачем, - документи на російській мові з їх офіційним перекладом на українську мову.

07.11.2024 суд розпочав розгляд справи по суті, під час якого заслухав вступне слово представників позивача та відповідача, безпосередньо дослідив письмові докази у справі та пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи та на цій стадії з`ясування обставин справи в межах строку розгляду справи по суті, згідно ухвали від 07.11.2024 суд оголосив перерву до 04.12.2024.

04.12.2024 суд продовжив дослідження письмових матеріалів справи та після проведених судових дебатів, вийшов до нарадчої кімнати, після повернення з якої відповідно до статті 240 ГПК України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до статті 233 ГПК України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, наявних у справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

В обгрунтування заявлених позовних вимог у позовній заяві ТОВ «МК Плазма» зазначає (а.с. 1 - 7) про укладення 01.03.2019 між цим товариством (покупець) та ПРАТ "КЗВВ" (продавець) договору поставки №0301-2019 від 01.03.2019 (далі - договір), за умовами якого:

- продавець зобов`язався виготовити та поставити, а покупець оплатити та прийняти товар, відповідно до додатків №1 та №2 до договору (п.1.1);

- строк виготовлення товару становить до 30.06.2019 (п.4.3);

- строк поставки товару - протягом 15 календарних днів від дати перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, вказаний у договорі (п.4.4);

- загальна вартість товару із врахуванням паркування та маркування становить 10000000 грн із урахуванням ПДВ (п.5.1);

- положеннями розділу 6 договору встановлено необхідність здійснення передоплати у різних розмірах, а саме: 90% від ціни договору до поставки товару, 10% від ціни - після поставки товару;

- перший авансовий платіж в розмірі 30% від вартості кожної одиниці товару в якості передоплати за товар здійснюється покупцем протягом 5 календарних днів від дати підписання договору на підставі виставленого рахунку (п.6.2);

- другий авансовий платіж в розмірі 30% від вартості кожної одиниці товару в якості передоплати за товар здійснюється покупцем протягом 60 календарних днів від дати підписання договору на підставі виставленого рахунку (п.6.3);

- третій авансовий платіж в розмірі 30% вартості одиниці товару протягом 5 календарних днів з дати підписання сторонами акту прийому-передачі випробовувань на території продавця на підставі отриманого від продавця рахунку (п.6.4);

- останні 10% вартості одиниці товару оплачуються покупцем протягом 45 календарних днів після поставки кожної одиниці товару (п.6.5);

- у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань по договору, він рахується пролонгованим на термін до моменту закінчення виконання сторонами своїх зобов`язань (п.10.2 договору).

На підставі отриманих від продавця рахунків покупець у період з 19.03.2019 по 13.06.2019 здійснив попередню оплату по договору на загальну суму 5000000 грн:

- на підставі рахунку на оплату № 6 п/с від 01.03.2019 згідно платіжної інструкції №1 від 19.03.2019 перераховано 1500000 грн;

- на підставі рахунку на оплату № 6п/с від 01.03.2019 згідно платіжної інструкції №7 від 04.04.2019 перераховано 1500000 грн;

- на підставі рахунку на оплату № 21п/с від 05.06.2019 згідно платіжної інструкції №31 від 13.06.2019 перераховано 2000000 грн.

За таких обставин позивач стверджує, що станом на день подачі позову ним як покупцем повністю здійснено попередню оплату за одиницю товару відповідно до додатку №1 до договору, але поставка, товару всупереч умовам договору, не була проведена.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором по поставці товару після здійсненої позивачем попередньої оплати в повному обсязі, позивач 25.09.2023 і 07.02.2024 направляв відповідачу листи-претензії від 19.09.2023 і від 06.02.2024 з проханням повідомити причини невиконання відповідачем договору поставки. На претензію від 19.09.2023 відповідач відповіді позивачу не направив. У відповідь на претензію позивача від 06.02.2024 відповідач у листі за №26/240224 від 24.02.2024 повідомив про свою відмову від виконання умов договору, так як позивач порушив умови оплати.

Враховуючи такі обставини справи, позивач з посиланням на приписи частини другої статті 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначає, що відповідач неналежно виконав свої зобов`язання за договором після отриманої попередньої оплати, а тому просить стягнути на свою користь з відповідача 5000000 грн попередньої оплати.

З цього приводу позивач звертає увагу, що зі змісту статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати, зокрема, як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Такі свої позовні вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати позивач обгрунтовує з посиланням на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 р. у справі №910/12382/17, у якій касаційний суд зазначив, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

З посиланням на положення частини другої статті 625 ЦК України, відповідно до здійсненого позивачем розрахунку заборгованості за період з 01.07.2021 по 30.06.2024, ТОВ «МК Плазма» просить стягнути з ПРАТ «КЗВВ» за порушення відповідачем грошового зобов`язання 2019591,59 грн інфляційних втрат і 450410,96 грн 3% річних.

Також позивач звертає увагу на практику Верховного Суду, наведену в постанові від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, згідно з якими зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору. Згідно вказаних постанов Верховного Суду вбачається, що "суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Окремо, позивач зазначає про укладення 01.07.2024 ТОВ «МК Плазма» з адвокатом Боднарчуком А.М. договору про надання професійної правничої допомоги з метою забезпечення представництва адвокатом інтересів позивача у справі, та відповідно до умов договору сторони обумовили розмір винагороди адвоката у сумі 50000 грн. Така сума коштів сплачена ТОВ «МК Плазма» адвокату Боднарчуку А.М., що підтверджується довідкою №01/07 від 01.07.2024 та квитанцією до прибуткового касового ордеру № 23 від 01.07.2024. Згідно акту приймання-передачі робіт від 01.07.2024 виконавцем (адвокатом) за договором про надання професійної правничої допомоги виконано роботу на загальну суму 50000 грн.

А тому позивач просить стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору в сумі 112050,04 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 50000 грн.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

У відзиві на позовну заяву (а.с. 123 - 126), заперечуючи проти позовних вимог позивача, ПРАТ «КЗВВ» звертає увагу на невиконання ТОВ «МК Плазма» своїх зобов`язань за договором щодо здійснення у повному обсязі попередньої оплати.

Відповідач звертає увагу, що у пункті 4.4 договору зазначено, що строк поставки - протягом 15 календарних днiв вiд дати перерахування грошових коштiв на розрахунковий рахунок продавця, вказаний у договорі згідно пункту 6.3.

Але умовами специфікації №1 (додаток №1 до договору), а саме: у графі таблиці «строки поставки товару» та в пункті 3 специфікації №1 сторонами був встановлений наступний строк поставки товару - протягом 15 календарних днів від дати перерахування коштів згідно пункту 6.4 договору. У той же час, пункт 6 Специфікації №1 передбачає, що вона є невід`ємною частиною договору, та всі інші умови, які не зазначені у специфікації, діють у редакції договору.

З посиланням на вказані позивачем у позовній заяві пункти 6.2, 6.3, 6.4, 6.5 договору щодо порядку проведення оплати за договором, зокрема, про здійснення попередньої оплати, ПРАТ «КЗВВ» повідомляє про направлення відповідачем по електронній пошті позивачу, рахунків на здійснення ним попередньої оплати за верстати токарно-накатні на загальну суму 6000000 грн, враховуючи умови пунктів 6.2 та 6.3 договору, зокрема: № 6 п/с від 01.03.2019 для оплати суми попередньої оплати 30% на суму 3000000грн; №17 п/с від 06.05.2019 для оплати суми попередньої оплати 30% на суму 1500000 грн; №18 п/с від 06.05.2019 для оплати суми попередньої оплати 30% на суму 1500000,00 грн.

ПРАТ «КЗВВ» звертає увагу, що ТОВ «МК Плазма» у позовній заяві не заперечує отримання рахунку №6 п/с від 01.03.2019 на суму 300000 грн та попередня оплата на вказану суму підтверджується перерахунком коштів із посиланням на цей рахунок.

ПРАТ «КЗВВ» звертає увагу, що при подачі позову позивач не повідомив про отримання від відповідача рахунків №17 п/с від 06.05.2019 і №18 п/с від 06.05.2019 для оплати сум попередньої оплати 30% на суму по 1500000,00 грн, але направлення таких рахунків відповідно до умов пунктів 6.2 і 6.3 договору підтверджується як самими копіями таких рахунків, так і електронним листуванням між позивачем та відповідачем за 06.05.2019 із зазначенням у переписці про направлення рахунків для сплати другого авансового платежу, які долучені до відзиву на позовну заяву.

З посиланням на практику Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведену в постановах від 15.07.2022 у справі №914/1003/21, від 03.08.2022 у справі №910/5408/21, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, відповідач зазначає, що долучена до відзиву на позовну заяву роздруківка електронного листування між позивачем та відповідачем за 06.05.2019, згідно з якою ПРАТ «КЗВВ» направив по електронній пошті ТОВ «МП Плазма» рахунки №17 п/с від 06.05.2019 і №18 п/с від 06.05.2019, є допустимим і належним доказом отримання позивачем таких рахунків по електронній пошті.

А тому, відповідач звертає увагу, що позивачем виконання зобов`язання за договором щодо здійснення попередньої оплати було здійснено неналежним чином та не у повному обсязі, так як позивач сплатив лише 5000000 грн, а решти суми - 1000000 грн залишилася не перерахованою.

На підтвердження за таких обставин з приводу порушень зі сторони ПРАТ «КЗВВ» щодо виконання зобов`язань за договором відповідач звертає увагу на положення частини першої статті 221 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов`язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов`язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов`язання перед кредитором.

ПРАТ «КЗВВ» звертає увагу, що, крім направлення рахунків на попередню оплату суми другого авансового платежу згідно пункту 6.3 договору в розмірі 3000000 грн, ТОВ «МК Плазма» з врахуванням інших положень договору міг здійснити самостійно таку попередню оплату в необхідному розмірі, оскільки пунктом 4.4 договору передбачено, що термін поставки товару - протягом 15 календарних днів від дати перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у договорі, згідно з пунктом 6.3 договору. Про це також свідчать умови пункту 6.1 договору, згідно з яким оплата здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

Відповідач заперечує твердження позивача у позовній заяві про ненадання відповіді на лист від 19.09.2023 та до відзиву на позовну заяву долучає копію листа ПРАТ «КЗВВ» від 10.10.2023 №26/0910-1П та докази його направлення цінним листом з описом вкладення, у якому відповідач повідомив про недоплату по передній оплаті в розмірі 1000000 грн та з посиланням на умови п.9.6 повідомив, що з вказаних підстав ПРАТ «КЗВ» має право на затримання товару. У цьому ж листі від 10.10.2023 №26/0910-1П, так і іншому листі від 24.02.2024 за №26/240224 (у відповідь на лист позивача від 06.02.2024) ПРАТ «КЗВВ» звертав увагу позивача, що по спливу значного періоду часу, подорожчання матеріалів з 2019 року ціна на товар підлягає перегляду на підставі нових домовленостей.

Відповідач зазначає, що жодних змін до умов договору сторонами не було укладено, а тому зобов`язання сторін залишилися чинними у редакції укладеного договору, з врахуванням пункту 10.2 договору, відповідно до якого у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань за договором, він рахується пролонгованим на термін до момент закінчення виконання сторонами своїх зобов`язань.

Підсумовуючи доводи відзиву на позовну заяву, ПРАТ «КЗВВ» вважає безпідставними позовні вимоги ТОВ «МК Плазма» про стягнення попередньої оплати, оскільки подія, від наявності якої у відповідача виникає обов`язок поставки товару у встановлений у договорі строк, та від якої починається відлік часу строку поставки, ще не настала, враховуючи:

- наведені умови пунктів 6.2, 6.3 та 6.4 договору щодо порядку здійснення попередньої оплати;

- умови зазначеного у специфікації №1 строку поставки (протягом 15 календарних днів від дати перерахування коштів згідно пункту 6.4 договору);

- враховуючи, що договір продовжує свою дію, що вбачається з пункту 10.2 договору;

- приймаючи до уваги факт неперерахування позивачем (покупцем за договором) відповідачу (продавцю за договором) встановленого у договорі розміру попередньої оплати;

- враховуючи положення статей 538 і 693 ЦК України, за змістом яких у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Крім цього, з посиланням на положення статей 509, 524, 533 - 535, 625 ЦК України, постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, стверджуючи про відсутність у відповідача перед позивачем будь-якого грошового зобов`язання за договором, ПРАТ «КЗВВ» заперечує проти позовних вимог про стягнення 2019591,59 грн інфляційних втрат і 450410,96 грн 3% річних.

Окремо ПРАТ «КЗВВ» звертає увагу, що здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат і 3% річних, а саме: визначення строку їх нарахування взагалі нічим не обгрунтований та не підтверджений.

Відповідач заперечує проти стягнення з нього понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 50000 грн з підстав необгрунтованості таких витрат, їх неспівмірністю виконаній роботі, завищеністю розміру витрат та включення до таких витрат виконаної роботи, яка не стосується справи.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

Згідно додаткових пояснень до відзиву від 10.10.2024 (а.с. 157 - 160) ПРАТ «КЗВВ» повідомляє, що позивачем у ході виконання договору використовувалася електронна пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 та на таку електронну пошту ПРАТ «КЗВВ» 06.05.2019 направив рахунки №17 п/с та №18 п/с від 06.05.2019 на загальну суму 3000000 грн. До матеріалів справи відповідач долучив роздруківку з електронного листування від 06.05.2019 з відповіддю позивача від 06.05.2019 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 про отримання рахунків №17 та №18 п/с від 06.05.2019.

На таку ж електронну пошту позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач направляв лист №23тс/891 від 23.08.2019, в якому ПРАТ «КЗВВ» повідомляв ТОВ «МК Плазма» про невиконане ним зобов`язання до 17.06.2019 сплатити другий авансовий платіж у сумі 3000000 грн, наголошуючи, що станом на 22.08.2019 ПРАТ «КЗВВ» недоотримало 1000000 грн по другому платежу. У зв`язку з цим позивача було повідомлено, що у випадку недоотримання коштів ПРАТ «КЗВВ» призупиняє виготовлення верстатів до погашення заборгованості, що утворилася, з відповідним зміщенням терміну поставки.

Про використання позивачем такої електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_1 також свідчить скріншот електронного листування від 15.04.2024, з якого вбачається направлення ТОВ «МК Плазма» на електронну пошту ПРАТ «КЗВВ» листа №1504-1 від 15.04.2024 про готовність позивача розглянути можливість перегляду вартості та кількості обладнання.

Лист ТОВ «МК Плазма» №1504-1 від 15.04.2024, який позивач направив відповідачу у відповідь на лист ПРАТ «КЗВВ» від 24.02.2024 №26/240224 (що був долучений позивачем до позовної заяви), на переконання відповідача, свідчить, що згідно з листом від 15.04.2024 позивач погоджується із нездійсненням ним авансового платежу в необхідному обсязі, оскільки він наголошує на своєму намірі подальшої співпраці за укладеним договором без будь-яких грошових вимог до відповідача щодо повернення суми попередньої оплати і претензій щодо відсутності поставленого товару.

Відповідач звертає увагу, що зміни до умов договору сторонами внесено не було та зобов`язання сторін залишилися чинними у редакції укладеного та чинного договору.

30.10.2024 на адресу суду від відповідача надійшла заява, подана його представником - адвокатом Требік Т.Ю. від 30.10.2024 про поновлення строку для подання доказів та долучення доказів до справи (а.с. 176 - 188), згідно з якою до справи долучені документи на російській мові з їх офіційним перекладом на українську мову: роздруківка з електронного листування від 06.05.2019 з відповіддю позивача від 06.05.2019 з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту ПРАТ «КЗВВ» - ІНФОРМАЦІЯ_2 про отримання рахунків №17 та №18 п/с від 06.05.2019; лист ПРАТ «КЗВВ» №23тс/891 від 23.08.2019 з доказами направлення листа на електронну пошту позивача; лист ТОВ «МК Плазма» №1504-1 від 15.04.2024 з доказами його отримання відповідачем з електронної пошти позивача.

З приводу додаткових пояснень до відзиву від 10.10.2024 з додатками - роздруківками електронного листування між сторонами та листами ТОВ «МК Плазма» за №1504-1 від 15.04.2024 та ПРАТ «КЗВВ №23тс/891 від 23.08.2019, і таких же доказів на російській мові з їх офіційним перекладом на українську мову (доданих до заяви ПРАТ «КЗВВ» від 30.10.2024), та які були долучені до матеріалів справи згідно ухвал суду від 14.10.2024 та від 31.10.2024, суд зазначає, що у підготовчому засіданні 14.10.2024 та під час розгляду справи по суті 07.11.2024 представник позивача - адвокат Боднарчук А.М. не заперечував проти долучення таких доказів до матеріалів справи.

У вступному слові 07.11.2024 представник позивача підтвердив достовірність такого електронного листування між сторонами згідно поданих відповідачем доказів відповідно до додаткових пояснень ПРАТ «КЗВВ» до відзиву від 10.10.2024 та заяви ПРАТ «КЗВВ» від 30.10.2024. Також достовірність такого електронного листування підтвердили представники сторін під час дослідження судом доказів у порядку статті 210 ГПК України.

ПОЯСНЕННЯ ПРЕДСТАВНИКІВ СТОРІН ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ ПО СУТІ

У вступному слові 07.11.2024 представник ТОВ «МК Плазма» - адвокат Боднарчук А.М., підтримавши позовні вимоги, крім доводів позовної заяви, додатково пояснив:

- згідно умов договору позивач отримав від відповідача рахунок на оплату від 01.03.2019 №6 п/с на 3000000 грн попередньої оплати і згідно платіжних інструкції від 19.03.2019 і від 04.04.2019 перерахував у загальному попередню оплату в сумі 3000000 грн;

- рахунки позивача №17 п/с та №18 п/с від 06.05.2019 на 3000000 грн попередньої оплати відповідач отримав, але не мав можливості сплатити усю суму та сплатив лише 2000000 грн та після рахунків від 06.05.2019 позивачу від відповідача надійшов рахунок №21 п/с від 05.06.2019;

- усі рахунки від відповідача надходили на електронну пошту позивача;

- позивач не повністю сплатив 3000000 грн по рахунках №17 п/с та №18 п/с від 06.05.2019, а сплатив лише 2000000 грн, так як на той час велися усні переговори, згідно з якими позивач просив поставити лише один верстат, за який би було оплачено 5000000 грн; відповідач погоджувався з такою пропозицією позивача, підтвердженням чого було направлення відповідачем позивачу рахунку №21 п/с від 05.06.2019 на 2000000 грн і такий рахунок був оплачений позивачем згідно платіжної інструкції №31 від 13.06.2019;

- незважаючи на отримання рахунку №21 п/с від 05.06.2019, який - на думку представника позивача - свідчить, що відповідач погодився поставити позивачу один верстат за 5000000 грн, у вступному слові представник позивача підтримав позовні вимоги про стягнення з відповідача 5000000 грн як попередньої оплати за два верстати;

- після отримання рахунку №21 п/с від 05.06.2024 позивач вважав попередні рахунки №17 п/с та №18 п/с від 06.05.2019 недійсними, однак окремого листа відповідача про недійсність останніх рахунків не було;

- додаткові угоди до договору не укладалися та зміни у договір не вносилися;

- позивач визнає, що не повністю здійснив попередню оплату за договором, але просить врахувати, що між сторонами була досягнута усна домовленість про оплату позивачем вартості одного верстату в сумі 5000000 грн і підтвердженням такої домовленості є рахунок відповідача №21 п/с від 05.06.2019;

- з позовними вимогами про розірвання договору позивач не звертався;

- згідно умов договору позивач мав здійснити попередню оплату розмірі 6000000 грн, однак, оскільки у 2020 році на території України був введений карантин, а тому позивач перебував у скрутному матеріальному становищі та з цих підстав ТОВ «МК Плазма» не могло додатково сплатити 1000000 грн, як це було передбачено умовами договору;

- позивач згідний, що він не виконав усіх умов договору щодо сплати попередньої оплати в розмірі 60% ціни договору, та відповідач на виконання умов договору мав поставити верстати лише після сплати позивачем 60 % попередньої оплати, але позивач наголошує, що через скрутне матеріальне становище не мав можливості доплатити 1000000 грн

- враховуючи, що після перерахунку коштів пройшов тривалий час, почався в Україні воєнний стан, що є підставою збільшення ціни верстатів, та мали місце інфляційні коливання, а тому під час таких усних розмов з відповідачем позивач просив три варіанти вирішення ситуації, що мала місце: виготовити один верстат, або повернути кошти, або укласти додаткову угоду, щоб позивач мав змогу доплатити кошти за однин верстат;

- відповідач не погоджувався на жодну з трьох пропозицій позивача та усно пояснював, що поки не закінчиться воєнний стан жодна з трьох пропозицій позивача не могла бути виконана, зокрема, відповідач відмовлявся повертати суму попередньої оплати 5000000 грн;

- у зв`язку з такими обставинами справи позивач звернувся до суду з цим позовом, так як відповідач відмовляється виконувати умови договору, зокрема, відмовляється повертати суму попередньої оплати 5000000 грн;

- позивач готовий укласти мирову угоду, доплатити 1000000 грн, але відповідач відмовляється вести будь-які переговори з цього приводу;

- так як відповідач відмовляється поставляти товар за договором і не повертає попередньої оплати, з цих підстав позивач підтримує позовні вимоги в частині стягнення 2019591,59 грн інфляційних втрат і 450410,96 грн 3% річних;

- після 2019 року і до 19.09.2023 позивач не звертався з листами, вимогами про повернення коштів, перерахованих як попередня оплата, та вперше такі листи були направлені позивачем на адресу відповідача згідно долучених до позовної заяви листів-претензій від 19.09.2023 і від 06.02.2024. Однак у цих листах позивач не ставив питання про повернення коштів, а просив вирішити питання про поставку товару за договором з врахуванням сплаченої попередньої оплати та можливості додаткового врегулювання спірних питань, які виникли по спливу тривалого часу після укладення договору;

- враховуючи умови пункту 10.2 позивач вважає договір від 01.03.2019 №0301 - 2019 чинним, оскільки строк дії договору не закінчився;

- позивач згідний, що вартість товару по договору після 2019 року збільшилася, позивач готовий доплатити додатково іншу ціну за товар, але вважає, що відповідач повинен запропонувати нову ціну за договором з врахуванням сплачених 5000000 грн.

У вступному слові 07.11.2024 представник ПРАТ «КЗВВ» - адвокат Требік Т.Ю., заперечивши проти позовних вимог, крім доводів відзиву на позовну заяву та додаткових пояснень від 10.10.2024, додатково пояснила:

- наголосила, що у вступному слові представник позивача заперечив підстави позовних вимог та навів інші підстави позову. Зокрема: у позові ТОВ «МК Плазма» наголошувало на виконанні у повному обсязі умов договору по попередній оплаті за договором, а відповідач не виконав умови договору, а тому на підставі ст.693 ЦК України позивач має право на повернення попередньої оплати. У той же час у вступному слові представник позивача навів інші підстави позовних вимог та повідомив, що умови договору сторонами були змінені на підставі усних домовленостей, підтвердженням чого є виставлення відповідачем рахунку №21 п/с від 05.06.2019, а тому позивачем повністю виконані умови договору з врахуванням рахунку №21 п/с;

- відповідач заперечує наявність домовленостей щодо зміни договору та звертає увагу на відсутність угоди про зміну договору;

- рахунки №17 п/с та №18 п/с від 06.05.2019 є чинні по даний час і ніким не скасовані та ніщо не перешкоджає позивачу сплатити додатково 1000000 грн для сплати у повному обсязі попередньої оплати в сумі 6000000 грн (відповідно до пункту 6.3 договору);

- у серпні 2019 року відповідач направляв позивачу лист №23тс/89 від 23.08.2019, в якому повідомив про недотримання 1000000 грн, що тим більше спростовує доводи позивача про будь-яку домовленість у червні 2019 року про зміну умов договору (у тому числі з врахуванням рахунку №21 п/с від 05.06.2019);

- договір від 01.03.2019 є чинним на сьогоднішній день, він не змінений, жодних умов щодо оплати по договору не було змінено та відповідач жодним чином не порушував умов договору;

- позивач не вчиняв жодних дій на зміну умов договору, так як не направляв проектів угод про внесення змін до договору;

- заперечує наявність усних домовленостей, умови попередньої оплати за договором не змінювалися;

- відсутність додаткової угоди не дає права позивачу звертатися в суд з позовною заявою про повернення попередньої оплати, так як позивач не повністю сплатив попередню оплату та порушень умов договору відповідач не допускав;

- позивач ніколи не направляв листів з вимогами про повернення попередньої оплати;

- відповідач у листах неодноразово наголошував про недоотримання 1000000 грн попередньої оплати та звертав увагу на виконанні відповідачем своїх зобов`язань за договором після здійсненої позивачем повної попередньої оплати;

- у відповідача відсутній обов`язок щодо повернення попередньої оплати за договором, так як позивач не сплатив повністю попередню оплату;

- відповідач правомірно затримує поставку товару, так як у пункті 9.6 договору передбачено, що при затриманні оплати товару згідно пунктів 6.2, 6.3 і 6.4 договору, продавець має право затримати поставку товару;

- оскільки предметом позову є стягнення попередньої оплати за договором, то усі твердження представника позивача у вступному слові, що ТОВ «МК «Плазма» готове заплатити більшу ціну за договором у випадку обгрунтування відповідачем зміненої ціни не стосуються предмету спору, оскільки у даній справі не вирішується питання про зміну умов договору;

- відповідач звертає увагу на необгрунтовану поведінку позивача, представник якого, підтвердивши у вступному слові, що ТОВ «МК Плазма» не виконав свій обов`язок по попередній оплаті товару в повному обсязі, надалі підтримує позовні вимоги до ПРАТ «КЗВВ» у повному обсязі;

- щодо рахунку №21 п/с від 05.06.2019 щодо попередньої оплати за договором, представник відповідача підтверджує оплату попередньої оплати в розмірі 2000000 грн з посиланням на цей рахунок, але як направлявся такий рахунок позивачу і чи направлявся в дійсності у відповідача на момент розгляду справи відсутня інформація, а позивач не надав доказів направлення відповідачем такого рахунку;

- рахунок №21 п/с не змінив і не скасував попередні рахунки №17 п/с та №18 п/с від 06.05.2019; відсутні докази відміни чи скасування рахунків №17 п/с та №18 п/с від 06.05.2019, а тому такі рахунки є чинні.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

01.03.2019 між Приватним акціонерним товариством "Краматорський завод важкого верстатобудування" (у договорі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МК Плазма" (у договорі - покупець) було укладено договір поставки № 0301-2019 (а.с. 49 - 56), згідно з яким були передбачені такі умови і зобов`язання сторін:

- продавець зобов`язався виготовити та поставити, а покупець оплатити та прийняти товар, відповідно до додатків №1 та №2 до договору. Усі узгоджені та підписані сторонами додатки до договору є його невід`ємною частиною (п.1.1);

- кількість товару, що постачається та вартість товару вказується у додатку №1 до договору (п.2.1);

- продавець зобов`язаний поставити товар на умовах EXW - ПРАТ «КЗВВ» м.Краматорськ згідно з умовами ІНКОТЕРМС - 2010 (п.4.1);

- термін поставки товару - протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів від дати перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у договорі, згідно з п.6.3 договору (п.4.4);

- загальна вартість товару із врахуванням паркування та маркування становить 10 000 000 грн із урахуванням ПДВ (п.5.1);

- оплата проводиться у національній валюті України шляхом перерахування коштів покупця на поточний рахунок продавця (п.6.1);

- перший авансовий платіж в розмірі 30% від вартості кожної одиниці товару в якості передоплати за товар здійснюється покупцем протягом 5 календарних днів від дати підписання договору прямим банківським переказом на підставі виставленого рахунку (п.6.2);

- другий авансовий платіж в розмірі 30% вартості кожної одиниці товару в якості передоплати за товар здійснюється покупцем протягом 60 календарних днів від дати підписання договору прямим банківським переказом на підставі виставленого рахунку (п.6.3);

- третій авансовий платіж в розмірі 30% від вартості одиниці товару протягом 5 календарних днів з дати підписання сторонами акту прийому-передачі випробовувань на території продавця на підставі отриманого від продавця рахунку (п.6.4);

- 10% вартості одиниці товару оплачуються покупцем протягом 45 календарних днів після поставки кожної одиниці товару (п.6.5);

- при затримці оплати товару згідно з пунктами 6.2, 6.3 і 6.4 договору продавець має право затримати поставку товару (п.9.6);

- договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2019 (п.10.1);

- у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань по договору, він вважається пролонгованим на строк до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.10.2);

- у разі виникнення спорів та розбіжностей, що виникають з приводу виконання договору, вони вирішуються шляхом переговорів, а у разі не досягнення згоди - підлягають вирішенню у господарському суді відповідно до законодавства України (п.11.1);

- досудове врегулювання спору є обов`язковим (п.11.2);

- усі зміни та доповнення до договору незалежно від підстав можуть здійснюватися лише за згодою сторін та повинні обов`язково оформлятися шляхом підписання двосторонньої додаткової угоди, яка буде невід`ємною частиною договору (п.13.2);

- у питаннях, які не врегульовані договором, сторони керуються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Положенням про постачання продукції ВТП №888 від 25.07.1988, правилами ІНКОТЕРМС-2010, іншими чинними нормативними актами (п.13.7).

Згідно підписаної сторонами специфікації №1 від 01.03.2019 як додатку №1 до договору №0301-2019 (далі - специфікація) (а.с. 55) встановлено, що ПРАТ «КЗВВ» (продавець) і ТОВ «МК Плазма» (покупець) домовилися про поставку відповідачем позивачу товару - двох токарно-накатних спеціалізованих верстатів моделі КЖ 1841.02, вартістю 5000000 грн. за один верстат, загальною вартістю - 10000000 грн (далі - товар); умови поставки (базис поставки за ІНКОТЕРМС - 2010) - EXW - ПРАТ «КЗВВ» м.Краматорськ, термін виготовлення верстатів - до 30.06.2019, термін постачання товару - 15 днів від дати перерахування коштів згідно з пунктом 6.4 договору.

У пункті 6 специфікації зазначено, що вона складена у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу та є невід`ємною частиною договору №0301-2019 від 01.03.2019, та зазначено, що решта умов, не згаданих у специфікації, діють у редакції договору №0301-2019 від 01.03.2019.

Додаток №2 до договору №0301-2019 від 01.03.2019 (а.с.55) передбачає технічні характеристики на верстат токарно-накатний спеціалізований моделі КЖ 1841.02.

Сторони у справі не заперечують, що на виконання умов пункту 6.2 договору на підставі виставленого ПРАТ «КЗВВ» рахунку на оплату №6 п/с від 01.03.2019 (у якому зазначено «попередня оплата 30% за верстати токарно-накатні спеціалізовані згідно специфікації №1 від 01.03.2019, модель верстатів - КЖ 1841.02, на суму 3000000 грн з ПДВ) згідно платіжних інструкцій №1 від 19.03.2019 на суму 1500000 грн та №7 від 04.04.2019 на суму 1500000 грн, ТОВ «МК Плазма» перерахувало ПРАТ «КЗВВ» попередню оплату за товар у розмірі 3000000 грн (а.с. 17, 18, 21).

Звертаючись у суд з позовною заявою з посиланням на положення частини другої статті 693 ЦК України (щодо права покупця на повернення попередньої оплати), позивач, зазначивши про сплату попередньої оплати за товар у розмірі 5000000 грн, просить повернути таку попередню оплату, а також нараховані ним три проценти річних та інфляційні нарахування за порушення відповідачем грошового зобов`язання щодо неповернення попередньої оплати і такі нарахування у порядку статті 625 ЦК України позивачем здійснені за період з 01.07.2021 по 30.06.2021.

Щодо сплати другого авансового платежу в розмірі 30% вартості кожної одиниці товару в якості передоплати за товар (про що зазначено у пункті 6.3 договору), то сторонами у справі не заперечується здійсненої позивачем попередньої оплати за товар (другого авансового платежу) в сумі 2000000 грн згідно платіжної інструкції №31 від 13.06.2019, у якій призначення платежу зазначено: «Плата за товар згідно рахунку №21 п\с від 05.06.2019, в т.ч.ПДВ 20% 333333,33 грн» (а.с. 20).

Поряд з цим, звертаючись у суд з позовом сплату 2000000 грн як другого авансового платежу згідно платіжної інструкції № 31 від 13.06.2019, позивач обґрунтовував з посиланням на рахунок №21 п\с від 05.06.2019 на суму 2000000 грн, в т.ч.ПДВ 20% - 333333,33 грн та копію такого рахунку позивач долучив до позовної заяви.

Зокрема, у рахунку на оплату №21 п/с від 05.06.2019 (а.с. 19), виставленому ПРАТ «КЗВВ» на адресу покупця «ТОВ «МК Плазма» зазначено про його видачу на суму 2000000 грн, в т.ч.ПДВ 20% - 333333,33 грн на підставі договору №0301-2019 від 01.03.2019 та у графі «найменування» (тобто призначення платежу) зазначено «Попередня оплата за верстати токарно-накатні спеціалізовані», у графі «Модель» зазначено «КЖ 1841.02», у графі «Кількість» - відсутні відомості.

У той же час, щодо сплати згідно умов пункту 6.3 договору 30 % вартості товару попередньої оплати до відзиву на позовну заяву ПРАТ «КЗВВ» долучив два рахунки на оплату №17 п/с від 06.05.2019 та №18 п/с від 06.05.2019 на загальну суму 3000000 грн (а.с. 126 - 127), виставлені ПРАТ «КЗВВ» ТОВ «МК Плазма» згідно договору №0301-2019 від 01.03.2019 на суму 1500000 грн кожен (з ПДВ). У кожному з цих рахунків №17 п/с та №18 п/с у графі «найменування» (тобто призначення платежу) зазначено «Попередня оплата за верстат токарно-накатний спеціалізований згідно пункту 6.3 договору 0301-2019», у графі «Модель» зазначено «КЖ 1841.02», у графі «Кількість» - зазначено « 1».

У відзиві на позовну заяву, у вступному слові - представник відповідача зазначала про направлення таких рахунків №17 п/с і №18 п/с від 06.05.2019 на адресу позивача електронною поштою і на підтвердження таких пояснень до матеріалів справи відповідачем долучені докази такого скерування.

Згідно скріншоту електронного листування встановлено надіслання 06.05.2019 о 15:39:45 з електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_1 електронного листа з темою: «другий авансовий платіж» та зазначено про направлення у вкладенні рахунків на виконання передоплати по двох верстатах моделі КЖ 1841.02 згідно договору №0301-2019 від 01.03.2019 (а.с. 127).

Згідно скріншоту електронного листування встановлено надіслання 06.05.2019 о 16 годині 40 хвилин від ОСОБА_2 з електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 на електронну пошту останнього - ІНФОРМАЦІЯ_2 електронного листа такого змісту «Добрий день Отримав Дякую» (а.с. 179). Такий електронний лист надісланий у відповідь на отриманий 06.05.2019 о 15 годині 41 хвилині 21 секунді на електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_1 з електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_2 електронний лист наступного змісту: «Добрий день, ОСОБА_2, у вкладенні направляю Вам рахунки на виконання другої передоплати по двом верстатам мод. КЖ 1841.02 (договір №0301-2019 від 01.03.2019). Прошу підтвердити отримання цього листа. З повагою, менеджер з маркетингу ПрАТ «КЗВВ» ОСОБА_1» (далі зазначені номера телефонів ОСОБА_1 та зазначена його електронна адреса).

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 15.07.2022 у справі №914/1003/21 зауважив, що на відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Таким чином, повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою, є електронним доказом.

При цьому, паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ, що є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19).

У постанові від 21.12.2023 у справі № 910/11210/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що сам лист електронної пошти є таким, що містить відомості про факт відправлення повідомлення із відповідної електронної адреси, час відправлення, адресатів листа - осіб, до відома яких було доведено таке повідомлення тощо. У випадку, якщо позивач подає позов у паперовій формі, то електронний лист може бути наданий суду у вигляді відповідної роздруківки. Така роздруківка електронного листа та додатків до нього є паперовою копією електронного доказу. Більш того, щодо електронних доказів широко застосовується й доктрина "листа у відповідь". Якщо доведено, що лист чи повідомлення було відправлено певній особі, то повідомлення, яке є відповіддю, вважатиметься автентичним без додаткових доказів. Адже малоймовірно, що хтось окрім цієї особи, може отримати та відповісти на повідомлення з урахуванням його змісту, обговорюваних деталей.

Як було вказано вище, з приводу долучення до справи додаткових пояснень до відзиву від 10.10.2024 з додатками - роздруківками такого електронного листування за 06.05.2019 та самого електронного листування між сторонами на російській мові з їх офіційним перекладом на українську мову (які долучені до справи згідно заяви відповідача від 30.10.2024), то у підготовчому засіданні 14.10.2024 та під час розгляду справи по суті 07.11.2024 представник позивача не заперечував проти долучення таких доказів до справи. Також у вступному слові представник позивача підтвердив достовірність такого електронного листування між сторонами згідно поданих відповідачем доказів.

У той же час, суд зазначає, що при подачі позову ТОВ «МК Плазма» не повідомляло про отримання від ПРАТ «КЗВВ» 06.05.2019 двох рахунків на оплату №17 п/с та №18 п/с від 06.05.2019 на загальну суму 3000000 грн щодо сплати другого авансового платежу.

Отже, враховуючи такі обставини справи та правові позиції Верховного Суду, суд дійшов висновку про підтвердження отримання позивачем від відповідача 06.05.2019 двох рахунків на оплату №17 п/с від 06.05.2019 та №18 п/с від 06.05.2019 на загальну суму 3000000 грн з метою здійснення ТОВ «МК Плазма» попередньої оплати 30 % вартості товару (другого авансового платежу).

Згідно заперечень відповідача на позовну заяву, оскільки позивач не сплатив попередньої оплати у розмірі 30 % вартості товару на виконання умов пункту 6.3 договору, зокрема на підставі рахунків на оплату №17 п/с та №18 п/с від 06.05.2019 на загальну суму 3000000 грн; оскільки умови пункту 4 договору передбачали термін поставки - протягом 15 календарних днів від дати перерахування коштів на рахунок продавця згідно з пунктом 6.3 договору; оскільки умови пункту 3 специфікації передбачали постачання ПРАТ «КЗВВ» товару протягом 15 днів від дати перерахування коштів на рахунок продавця згідно з пунктом 6.4 договору, то наведені обставини свідчать, що позивач не сплатив у повному обсязі визначеної договором попередньої оплати, а тому в ПРАТ «КЗВВ» з врахуванням положень частини 1 статті 693 та частини 3 статті 538 ЦК України не виник обов`язок щодо поставки товару, оскільки за змістом вказаних положень цивільного законодавства відповідач вправі зупинити виконання свого обов`язку по поставці товару. Таке ж право продавця затримати поставку товару при затримці покупцем оплати згідно з пунктами 6.2, 6.3 і 6.4 договору передбачено пунктом 9.6 договору. У той же час, враховуючи положення пункту 10.2 договору, згідно з яким у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань за договором, він вважається пролонгованим на строк до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань, що свідчить про те, що договір поставки №0301-2019 від 01.03.2019 діє та не припинив свою дію; враховуючи наступні листи ТОВ «МК «Плазма», зокрема лист №1504-1 від 15.04.2024, у якому позивач підтвердив дію договору та просив відповідача з врахуванням тривалого часу після перерахування у 2019 році коштів як попередньої оплати в сумі 50000000 грн вирішити питання про зміну ціни договору (хоча не подавав у встановленому цивільним законодавством порядку проектів угод про внесення змін до договору), то наведені обставини, на переконання відповідача, свідчать про відсутність підстав для повернення попередньої оплати, оскільки договір не розірваний і не припинив свою дію, тим більше, що ТОВ «МК Плазма» жодного разу не зверталося з вимогами про повернення попередньої оплати, а, навпаки, просило продовжити договірні відносини між сторонами (що вбачається із означених листів позивача).

При наданні оцінки спірним правовідносинам суд враховує, що згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною другою статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку, і таке зобов`язання в силу частин другої та третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі договорів та інших правочинів, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів, безпосередньо з актів цивільного законодавства тощо.

Відповідно до частин першої та другої статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК).

Відповідно до статті 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З врахуванням наведеного, суд наголошує, що відповідно до частини першої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Судом встановлено, що за своїм змістом укладений між ПРАТ «КЗВВ» і ТОВ «МК Плазма» договір №0301-2019 від 01.03.2019 є договором поставки.

В силу статті 712 ЦК України і частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частинами першою та другою статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частин першої та п`ятої статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина третя статті 180 ГК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Положеннями частини другої статті 189 ГК України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору.

Частинами першою та другою статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно статті 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 ЦК України.

Отже, двосторонній характер договору купівлі-продажу та відповідно договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі у визначений у договорі строк та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Відповідно до приписів частини 1 статті 693 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 вказано, що, виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

У постанові від 18.08.2023 у справі №927/211/22 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов`язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у частині першій статті 655 ЦК України, яка встановлює обов`язок продавця передати товар саме у власність покупця.

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, провадження № 61-30435сво18).

Отже, договір купівлі продажу крім основного зобов`язання продавця передати у власність товар, а покупця - оплатити його, може передбачати низку додаткових зобов`язань, встановлювати певну послідовність вчинення дій продавцем та покупцем.

Виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання (частина перша статті 538 ЦК України).

Правилами зустрічного виконання зобов`язання, встановленими статтею 538 ЦК України, передбачено одночасне виконання кожною із сторін свого обов`язку.

А тому у випадку невиконання покупцем свого обов`язку по сплаті попередньої оплати, з врахуванням положень частини першої статті 693 ЦК України наступають наслідки передбачені частиною третьою статті 538 ЦК України, згідно з якою у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

При цьому, суд враховує, що поняття «строк виконання зобов`язання», «термін виконання зобов`язання» визначені у статті 530 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За таких обставин суд виснує, що оскільки ТОВ «МК Плазма» порушило свої зобов`язання по перерахунку попередньої оплати за товар у розмірі 30 % другого авансового платежу (що передбачено пунктом 6.3 договору),зокрема позивачем не здійснено перерахунок коштів у розмірі 3000000 грн протягом 60 календарних днів від дати підписання договору; оскільки позивач з вказаної суми попередньої оплати грн згідно платіжної інструкції №31 від 13.06.2019 перерахував лише 2000000 грн в якості передоплати за товар, то наведене достовірно свідчить про нездійснення ТОВ «МК Плазма» попередньої оплати на виконання умов пункту 6.3 договору. За таких обставин - з врахуванням положень пункту 4.4 договору та пункту 3 специфікації - у відповідача не виникло обов`язку з поставки товару, так як такий обов`язок по поставці товару в ПРАТ «КЗВВ» виникає протягом 15 календарних днів від дати перерахування у повному обсязі попередньої оплати за товар (два верстати) згідно з пунктом 6.3 договору (тобто після перерахування попередньої оплати в розмірі 6000000 грн - на виконання пунктів 6.2 і 6.3 договору), що передбачено пунктом 4.4. договору та такий обов`язок по поставці товару в ПРАТ «КЗВВ» виникає протягом 15 календарних днів від дати перерахування у повному обсязі попередньої оплати згідно з пунктом 4 специфікації (тобто після перерахування попередньої оплати у виді трьох авансових платежів в розмірі 9000000 грн та протягом 5 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймально-здавальних випробувань - на виконання пункту 6.4 договору).

При розгляді справи суд враховує, що відповідно до пункту 4.4 договору термін поставки товару - протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів від дати перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у договорі, згідно з пункту 6.3 договору. У той же час, згідно з пунктом 3 специфікації термін постачання товару - 15 календарних днів від дати перерахування коштів згідно з пунктом 6.4 договору.

А тому, щодо моменту виникнення у ПРАТ «КЗВВ» обов`язку з поставки товару, суд враховує, що такий обов`язок у відповідача виникає саме згідно умов пункту 3 специфікації, згідно з яким: термін постачання товару - 15 календарних днів від дати перерахування коштів згідно з пунктом 6.4 договору. Такі висновки судом зроблені з урахуванням пункту 6 підписаної сторонами специфікації, яка є невід`ємною частиною договору №0301-2019 від 01.03.2019, та у якій зазначено, що решта умов, не згаданих у специфікації, діють у редакції договору №0301-2019 від 01.03.2019.

Отже, оскільки у специфікації передбачений обов`язок продавця поставити товар протягом 15 календарних днів від дати перерахування коштів згідно з пунктом 6.4 договору (тобто після перерахування попередньої оплати у виді трьох авансових платежів в розмірі 9000000 грн та протягом 5 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймально-здавальних випробувань), то з цього приводу суд дійшов висновку, що саме такий порядок поставки товару, визначений у пункті 3 специфікації, сторони передбачили згідно умов договору.

Однак, за встановлених судом обставин справи вбачається, що ТОВ «МК Плазма» не перерахувало у повному обсязі попередню оплату за товар у розмірі 3000000 грн, зокрема, на підставі виставлених ПРАТ «КЗВВ» рахунків на оплату №17 п/с від 06.05.2019 та №18 п/с від 06.05.2019, тобто не виконало свого обов`язку, передбаченого пунктом 6.3 договору в повному обсязі.

Отже, з врахуванням здійсненої позивачем попередньої оплати в загальному розмірі лише 5000000 грн згідно платіжних інструкцій №1 від 19.03.2019 на суму 1500000 грн, №7 від 04.04.2019 на суму 1500000 грн, №31 від 13.06.2019 на суму 2000000 грн, то судом встановлено невиконання ТОВ «МК Плазма» свого обов`язку, передбаченого пунктом 6.3 договору щодо здійснення попередньої оплати за товар у розмірі 60% вартості, оскільки часткове здійснення попередньої оплати, не свідчить про виконання такого обов`язку покупцем відповідно до умов договору.

За таких обставин, так як ТОВ «МК Плазма» не виконало свого обов`язку, передбаченого пунктом 6.3 договору, щодо здійснення попередньої оплати за товар у розмірі 60% його вартості, оскільки з суми попередньої оплати у розмірі 6000000 грн перерахувало меншу суму - 5000000 грн, то наведене - з врахуванням приписів статей 530, 612, 629, 693, 712 ЦК України - свідчить про невиконання позивачем свого зобов`язання по попередній оплаті згідно умов договору та прострочення такого зобов`язання.

Враховуючи приписи частини 1 статті 693 та частини 3 статті 538 ЦК України, за змістом яких у разі невиконання покупцем свого обов`язку по сплаті попередньої оплати, продавець має право зупинити виконання свого обов`язку або відмовитися від його виконання; враховуючи невиконання ТОВ «МК Плазма» свого обов`язку, передбаченого пунктом 6.3 договору, щодо здійснення попередньої оплати за товар у розмірі 60% його вартості, а тому у відповідача не виникло обов`язку з поставки товару та відповідно з повернення попередньої оплати, що вбачається з пункту 4.4 договору та пункту 3 специфікації (яка є невід`ємною частиною договору). Такі ж висновки судом зроблені з врахуванням пункту 9.6 договору, згідно з яким при затримці оплати товару згідно з пунктами 6.2, 6.3, 6.4 договору, продавець (відповідач) має право затримати поставку товару.

У постановах від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19 Верховний Суд зазначив, що виходячи з вимог ст.538 ЦК, у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.

У постанові від 18.08.2023 у справі № 927/211/22 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду уточнив висновки щодо застосування ст.538 ЦК, викладені в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 908/523/18, від 29.01.2020 у справі № 903/154/19, від 25.02.2020 у справі № 922/1705/19 і такі уточні висновки стосувалися обставин справи, за яких покупець порушив своє зобов`язання з попередньої оплати товару, передбачене договором, тоді як продавець виконав своє зобов`язання передати товар покупцю, що підтверджено актом приймання-передачі. Отже, продавець обґрунтовано скористався таким способом захисту як стягнення суми попередньої оплати відповідно до умов договору".

У той же час, інші правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень статей 693 і 538 ЦК України, які наведені у постановах від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19, згідно з якими у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару, є такими, що відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Поряд з цим, у пунктах 77 і 78 постанови від 18.08.2023 у справі № 927/211/22 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що договір купівлі-продажу є консенсуальним договором, який вважається укладеним з моменту досягнення згоди щодо істотних умов договору, що підтверджується його підписанням сторонами. Отже, сторона, яка не здійснила попередню оплату за договором купівлі-продажу, всупереч своїм договірним обов`язкам не може вважати договір неукладеним, а обов`язки зі здійснення попередньої оплати неіснуючими.

Якщо сторона втратила інтерес до виконання договору, зокрема до придбання товару, або не вносить попередню оплату через порушення своїх обов`язків продавцем, то така сторона може скористатися правом розірвання договору. Без здійснення відповідних дій її обов`язки з внесення попередньої оплати, передбачені договором, не є припиненими або виконаними, і відповідно інша сторона може звернутися до суду для стягнення відповідних сум заборгованості за договором в примусовому порядку.

Отже, такі обставини справи, положення статей 530, 538, 612, 629, 693, 712 ЦК України, умови пунктів 4.4., 6.3, 6.4, 9.6, 10.2 договору, пункт 3 специфікації, означена практика Верховного Суду свідчать, що, оскільки позивач не перерахував у повному обсязі попередню оплату за товар згідно умов пунктів 6.3 і 6.4 договору, то у відповідача не виникло обов`язку з поставки товару.

За таких обставин, оскільки договір не є припиненим, діє на час виникнення спірних відносин, відповідач не порушив своїх зобов`язань за договором, а тому відсутні підстави стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 5000000 грн, перерахованої згідно платіжних інструкцій від 19.03.2019, від 04.04.2019 та від 13.06.2019.

Поряд з цим, суд зазначає, що вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо (близька за змістом правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, і у постановах від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18 та від 03.11.2020 у справі № 920/611/19, від 24.02.2021 у справі № 910/1873/20).

До предмета доказування належить сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, з якими закон пов`язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заявлені позовні вимоги та заперечення на них обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні. При цьому чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. Наведені правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 09.08.2022 у справі № 902/1038/21, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

А тому при ухваленні рішення суд враховує інші обставини справи, з яких встановлено продовження дії договору на час виникнення спірних відносин і по день подачі позову, відсутність підстав вважати договір розірваним чи припиненим, не пред`явлення позивачем по день подачі позову жодної вимоги до відповідача про повернення попередньої оплати, не ініціювання розірвання договору, а, навпаки, наявність пропозицій щодо продовження договірних стосунків по договору. Такі обставини справи також свідчать про безпідставність позовних вимог про стягнення попередньої оплати в розмірі 5000000 грн.

Щодо дії договору поставки №0301-2019 від 01.03.2019 на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до частини сьомої статті 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших акті цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Як було вказано вище, стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи такі положення цивільного законодавства, сторони при укладенні договору взаємно визначили дію договору в розділі 10 договору, в якому зазначили, що договір набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2019 (п.10.1 договору) та у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань по договору, він вважається пролонгованим на строк до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.10.2 договору).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Отже, оскільки сторонами не виконані свої зобов`язання за договором, перш за все, ТОВ «МК Плазма» не виконало свого зобов`язання по сплаті попередньої оплати відповідно умов пунктів 6.3 і 6.4 договору, а ПРАТ «КЗВВ» з врахуванням умов пункту 9.6 договору та положень частини третьої статті 538 і частини першої статті 693 ЦК України вправі затримати поставку товару до отримання попередньої оплати у повному розмірі згідно умов договору, то з врахуванням умов пункту 10.2 договору, на час виникнення спірних правовідносин, зокрема по день подачі позову договір №0301-2019 від 01.03.2019 є діючий, не є припиненим, оскільки є пролонгованим на строк до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов`язань. Такі обставини також свідчать про відсутність підстав для стягнення з відповідача 5000000 грн попередньої оплати у договорі, який не є розірваний чи припинений.

Окремо суд зазначає, що у підписаному сторонами договорі відсутні підстави повернення попередньої оплати у випадку її несплати у повному обсязі, а тому з врахуванням чинності договору та обов`язковості його умов для сторін, у позивача відсутні підстави стягнення з відповідача невнесеної у повному обсязі попередньої оплати.

Щодо відсутності вимог позивача про повернення попередньої оплати, про розірвання договору, наявність пропозицій позивача щодо продовження договірних стосунків по договору.

Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд враховує, що з часу перерахування на виконання умов договору попередньої оплати в розмірі 5000000 грн згідно платіжних інструкцій від 19.03.2019, від 04.04.2019 та від 13.06.2019, позивач по день подачі позову не звертався до відповідача з вимогами про повернення такої попередньої оплати та/чи не ініціював розірвання договору з направленням одночасної вимоги про повернення такої попередньої оплати. Більше цього, з досліджених судом доказів встановлено, що після 2019 року по день подачі позову, ТОВ «МК Плазма» зверталося з листами до ПРАТ «КЗВВ», у яких повідомляло про усвідомлення, що після перерахування коштів у 2019 році ціна товару змінилася, та, оскільки позивачем не сплачено попередню оплату в повному обсязі та позивач бажає отримати товар згідно з договором, зазначаючи про дію договору, ТОВ «МК Плазма» просило повідомити нові умови, терміни поставки, та ціну товару згідно діючого договору №0301-2019.

Отже, за встановленого факту невиконання позивачем умов пунктів 6.3 і 6.4 договору щодо сплати попередньої оплати; за відсутності вимог позивача про повернення попередньої оплати в розмірі 5000000 грн, перерахованої згідно платіжних інструкцій від 19.03.2019, від 04.04.2019 та від 13.06.2019; за умови діючого договору; за наявності обставин справи, з яких встановлено, що на час спірних правовідносин і на день подачі позову ТОВ «МК Плазма» не витратило інтерес до виконання договору, зокрема до придбання товару; за наявності листів ТОВ «МК Плазма» від 19.09.2023, від 06.02.2024, від 15.04.2024 №1504-1 на адресу ПРАТ «КЗВВ», у яких позивач повідомив про своє прохання до відповідача розглянути можливість перегляду вартості та кількості обладнання за договором, а тому з таких обставин справи судом встановлено, що правові відносини за договором щодо сплати попередньої оплати, не є припиненими або виконаними, а при зверненні з позовом до суду позивач не довів порушення свого права на повернення попередньої оплати, що є окремою підставою відмови у задоволенні його позовних вимог.

Так, про дію договору на час спірних правовідносин; визнання ТОВ «МК «Плазма» неналежного виконання свого зобов`язання по сплаті у повному обсязі попередньої оплати відповідно до умов пункту 6.3 договору; відсутність вимог позивача про повернення попередньої оплати в розмірі 5000000 грн; намір позивача отримати товар з можливістю відповідачем перегляду вартості та кількості обладнання за договором; про наявність у ТОВ «МП Плазма» інтересу до виконання договору в частині придбання товару; про неодноразове повідомлення ПРАТ «КЗВВ» ТОВ «МК Плазма» з приводу необхідності виконання умов договору щодо здійснення попередньої оплати у повному обсязі підтвердили представники сторін у своєму вступному слові, і такі ж обставини справи вбачаються з досліджених судом письмових матеріалів справи.

Зокрема, у листі про підстави невиконання господарських зобов`язань від 19.09.2023, який ТОВ «МК Плазма» направило ПРАТ «КЗВВ» цінним листом з описом вкладення згідно поштової накладної за №6110002977666 від 25.09.2023 (а.с.22 - 24), позивач, зазначивши про перерахунок на виконання умов договору попередньої оплати у розмірі 5000000 грн, зазначаючи про введення в Україні воєнного стану, просить відповідача протягом 5 днів з дня отримання листа надати відповідь, у якій зазначити підстави невиконання ПРАТ «КЗВВ» грошових зобов`язань перед ТОВ «МК Плазма».

У листі про досудове врегулювання спору від 06.02.2024, який ТОВ «МК Плазма» направило ПРАТ «КЗВВ» цінним листом з описом вкладення згідно поштової накладної за №6110003033815 від 07.02.2024 (а.с.25 - 26), позивач, зазначивши про перерахунок на виконання умов договору попередньої оплати у розмірі 5000000 грн, пославшись на положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання зобов`язань, повідомляє, що цим листом позивач не намагається зняти обов`язку з обох сторін у виконанні своїх зобов`язань за договором та, враховуючи внесену передоплату, пропонує укласти додаткову угоду, в якій передбачити нові умови поставки товару. З врахуванням наведеного позивач просить прийняти до розгляду лист про досудове врегулювання спору та протягом 10 днів з дня отримання листа надати відповідь про наявність/відсутність наміру в досудовому врегулюванні спору на умовах, викладених у листі.

Тобто у листах від 19.09.2023 і від 06.02.2024 позивач не висловлює вимогу про повернення попередньої оплати в розмірі 5000000 грн та зазначає про невиконання ним свого зобов`язання за договором (як вбачається зобов`язання по сплаті попередньої оплати)

У листі ПРАТ «КЗВВ» від 10.10.2023 №26/0910-1П на адресу ТОВ «МК Плазма», який відповідач направляв позивачу цінним листом з описом вкладення згідно поштової накладної за №5800504998430 від 11.10.2023, та у листі ПРАТ «КЗВВ» від 24.02.2024 №26/240224 на адресу ТОВ «МК Плазма», копію якого позивач долучив до позовної заяви (а.с.27, 128), відповідач у відповідь на листи позивача про досудове врегулювання спору, з посиланням на умови пунктів 6.2 і 6.3 договору зазначав, що ТОВ «МП «Плазма» не доплатило 1000000 грн попередньої оплати, так як з 6000000 грн попередньої оплати, позивач перерахував лише 5000000 грн. З посиланням на умови п.9.6 договору (згідно з яким при порушенні умов оплати продавець має право затримати постачання товару), зазначаючи про направлення неодноразово нагадувань про необхідність здійснення попередньої оплати в повному обсязі, ПРАТ «КЗВВ» зазначає, що у зв`язку з тим, що ТОВ «МП Плазма» не перерахувало кошти за умовами контракту, ПРАТ «КЗВВ» не виконало постачання товару згідно умов договору. Одночасно ПРАТ «КЗВВ» звертало увагу, що у зв`язку із спливом великої кількості часу, інфляційними коливаннями, здорожченням матеріалів, цінами на товари та послуги, здороження товару, який був замовлений у 2019 році, ціна товару має бути переглянута та сторонами можуть бути досягнуті нові домовленості.

У листі ПРАТ «КЗВВ» від 23.08.2019 №23тс/89/ на адресу ТОВ «МК Плазма», який відповідач направив позивачу згідно електронного листа 23.08.2019 о 11 годині 13 хвилин з електронної пошти - ІНФОРМАЦІЯ_2 на електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_1, із темою відправки: «Стосовно оплати за КЖ1841.02» (про що свідчить досліджена судом копія такого електронного листування за 23.08.2019, достовірність якої представник позивача не заперечив) (а.с. 185 - 188) з посиланням на умови пункту 6.3 договору ПРАТ «КЗВВ» зазначив про недоотримання станом на 22.08.2019 1000000 грн по другому авансовому платежу і такий авансовий платіж мав бути сплачений до 17.06.2019. За таких обставин у листі від 23.08.2019 №23тс/89/ ПРАТ «КЗВВ» повідомив ТОВ «МК Плазма», що у випадку недоотримання оплати до 30.08.2019 відповідач призупинить виготовлення верстатів до погашення заборгованості, що утворилася, з відповідним зміщенням терміну поставки.

У листі ТОВ «МК Плазма» від 15.04.2024 №1504-1 на адресу ПРАТ «КЗВВ», який позивач направив відповідачу згідно електронного листа 15.04.2024 о 19 годині 31 хвилину з електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 на електронну пошту - ІНФОРМАЦІЯ_2 (про що свідчить досліджена судом копія такого електронного листування за 15.04.2024, достовірність якої представник позивача не заперечив) (а.с. 181 - 184) у відповідь на вказаний вище лист ПРАТ «КЗВВ» №26/240224 від 24.02.2024, ТОВ «МК Плазма» повідомило, що готове розглянути можливість перегляду вартості та кількості обладнання, замовленого ним згідно з договором та одночасно зазначило, що просить відповідача повідомити нові умови та терміни поставки, вартість обладнання, а також нові умови взаємодії.

Щодо доводів позивача у позовній заяві про сплату попередньої оплати за одиницю товару.

Суд відхиляє доводи позовної заяви, у якій позивач, обгрунтовуючи підстави повернення 5000000 грн попередньої оплати, зазначив, що покупцем повністю здійснено попередню оплату за одиницю товару відповідно до додатку №1 до договору, але поставка товару всупереч умов договору не була проведена по день подачі позову.

Не погоджуючись з такими аргументами позивача, суд зазначає, що умовами договору поставки не передбачено можливість поставки лише одного верстату, так як у пункті 5.1 договору вказано, що загальна вартість товару із врахуванням паркування та маркування становить 10000000 грн із урахуванням ПДВ.

У специфікації №1 від 01.03.2019 - додатку №1 до договору №0301-2019 щодо найменування товару зазначено «Верстат токарно-накатний спеціалізований моделі КЖ 1841.02» та зазначено про наявність двох верстатів, які становлять визначення «товар».

З цього приводу у пункті 2.1 договору вказано, що кількість товару, що постачається та вартість товару вказується у додатку №1 до договору, а в пункті 4.4 договору зазначено про термін поставки, який становить протягом 15 календарних днів від дати перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у договорі, згідно з п.6.3 договору.

Тобто, всі умови договору передбачають відомості про товар, який у договорі з додатками вказується як два верстати токарно-накатні спеціалізовані моделі КЖ 1841.02 загальною вартістю 10000000 грн із урахуванням ПДВ.

З цього приводу суд враховує, що у своїх листах на адресу ПРАТ «КЗВВ», ТОВ «МК Плазма» жодного разу не повідомляло про те, що договір передбачає можливість здійснення попередньої оплати за один верстат, не зазначало про виконання ним у повному обсязі оплати авансу за один верстат і не зверталося з вимогами про повернення такої попередньої оплати. Навпаки, у листі про підстави невиконання господарських зобов`язань від 19.09.2023 та у листі про досудове врегулювання спору від 06.02.2024 позивач із посиланням на умови пункту 5.1 договору вказував, що загальна вартість товару становить 10000000 грн та ним у рахунок попередньої оплати за цей товар сплачено 5000000 грн, що вказує про те, що ТОВ «МК Плазма» погоджувалося, що товаром по договору є саме два верстати.

Натомість у листах ПРАТ «КЗВВ» від 10.10.2023 №26/0910-1П, від 23.08.2019 №23тс/89/ відповідач завжди звертав увагу ТОВ «МК Плазма» про невиконання ним умов пунктів 6.2 і 6.3 договору щодо недоплати 1000000 грн попередньої оплати за товар (тобто за два верстати).

З цього приводу суд також враховує пояснення представника позивача у вступному слові, під час яких він зазначив, що відповідачу в 2019 році було перераховано 5000000 грн як попередня оплата за товар, тобто за два верстати і саме з врахуванням таких обставин справи, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму коштів у рахунок попередньої оплати.

Отже, за таких обставин, доводи позовної заяви про стягнення з ПРАТ «КЗВВ» попередньої оплати у розмірі 5000000 грн, так як покупцем (ТОВ «МК Плазма») повністю здійснено попередню оплату у розмірі 5000000 грн за одиницю товару (один верстат), є безпідставні та не відповідають дослідженим судом доказам.

Щодо доводів позивача про перерахунок 2000000 грн на підставі рахунку №21 п/с від 05.06.2019, згідно з яким змінені умови договору з приводу можливості сплати авансового внеску в меншому розмірі

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «МК Плазма» зазначив про здійснення ним на підставі рахунку на оплату № 21п/с від 05.06.2019 згідно платіжної інструкції №31 від 13.06.2019 попередньої оплати в сумі 2000000 грн. Поряд з цим, навівши такі обставини справи, позивач у позовній заяві не повідомив про надходження від відповідача на виконання умов пункту 6.3 договору щодо сплати 30 % вартості товару попередньої оплати рахунків на оплату №17 п/с від 06.05.2019 та №18 п/с від 06.05.2019 на загальну суму 3000000 грн, проте у вступному слові та під час дослідження доказів представник відповідача не заперечив отримання ТОВ «МК Плазма» рахунків №17 п/с і №18 п/с від 06.05.2019.

З приводу отриманих від відповідача рахунків №17 п/с та №18 п/с від 06.05.2019 та №21 п/с від 05.06.2019, у вступному слові представник позивача повідомив, що після отримання рахунку №21 п/с від 05.06.2024 позивач вважав попередні рахунки недійсними (хоча окремого листа відповідача про недійсність останніх рахунків не було). Визнаючи, що ТОВ «МК Плазма» не повністю здійснено попередню оплату за договором, представник позивача просив врахувати, що між сторонами була досягнута усна домовленість про оплату позивачем вартості одного верстату в сумі 5000000 грн і підтвердженням такої домовленості є рахунок відповідача №21 п/с від 05.06.2019.

У той же час, ТОВ «МК Плазма» не долучив до матеріалів справи доказів направлення ПРАТ «КЗВВ» рахунку №21 п/с.

Щодо надіслання позивачу рахунку №21 п/с представник відповідача у вступному слові повідомила про відсутність відомостей у ПРАТ «КЗВВ» про направлення такого рахунку, але просила врахувати, що попередні рахунки №17 п/с та №18 п/с від 06.05.2019, виставлені відповідачем згідно умов пункту 6.3 договору є дійсними, а умови договору сторонами не змінювалися, зокрема, в частині здійснення попередньої оплати.

Щодо оцінки доводів позивача про направлення ПРАТ «КЗВВ» рахунку №21 п/с від 05.06.2019 та сплати другого авансового платежу, суд враховує, що сплата покупцем другого авансового платежу в сумі 2000000 грн відбулося згідно платіжної інструкції № 31 від 13.06.2019, у якій призначення платежу зазначено: «Плата за товар згідно рахунку №21 п\с від 05.06.2019, в т.ч.ПДВ 20% 333333,33 грн».

Таким чином, здійснена ТОВ «МК Плазма» сплата коштів у виді другого авансового платежу з чітко визначеним призначенням платежу - на підставі платіжної інструкції № 31 від 13.06.2019, у якій призначення платежу зазначено: «Плата за товар згідно рахунку №21 п\с від 05.06.2019», підтверджує доводи позивача про направлення ПРАТ «КЗВВ» такого рахунку.

Поряд з цим, суд враховує відсутність доказів підтвердження направлення відповідачем рахунку №21 п/с від 05.06.2019.

Отже, ТОВ «МК Плазма» не підтвердив свої доводи, про те, що направляючи такий рахунок, ПРАТ «КЗВВ» погодився змінити умови договору щодо сплати другого авансового платежу.

У той же час, суд зазначає, що видача відповідачем такого рахунку №21 п/с від 05.06.2019, не змінює умови договору щодо сплати ТОВ «МК Плазма» авансового платежу в розмірі 30% товару згідно пункту 6.3 договору, зокрема, за наявності рахунків №17 п/с та №18 п/с від 06.05.2019.

У частині 1 статті 651 ЦК України зазначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частини 1 - 4 статті 188 ГК України передбачають, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Поряд з цим, суд враховує, що у рахунку на оплату №21 п/с від 05.06.2019. виставленого постачальником ПРАТ «КЗВВ» на адресу покупця «ТОВ «МК Плазма», зазначено про його видачу на суму 2000000 грн як «попередня оплата за верстати токарно-накатні спеціалізовані», тобто у рахунку не зазначено про попередню оплату за 1 (один) верстат.

Отже, оскільки умови договору №0301-2019 від 01.03.2019, зокрема, щодо сплати другого авансового платежу в розмірі 30 % товару згідно пункту 6.3 договору сторонами не змінювалися; у рахунку на оплату №21 п/с від 05.06.2019 зазначено про здійснення попередньої оплати за верстати токарно-накатні спеціалізовані; рахунки №17 п/с та №18 п/с від 06.05.2019 ПРАТ «КЗВВ» не відкликалися; позивач не надав доказів на підтвердження досягнутих сторонами усних домовленостей про зменшення розміру другого авансового платежу чи про оплату позивачем вартості одного верстату в сумі 5000000 грн, а тому видача ПРАТ «КЗВВ» рахунку №21 п/с від 05.06.2019 не підтверджує позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 50000000 грн попередньої оплати.

На спростування доводів позивача, що рахунок №21 п/с від 05.06.2019 змінив умови договору поставки та на підтвердження аргументів відповідача про незмінність умов договору, зокрема щодо здійснення другого авансового платежу та умов поставки за договором, суд звертає увагу, що у листі ПРАТ «КЗВВ» від 23.08.2019 №23тс/89/ на адресу ТОВ «МК Плазма» (достовірність якого не заперечується позивачем), відповідач після видачі рахунку №21 п/с від 05.06.2019 з посиланням на умови пункту 6.3 договору зазначив про недоотримання станом на 22.08.2019 1000000 грн по другому авансовому платежу та звернув увагу, що такий авансовий платіж мав бути сплачений до 17.06.2019.

Отже, лист ПРАТ «КЗВВ» від 23.08.2019 №23тс/89/, направлений ТОВ «МК Плазма» після видачі рахунку №21 п/с від 05.06.2019, відсутність угоди про зміну умов договору - в сукупності з іншими обставинами справи - спростовує доводи позивача про те, що сторонами було досягнуто згоду про зміну умов договору в частині розміру попередньої оплати за договором.

Крім цього, враховуючи встановлений у специфікації обов`язок продавця поставити товар протягом 15 календарних днів від дати перерахування коштів згідно з пунктом 6.4 договору (тобто після перерахування третього авансового платежу у розмірі 30% вартості одиниці товару (у загальному 90% вартості з врахуванням двох попередніх авансових платежів), що становить 4500000 грн від вартості одного верстата) та протягом 5 календарних днів з дати підписання сторонами акту приймально-здавальних випробувань); враховуючи перерахунок позивачем 3000000 грн згідно платіжних інструкцій №1 від 19.03.2019 та №7 від 04.04.2019 на підставі рахунку на оплату №6 п/с від 01.03.2019 (у якому зазначено про сплату попередньої оплати 30% за два верстати згідно специфікації), з чого вбачається що з вказаних коштів половина, тобто 1500000 грн - була попередня оплата за один верстат; то навіть після перерахунку 2000000 грн згідно платіжної інструкції №31 від 13.06.2019 на підставі рахунку №21 п/с від 05.06.2019, такі обставини свідчать, що позивачем не здійснено попередню оплату за один верстат на умовах, визначених у пункті 6.4 договору, так як у цьому випадку сплачено 3500000 грн.

Іншими словами - усі перераховані позивачем кошти в сумі 5000000 грн позивач сам не вважає оплатою за один верстат, так як згідно позовних вимог просить стягнути саме таку суму, але як попередню оплату за договором. Тобто, якби позивач вважав усі перераховані кошти в розмірі 5000000 грн оплатою за один верстат, то такі кошти він би не зазначав як попередню оплату, так як вказана сума становить вартість одного верстату, та згідно позовних вимог він би просив повернути 5000000 грн як вартість одного верстату або поставити такий верстат.

Отже, такі обставини справи, положення статей 530, 538, 612, 629, 693, 712 ЦК України, умови пунктів 4.4., 6.3, 6.4, 9.6, 10.2 договору, пункт 3 специфікації, свідчать, що, оскільки позивач не перерахував у повному обсязі попередню оплату за товар згідно умов пункту 6.4 договору, то - навіть за наявності виданого позивачем рахунку №21 п/с від 05.06.2019 та факту перерахунку позивачем 2000000 грн згідно платіжної інструкції №31 від 13.06.2019 - у відповідача не виникло обов`язку з поставки одного верстату.

Щодо інших доводів позивача, наведених у позовній заяві.

Окремо суд зазначає, що посилання позивача у позовній заяві на висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17, про який зазначено у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, провадження № 12-42гс20, навпаки спростовує позовні вимоги позивача.

Так, у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, провадження № 12-42гс20 з посиланням на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17, вказано, що, виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Однак, такий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 21.01.2018 у справі № 910/12382/17 підлягає застосуванню у випадку сплати авансу в повному обсязі відповідно до умов договору (що вбачається з обставин справи № 910/12382/17).

У той же час, суд ще раз звертає увагу на правові висновки Верховного Суду щодо застосування положень частини 1 статті 693 і частини 3 статті 538 ЦК України, які наведені у постановах від 20.05.2019 у справі №908/523/18, від 29.01.2020 у справі №903/154/19, від 25.02.2020 у справі №922/1705/19, згідно з якими у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару, зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає.

Отже, несплата авансових платежів згідно умов договору в повному обсязі, свідчить про нездійснення покупцем попередньої оплати товару, а тому продавець (ПРАТ «КЗВВ») вправі затримати поставку товару (що у даній справі вбачається з пункту 9.6 договору та приписів статей 538 і 693 ЦК України). За таких обставин, за умов дії договору у продавця (ТОВ «МК Плазма») не виникає права на повернення авансового платежу, який не внесений у повному обсязі відповідно до умов договору.

З приводу доводів позивача про його право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати, у тому числі шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Крім наведених вище висновків суду, що після перерахунку попередньої оплати у 2019 році по день подачі позову, позивач жодного разу не звертався з вимогами (претензіями) до відповідача про повернення попередньої оплати, а, навпаки, висловлював пропозиції щодо продовження договірних стосунків по договору, що свідчить про суперечливу поведінку позивача, суд також зазначає таке.

У постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №910/3611/23, від 09.02.2023 у справі №910/5041/22, від 07.02.2018 у справі №910/5444/17 зазначено, що зі змісту частини другої статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічні висновки щодо застування наведеної норми викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.02.2024 у справі №910/3611/23, від 09.02.2023 у справі №910/5041/22, від 07.02.2018 у справі №910/5444/17, від 14.05.2024 у справі №916/1164/23, від 09.04.2024 у справі №909/335/23, від 27.11.2019 у справі №924/277/19.

Однак, такі доводи позивача про його право діяти альтернативно не стосуються обставин даної справи, у якій ТОВ «МК Плазма» не виконало свого обов`язку щодо здійснення попередньої оплати за товар, що - з врахуванням приписів статей 530, 612, 629, 693, 712 ЦК України - свідчить про прострочення позивачем свого зобов`язання по попередній оплаті. Іншими словами, за таких встановлених обставин справи, враховуючи положення статей 530, 538, 612, 629, 693, 712 ЦК України, умови пунктів 4.4., 6.3, 6.4, 9.6, 10.2 договору, пункт 3 специфікації, у відповідача не виникло обов`язку з поставки товару після отримання 5000000 грн, що вказує про те, що відповідач (продавець за договором) не порушив свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю.

Отже, доводи позивача про його право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати, у тому числі шляхом пред`явлення позовної заяви в суд, стосуються виключно випадків неналежного виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю за умови сплати покупцем попередньої оплати в повному обсязі. Однак, такі обставини справи судом не встановлені, що спростовує доводи позивача з цього приводу.

ЩОДО ПОЗОВНИХ ВИМОГ ПРО СТЯГНЕННЯ ІНФЛЯЦІЙНИХ ВТРАТ ТА 3% РІЧНИХ

З врахуванням положень частини 2 статті 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, згідно позовної заяви ТОВ "МК Плазма" просить стягнути з ПРАТ «КЗВВ» 2019591,59 грн інфляційних втрат і 450410,96 грн 3% річних за прострочення відповідачем виконання зобов`язання по договору поставки щодо повернення попередньої оплати в сумі 5000000,00 грн. Такий розмір 3% річних та інфляційних втрат позивачем визначений за період з 01.07.2021 по 30.06.2024.

Зі змісту статті 625 ЦК України вбачається, що право на стягнення 3% річних та інфляційних втрат має кредитор саме у випадку порушення боржником зобов`язання за договором, зокрема, грошового зобов`язання.

У постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Разом з цим, у постановах від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, провадження № 12-42гс20 Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, наведених у постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року у справі № 921/266/13-г/7 (провадження № 3-90гс14) та від 18 жовтня 2017 року у справі № 910/8318/16 (провадження № 3-133гс17); у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 910/23585/16, від 14 березня 2018 року у справі № 910/24853/13, від 26 жовтня 2018 року у справі № 910/1775/18, від 20 листопада 2018 року у справі № 916/75/18, від 21 червня 2019 року у справі № 910/9288/18, від 01 липня 2019 року у справі № 910/5773/18, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18, від 17 жовтня 2018 року у справі № 923/1151/17, від 18 грудня 2019 року у справі № 906/190/19; зазначивши, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

У постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, провадження № 12-42гс20 Велика Палата Верховного Суду погодилася з доводами скаржника про те, що відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, та яку позивач зажадав повернути на підставі частини другої статті 693 ЦК України. У даній справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 01 грудня 2016 року.

Однак, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, наведений у постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, провадження № 12-42гс20, який стосується права покупця, який сплатив у повному обсязі попередню оплату, вимагати сплати 3% річних та інфляційних збитків у продавця, який прострочив виконання поставки товару, не є релевантним до обставин даної справи, у якій покупець (ТОВ «МК Плазма») не сплатив попередню оплату, а тому з врахуванням положень частини 1 статті 693 і частини 3 статті 538 ЦК України, у продавця (ПРАТ «КЗВВ») не виникло зобов`язання щодо поставки товару та з врахуванням обставин справи, відповідно до яких договір поставки є діючий, а відносини по поставці не є припиненими.

Отже, оскільки ПРАТ «КЗВВ» не порушував зобов`язань за договором поставки, який є діючим, тобто договір поставки не є припиненим; а, навпаки, непоставка товару продавцем пов`язана саме з діями покупця (ТОВ «МК Плазма»), який у порушення умов договору та положень статті 693 ЦК України не здійснив попередню оплату в повному обсязі; оскільки позивач не пред`являв жодних вимог до відповідача про повернення попередньої оплати, то позовні вимоги ТОВ "МК Плазма" до ПРАТ «КЗВВ» про стягнення 2019591,59 грн інфляційних втрат і 450410,96 грн 3% річних є безпідставні та не підлягають задоволенню.

Щодо підстав відмови у задоволенні позовних вимог

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13 - 14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. також постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

За загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості для реалізації стандарту більшої переконливості (такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №645/5557/16ц).

Верховний Суд у постанові від 29.01.2021 у справі №922/51/20 зазначив про те, що реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Суд враховує, що приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанови Верховного Суду від 08.11.2023 в справі №761/42030/21, від 11.12.2023 у справі № 607/20787/19, від 09.07.2024 у справі №915/1257/23).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду від 05.09.2019 в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Верховного Суду від 15.03.2023 в справі №753/8671/21 (провадження № 61-550св22), від 18.09.2023 у справі №582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих учасниками доказів, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "МК Плазма" до ПРАТ "КЗВВ" через необгрунтованість і безпідставність позовних вимог та через встановлену судом відсутність порушених відповідачем прав та охоронюваних свобод позивача, за захистом яких він звернувся у суд з позовною заявою.

Щодо доводів позивача про застосування судом принципу jura novit curia ("суд знає закони"), згідно з яким неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

У постанові від 16.02.204 у справі № 902/1331/22 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм. Суд незалежно від наявності посилання сторін вирішує, які норми права повинні застосовуватися для вирішення спору, при цьому сторони не зобов`язані доказувати в суді наявність та необхідність застосування певної норми до спірних правовідносин. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту (такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (пункти 83, 144), від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (пункт 7.43), від 04.09.2019 у справі № 265/6582/16-ц (пункт 44), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101), від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункти 84, 86), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 8.1), від 08.06.2021 у справі №662/397/15-ц, від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 (пункти 6.566.58), від 07.09.2022 (пункт 10.76), від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 (пункт 103)).

Поряд з цим, за встановлених судом обставин даної справи, оскільки на підставі повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів суд дійшов висновку, зокрема, про відсутність порушених прав та інтересів ТОВ «МК Плазма», за захистом яких позивач звернувся до суду, а тому, на переконання суду, в даному випадку відсутні підстави застосування принципу jura novit curia ("суд знає закони"). З цього приводу суд зазначає, що принцип «jura novit curia» («суд знає закони») застосовується лише в тому випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов саме обставинами справи, які свідчать про обгрунтованість позовних вимог, проте помилково посилається на певні норми права.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За змістом частин першої та третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, з витратами на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

А відтак, у зв`язку з відмовою в позові судові витрати у справі покладаються на позивача - ТОВ «МК Плазма».

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 130, 185, 191, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову повністю.

На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 12.12.2024.

Суддя С.В.Сисин