Рішення

від 04.12.2024 по справі 910/7952/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.12.2024Справа № 910/7952/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І. при секретарі судового засідання Петькун Д.О., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до Київської міської ради

про визнання права власності на нерухоме майно

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано набуттям позивачем права власності на нежитлові приміщення у результаті ліквідації товариства з обмеженою відповідальністю "Репротекс Ю.С.", єдиним учасником якого був позивач.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Кирилюк Т.Ю.) від 23.07.2024 у справі № 910/7952/24 закрито провадження по справі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2024 ухвалу від 23.07.2024 скасовано, справу № 910/7952/24 передано для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024 справу № 910/7952/24 передано для розгляду судді Ягічевій Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 суддя Ягічева Н.І. прийняла справу № 910/7952/24 до свого провадження та призначила підготовче засідання на 06.11.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2024 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 04.12.2024.

У судовому засіданні 04.12.2024 представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні. Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позов та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, 30 січня 1997 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Репротекс Ю.С.», внаслідок укладення договору купівлі-продажу майна, набуто у власність нежитлове (вбудоване) приміщення загальною площею 73,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

03 березня 1999 року Товариством укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме нежитлових (вбудованих) приміщень загальною площею 63,8 кв.м., що становлять 3/100 ідеальних часток від всього домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

11 січня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. посвідчено договір дарування 15/1000 частин нежилих приміщень, які набуті Товариством на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30 січня 1997 року, за реєстровим № 95 (приміщення площею 73,8 кв.м.). На підставі вказаного договору дарування Товариством відчужено на користь ОСОБА_2 приміщення площею 5.20 кв.м., що обумовило зменшення площі набутого Товариством за договором від 30 січня 1997 року приміщення на 5,20 кв.м. та внесення дописки на вказаному договорі про вчинення згаданого правочину.

Так, відповідно до чинної станом на січень 2008 року Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 03 березня 2004 року № 20/5, а саме абз. З п. 28 Інструкції, при посвідченні договорів про відчуження частки майна (або частки від частки) на правовстановлювальних документах, що повертаються відчужувачам, робиться напис про зміст посвідченого договору, наприклад: "Продано 1/4 частину цього будинку за договором, посвідченим 15 лютого 1993 року за реєстром N 1231", дата, підпис нотаріуса, що скріплюються печаткою нотаріуса.

Тобто, чинне на той час законодавство не вимагало зміни правовстановлюючого документа при відчуженні частки майна та прямо передбачало подібного типу дописки на правочинах, що свідчить про чинність вказаного договору купівлі-продажу майна.

Відповідно до інформаційних довідок, які видані Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» повідомлено, що:

1) згідно з даними реєстрових книг Бюро, частина від нежилих приміщень площею 73,8 кв.м. за адресою: вул. Рейтарська, 35 у м. Києві на праві власності зареєстрована за ТОВ «РЕПРОТЕКС Ю.С.» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. від 30 січня 1997 року № 718 та зареєстрованого в Бюро 23 квітня 1997 року за реєстровим № 1954-П (інформаційна довідка КП КМР «КМБТІ» від 31 липня 2020року виx. НЖ-2020 № 1113).

2) згідно з даними реєстрових книг Бюро, нежилі приміщення (в літ. А) загальною площею 63,80 кв.м., що складає 3/100 частини будинку, за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності зареєстровані за ТОВ «РЕПРОТЕКС Ю.С.» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Клітко В.В. від 03 березня 1999 року № 1834 та зареєстрованого в Бюро 19 травня 1999 року за реєстровим № 2831 -п (інформаційна довідка КП КМР «КМБТІ» від 24 липня 2020 року вих. НЖ-2020 № 1039).

Таким чином, ТОВ «РЕПРОТЕКС Ю.С.» внаслідок укладення вищезазначених правочинів набуло права власності на групу нежитлових приміщень, які розташовуються за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 35, літера «А» загальною площею 132,4 кв.м. (з врахуванням виключення із вказаної площі відчужених за договором дарування 15/1000 часток приміщення площею 5,20 кв.м.).

19 квітня 2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивач або ОСОБА_1 ), як одноосібний учасник (власник частки у статутному капіталі у розмірі 100% статутного капіталу) ТОВ «РЕПРОТЕКС Ю.С.», прийняв Рішення № 2/21 одноосібного учасника про ліквідацію Товариства.

Як вказує позивач, згаданим рішенням також покладено функції ліквідаційної комісії на одноосібний виконавчий орган Товариства - директора Товариства ОСОБА_1 , в ході проведення ліквідаційної процедури з ліквідації товариства ліквідатором вжито усіх необхідних при ліквідації юридичної особи дій, зокрема направлених на покриття будь-якої наявної заборгованості Товариства. За результатом здійснення усіх необхідних розрахунків тощо, у власності Товариства залишилися зазначені вище приміщення та інше рухоме майно. 17 грудня 2021 року Рішенням одноосібного учасника ТОВ «РЕПРОТЕКС Ю.С.» № 4/21 уповноважено ліквідатора Товариства передати у власність одноосібного учасника Товариства (Позивача) рухоме майно та нежитлове приміщення площею 132,4 кв. м, розташоване в напівпідвальному приміщенні в буд. 35-А по вул. Рейтарській в м. Києві. На виконання вищезазначеного рішення 17 грудня 2021 року було укладено Акт № 1 приймання-передачі майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Репротекст Ю.С.», що залишилось після розрахунків з кредиторами.

07 квітня 2023 року, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про припинення ТОВ «РЕПРОТЕКС Ю.С.».

Правонаступники у ТОВ «РЕПРОТЕКС Ю.С.», відсутні.

Факт вчинення державної реєстрації припинення юридичної особи слугує підтвердженням обставини щодо відсутності у Товариства заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та інших обов`язкових платежів і підтвердженням факту відсутності у Товариства заборгованості перед кредиторами.

При цьому, станом на момент розгляду цієї справи судом, спірні нежитлові приміщення зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ «РЕПРОТЕКС Ю.С.».

Позовні вимоги мотивовані тим, що ліквідація Товариства відбулась у порядку та у спосіб визначений законом, однак за наслідком такої ліквідації у Товариства залишилось майно, зокрема нерухоме, яке в силу вимог закону передається учасникам юридичної особи, тобто Позивачу, який був одноосібним учасником Товариства та відповідно набув права власності на таке нерухоме майно. Позивач 10 квітня 2023 року звернувся до Центру надання адміністративних послуг з метою проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно. За наслідком вказаного звернення Позивачу роз`яснено неможливість проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно з підстав не посвідчення справжності підпису на Акті № 1 приймання-передачі майна. В зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на групу нежитлових приміщень, що розташовуються за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 35 - зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕПРОТЕКС Ю.С.».

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що позов про визнання права власності подається тоді коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна. Крім того, позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації; у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до цієї норми ліквідація, на відміну від реорганізації, є формою припинення юридичної особи, яка не допускає правонаступництва. Тому ліквідації юридичної особи передує відчуження всього майна, яке їй належить. У зв`язку з цим частиною дванадцятою статті 111 ЦК України встановлено, що майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом. У випадках, встановлених установчими документами юридичної особи або законом, майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, відчужується на користь інших суб`єктів цивільного права (наприклад, відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про громадські об`єднання» в разі ліквідації громадського об`єднання його майно та кошти після задоволення вимог кредиторів передаються іншим громадським об`єднанням чи зараховуються до державного або місцевого бюджету). Отже, відчуження всього майна юридичної особи є необхідною умовою завершення процедури її ліквідації.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Різновидом майнового права є право вимоги, у тому числі право вимоги до боржника у зобов`язанні щодо відшкодування шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №813/6286/15 зазначено, що статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в редакції, чинній на момент внесення запису, та статтею 10 цього ж Закону у чинній редакції встановлено спростовану презумпцію відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), з огляду на що запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує. Однак якщо процедуру ліквідації не було здійснено належним чином, зокрема не було відчужене майно особи, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не зумовлює її припинення, а також припинення права власності на її майно. У подібних випадках до ЄДР вносяться зміни про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує. Якщо процедуру ліквідації юридичної особи не було здійснено належним чином, зокрема якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, якщо у процедурі ліквідації не було відчужено все майно юридичної особи тощо, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не є актом, з яким пов`язується її припинення та припинення права власності на її майно, а лише записом, який не зумовлює наслідків.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі №826/10249/18 зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» установлено спростовану презумпцію відомостей, унесених до ЄДР. Такий висновок зроблено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №813/6286/15, від 6 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17, від 19 червня 2019 року у справі №826/5806/17.

Вищезазначені правові позиції були підтримані Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18.

Відомості Державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне. Тобто, державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовану презумпцію права такої особи. Аналогічних висновків дійшла у Велика Палата Верховного Суду постанові від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19.

Так, станом на момент розгляду цієї справи, презумпцію правомірності внесених до реєстру відомостей щодо ТОВ «РЕПРОТЕКС Ю.С.» (ідентифікаційний код: 23498422) не спростовано. А отже, відомості, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань стосовно юридичної особи - ТОВ ««РЕПРОТЕКС Ю.С.».» (ідентифікаційний код: 23498422) слід вважати правильними.

Статтею 111 ЦК України встановлений порядок ліквідації юридичної особи. Так, відповідно до ч. 12 цієї статті, майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Як було вказано вище, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ТОВ ««РЕПРОТЕКС Ю.С.». припинено 19 квітня 2021 року. Правонаступники у ТОВ ««РЕПРОТЕКС Ю.С.» відсутні.

Разом з тим, станом на момент розгляду цієї справи судом, спірні нежитлові приміщення зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ ««РЕПРОТЕКС Ю.С.».

За таких обставин, учаснику ліквідованої юридичної особи - ТОВ «РЕПРОТЕКС Ю.С.» Сіротову А.В. належить право приватної власності на нежитлові приміщення: площею 132,4 кв. м, розташоване в напівпідвальному приміщенні в буд. 35-А по вул. Рейтарській в м. Києві.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частинами 1, 2 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Положеннями ст. 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18.

Відтак, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (п. 94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19).

У даному випадку, обраний позивачем спосіб захисту є ефективним, відповідає змісту відповідного права позивачів, приводить до повного відновлення порушених прав позивача, чим і спростовуються доводи відповідача.

Враховуючи встановлене вище, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача як особу, внаслідок дій якої виник цей спір.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Визнати за Сіротовим Андрієм Васильовичем (РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Залізничним РУ ГУ МВС України в місті Києві) право власності на нежитлове (вбудоване) приміщення загальною площею 68,6 кв.м., що розташовується за адресою м. Київ, вул. Рейтарська, 35-А, зареєстроване 23 квітня 1997 року в Київському міському бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі за реєстровим № 1954-П, та нежитлове (вбудоване) приміщення загальною площею 63,8 кв.м., що розташовується за адресою: м. Київ, вул. Рейтарська, 35-А, зареєстроване 19 травня 1999 року в Київському міському бюро технічної інвентаризації у реєстровій книзі № 19-П-297 за реєстровим № 2831-П.

3. Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне судове рішення складено 11.12.2024.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА