Ухвала

від 11.12.2024 по справі 917/2191/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

11.12.2024 Справа № 917/2191/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О. М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення" про забезпечення позову (вх. № 2290/24 від 09.12.2024 року) по справі № 917/2191/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення", вул. Січеславська Набережна, 15А, м. Дніпро, 49000

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю", вул. Свіштовська, 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39609

про стягнення 1 017 712,70 грн,-

ВСТАНОВИВ:

09.12.2024 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю" про стягнення заборгованості за договором № 12/37-24 поставки продукції від 05.04.2024 року у розмірі 1 017 712,70 грн, з яких 942 170,50 грн - основна заборгованість, 51 535,85 грн - пеня, 5 946,45 грн - 3% річних, 18 059,90 грн - інфляційні нарахування (вх. № 2290/24 від 09.12.2024 року).

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу від 09.12.2024 р. справу № 917/2191/24 передано судді Тимощенко О. В.

В якості додатку до позовної заяви позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, розміщені на всіх банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю" в банківських установах, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, виявлених державною виконавчою службою або приватним виконавцем під час виконання ухвали суду, у розмірі суми, яка заявлена позивачем до стягнення, а саме - 1 017 712,70 грн.

В обґрунтування даної заяви заявник зазначає, що між ним та Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцький завод технічного вуглецю" 05.04.2024 року було укладено договір № 12/37-24 поставки продукції (далі договір).

Станом на момент звернення з позовною заявою відповідач умисно та свідомо ігнорує добровільне виконання взятих на себе зобов`язань в частині оплати товару, в той час, як позивачем у повному обсязі виконані зобов`язання в частині поставки продукції. Заявник вказує, що відповідач відмовляється сплачувати заборгованість, посилаючись на припущення, які самостійно виявлені ним в рамках внутрішнього розслідування.

На переконання заявника, вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення такого рішення, а їх невжиття - навпаки, ускладнить або унеможливить таке виконання.

10.12.2024 року до суду через систему "Електронний суд" від ТОВ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову (вх. № 16777), в яких відповідач не погоджується із вказаним твердженням позивача, вважає подану ним позовну заяву безпідставною, а заявлені припущення щодо неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог необґрунтованими та невмотивованими. Позивачем не наведено жодних підстав, які б свідчили про подальше унеможливлення виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.

Відповідач вказує, що у поданій заяві про забезпечення позову взагалі не наведено жодної реальної загрози та обставини, яка б свідчила про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову; згідно інформації, яка розміщена в публічному доступі на інтернет-ресурсі OpenDataUA статутний капітал ТОВ КЗТВ складає понад 12 млн. грн, а чистий прибуток тільки за минулий рік понад 47 млн. грн. Із змісту самої позовної заяви вбачається, що із загальної суми поставленої продукції 16 222 992,94 грн позивачем не було сплачено лише 942 170,5о грн, оскільки відповідач не визнає факту поставки позивачем товару на суму 1 972 164, грн., що вдвічі перевищує заявлену позовну вимогу, тобто має місце невиконання зобов`язань/неналежне виконання зобов`язань за договором поставки товару від 05.04.2024 № 12/37-24 саме з боку позивача.

Крім того відповідачем зазначено, що за фактом підробки документів та заволодіння грошовими коштами ТОВ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" Кременчуцьким РУП ГУ НП в Полтавській області наразі здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024172030000106 від 27.09.2024 за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 358 КК України.

При вирішенні заяви про забезпечення позову судом враховується наступне.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19).

Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Згідно з частиною одинадцятою статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).

Розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду.

Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. ухвалу Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №906/824/17 та постанову від 21.01.2019 у справі №902/483/18).

Суд приймає до уваги доводи відповідача, викладені у запереченнях проти заяви про забезпечення позову, зокрема, що:

- відповідач є діючим товариством, розмір статутного капіталу якого складає 12 209 505,00 грн, а чистий прибуток за 2023 рік - понад 47 млн грн (відповідно до відомостей з інтернет-ресурсу "OpenDataUA"), тобто - воно є платоспроможним і жодних ризиків виведення грошових коштів з рахунків відповідача немає,

- із загальної суми поставленої продукції (16 222 992,94 грн) відповідачем не було сплачено лише 942 170,50 грн. До того ж відповідач заперечує факт поставки позивачем товару на суму 1 972 164 грн та посилається на здійснення досудового розслідування в рамках кримінального провадження №42024172030000106 від 27.09.2024 року за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 358 КК України Кременчуцьким РУП ГУ НП в Полтавській області, в ході якого було встановлено змову службових осіб позивача та відповідача під час виконання умов договору поставки №12/37-24 від 05.04.2024 року (витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, наявний в матеріалах справи).

Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22 такого змісту:

« 33. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

34. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

35. Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20)»;

« 37. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18)»;

« 46.Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

47. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

48. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії».

Також, аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2024 року по cправі № 916/719/24.

Суд, ураховуючи вище вказані у цій постанові міркування та норми права, виходить з того, що:

- викладені у заяві мотиви щодо можливої незаконної поведінки відповідачів носять умовний, гіпотетичний характер;

- має забезпечуватися справедливий баланс інтересів учасників спірних правовідносин, який полягає в тому, що невжиття заходів забезпечення позову не повинно мати наслідком заподіяння шкоди позивачу, а вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам, зокрема, відповідачам;

- фундаментальними критеріями, які формують висновок про наявність дійсних підстав для забезпечення позову, є логічний та юридичний аналіз обставин справи, на які посилається позивач, доводи заяви про забезпечення позову та заперечення іншої сторони;

- забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Наразі заявником не наведено обставин та не надано належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності чи виведення відповідачем грошових коштів (активів) з рахунків, що належать ТОВ "Кременчуцький завод технічного вуглецю", що свідчило б про вчинення юридичною особою дій з метою унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення у судовій справі.

Суд звертає увагу заявника, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

З урахуванням викладеного, виходячи з обраного заходу забезпечення позову, предмета та підстав позову, вимог та обґрунтування заяви про забезпечення позову, беручи до уваги доводи відповідача у запереченнях проти заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про безпідставність заяви про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована і документально не підтверджена, не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

З огляду на вищевикладене, у суду відсутні підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення" про забезпечення позову. України).

Керуючись ст.ст. 86, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ГП Комплексні рішення" про забезпечення позову (вх. № 2290 від 09.12.2024 року).

Ухвала підписана 11.12.2024 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання (ст.ст.235, 255-256 ГПК України).

Суддя О. М. Тимощенко