Ухвала

від 10.12.2024 по справі 921/2/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 921/2/21(921/461/22)

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023

у справі № 921/2/21(921/461/22)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод" особі ліквідатора Шимечка А.Я.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком"

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1) Кооператив "Союз",

2) ОСОБА_1

про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки та визнання права власності

в межах справи №921/2/21

про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод"?

ВСТАНОВИВ:

11.10.2024 через систему «Електронний Суд» до Верховного Суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком" за підписом адвоката Магдич Ольги Олександрівни надійшла касаційна скарга на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі №921/2/21(921/461/22), в якій скаржник просить суд поновити строк на касаційне оскарження; скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023, рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.03.2023 залишити в силі.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №921/2/21(921/461/22) визначено колегію суддів у складі: Васьковський О.В., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 14.10.2024.

Суддя Васьковський О.В. з 04.11.2024 по 06.11.2024 перебував у відпустці.

18.10.2024 через систему «Електронний Суд» до Верховного Суду від ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод" арбітражного керуючого Шимечко А.Я. надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі які мотивовані зокрема тим, що скаржником пропущено строк на касаційне оскарження, а також, враховуючи характер позовних вимог, скаржником сплачено не в повній мірі судовий збір за подання касаційної скарги.

21.10.2024 через систему «Електронний Суд» до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі які мотивовані зокрема тим, що скаржником пропущено строк на касаційне оскарження, а також, враховуючи характер позовних вимог, скаржником сплачено не в повній мірі судовий збір за подання касаційної скарги.

21.10.2024 через систему «Електронний Суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком" надійшла заява щодо необґрунтованості заперечення позивача.

01.11.2024 через систему «Електронний Суд» Суду від ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод" арбітражного керуючого Шимечко А.Я. надійшли доповнення до заперечення проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком", мотивовані тим, що касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення та обґрунтування розміру судового збору за подання касаційної скарги.

05.11.2024 через систему «Електронний Суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком" надійшла заява щодо необґрунтованості заперечення позивача та третьої особи ОСОБА_1

06.11.2024 через систему «Електронний Суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком" надійшла заява відповідь на доповнення подане позивачем.

Ухвалою Верховного Суду від 07.11.2024 відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження, повернення без розгляду касаційної скарги або залишення касаційної скарги без руху за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 до надходження до матеріалів справи до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали до Верховного суду надійшли матеріали справи № 921/2/21(921/461/22).

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту касаційної скарги.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 1, 5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна (п. 2 ч. 1 ст.163 ГПК України).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.

Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

Правовий висновок щодо визначення ставки судового збору, що підлягає сплаті за розгляд майнового спору у позовному провадженні в межах справи про банкрутство боржника викладений Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.04.2021 у справі № 905/1818/19.

Так, предметом позову у справі № 921/2/21(921/461/22) є вимога Публічного акціонерного товариства "Тернопільський електромеханічний завод" в особі ліквідатора Шимечка А.Я. про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки та визнання права власності, тобто вимога майнового характеру.

Враховуючи вищезазначене відхиляються посилання скаржника на необхідність врахування висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у раніше прийнятих постановах від 24.01.2019 у справі №915/441/18.

Предметом касаційного перегляду є постанова Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023, якою скасовано рішення Господарського суду Тернопільської області від 06.03.2023 у справі № 921/2/21(921/461/22) в частині відмову у позові про витребування земельної ділянки та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору іпотеки експертна грошова оцінка спірної земельної ділянки, зроблена ПП «Галицькі землі» становить 12 013 950,00 грн.

Отже, звертаючись до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі №921/2/21(921/461/22), скаржнику належало сплатити судовий збір, виходячи з вартості спірного майна, у розмірі 360 418,50 грн. (12 013 950,00х 1,5%) х200%).

Водночас Верховний Суд зауважує, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку. У зв`язку з цим, статтю 4 Закону України "Про судовий збір" було доповнено частиною третьою, згідно з якою при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відтак, оскільки касаційна скарга подана в електронній формі - через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання касаційної скарги із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження його ставки становить 288 334,80 грн (360 418,50 грн х 0,8).

Проте, скаржником за платіжною інструкцією №32 від 11.10.2024 сплачено лише 9 924,00 грн, тобто на 278 410,80 грн менше від суми судового збору, що підлягає сплаті у цьому випадку.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу приз-вело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрун-тованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на від-повідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

У касаційній скарзі не зазначено конкретної підстави (підстав), на якій (яких) по-дається касаційна скарга на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі №921/2/21(921/461/22) з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав), а саме: не вказано чітко пункт частини другої статті 287 ГПК України та не зазначено саму статтю.

Оцінюючи зазначені скаржником доводи в обґрунтування пропуску ним строку на касаційне оскарження, Суд виходить з такого.

Частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 288 ГПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частини 4 статті 293 цього Кодексу.

Так, як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 10.08.2023 (повний текст судового рішення складено - 22.08.2023), а отже, останній день оскарження постанови за приписами частини першої статті 288 ГПК України, припадає на 11.09.2023.

Касаційну скаргу подано скаржником до Верховного Суду 11.10.2024 через систему "Електронний суд", тобто з пропуском строку на касаційне оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду від 10.08.2023 більш ніж 1 рік після останнього дня строку на касаційне оскарження.

Клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги мотивовано зокрема тим, що на момент відкриття провадження у справі кінцевим бенефіціаром, єдиним керівником та єдиним власником ТОВ "Венком" згідно даних ЄДРПОУ був зареєстрований ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Відтак, протягом усього часу розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції була відсутня особа, яка має повноваження представляти інтереси ТОВ "Венком", вчиняти дії від імені Товариства, в т.ч. видавати довіреність на представлення інтересів у судових провадженнях. Повноваження попередніх представників відповідача ТОВ "Венком" припинені в силу вимог пункту 6 частини 1 статті 248 Цивільного кодексу України (припинення представництва за довіреністю у разі смерті особи, яка видала довіреність).

Адвокат Бурко О.В. на підготовчій стадії справи № 921/2/21 (921/461/22) вступив у справу як представник відповідача ТОВ "Венком". Проте дане представництво на думку скаржника є неналежним та свідчить про присвоєння повноважень на представництво, оскільки як вбачається з ордеру серії ВО №1042490 від 27.10.2022 адвокат Бурко О.В. діяв на підставі договору про надання правової допомоги №0519 від 10.09.2019, отже даний договір від імені Товариства укладав ОСОБА_1 діючи як попередній власник та керівник ТОВ "Венком". Адвокат Бурко О.В. , не міг виконувати обов`язок щодо узгодження з клієнтом правової позиції по справі, оскільки провадження у справі № 921/2/21 (921/461/22) було відкрито після смерті ОСОБА_2 .

Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №IV-004/2024 від 25.04.2024 за самовільне присвоєння повноважень на представництво інтересів ТОВ "Венком", адвоката Бурко О.В. притягнуто до дисциплінарної відповідальності та позбавлено права на зайняття адвокатською діяльністю.

Щодо іншого представника - адвоката Ходаня М.В., на наявність якого вказує у своїх запереченнях третя особа ОСОБА_1 , то даний адвокат не зміг підтвердити суду свої повноважень та не був допущений до участі у справі.

В суді першої інстанції спадкоємиця ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подавала клопотання про визнання повноважень Бурка О.В. неналежними та робила спроби зупинити провадження у справі, однак оскільки ОСОБА_4 не була залучена до участі у справі як сторона, клопотання були залишені без розгляду.

Реальну можливість представляти свої інтереси, користуватись процесуальними правами ТОВ "Венком" отримало лише після оформлення своїх спадкових прав спадкоємицею ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 від 16.09.2024. Спадкоємиця ОСОБА_4 , як новий одноосібний власник ТОВ "Венком" змогла призначити з 20.09.2024 замість ОСОБА_2 нового директора Товариства - ОСОБА_5 , яка, відповідно, уклала договір про надання правової допомоги 27.09.2024 із адвокатом Магдич О.О.

30.09.2024 року адвокат Магдич О.О., подала до Господарського суду Тернопільської області клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, а 07.10.2024 завершила ознайомлення з 5-ма томами справи № 921/2/21 (921/461/22), підготувати та подати дану касаційну скаргу.

Спадкоємиця ОСОБА_2 - ОСОБА_4 робила спроби оскаржити постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі №921/2/21(921/461/22), однак ухвалою Верховного Суду від 18.04.2024 касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі №921/2/21(921/461/22) було закрито, при цьому колегія суддів зауважила, що за умови вступу скаржниці у спадщину вона не позбавлена права у передбачений законом спосіб реалізувати своє право на оскарження судових рішень у справі.

До оформлення спадкових прав на ТОВ «Венком» спадкоємицею попереднього власника, керівника та бенефіціара покійного ОСОБА_2 відповідач не мав змоги наділити повноваженнями представника, взяти участь у розгляді справи № 921/2/21 (921/461/22), довести суду свою правову позицію, забезпечити змагальність сторін та захистити свої права і інтереси. Відтак існували об`єктивні та непереборні обставини, які позбавляли відповідача можливості подати касаційну скаргу у встановленні господарським процесуальним законом строки.

Відповідно до частини 4 ст.293 ГПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Суд зазначає, що ч. 4 ст. 293 ГПК України передбачені два випадки, за відсутності яких, суд касаційної інстанції незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Таким чином, встановлене процесуальним законодавством обмеження права на касаційне оскарження відповідає вимогам вищевказаної ст.129 Конституції України.

Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення, якщо визнає причини пропуску поважними.

Однак, клопотання про поновлення процесуального строку звернення з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі № 921/2/21(921/461/22) не містить роз`яснення причин пропуску і підстави, подання касаційної скарги після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення тобто наявності випадків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 293 ГПК України.

Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").

Ураховуючи зазначене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху на підставі частини третьої статті 292 ГПК України, відповідно до якої заявник має право навести інші підстави для поновлення процесуального строку, які унеможливили здійснення відповідних процесуальних дій у встановлений строк, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Абзацом першим частини третьої статті 292 ГПК України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд, ?

У Х В А Л И В:

1. Визнати неповажними наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕНКОМ" підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 у справі № 921/2/21(921/461/22).

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Венком" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2023 залишити без руху.

3. Надати строк на усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали, а саме

- навести інші поважні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження та подати до суду належні докази поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження;

- зазначити конкретні підстави касаційного оскарження, викладені у пункті 5 частини другої статті 290 ГПК України, на яких подається касаційна скарга з їх належним обґрунтуванням;

- надати суду оригінал документа про доплату судового збору на суму 288 334,80 грн;

4. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статями 292, 293 Господарського процесуального кодексу України..

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк