Ухвала

від 12.12.2024 по справі 139/166/23

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/166/23

Провадження №:1-кс/138/935/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2024 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

захисників ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянувши всудовому засіданнів залісудових засіданьМогилів-Подільськогоміськрайонного судув режимівідеоконференцзв`язку зприміщенням Вінницькогорайонного судуВінницької областіта звикористанням захисникомвласних технічнихзасобів заявуобвинуваченої ОСОБА_6 про відвідголовуючого судді ОСОБА_7 відрозгляду кримінальногопровадження №12022020160000322 від 12.07.2022 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

07.11.2024до судунадійшла заяваобвинуваченої ОСОБА_6 провідвід головуючоїсудді ОСОБА_7 від розглядукримінального провадження№ 12022020160000322 від 12.07.2022 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Згідно ст. 35 КПК України дана заява була передана на розгляд судді ОСОБА_1 .

Обвинувачена ОСОБА_6 заявила відвід головуючій судді ОСОБА_7 від участі у даному кримінальному провадженні, мотивуючи його виникненням у неї обґрунтованого сумніву в об`єктивності судді, зокрема через те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Так, 30.10.2024 суддею ОСОБА_7 ухвалено рішення, в якому в мотивувальній частині описані порушення її захисником адвокатом ОСОБА_3 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. 7 Правил адвокатської етики та направлено Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Вінницької області для вирішення питання щодо притягнення адвоката ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності, у зв`язку з вчиненням дій, спрямованих на невиправдане затягування судового процесу в межах кримінального провадження, що виразилось в неодноразовій неявці останнього у підготовче судове засідання та заявлені численних клопотань про відкладення судового засідання. Разом з тим, обвинувачена вважає висновки судді про порушення, допущені її захисником, викладені в даному рішенні необґрунтованими та спрямованими на невиправдане затягування судового процесу. Крім того, 14.05.2015 суддею ОСОБА_8 ухвалювалось рішення відносно амністії її колишнього чоловіка ОСОБА_9 і ця ухвала на її думку була незаконною.

В судове засідання обвинувачена ОСОБА_6 не з`явилась, згідно наявної в матеріалах справи довідки остання повідомлена в телефонному режимі про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки не повідомила.

Представники потерпілихосіб Національної службиздоров`я України,Комунального некомерційногопідприємства «Мурованокуриловецькацентральна районналікарня» -в судовезасідання не з`явились, згідно наявної в матеріалах справи довідок про доставку повісток про виклик до суду на електронні адреси останніх, вони повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про причини неявки не повідомили.

Суддя ОСОБА_7 про дату, час та місце розгляду заяви повідомлена належним чином, в судове засідання не з`явилася, не повідомила про причини неявки.

Захисники ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримали заяву обвинуваченої ОСОБА_6 про відвід головуючої судді ОСОБА_7 від розгляду кримінального провадження з підстав, викладених у її заяві.

Прокурор заперечив проти задоволення заяви про відвід судді ОСОБА_7 .

Дослідивши зміст заяви про відвід судді та матеріали кримінального провадження, що стосуються даної заяви, заслухавши думку учасників кримінального провадження суд приходить до таких висновків.

Згідно зі ст.8Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 1 ст. 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Стаття 75 КПК України містить в собі обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.

Так, відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 цієї статті слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, якщо вінособисто,його близькіродичі чичлени йогосім`їзаінтересовані врезультатах провадженнята за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Положеннями ст. 80 КПК України передбачено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.

Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.

Відвід повинен бути вмотивованим.

Верховний Суду своїйухвалі посправі №826/11409/17 звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-якого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості Верховний суд визнає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема, принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

«об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

«суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Також, згідно з частиною 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Зокрема, в пункті 104 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) від 27.05.2013 зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп.28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

Аналогічно в пункті 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» (заява № 7577/02) від 03.05.2007 зазначено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є довіра, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

В рішенні ЄСПЛ в справі «Білуха проти України»(заява № 33949/02) від 09.11.2006 зазначено, що стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Отже, для вирішення питання щодо відводу (самовідводу) судді або складу суду необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об`єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника про недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій), що має бути належним чином обґрунтовано.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням ХІ з`їзду суддів України від 22.02.2013, визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у справі «Хаушильдт проти Данії» (справа № 11/1987/134/188, скарга № 10486/83) наголошував, що суду потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не підтверджених жодними належними і допустимими доказами, зокрема, в ухвалах від 10 травня 2018 року (справа № 800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа № 9901/673/18). Також Верховний Суд вважає відвід завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні будь-які докази, які свідчили б про необ`єктивність чи упередженість судді щодо заявника, тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальним рішенням судді (ухвала від 18 грудня 2018 року у справі № 910/2968/18).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.10 постанови № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення в порядку, визначеному положеннями КПК України.

Вказані в заяві обвинуваченої ОСОБА_6 про відвід судді ОСОБА_7 обставини не свідчать про її упередженість при розгляді справи чи її особисту зацікавленість в результатах провадження, а є його суб`єктивною оцінкою процесуальної діяльності судді та її процесуальних рішень.

Так, положення ст. 324 КПК України передбачають, що якщо в судове засідання не прибув за повідомленням прокурор або захисник у кримінальному провадженні, де участь захисника є обов`язковою, суд відкладає судовий розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового засідання і вживає заходів до прибуття їх до суду. Одночасно, якщо причина неприбуття є неповажною, суд порушує питання про відповідальність прокурора абоадвоката, які не прибули, перед органами, що згідно із законом уповноважені притягати їх до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.

Підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності згідно ч.1 ст. 34 вказаного Закону є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Згідно ст.36 Закону право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

Ухвала судді ОСОБА_7 від 30.10.2024, якою остання порушує питання про притягнення адвоката ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності, містить обґрунтування необхідності та зазначення обставин, які стали підставою для звернення до відповідного органу про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.

Разом з тим, обґрунтованість таких обставин та перевірка відомостейпро дисциплінарнийпроступок адвоката належить до виключної компетенції кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, а сам факт звернення головуючого судді до такої комісії з ухвалою про вирішення питання щодо притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності не може вважатись доказом її упередженості.

Посилання ж обвинуваченої як на підставу для відводу судді ОСОБА_7 на рішення судді від 14.05.2015 про застосування амністії відносно її колишнього чоловіка, яке вона вважає незаконним, суд залишає поза увагою, оскільки дане судове рішення не стосується обставин кримінального провадження, в рамках якого головуючій судді ОСОБА_7 заявлено відвід і не зрозуміли є зв`язок даного рішення з цим кримінальним провадженням.

Таким чином, сумніви обвинуваченої стосовно неупередженості судді ОСОБА_7 не були підтверджені жодними доказами, а тому не можуть бути визнані об`єктивно обґрунтованими. Обвинувачена ОСОБА_6 не надала доказів щодо видимих ознак упередженості та заінтересованості судді в результатах провадження, а тому суд не може вважати такі сумніви об`єктивно виправданими.

За таких обставин заява ОСОБА_6 про відвід судді ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 75, 80, 81, 369-372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви обвинуваченої ОСОБА_6 про відвід головуючої судді ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12022020160000322 від 12.07.2022 по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Матеріали кримінальногопровадження заобвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.364КК України (справа № 139/166/23, провадження № 1-кп/138/40/24), передати судді ОСОБА_7 для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1