Ухвала

від 11.12.2024 по справі 643/4629/20

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/4629/20

Провадження № 4-с/643/57/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2024 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Поліщук Т. В.,

за участю секретаря судового засідання - Костенюк А.В.,

представника особи, що подала скаргу адвоката Єресько О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій прохає визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 75704558 на підставі обставин, зазначених у заяві ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження від 25.10.2024; зобов`язати уповноваженого державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в передбачений одноденний строк, винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 75704558 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2024 у справі № 643/4629/20 задоволено позовну заяву Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 492475,70 грн., стягнуто з ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 856772,80 грн., стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради судовий збір в розмірі 7387,14 грн. та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради судовий збір в розмірі 12851,59 грн. Постановою Харківського апеляційного суду від 25.06.2024 залишено без задоволення апеляційні скарги представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2024 залишено без змін. 07.08.2024 ОСОБА_1 стало відомо про відкриття виконавчого провадження № 75704558 на підставі виконавчого документу, виданого на виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2024 у справі № 643/4629/20. Постанову про відкриття цього виконавчого провадження заявнику було надіслано на електронну пошту 01.11.2024. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09.10.2024 у цій справі касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 25.06.2024 у частині задоволених позовних вимог Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 492 475,70 грн, і судового збору скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Окрім того, Верховним Судом зазначено, що з моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Харківського апеляційного суду від 25.06.2024 у скасованій частині втрачає законну силу. З урахуванням скасуванням рішення апеляційного суду, справа № 643/4629/20 повернулась на стадію апеляційного розгляду, а рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2024 у справі № 643/4629/20 втратило чинність на підставі ч. 2 ст. 273 ЦПК України, згідно з якою у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга подана ОСОБА_1 14.05.2024, жодних виконавчих проваджень на момент відкриття апеляційного провадження, щодо виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2024 відкрито не було. Верховний Суд у постанові від 09.10.2024 додатково підкреслив, що рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2024 втратило чинність, оскільки відмовив у задоволенні заяви про зупинення виконання вказаного рішення, та зазначив єдиною підставою відмови саме скасування рішення апеляційної інстанції, яке автоматично призвело до втрати чинності рішенням першої інстанції: Тобто, саме Верховним Судом прямо вказано, що Харківський апеляційний суд припустився порушень при здійсненні судового розгляду моєї апеляційної скарги, постанову за його наслідками скасовано, а отже апеляційний розгляд, який відбувся не був законним, тому має бути проведено належний судовий розгляд за апеляційною скаргою судом апеляційної інстанції. Тільки після вказаного судового розгляду в суді апеляційної інстанції, буде вирішено питання набрання або не набрання рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2024 у справі № 643/4629/20 законної сили. Рішення суду першої інстанції вже частково виконане, оскільки 07.08.2024 на рахунки ОСОБА_1 , відкриті у АТ «Державний експортно-імпортний банк України» в м. Харкові, було накладено арешт згідно постанови у ВП № 75704558 від 07 серпня 2024 року, виданої Салтівським відділом державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. 08.08.2024 з рахунків у цьому банку в рамках виконавчих дій у ВП № 75704558 були списані грошові кошти у загальній сумі 60 389,57 грн. Згідно довідки, виданої АТ КБ «ПриватБанк» від 17.09.2024 в період з 07 по 08.08.2024 з його рахунків у цьому банку в рамках виконавчих дій у ВП № 75704558 були списані грошові кошти у загальній сумі 35 205,08 грн.

Після отримання електронного примірника постанови Верховного Суду від 09.10.2024 у цій справі, 25.10.2024, у зв`язку з втратою чинності рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2024 у справі № 643/4629/20, ОСОБА_1 звернувся до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Проте на наступний день після подання вказаної заяви, а саме 26.10.2024 з рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» в рамках виконавчих дій у ВП № 75704558 були списані грошові кошти на суму 3 168,32 євро.

04.11.2024 ОСОБА_1 на електронну пошту надійшов лист в.о. начальника Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 01.11.2024 № 212424, яким повідомлено про відсутність підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, визначених п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». ОСОБА_1 вважає, що оскільки Верховний Суд скасував постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог до нього та передав справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то рішення суду першої інстанції, на підставі якого було видано виконавчий лист про стягнення грошових коштів, втратило чинність. За відсутності рішення про закінчення цього виконавчого провадження, державним виконавцем Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції допущено неправомірну бездіяльність та грубо порушено його права, як сторони виконавчого провадження, передбачені чинним законодавством.

Не погодившись зі скаргою головним державним виконавцем Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бойко О.О. подано заперечення на скаргу, в якій державний виконавець прохає відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 у повному обсязі, посилаючись на те, що на примусовому виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № 75704558 з примусового виконання виконавчого листа № 643/4629/20 від 25.04.2024 виданого Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 492 475,70 грн.

07.08.2024 керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, яку направлено боржнику, ОСОБА_1 за адресою, зазначеною у виконавчому документі, АДРЕСА_1 , рекомендованим поштовим відправленням № 0600950055585.

07.08.2024, керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. 07.08.2024, керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору. 07.08.2024, керуючись статтями 18, 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника. 07.08.2024, керуючись частиною третьою статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника.

25.10.2024 до на електронну адресу Відділу надійшла заява боржника, ОСОБА_1 , про закінчення виконавчого провадження №75704558. Підставами для закриття виконавчого провадження боржник вважає винесення постанови Верховного суду про скасування та передачу справи в частині задоволених позовних вимог Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 492 475,70 грн, і судового збору, на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

25.06.2024 постановою Харківського апеляційного суду по справі № 643/4629/20 (провадження №22-ц/818/2006/24) апеляційні скарги залишено без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2024 року залишено без змін. 09.10.2024 постановою Верховного суду по справі № 643/4629/20 (провадження № 61-10616св24) у задоволенні заяви про зупинення виконання рішення відмовлено. Касаційну скаргу задоволено частково, постанову Харківського апеляційного суду від 25.06.2024 у частині задоволених позовних вимог Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 492 475,70 грн. і судового збору скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. За результатами розгляду Верховним судом касаційної скарги по справі № 643/4629/20 скасовано тільки рішення апеляційної інстанції. Заяву про зупинення виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2024 залишено без задоволення.

28.10.2024 ухвалою Харківського апеляційного суду по справі №643/4629/20 (провадження № 22ц/818/4168/24) ухвалено закінчити підготовку справи до апеляційного розгляду за апеляційною скаргою на рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2024 по справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою. Призначено справу до розгляду в приміщенні Харківського апеляційного суду на 05.02.2025. Отже, станом на теперішній час рішення Московського районного суду м. Харкова № 643/4629/20 від 22.02.2024 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 492 475,70 грн., на підставі якого видано виконавчий документ (виконавчий лист № 643/4629/20), чинне та підлягає примусовому виконанню.

Державний виконавець зауважує, що підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження визначені п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з скасуванням або визнанням нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню відсутні.

28.10.2024 на електронну адресу Відділу надійшла заява боржника, ОСОБА_1 , про видачу постанови про відкриття виконавчого провадження. 01.11.2024 державним виконавцем повторно було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження на електронну адресу боржника.

Ухвалою суду від 08.11.2024 відкрито провадження за скаргою та зобов`язано державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надати для дослідження в судовому засіданні матеріали виконавчого провадження № 75704558 та надати їх копії, посвідчені у встановленому законом порядку.

В судовому засіданні представник скаржника Єресько О.С. підтримала скаргу з підстав викладених у ній, вважала можливим розглядати скаргу зазначивши, що на даний час проводиться стягнення за даним виконавчим провадженням, що порушує права боржника, оскільки рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2024 не набрало чинності, а тому виконанню не підлягає.

Представник стягувача Харківської міської ради до суду не з`явився, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, із заявами чи клопотання не звертались.

Державний виконавець Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бойко О.О. в судове засідання не з`явилась, у запереченнях поданих на скаргу прохала розглядати скаргу без участі представника.

Суд, заслухавши пояснення представника особи, яка подала скаргу адвоката Єресько О.С., вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, встановив наступне.

Відповідно до ст.447ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Обов`язковою підставою звернення до суду є порушення прав і свобод сторони виконавчого провадження, в даному випадку боржника.

Відповідно до ч. 1 Закону України«Про виконавчепровадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом України «Про виконавче провадження» випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2024 задоволено позов Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 492475,70 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 856772,80 грн.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради судовий збір в розмірі 7387,14 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради судовий збір в розмірі 12851,59 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 25.06.2024 апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення; рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2024 залишено без змін.

23.07.2024 Харківська міська рада звернулась до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження на виконання виконавчого листа Московського районного суду м. Харкова від 25.07.2024 на примусове виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2024 у справі № 643/4629/20 щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 безпідставно збережених грошових коштів за використання земельної ділянки.

07.08.2024 головним державним виконавцем Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бойко О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 75704558), яку направлено боржнику, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить супровідний лист та копія поштового відправлення.

Того ж дня 07.08.2024 державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанову про стягнення виконавчого збору постанову про арешт коштів боржника та постанову про розшук майна боржника.

Постановою Верховного Суду від 09.10.2024 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення відмовлено, касаційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного суду від 25.06.2024 у частині задоволених позовних вимог Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 492 475,70 грн, і судового збору скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Харківського апеляційного суду від 25.06.2024 у скасованій частині втрачає законну силу.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами за виконавчим листом на теперішній час проводиться стягнення.

28.10.2024 ОСОБА_1 подав державному виконавцю заяву про видачу постанови про відкриття виконавчого провадження. 01.11.2024 державним виконавцем повторно було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження на електронну адресу боржника, ОСОБА_1

25.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про закінчення виконавчого провадження, посилаючись на те, що постановою Верховного Суду від 09.10.2024 скасовано постанову Харківського апеляційного суду від 25.06.2024 та справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а тому рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2024 не набрала законної сили та посилаючись на п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».

На заяву ОСОБА_1 01.11.2024 в.о. начальника відділу Романінець Р. Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надано відповідь, в якій останнім зазначає, що на теперішній час рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2024 чинне та підлягає примусовому виконанню. Підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження визначені п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку з скасуванням або визнанням нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Статтями 129, 1291 КонституціїУкраїни встановлено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Так, за позицією Конституційного Суду України, висловленою у рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другоїстатті 26 Закону України «Про виконавче провадження»(щодо забезпечення державою виконання судового рішення) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до частини другоїстатті 55 Конституції України(абзац 15 пункту 3 мотивувальної частини рішення від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 пункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованогостатті 55Конституції України права кожного на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 5Закону України«Про виконавчепровадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

За загальним правилом, закріпленим у ЗУ «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється на підставі виконавчого документу та в порядку, встановленим даним Законом.

У свою чергу, виключний перелік підстав для закінчення виконавчого провадження закріплений у ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно з п. 5 ч. 1 ст.39ЗУ «Провиконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

У відповідності до ч.ч.1,2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Як встановлено в судовому засіданні на даний час справа № 643/4629/20 за апеляційною скаргою на рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2024 по справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою перебуває на розгляді в Харківському апеляційному суді.

Оскільки, судове рішення в цивільній справі № 643/4629/20 на теперішній час не скасоване та/або не визнано нечинним, а тому, в розглядуваному випадку, закінчення виконавчого провадження № 62422978 на підставі п. 5 ч. 1 ст.39ЗУ «Провиконавче провадження» є передчасним.

Таким чином, за наведених обставин, у державного виконавця не має передбачених чинним законодавством підстав для закінчення виконавчого провадження № 643/4629/20 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.451ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

ОСОБА_1 у своїй скарзі та його представник адвокат Єресько О.С. в судовому засіданні вказали на безпідставність списання вказаних коштів, зазначили, що в даному виконавчому провадженні відносно ОСОБА_1 проводиться стягнення грошових коштів з банківських рахунків, накладено арешт на майно, проте рішення Московського районного суду м. Харкова від 22.02.2024 не набрало законної сили, справа знаходиться на розгляді в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.

Згідно роз`яснень пунктів 15, 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Разом із тим, до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (п.4ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної справах «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії» від 09 червня 2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії» від 17.12.2004р., завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, а тому суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

В постанові ПленумуВерховного СудуУкраїни від24.10.2008р.№ 13«Про практикурозгляду судамикорпоративних спорів» викладено позицію щодо недопустимості суду підміняти собою органи владних повноважень, відповідно до якої суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 18.03.2014р. у справі № 21-11а14 та від 21.05.2013р. у справі № 21-87а13.

Такий правовий висновок був підтриманий і Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року по справі № 469/643/17.

Отже, повноваження державного виконавця щодо прийняття відповідних рішень, за своєю правовою природою є дискреційними.

Тому позбавлений процесуальної можливості перебирати на себе повноваження державного виконавця та зобов`язувати його вчиняти певні конкретні дії чи приймати певні конкретні рішення.

Згідно із п. 18 Постанови пленуму ВССУ від 07.02.2014р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи та копії виконавчого провадження, суд вважає за необхідне визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції при виконанні виконавчого листа, виданого 25.04.2024 на виконання рішенням Московського районного суду м. Харків від 22.02.2024 у справі № 643/4629/20 та зобов`язати державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції усунути порушення прав Рожкевича О.Г.

Керуючисьст.ст. 35, 38 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 449-451 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії (бездіяльність) державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції при виконанні виконавчого листа, виданого 25.04.2024 на виконання рішенням Московського районного суду м. Харків від 22.02.2024 у справі № 643/4629/20, зобов`язати державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції усунути порушення прав боржника ОСОБА_1 .

В інші частині скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складений 12.12.2024.

Суддя Т.В. Поліщук