Ухвала

від 10.01.2025 по справі 643/4629/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

10 січня 2025 року

м. Київ

справа № 643/4629/20

провадження № 61-10616св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),

судді: Дундар І. О., Коротенко Є. В., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,

учасники справи:

позивач - Харківська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року Харківська міська рада звернулась із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2024 року:

позов Харківської міської ради задоволено;

стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 492 475,70 грн;

стягнуто з ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 856 772,80 грн;

вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Харківського апеляційного суду від 25 червня 2024 року:

апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 залишено без задоволення;

рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2024 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року:

в задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення відмовлено;

касаційну скаргуОСОБА_1 задоволено частково;

постанову Харківського апеляційного суду від 25 червня 2024 року у частині задоволених позовних вимог Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 492 475,70 грн і судового збору скасовано та передано справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

21 листопада 2024 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав до Верховного Суду заяву про роз`яснення постанови Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року, в якій просив:

роз`яснити постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2024 року шляхом надання відповіді на питання - чи правильно слід розуміти, що підставою для відмови у зупиненні виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2024 року у справі № 643/4629/20 є втрата чинності цим рішенням згідно вимог частини другої статті 273 ЦПК України у зв`язку зі скасуванням постанови Харківського апеляційного суду від 25 червня 2024 року у частині задоволених позовних вимог Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі 492 475,70 грн і судового збору та передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Якщо на момент надходження заяви про внесення виправлень, ухвалення додаткового рішення, роз`яснення судового рішення справа у відповідному суді відсутня, суд витребовує справу із суду нижчої інстанції протягом п`яти днів з дня надходження відповідної заяви, а суд нижчої інстанції направляє справу до суду, який її витребував, не пізніше наступного дня з дня надходження відповідної вимоги суду. У такому випадку подана заява розглядається протягом десяти днів з дня надходження справи до суду, який має її розглядати (підпункт 15.9 підпункту 15 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України).

01 січня 2025 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.

Заява мотивована тим, що:

ОСОБА_1 25 жовтня 2024 року звернувся до Салтівського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з втратою чинності рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2024 року у справі № 643/4629/20;

04 листопада 2024 року ОСОБА_1 отримав відповідь про відсутність підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки Верховним Судом скасовано тільки рішення апеляційної інстанції.

У грудні 2024 року ОСОБА_1 надав додаткові пояснення, в яких зазначає, що:

звертався до Московського районного суду м. Харкова зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця Салтівського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2024 року у справі № 643/4629/20 скаргу задоволено частково; визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Салтівського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції при виконанні виконавчого листа, виданого 25 квітня 2024 року на виконання рішенням Московського районного суду м. Харків від 22 лютого 2024 року у справі № 643/4629/20; зобов`язано державного виконавця Салтівського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції усунути порушення прав боржника. В інші частині скарги відмовлено;

при цьому, ані з мотивувальної, ані з резолютивної частин цієї ухвали не зрозуміло в чому саме полягала бездіяльність державного виконавця Салтівського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції при виконанні виконавчого листа, виданого 25 квітня 2024 року на виконання рішення Московського районного суду м. Харків від 22 лютого 2024 року у справі № 643/4629/20;

суд не зазначив, які саме права ОСОБА_1 порушено неправомірною бездіяльністю державного виконавця та у який спосіб останнього зобов`язано їх усунути. Тобто, суд обмежився лише абстрактними твердженнями, що не дозволяє належним чином захистити та поновити права та інтереси. Така поведінка суду першої інстанції викликана саме незрозумілістю постанови Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року.

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя стаття 3 ЦПК України).

За заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення (частини перша статті 271 ЦПК України).

Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання (частини друга статті 271 ЦПК України).

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року в справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18) зазначено, що «роз`яснення судового рішення - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового документа. Тобто йдеться про викладення судового рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Необхідність такого роз`яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння рішення суду з метою його виконання. Здійснюючи роз`яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз`яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз`ясненні рішення. Частиною другою статті 245 ГПК України встановлено, що подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Із зазначеної норми вбачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, порядок здійснення якого визначено Законом України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року в справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) вказано, що «необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення, не вносить зміни в існуюче рішення. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 271 ЦПК України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Зі змісту цієї норми убачається, що роз`ясненню підлягають не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема, у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Постанова Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року не є тим рішенням, яке підлягає виконанню у розумінні частини другої статті 271 ЦПК України. Тому відсутні підстави для роз`яснення постанови Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року, і в задоволенні заяви про роз`яснення належить відмовити.

Керуючись статтями 260, 271 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Коротенко

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко