Постанова

від 04.12.2024 по справі 752/15842/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 752/15842/20

провадження № 61-8947св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Київська міська рада, Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування державної реєстрації, зобов`язання вчинити дії.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він має статус учасника бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а отже в силу закону має право на першочергове відведення земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

3. Реалізуючи своє право, 12 вересня 2017 року він звернувся до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Станом на 13 жовтня 2017 року Київська міська рада рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу не прийняла, у зв`язку з чим він подав до Київської міської ради заяву-повідомлення про використання права мовчазної згоди, якою повідомив про укладення з КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» договору на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

5. Такий проект був розроблений, однак Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) позивача було повідомлено, що на земельній ділянці, на яку подано клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, розташовано об`єкт нерухомого майна, який зареєстровано в реєстрі речових прав на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , та необхідність подання всіх правовстановлюючих документів на даний об`єкт.

6. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 грудня

2018 року визнано протиправними дії Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради щодо вимоги надати документи на нерухоме майно, що розміщено за адресою: АДРЕСА_1 , у справу-клопотання з приводу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

7. В подальшому ГУ Держгеокадастру у м. Києві повідомило про неможливість внести відомості до Державного земельного кадастру за розробленим проектом землеустрою, оскільки у ДЗК містяться відомості про зареєстровану земельну ділянку із кадастровим номером 8000000000:82:243:0004, площею 0,0535 га, яка частково накладається на земельну ділянку, що розміщена за адресою: АДРЕСА_1 .

8. Позивач вказує, що йому стало відомо про рішення Київської міської ради (проєкт рішення ПР-20663 до справи К-38619) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 на

АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд і споруд згідно план-схемою.

9. Надалі, на підставі рішення Київської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд, на підставі звернення ОСОБА_2 , відділом у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 20 липня

2020 року відповідні відомості внесено до Державного земельного кадастру та сформовано земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:82:243:0004, площею 0,0535 га, відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № ПВ- 8001142862020 від 22 липня 2020 року.

10. Посилаючись на те, що відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:243:0004, площею 0,0535 га, яка частково накладається на земельну ділянку, що розміщено за адресою АДРЕСА_1 , на яку за замовленням позивача було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у справі-клопотання К-31379, внесені до Державного земельного кадастру з порушенням вимог законодавства, позивач звернувся до суду з цим позовом, який уточнив в ході розгляду справи, та остаточно просив:

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:243:0004, площею 0,0535 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати Відділ у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області скасувати запис в Державному земельному кадастрі та поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:82:243:0004, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати Відділ у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області закрити Поземельну книгу, яка була відкрита у зв`язку зі здійсненням державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:82:243:0004, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

11. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 квітня 2023 року у складі судді Колдіної О. О. у задоволенні позову відмовлено.

12. Рішення суду першої інстанції не містить мотивів відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

13. Постановою Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 квітня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд К-38619» жодним чином не порушує прав та законних інтересів позивача, оскільки земельна ділянка, на яку претендує позивач, йому не виділялась.

15. Принцип «мовчазної згоди», на який посилається позивач, у спірних правовідносинах фактично порушує порядок отримання земельних ділянок, встановлений статтею 116 ЗК України, оскільки земельна ділянка, обрана позивачем, раніше не перебувала в його користуванні.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

16. У червні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року.

17. Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

18. Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19. У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

20. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 14 липня

2021 року у справі № 160/661/19, від 11 серпня 2021 року у справі № 909/436/20, від 28 вересня 2021 року у справі № 918/1045/20, від 06 жовтня 2021 року у справі № 925/1546/20, від 08 листопада 2021 року у справі № 712/8720/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 712/1100/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Також, підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме: недослідження зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не звернув увагу, що відповідно до пункту 14 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_1 , як учаснику бойових дій, надаються пільги на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

23. Позивач першим у вересні 2017 року звернувся за наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою, а ОСОБА_2 отримала дозвіл лише 07 червня 2019 року, отже позивач першим отримав легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення процедури безоплатної приватизації земельної ділянки та надання йому цієї ділянки у власністю.

24. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушеного права правомірного очікування позивача виходячи виключно з того, що спірна земельна ділянка не була виділена йому у власність, не аналізуючи при цьому інтерес ОСОБА_1 щодо оскаржуваної земельної ділянки через призму «ознак потерпілого».

25. Наголошує, що Київська міська рада, надавши дозвіл першочергово ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а через два роки ОСОБА_2 , на думку позивача, незаконно порушила принцип добросовісності, послідовності, передбачуваності та допустила суперечливість своєї поведінки.

26. Також апеляційний суд не врахував, що під час передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_2 були допущені порушення вимог чинного земельного законодавства, оскільки набуття нею права власності на земельну ділянку повинно було відбуватися в порядку приватизації.

27. Крім того, апеляційний суд внаслідок неправильного застосування вимог статей 116, 118 ЗК України зробив помилковий висновок, що принцип «мовчазної згоди» у спірних правовідносинах фактично порушує порядок отримання земельних ділянок, встановлений статтею 116 ЗК України.

28. Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29. Судами попередніх інстанцій установлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій.

30. 12 вересня 2017 року в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», реалізуючи своє право на першочергове отримання у власність земельної ділянки, ОСОБА_1 звернувся до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

31. Станом на 13 жовтня 2017 року Київська міська рада рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу не прийняла, у зв`язку з чим позивач подав до Київської міської ради заяву-повідомлення про використання права мовчазної згоди, якою повідомив про укладення з КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» договору на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

32. Позивач зазначав, що йому стало відомо, що рішенням Київської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 орієнтовною площею

0,05 га у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд згідно план-схемою.

33. Надалі, на підставі рішення Київської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд, та на підставі звернення ОСОБА_2 відділом у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 20 липня

2020 року внесено відповідні відомості до Державного земельного кадастру та сформовано земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:82:243:0004, площею 0,0535 га, відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № ПВ- 8001142862020 від 22 липня 2020 року.

34. Оскільки відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:243:0004, площею 0,0535 га, яка частково накладається на земельну ділянку, що розміщено за адресою АДРЕСА_1 , на яку, за замовленням позивача було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у справі- клопотання К-31379, внесені до Державного земельного кадастру з порушенням вимог законодавства, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

35. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

36. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

37. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

38. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

39. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

40. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

41. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

42. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

43. Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.

44. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

45. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня

2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

46. Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження

№ 61-12101св23)).

47. Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

48. Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

49. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок зі земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара (пункт «г» частини першої статті 121 ЗК України).

50. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження цих проектів регулюються статтями 118, 186-1 ЗК України.

51. Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

52. Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

53. Отже, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, відповідний орган у разі ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

54. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята статті 118 ЗК України).

55. Відповідно до частин четвертої, п`ятої та шостої статті 186-1 ЗК України розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

56. Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

57. Відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про землеустрій» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються лише у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

58. Дозвіл на розроблення проекту землеустрою означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, щоб мати змогу у подальшому точно визначити предмет, який планується набути право власності. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність у майбутньому.

59. Рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі №380/624/16-ц, (провадження № 14-301цс18), від 29 вересня 2020 року в справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20), Верховного Суду від 22 лютого 2024 року в справі

№ 673/554/21 та інші).).

60. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) зазначено, що «у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи. Неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зокрема, не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка раніше за інших дізналася про існування вільної земельної ділянки і звернулася з відповідною заявою. Крім того, такий підхід стимулює використання інсайдерської інформації, що є одним із проявів корупції, а тому є неприпустимим. Тим більше не можна вважати справедливим і розумним надання землі особі, яка пізніше за інших звернулася з відповідною заявою, але якій тим не менше надано перевагу. Такий підхід може створювати підґрунтя для розвитку корупції».

61. Лише факт звернення особи до компетентного органу з метою реалізації нею свого права на отримання земельної ділянки не підтверджує виникнення у такої особи обґрунтованого права на звернення до суду в разі надання у власність земельної ділянки, на яку вона претендувала, іншій особі. Вирішення питання про передачу особі у власність земельної ділянки має здійснюватися із дотриманням принципів добросовісності та розумності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц).

62. За змістом статті 118 ЗК України завершальним етапом процедури безоплатної приватизації земельних ділянок є саме затвердження проєкту землеустрою та передача (надання) земельної ділянки у власність. Таким чином, реальні законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, чи погодження проєкту у порядку статті 186-1 ЗК України, а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проєкт землеустрою та передання земельної ділянки.

63. Такі висновки Верховний Суд сформулював у постановах від 27 березня 2024 року в справі № 695/1038/22 (провадження № 61-8921св23), від 11 квітня 2024 року в справі № 607/10862/22 (провадження № 61-13281св23) та

від 02 червня 2021 року в справі № 700/316/20-ц (провадження № 61-3508св21), на яку, зокрема, посилається заявник у касаційній скарзі.

64. Апеляційний суд встановив, що 12 вересня 2017 року позивач звернувся до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою:

АДРЕСА_1 , проте станом на 13 жовтня 2017 року Київська міська рада рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу не прийняла, тому він подав до Київської міської ради заяву-повідомлення про використання права мовчазної згоди, якою повідомив про укладення з КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» договору на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

65. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Київської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки громадянці ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських споруд, та на підставі звернення ОСОБА_2 відділом у Віньковецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області 20 липня 2020 року внесено відповідні відомості до Державного земельного кадастру та сформовано земельну ділянку за кадастровим номером 8000000000:82:243:0004, площею 0,0535 га, відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № ПВ- 8001142862020 від 22 липня 2020 року.

66. Процедура державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі визначена Законом України «Про державний земельний кадастр» (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок).

67. Відповідно до частин першої - третьої статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

68. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

69. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:

особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності);

замовником технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (у разі внесення до Державного земельного кадастру за результатами проведення інвентаризації земель масиву земель сільськогосподарського призначення відомостей про земельну ділянку, що входить до такого масиву).

70. Таким чином, державна реєстрація спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі могла бути здійснена, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою.

71. Державний кадастровий реєстратор при внесенні відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 8000000000: 82:243:0004 діяв у межах та у спосіб, передбачений нормами чинного земельного законодавства.

72. Зважаючи на вищевикладене у сукупності та враховуючи, що на підставі розробленого на замовлення відповідачки проекту землеустрою було сформовано земельну ділянку та присвоєно їй кадастровий номер 8000000000:82:243:0004, тобто визначено її як об`єкт цивільних прав, та зареєстровано відомості про неї у Державному земельному кадастрі, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено порушення відповідачами його прав, у зв`язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.

73. Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17,

від 14 липня 2021 року у справі № 160/661/19, від 11 серпня 2021 року у справі

№ 909/436/20, від 28 вересня 2021 року у справі № 918/1045/20, від 06 жовтня 2021 року у справі № 925/1546/20, від 08 листопада 2021 року у справі

№ 712/8720/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 712/1100/20, на які посилається заявник у касаційній скарзі, оскільки вони ухвалені за різних фактичних обставин.

74. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

75. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження

№ 14-446цс18).

76. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.

77. Колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому її відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович