Ухвала

від 11.12.2024 по справі 208/5901/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 208/5901/22

провадження № 61-16271ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бундюк Єлизавети Володимирівнина рішення Заводського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 січня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Дніпро) (далі - Заводський ВДРАЦС у м. Кам`янське), в якому просив суд: визнати ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складено Заводським районним у м. Дніпродзержинську ВДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області

24 вересня 2016 року за № 1021, а саме: виключити з актового запису відомості про батька дитини ОСОБА_1 ; записати батьком дитини ОСОБА_2 ; змінити прізвище дитини « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 »; змінити по батькові дитини « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », що є підставою для видачі свідоцтва про народження дитини

з відповідними змінами.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 січня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - Заводський ВДРАЦС у м. Кам`янське, про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини, задоволено.

Визнано ОСОБА_2 батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складено Заводським районним у м. Дніпродзержинську ВДРАЦС ГТУЮ у Дніпропетровській області

24 вересня 2016 року за № 1021, а саме: виключити з актового запису відомості про батька дитини ОСОБА_1 ; записати батьком дитини ОСОБА_2 ; змінити прізвище дитини « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 »; змінити по батькові дитини « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », що є підставою для видачі свідоцтва про народження дитини

з відповідними змінами.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 березня 2024 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Заводського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - Заводський ВДРАЦС у м. Кам`янське, про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини відмовлено.

11 жовтня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бундюк Є.В. звернулася з апеляційною скаргою до Дніпровського апеляційного суду на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області

від 03 січня 2023 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 жовтня 2024 року витребувано із Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області цивільну справу № 208/5901/22.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бундюк Є. В. на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 січня

2023 року залишено без руху та надано строк для усунення вказаних недоліків.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2024 року відмовлено

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бундюк Є. В. на рішення Заводського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - Заводський ВДРАЦС у м. Кам`янське, про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що 13 листопада 2023 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бундюк Є. В. отримала оскаржене рішення суду від 03 січня 2023 року та

12 грудня 2023 року зверталася до Заводського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами оскарженого рішення суду від 03 січня 2023 року

у справі № 208/5901/22, отже із вказаного часу була обізнана про ухвалення судом першої інстанції рішення суду від 03 січня 2023 року, а із апеляційною скаргою звернулася лише 11 жовтня 2024 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 березня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року

у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - Заводський ВДРАЦС у м. Кам`янське, про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини.

06 грудня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бундюк Є. В. через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 січня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2024 року (надійшла до суду 09 грудня

2024 року), в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 належним чином не повідомленного про розгляд справи, відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України, є самостійною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та направлення справи на новий розгляд, зважаючи на те, що ОСОБА_1 обґрунтовує свою скаргу такою підставою.

Представник заявника вважає, що висновки суду щодо неповажності причин пропуску строку для апеляційного провадження є надміру формальними та упередженими. Ухвала винесена з метою не розглядати складну та об`ємну справу по суті, через надмірне навантаження суду, адже винести ухвалу про неповажність причин пропуску строку є більш простим способом розгляду апеляційної скарги, аніж вивчення матеріалів справи та розгляду справи по суті, що в свою чергу чинить перешкоди у доступі до правосуддя у вкрай незаконному рішенні суду першої інстанції.

Щодо касаційної скарги на рішення Заводського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 січня 2023 року

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Як вбачається, суд апеляційної інстанції не переглядав по суті рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 січня

2023 року, тому у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 січня 2023 року слід відмовити.

Щодо касаційної скарги на ухвалу Дніпровського апеляційного суду

від 04 листопада 2024 року

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Бундюк Є. В., колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Із оскаржуваного судового рішення, доданих до скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності оскаржуваної ухвали.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається Цивільним процесуальним кодексом України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства

є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Застосування передбачених цією нормою правил залежить від виду процесуального строку. У разі, коли процесуальна дія не вчинена у межах строку, встановленого законом, суд може поновити його, якщо строк пропущено з причин, визнаних судом поважними.

Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів

з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску

з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою

в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє

у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Європейський Суд з прав людини зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «DeGeouffre dela Pradellev. France»

від 16 грудня 1992 року).

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини й у рішеннях

у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року.

Питання поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Проте, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень без підтвердження заявником конкретних обставин, які унеможливили вчинення відповідної процесуальної дії у визначений законом строк.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22, в якому зазначено, що самий лише факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Апеляційним судом встановлено, що,не погодившись з рішенням суду

від 03 січня 2023 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Бундюк Є. В. 11 жовтня 2024 року звернулася з апеляційною скаргою до Дніпровського апеляційного суду та просила поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, посилаючись на те, що 13 жовтня 2023 року до Заводського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області адвокатом Бундюк Є. В. була подана заява про ознайомлення з матеріалами справи та видачу копії рішення суду від 03 січня 2023 року у справі № 208/5901/22. 13 листопада 2023 року матеріали справи № 208/5901/22 були надані для ознайомлення адвокату Бундюк Є. В.

12 грудня 2023 року адвокат Бундюк Є .В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, обравши такий спосіб захисту, оскільки, під час розгляду справи в суді першої інстанції інтереси ОСОБА_9 представляв невідомий йому та не уповноважений ним адвокат

Бабков Д. Ю., який визнав позовні вимоги, що було істотною для справи обставиною та призвело до задоволення позову судом при неповноті з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції було ухвалене 03 січня 2023 року, 13 листопада 2023 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бундюк Є.В. ознайомилася з матеріалами справи №208/5901/22 та отримала копію оскаржуваного рішення суду від 03 січня 2023 року (а.с.50).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бундюк Є. В. на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 січня

2023 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків у зазначений

в ухвалі строк, а саме: для надання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, для надання апеляційної скарги

з усуненими недоліками відповідно до кількості учасників справи із зазначенням відомостей про наявність електронного кабінету.

29 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бундюк Є. В. надала до Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу у новій редакції з усуненими недоліками у відповідності до кількості учасників справи та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, в якому зазначила, що ОСОБА_1 не був повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції, інтереси ОСОБА_1 у суді першої інстанції представляв не уповноважений ним адвокат Бабков Д. Ю.

Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що 12 грудня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бундюк Є. В. звернулася до Заводського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Заводського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 січня 2023 року у справі

№ 208/5901/22.

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12 березня 2024 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року, відмовлено у задоволенні заяви адвоката Бундюк Є. В. в інтересах ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 січня 2023 року у справі № 208/5901/22.

Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Бундюк Є. В. 13 листопада 2023 року отримала рішення суду від 03 січня 2023 року, то вже із вказаного часу (з 13 листопада 2023 року) була обізнана про ухвалене судом першої інстанції рішення і ознайомлена з його змістом. При цьому 12 грудня 2023 року адвокат зверталася до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області із заявою про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами.

Однак із апеляційною скаргою адвокат звернулася лише 11 жовтня 2024 року, тобто через 11 місяців після ознайомлення з рішенням суду першої інстанції, з пропуском строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Вказані адвокатом Бундюк Є. В. підстави суд апеляційної інстанції правомірно не визнав поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 січня 2023 року.

Особа повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку та дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційна скарга

представника ОСОБА_1 - адвоката Бундюк Є. В. на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03 січня

2023 року подана з пропуском строку апеляційного оскарження, обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки підстави для поновлення строку за подання апеляційної скарги були визнані неповажними, а у клопотанні не наведено поважних причин пропуску процесуального строку.

Процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений ЦПК України, забезпечує оперативність цивільного судочинства, є дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на незловживання процесуальними правами.

Доводи касаційної скарги, які зводяться до того, що заявником було наведено поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, на правильність висновку суду не впливають, оскільки спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами.

Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не

є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Такий правовий висновок міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі

№ 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі № 171/1584/18 (провадження № 14-432цс19).

Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Оскільки правильне застосування апеляційним судом норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бундюк Єлизавети Володимирівни на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області

від 03 січня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа - Заводський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання батьківства, внесення змін до актового запису про народження дитини відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць

Б. І. Гулько

Д. Д. Луспеник