Постанова

від 10.12.2024 по справі 2-686/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 10.12.2024 Справа № 2-686/11

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 2-686/11

Провадження №22-ц/807/2253/24

Головуючий в 1-й інстанції Ковальова Ю.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,суддів:Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.,секретарБєлова А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2024 року, постановлену у м. Запоріжжі у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна Меружана Оганесовича та зобов`язання вчинити певні дії, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг»,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року в провадження Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла скарга ОСОБА_1 , на бездіяльність приватного виконавця області Коциняна Меружана Оганесовича та зобов`язання вчинити певні дії, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг". Скаргу мотивовано наступним. На виконанні приватного виконавця Коциняна Меружана Оганесовича перебуває виконавче провадження ВП № 75876333 з примусового виконання виданого Комунарським районним судом виконавчого листа від 06.06.2012 №2-686/2011. На підставі п. 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» постановою виконавця від 22.08.24 року рахунок IBAN: НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» визначений для здійснення видаткових операцій. В цей же день виконавець вніс підписану власним електронним підписом постанову до автоматизованої системи виконавчого провадження. Таким чином, було встановлено заборону на здійснення з такого рахунку стягнення в межах 14 200,00 грн. на місяць. Проте АТ "Ощадбанк", діючи недобросовісно і всупереч викладеними приписам, допустив бездіяльність і не забезпечив виконання постанови про визначення рахунку для здійснення видаткових операцій, не вніс до АСВП відомості про виконання постанови та не проінформував відповідального працівника банку про необхідність здійснення процедур пов`язаних із розблокуванням на рахунку боржника 14 200,00 грн. на місяць і забороною звернення стягнення на них. Внаслідок такої протиправної бездіяльності АТ «Ощадбанк» була часткова виконана платіжна інструкція виконавця, надіслана ним до банку і списана з цього рахунку на рахунок виконавця сума в розмірі 634,26 грн. (залишок на рахунку на момент накладання арешту). Таким чином, приватний виконавець без будь-якої умислу і своєї вини в тому, помилково отримав на свій рахунок 634,26 грн., належних боржнику, і на які звернення стягнення заборонено. З цих підстав боржник звернувся з заявою до виконавця про повернення 634,26 грн. помилково отриманих внаслідок протиправної бездіяльності банку. Але зазначена заява не може бути виконана виконавцем добровільно з об`єктивних причин, оскільки списані з рахунку боржника кошти зараховані на рахунок виконавця, кошти на яких мають обмежене цільове призначення, а саме використовуються для подальшого перерахуванню стягувачу. З наведених підстав скаржник просив суд винести ухвалу, якою зобов`язати приватного виконавця повернути боржнику 634,26 грн. помилково отриманих коштів.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16 жовтня 2024 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 , на бездіяльність приватного виконавця області Коциняна Меружана Оганесовича та зобов`язання вчинити певні дії, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг" - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги скарги.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що внаслідок протиправних дій Банку, приватним виконавцем безпідставно набуто кошти скаржника, які підлягають поверненню.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що скаржник звертається із вимогою про повернення безпідставно списаних приватним виконавцем Коциняном М.О. з його рахунку коштів в межах виконавчого провадження, яке підлягає розгляду в порядку позовного провадження. В даному випадку заявником не надано належних, допустимих, достовірних, а в сукупності достатніх доказів, які б могли вказувати на незаконність дій приватного виконавця щодо неповернення коштів боржнику. Більш того, заявник навпаки зазначає про відсутність вини виконавця, а помилкове набуття ним грошових коштів сталося внаслідок протиправної поведінки АТ "Ощадбанк" і обставин, за які виконавець не відповідає. Питання про повернення безпідставно набутих коштів не може бути вирішено судом під час судового контролю за виконанням судового рішення та здійснюється за приписами положень ст.1212 ЦК України в позовному провадженні. Таким чином, оскільки оскаржувані рішення були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, вимога про повернення коштів не підлягає розгляду в порядку, визначеному ст.447 ЦПК України,суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

За правилами статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Згідно частин другої, третьої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 10-2 розділу ХІІІ Закону України «Про виконавче провадження», тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Державний, приватний виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання відповідної заяви фізичної особи - боржника виносить постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови: надає/надсилає відповідну постанову банку (обслуговуючому банку); перевіряє наявність інших виконавчих проваджень, відкритих стосовно фізичної особи - боржника, та, у разі якщо стосовно фізичної особи - боржника відкриті інші виконавчі провадження, одночасно надає/надсилає відповідну постанову до органів державної виконавчої служби або приватному виконавцю, які здійснюють примусове виконання у таких виконавчих провадженнях. У такому разі поточний рахунок, зазначений у відповідній постанові, вважається визначеним для здійснення видаткових операцій і в межах таких виконавчих проваджень. Зупинення вчинення виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження не є підставою для відмови у визначенні поточного рахунку для здійснення видаткових операцій.

На підставі п. 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» постановою приватного виконавцявиконавчого округуЗапорізької областіКоциняна МеружанаОганесовичавід 22.08.24 року у ВП № 75876333 рахунок IBAN: НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» визначений для здійснення видаткових операцій і в цей же день виконавець вніс підписану власним електронним підписом постанову до автоматизованої системи виконавчого провадження. Таким чином, було встановлено заборону на здійснення з такого рахунку стягнення в межах 14 200,00 грн. на місяць.

Сам скаржник зазначає, що приватний виконавець під час визначення рахунку для видаткових операцій діяв в межах повноважень і у відповідності до діючого законодавства. Судом також не встановлено порушень законодавства в межах здійснення виконавчого провадження.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог скарги поданої в порядку розділу VII ЦПК України, оскільки фактів прийняття приватним виконавцем неправомірних рішень, вчинення протиправних дії чи бездіяльності не встановлено. При цьому питання повернення безпідставно набутих коштів у відповідності до вимог ст. 1212 ЦК України не може бути реалізовано шляхом подання скарги в межах судового контролю за виконанням судових рішень.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку з приводу відсутності підстав для задоволення вимог скарги, з такими висновками погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що ухвалу суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Комунарського районногосуду м.Запоріжжя від16жовтня 2024рокуу цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 12 грудня 2024 року.

Судді: С. В. Кухар

І. В. Кочеткова

Г.С. Подліянова