Ухвала

від 15.01.2025 по справі 2-686/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2025 року

м. Київ

справа № 2-686/11

провадження № 61-617ск25

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 16 жовтня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна Меружана Оганесовича та зобов`язання вчинити певні дії, заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг»,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року до суду надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця Запорізької області Коциняна М. О. та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 16 жовтня 2024 року, яка залишена без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2024 року, у задоволенні скарги відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що скаржник звертається із вимогою про повернення безпідставно списаних приватним виконавцем Запорізької області Коциняном М. О. з його рахунку коштів в межах виконавчого провадження, яке підлягає розгляду в порядку позовного провадження. В цьому випадку заявником не надано належних, допустимих, достовірних, а в сукупності достатніх доказів, які б могли вказувати на незаконність дій приватного виконавця щодо неповернення коштів боржнику. Більш того, заявник навпаки зазначає про відсутність вини виконавця, а помилкове набуття ним грошових коштів сталося внаслідок протиправної поведінки АТ «Ощадбанк» і обставин, за які виконавець не відповідає. Питання про повернення безпідставно набутих коштів не може бути вирішено судом під час судового контролю за виконанням судового рішення та здійснюється за приписами положень статті 1212 ЦК України в позовному провадженні. Таким чином, оскільки оскаржувані рішення були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, вимога про повернення коштів не підлягає розгляду в порядку, визначеному статтею 447 ЦПК України.

13 січня 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 16 жовтня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2024 року у вказаній вище справі.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, а скаргу задовольнити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У статті 1 Закону № 1404-VIII унормовано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ: фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа - боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій.

Державний, приватний виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання відповідної заяви фізичної особи - боржника виносить постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови:

- надає/надсилає відповідну постанову банку (обслуговуючому банку);

- перевіряє наявність інших виконавчих проваджень, відкритих стосовно фізичної особи - боржника, та, у разі якщо стосовно фізичної особи - боржника відкриті інші виконавчі провадження, одночасно надає/надсилає відповідну постанову до органів державної виконавчої служби або приватному виконавцю, які здійснюють примусове виконання у таких виконавчих провадженнях. У такому разі поточний рахунок, зазначений у відповідній постанові, вважається визначеним для здійснення видаткових операцій і в межах таких виконавчих проваджень.

Зупинення вчинення виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження не є підставою для відмови у визначенні поточного рахунку для здійснення видаткових операцій.

Суд установив, що на підставі пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна М. О. від 22 серпня 2024 року у ВП № 75876333 рахунок IBAN: НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» визначений для здійснення видаткових операцій і в цей же день виконавець вніс підписану власним електронним підписом постанову до автоматизованої системи виконавчого провадження. Таким чином, було встановлено заборону на здійснення з такого рахунку стягнення в межах 14 200,00 грн на місяць.

ОСОБА_1 у скарзі зазначав, що приватний виконавець під час визначення рахунку для видаткових операцій діяв в межах повноважень і у відповідності до діючого законодавства.

Суд також не встановив порушень законодавства в межах здійснення виконавчого провадження.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимог скарги поданої в порядку розділу VII ЦПК України, оскільки фактів прийняття приватним виконавцем неправомірних рішень, вчинення протиправних дії чи бездіяльності не встановлено. При цьому питання повернення безпідставно набутих коштів у відповідності до вимог статті 1212 ЦК України не може бути реалізовано шляхом подання скарги в межах судового контролю за виконанням судових рішень.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частинами п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частинами четвертою, п`ятою та шостою статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 16 жовтня 2024 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 грудня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Коциняна Меружана Оганесовича та зобов`язання вчинити певні дії, заінтересована особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг».

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров