Рішення

від 05.12.2024 по справі 291/185/24

РУЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 291/185/24

Провадження №2/291/238/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 грудня 2024 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Митюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.П.,

прокурора Афійчука Ю.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши в судовому засіданні в с-щі Ружині цивільну справу за позовом

Виконувача обов`язків керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі: Вчорайшенської сільської ради

до ОСОБА_1

про усунення перешкод в користуванні майном (гідроспорудою) шляхом скасування державної реєстрації права власності на нього,-

в с т а н о в и в:

Керівник Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі: Вчорайшенської сільської ради звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном (гідроспорудою) шляхом скасування державної реєстрації права власності на нього. Заявлені вимоги мотивує тим, що рішенням сесії Вчорайшенської сільської ради 5 скликання від 29.01.2009 (без номера) надано ОСОБА_1 дозвіл на проведення ремонту гідроспоруди в с.Вчорайше, яка розташована за межами населеного пункту, згідно зведеного кошторисного рахунку вартості будівництва. Дана гідроспоруда знаходиться на земельній ділянці водного фонду комунальної власності площею 5,70 га, кадастровий номер 1825282400:02:000:0029, що розташована на території Вчорайшенської сільської ради за межами с. Вчорайше Бердичівського району Житомирської області.

На замовлення ОСОБА_1 25.05.2010 КНП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради проведено технічну інвентаризацію гідроспоруди та виготовлено технічний паспорт.

Виконкомом Вчорайшенської сільської ради 27.07.2010 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 , а саме на гідроспоруду, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Ружинський район., с/р рада Вчорайшинська, Комплекс гідротехнічних споруд № 1 , форма власності приватна, частка 1/1.

Підставою до видачі вказаного свідоцтва зазначено рішення виконкому Вчорайшенської сільської ради від 09.11.2009 № 52.

13.07.2012 КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану гідроспоруду (реєстраційний номер об`єкта нерухомості:3099039Г), про що в книзі 48 зроблено запис за №2065.

11.09.2019 держаним реєстратором Відділу державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Польовою Д.Д. за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) проведено державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна - гідроспоруда, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис № 29871318 (підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 45070535 від 16.01.2019).

Державну реєстрацію права приватної власності за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснено на підставі вищевказаного свідоцтва про право власності сесії НОМЕР_1 . Об`єкт зареєстровано за реєстраційним номером: 1743354018252.

Однак, рішення виконавчого комітету Вчорайшенської сільської ради №52 від 09.11.2009, яким визнано власником об`єкта нерухомості (гідроспоруди), яка розташована за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с.Вчорайше, комплекс гідротехнічних споруд № НОМЕР_3 (за межами населених пунктів) ОСОБА_1 та доручено Бердичівському БТІ виготовити правоустановчі документи, не приймалося.

Зокрема, за інформацією Архівного відділу Бердичівської РДА, якому передано на постійне зберігання рішення виконкому Вчорайшенської сільської ради Ружинського району Житомирської області за 2009 рік наявне рішення № 52 від 09.12.2009 «Про використання підвальних приміщень та вбудованих приміщень згідно робочих проектів на будівництво об`єктів та недопущення самовільного їх перепрофілювання».

Таким чином, проведена за відповідачем державна реєстрація прав на вказану гідроспоруду є незаконною, здійсненою з метою, що суперечить інтересам територіальної громади с. Вчорайше.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позові.

Представник Вчорайшенської сільської ради в судове засідання не з`явився. Належним чином повідомлений.

Відповідач та представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо позовних вимог прокурора за безпідставності, та просив в задоволенні позову відмовити. Подано відзив на позов. В якому зазначив, що починаючи з 2009 року, з метою отримання в користування ставка для здійснення рибного господарства, який знаходиться за адресою:Житомирська область, Ружинський район, с.Вчорайше (за межами населеного пункту с. Вчорайше, в напрямку смт. Ружин), він попередньо узгодив отримання ставка в користування з Вчорайшенською сільською радою (на жаль підтверджуючих документів в нього не збереглось, оскільки пройшло багато часу). На той час зацікавленості в користуванні в даному ставку ні в кого не було, із-за віддаленості від найближчих населених пунктів та вкрай занедбаного стану самого ставка. На той час ставок являв собою болото, де лише кумкали жаби та був не придатний для використання за призначенням. Так як на той час ставок, який мав на меті отримати в користування був в край занедбаномо стані, ним було здійснено власними силами його очищення від мулу та очерету, прибрана навколишня територія, висаджені садженні дерев та ін.

Оскільки, для мети риборозведення необхідно було щоб в ставку тримався необхідний рівень води, з Вчорайшенською сільською радою було узгоджено питання, щодо будівництва дамби власними силами та за власний рахунок, яка була на той момент відсутня. В подальшому ним було здійснено будівництво дамби та приведені роботи щодо упорядкування ставка.

Оскільки будівництво дамби було здійснено за власний кошт та власними силами, вважає, що Вчорайшенською селищною радою правомірно рішенням виконавчого комітету №52 від 09.11.2009 року визнано власником об`єкта нерухомості (гідроспоруди), яка розташована за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с. Вчорайше, комплекс гідротехнічних споруд № НОМЕР_3 (за межами населених пунктів), його, ОСОБА_1 .

Вважає за потрібне зазначити, що без даної гідроспоруди, існування водного об`єкта - ставка, було б не можливе та відповідно неможливо було б його використання за цільовим призначенням, натомість існування водоймища в його справжньому стані, з полишеннями які здійснив відповідач, відповідає інтересам територіальної громади.

В подальшому, ним здійснювалися дії щодо отримання даного ставка та навколишньої земельної ділянки в користування, для чого було подано до Ружинської РДА заява по надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, який і було розроблено на підставі розпорядження Житомирської обласної державної адміністрації №96 від 11.09.2019 року. Тобто, Відповідачем вчинялись всі необхідні та законні дії для отримання земельної ділянки в користування, проте в силу бюрократичної тяганини, зволікань та численних узгоджень договір оренди з відповідачем не укладений до цього часу, жодних протиправних дій, що протирічили б чинному законодавству відповідачем не вчинялося. Вважає, що відсутні повноваження прокурора на представництво в суді, оскільки органом який уповноважений здійснювати захист прав територіальної громади є Вчорайшенська сільська рада, жодних аргументів чи причин, з яких Вчорайшенська сільська рада не могла самостійно звернутися до суду прокурором не зазначено. Також вважають, що позивачем пропущено строки позовної давності звернення до суду, та не заявлялось клопотання про поновлення строку. У зв`язку з чим було подано заяву про застосування строків позовної давності.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що рішенням сесії Вчорайшенської сільської ради 5 скликання від 29.01.2009 (без номера) надано позивачу ОСОБА_1 дозвіл на проведення ремонту гідроспоруди в с.Вчорайше, яка розташована за межами населеного пункту, згідно зведеного кошторисного рахунку вартості будівництва (а.с.26-32).

Зазначена гідроспоруда знаходиться на земельній ділянці водного фонду комунальної власності площею 5,70 га, кадастровий номер 1825282400:02:000:0029, що розташована на території Вчорайшенської сільської ради за межами с. Вчорайше Бердичівського району Житомирської області.

На замовлення ОСОБА_1 25.05.2010 КНП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради проведено технічну інвентаризацію гідроспоруди та виготовлено технічний паспорт (а.с.36-39).

Виконкомом Вчорайшенської сільської ради від 27.07.2010 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 , а саме на гідроспоруду, що знаходиться за адресою: Житомирська область, Ружинський район., с/р рада Вчорайшинська, Комплекс гідротехнічних споруд № 1 , форма власності приватна, частка 1/1 (а.с.48).

Підставою до видачі указаного свідоцтва зазначено рішення виконкому Вчорайшенської сільської ради від 09.11.2009 № 52.

13.07.2012 КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на вказану гідроспоруду (реєстраційний номер об`єкта нерухомості:3099039Г), про що в книзі 48 зроблено запис за №2065.

11.09.2019 держаним реєстратором Відділу державної реєстрації Ружинської районної державної адміністрації Польовою Д.Д. за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) проведено державну реєстрацію права приватної власності на об`єкт нерухомого майна - гідроспоруда, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис № 29871318 (підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 45070535 від 16.01.2019) (а.с.40-47) .

Державну реєстрацію права приватної власності за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснено на підставі вищевказаного свідоцтва про право власності сесії НОМЕР_1 .

Об`єкт зареєстровано за реєстраційним номером:1743354018252.

Однак, як вбачається з пояснень прокурора та матеріалів справи рішення виконавчого комітету Вчорайшенської сільської ради №52 від 09.11.2009, яким визнано власником об`єкта нерухомості (гідроспоруди), яка розташована за адресою: Житомирська область, Ружинський район, с.Вчорайше, комплекс гідротехнічних споруд № НОМЕР_3 (за межами населених пунктів) ОСОБА_1 та доручено Бердичівському БТІ виготовити правоустановчі документи, не приймалося.

Зокрема, за інформацією Архівного відділу Бердичівської РДА, якому передано на постійне зберігання рішення виконкому Вчорайшенської сільської ради Ружинського району Житомирської області за 2009 рік наявне рішення № 52 від 09.12.2009 «Про використання підвальних приміщень та вбудованих приміщень згідно робочих проектів на будівництво об`єктів та недопущення самовільного їх перепрофілювання» (а.с.49-59).

Таким чином, проведена за відповідачем державна реєстрація прав на вказану гідроспоруду є незаконною, здійсненою з метою, що суперечить інтересам територіальної громади с. Вчорашнє, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом, власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Однак, вказаний комплекс гідротехнічних споруд перейшов у приватну власність всупереч вимогам чинного законодавства, чим порушено інтереси держави з огляду на наступне.

Спірна гідроспоруди є складовою частиною штучного поверхневого водного об`єкта (ставка).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Аналогічні положення знайшли своє відображання в ст. 58 Земельного кодексу України, згідно якої до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами: гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Статтею 59 ЗК України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Між тим, відповідно до п. «ґ» ч. 4 ст. 83, п. «д» ч. 4 ст. 84 ЗК України передача земель водного фонду у приватну власність заборонена, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Такі випадки передбачені ч. 2 ст. 59 ЗК України, за приписами якої можлива безоплатна передача у власність лише замкнених природних водойм загальною площею до 3 га.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Системним аналізом статей 181 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про аквакультуру» встановлено, що фактично земляні греблі, шлюзи-регулятори (водонапуски та водовипуски) від відповідної земельної ділянки та штучно створеного ними водного об`єкту без зміни призначення та шкоди такому об`єкту не можуть бути відокремлені.

Крім того, законодавством визначені подільні та неподільні речі.

Так, статтею 183 ЦК України встановлено, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, а неподільною відповідно, яку не можна поділити без втрати такого призначення.

Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 186 ЦК України).

Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення (частина перша статті 187 ЦК).

Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу' використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ) (частина перша статті 188 ЦК України).

Окрім того, ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У свою чергу, згідно зі статтею 190 ЦК України майном, як особливим об`єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

За змістом статей 186,190,316 ЦК України право власності особи виникає на окрему, самостійну річ, тоді як приналежність не може бути окремим об`єктом права власності, а лише слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом (аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС від 14.02.2018 справа №910/8903/16).

Також, не можуть бути самостійними об`єктами права власності окремі із складових частин речі, які при переході права на річ не підлягають відокремленню (ст. 187 ЦК України).

Відповідно до пункту 1.9.18 Методики обстеження і паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів, затвердженої наказом Держкоммістобудування Ns 252 від 19.12.1995, гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водоспуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувані промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.

Згідно із ДСТУ 3517-97 «Гідрологія суші. Терміни та визначення основних понять» гідротехнічна споруда - це інженерна споруда, що допомагає здійснювати певні водогосподарські заходи як щодо використання водних ресурсів, так і для захисту від шкідливої дії вод.

ДБН В.2.4-3:2010 «Гідротехнічні споруди. Основні положення» визначає, що гідротехнічні споруди - це споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також захисту від шкідливого впливу вод.

Надалі, визначення гідротехнічних споруд закріплено в Законі України «Про аквакультуру» (набрав чинності 01.07.2013), який визначає принципи державної політики, основні засади розвитку і функціонування аквакультуры, правові основи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури.

Цим Законом уведено поняття гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди), яким в абзаці 7 ст. 1 Закону дано визначення як об`єктів нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, поверхневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Крім того, згідно з ДБН В.2.4-3: 2010, п. 1.3 Положення про організацію та порядок здійснення технічного нагляду' за гідротехнічними спорудами воднотранспортного комплексу, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 16.01.2014 № 21, (далі - Положення) гідротехнічна споруда споруда, що підпадає під вплив водного середовища, призначена для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.

У Державному класифікаторі будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженому наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, визначено, що споруди це будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.

З оцінювального акту про господарські будівлі та споруди комплекс гідротехнічних споруд № 1 складає з/б укріплення, металевий колодязь, заслонка дерев`яна, з/б труба, тобто призначені для перепуску води, тобто існування ставків на земельній ділянці водного фонду забезпечується гідротехнічними спорудами.

Слід зазначити, що гідротехнічна споруда є нерухомим майном, інженерною спорудою та нерозривно пов`язана із землею і призначена для управління водними ресурсами, тобто її функціонування неможливе без існування водного об`єкту та її переміщення в інше місце неможливо без його знецінення та зміни призначення. Спірна гідротехнічна споруда призначена для існування ставка на земельній ділянці водного фонду.

Згідно статті 51 ВК України у договорі оренди водного об`єкта визначаються зобов`язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об`єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами. Типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом затверджується Кабінетом Міністрів України.

08.06.2021 набрала законної сили постанова Кабінету Міністрів України № 572 від 02.06.2021, якою відповідно до частини 11 статті 51 ВК України Кабінетом Міністрів України затверджено Типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 №220 затверджено Типовий договір оренди землі, у п.З якого зазначаються відомості про об`єкти нерухомого майна, які знаходяться на земельній ділянці, їх перелік та характеристика інших об`єктів інфраструктури, розташованих на земельній ділянці (за наявності), їх характеристики та стан.

З аналізу вищенаведеного законодавства можна зробити висновок, що оренда гідротехнічних споруд передбачена у разі оренди особою самого водного об`єкта, на якій такі споруди розташовані та земельної ділянки під водним об`єктом, тобто користування на умовах оренди однією особою землею, водним простором та гідротехнічною спорудою.

З викладеного слідує, що гідротехнічна споруда не може бути окремим об`єктом права власності, оскільки є приналежністю (складовою частиною водойми) та слідує за головною річчю.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» загальними засадами державної реєстрації прав є, серед іншого, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових, прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (надалі - Закон) за результатами розгляду заяви державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав, вносить до Державного реєстру відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав та видає інформацію з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником.

За ч. 4 ст. 18 Закону державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із статтею 13 Закону у Державному реєстрі прав на кожен об`єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, за рішенням державного реєстратора відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Як вбачається з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором відділу державної реєстраційної служби Ружинської РДА Житомирської області Польовою Л.Д. зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1743354018252 гідроспоруду за відповідачем з відкриттям розділу.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Особливості процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ № 1141 від 26.10.2011 (далі-Порядок).

Підпунктом другим пункту 20 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 року № 1141 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що до Державного реєстру прав вносяться такі відомості про об`єкт нерухомого майна, що розташований на земельній ділянці: тип об`єкта нерухомого майна; площа об`єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності) житлова); опис об`єкта нерухомого майна із зазначенням об`єктів, що є приналежністю головної речі (присвоєна літера, римська або арабська цифра відповідно до технічного паспорта, загальна та (за наявності) житлова площа) (у разі коли об`єкт нерухомого майна є головною річчю); відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна (найменування та/або присвоєна літера, загальна та (за наявності) житлова площа) (у разі коли об`єкт нерухомого майна є складною річчю); адреса об`єкта нерухомого майна; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (у разі відкриття розділу на об`єкт нерухомого майна, право власності на який було зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно); кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований такий об`єкт нерухомого майна (у разі коли об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав).

З огляду на викладене, державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин та якому притаманні характеристики, значення яких є обов`язковим для внесення до Державного реєстру прав під час проведення державної реєстрації.

Крім того, право власності зареєстровано за відсутності підстав та відповідних документів, передбачених ст. 27 Закону.

Перебування гідротехнічних споруд у приватній власності суперечить вимогам чинного законодавства.

Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який закріплений у загальному вигляді в законі, та знаходить свій вияв у положеннях статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.

Відповідно до цих статей, до особи, яка набула право власності, на підставі вчиненого правочину або у порядку спадкування права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці приватної власності, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від попереднього власника таких об`єктів до набувача таких об`єктів, без зміни її цільового призначення.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Виходячи з цього, логічним є наступне положення: у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Отже, перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

На підставі викладеного слідує, що за загальним принципом цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, власнику будинку, будівлі, споруди має належати і речове право на земельну ділянку під таким будинком, будівлею, спорудою.

Так, Пленум Вищого господарського суду України у п. 3. 4 постанови від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначив, що з огляду на приписи ст. 182, ч. 2 ст. 331, ст. 657 ЦК України покупець нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно. У разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку. З виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування, а розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов`язаний відповідний повноважний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Однак, як зазначено вище, за приписами Земельного та Водного кодексів України земельна ділянка, на якій розміщена спірна гідроспоруда, не може перебувати в приватній власності, що фактично також виключає правомірність приватизації гідротехнічних споруд та можливість, за таких умов, перебування їх у приватній власності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №111/2457/13-ц та від 05.12.2018 у справі №359/2253/15-ц, відповідно до яких землі, зайняті водними об`єктами, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами не можуть передаватися у приватну власність.

Таким чином, набуття відповідачем у приватну власність гідротехнічної споруди створило передумови для протиправного використання (завуальованого набуття у власність) землі під спорудою, чим грубо порушено вищевказані норми законодавства та інтереси держави в особі територіальної громади с. Вчорайше.

Так, спірна споруда - призначена для виконання спеціальних технічних функцій, в даному випадку - управління водним об`єктом, розташована на земельній ділянці комунальної власності, тому спірна гідротехнічна споруда належить саме Вчорайшенській сільській об`єднаній територіальній громаді. Тобто, у спірних правовідносинах Вчорайшенська територіальна громада виступає законним власником майна.

Відповідно до приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17 наведено висновок про те, що за змістом пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Сама собою державна реєстрація права власності за певного особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

Отже, при дослідженні судом обставин наявності в особи права власності, необхідним є, перш за все, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави законом не передбачено. Вказаний висновок є усталеним у судовій практиці Верховного Суду.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ПК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ПК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (див. також висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, у пункті 70 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц).

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення про державну реєстрацію права власності.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються правовий режим власності.

Оскільки предметом спору є об`єкт нерухомого майна - гідротехнічна споруда ставка, яка розташована на землях водного фонду, тобто нерозривно пов`язаний із земельною ділянкою, то питання права власності на цей об`єкт безпосередньо стосується інтересів територіальної громади.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, незаконне набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці державної чи комунальної власності, з огляду на те, що земля є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави, а цей об`єкт є невіддільним від неї, порушує інтереси держави, оскільки підриває основи правопорядку і суперечить конституційному принципу законності набуття права власності. В контексті законності набуття права власності і недопущення свавільного привласнення об`єктів нерухомості в обхід визначеної законом процедури, інтереси держави і територіальної громади повністю збігаються.

Так, факт існування реєстрації права власності на майно за особою на підставі документів, які не підтверджують існування у неї відповідного речового права, суперечить самій суті державної реєстрації прав, позаяк правопорядок не може визнавати і підтверджувати право власності, якого не існує.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон № 1952) викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону № 1952 (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

На розташування зазначеної земельної ділянки за межами населених пунктів додатково вказує адреса гідроспоруди, оскільки замість населеного пункту використано найменування органу місцевого самоврядування, уповноваженого представляти інтереси відповідної територіальної громади, в межах якої знаходиться нерухоме майно.

Відповідно до п. 24 перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021), землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту, і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису. земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Таким чином, з 27.05.2021 власником та, відповідно, розпорядником земель водного фонду, розташованих за межами населених пунктів, став орган місцевого самоврядування.

Слід зазначити, що розпорядженням Житомирської обласної державної адміністрації від 15.03.2019 № 96 «Про розпорядження землями державної власності несільськогосподарського призначення» надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок водного фонду, орієнтовною площею 5,700 га на території Вчорайшенської сільської ради Ружинського району для рибогосподарських потреб.

Однак, проект землеустрою щодо відведення указаної ділянки не затверджувався, договір оренди з ОСОБА_1 не укладався.

З урахуванням вищевказаного, після набрання чинності Законом України від 28.04.2021 № 1423-XI «Про внесення законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» розпорядження землями водного фонду' за межами населених пунктів державної форми власності перейшли до органів місцевого самоврядування та перебувають в комунальній власності. Відповідно на даний час розпоряджається такою категорією земель і здійснює передачу7 на умовах оренди землі з водним об`єктом на них, як в межах, так і за межами населеного пункту, орган місцевого самоврядування.

Зважаючи на те, що гідротехнічна споруда забезпечує як використання водного об`єкта шляхом формування та наповнення ставків, так і захист від шкідливої дії води, а саме забезпечення шляхом тримання нормального підпірного рівня води у ставку завдяки можливості водоскиду та водонапуску, попередження можливості переповнення водойми, здійснення пропусків води та спорожнення водойми, то перебування гідротехнічної споруди у приватній власності, у той час як ставок, наповнення та спуск яких вони забезпечують, перебувають у комунальній власності, суперечить вимогам чинного законодавства.

Інше тлумачення законодавства призвело б до того, що у випадку передачі ставків в оренду іншій особі для рибогосподарських потреб, остання не змогла б їх використовувати за призначенням без згоди власника гідротехнічних споруд.

Враховуючи, що земельна ділянка, на якій знаходить водний об`єкт перебуває у комунальній власності, водний об`єкт є власністю Вчорайшенської сільської ради, а гідротехнічна споруда є приналежною нероздільною річчю вищевказаної водойми, то відповідно її власником є також Вчорайшенська сільська рада, в силу вищенаведених вимог закону.

Варто зазначити, що згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 по справі №916/1608/18, правомірне розміщення на земельній ділянці одного власника об`єкта рухомого майна (зокрема, малої архітектурної форми) іншого власника, наприклад, на умовах оренди, не обмежує прав власника після того, як строк користування землею власника рухомого майна закінчиться (зокрема, після закінчення строку договору оренди). Натомість знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі.

Окрім того, як вже зазначалось, згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17.08.23 у справі №911/30/22, факт існування реєстрації права власності на майно за особою на підставі документів, які не підтверджують існування у неї відповідного речового права, суперечить самій суті державної реєстрації прав, позаяк правопорядок не може визнавати і підтверджувати право власності, якого не існує.

У даному випадку, при пред`явленні позовної вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності гідротехнічної споруди позивач фактично просить відновити становище, за якого державна реєстрація, вчинена на підставі документів, які не відповідають вимогам чинного законодавства, за відсутності у відповідача права власності на спірну гідротехнічну споруду. Відтак обраний ефективний спосіб захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у комунальній власності, вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

За змістом ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної політики та гарантії місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 60 Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

З аналізу вказаних норм законодавства вбачається, що державою гарантується належне функціонування місцевого самоврядування, матеріальною основою якого є, у тому числі, нерухоме майно, правомочності власника щодо якого від імені територіальної громади виконує відповідна рада.

Тобто економічні інтереси держави полягають також і в законному та ефективному використанні об`єктів, що є комунальною власністю - для задоволення суспільної потреби у функціонуванні місцевого самоврядування.

Крім того, дотримання всіма суб`єктами права встановленого законодавством порядку набуття та відчуження майна, у тому числі комунального, беззаперечно становить інтерес держави.

Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 у справі № 911/620/17 дійшов висновку, що у правовідносинах, що стосуються прав та економічних, інтересів територіальної громади інтереси держави та позивача - місцевої ради, яка представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, повністю збігаються.

У даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що всупереч встановленому законодавством порядку, ОСОБА_1 зареєстрував за собою речові права на нерухоме майно - гідроспоруду, право власності на яке в силу закону може бути набуто лише органом місцевого самоврядування - Вчорайшенською сільською радою, та не може бути набутим іншими особами.

Вказані обставини, свідчать про порушення інтересів Вчорайшенської сільської ради та наявність підстав для поновлення прав позивача, шляхом скасування державної реєстрації речових прав.

Крім того, наявність зареєстрованого за відповідачем права власності на гідротехнічні споруди в силу приписів ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України створюють можливість отримання у користування комунальних земель, на яких така споруда розташована, в обхід встановленої законом процедури її набуття на конкурентних засадах в порядку, передбаченому ст.ст. 134, 135 Земельного кодексу України.

При цьому, реєстрація за відповідачем права власності на спірну гідроспоруду позбавляє орган місцевого самоврядування розпоряджатися земельною ділянкою, на якій розташована така споруда, що у свою чергу порушує інтереси територіальної громади міста, як власника землі.

Порушення прав територіальної громади беззаперечно свідчить про порушення державних інтересів, оскільки таке порушення суперечить конституційному обов`язку держави щодо забезпечення прав людини та гарантування належного функціонування місцевого самоврядування, ослаблює економічні основи місцевого самоврядування, що потребує реагування прокурора у межах наданої Конституцією України компетенції.

Прокурор, виявивши такі порушення інтересів держави, зобов`язаний вжити заходи, спрямовані на їх захист.

За вказаних обставин Вчорайшенська сільська рада є органом, уповноваженим виконувати функції держави у спірних правовідносинах, а прокурор зобов`язаний заявити позов на захист інтересів держави в особі цього органу.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 3 та 4 ст. 56 ЦПК України закріплено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 зазначив, що із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, наведені вище норми законодавства та рішення Конституційного Суду України надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов`язані діяти відповідно до закону. Згідно зі ст. 131-1 Конституції України ст. ст. 1, 2, 23 Закону України «Про прокуратуру» на органи прокуратури покладено повноваження з представництва інтересів держави в суді, а відтак і обов`язок звертатись до суду з позовом у разі, якщо відповідний орган не вживає або неналежно вживає заходи з метою, щоб інтереси держави не залишились незахищеними.

Разом з тим, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18).

Слід зазначити, що пред`являючи даний позов, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму захисту інтересів держави у земельній сфері та комунальної власності.

Таким чином, звернення прокурора до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання повернення майна комунальної власності, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Ці дії включають подання прокурором до суду позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Підставою для представництва інтересів держави в судах є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних і інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Держава зацікавлена у дотриманні законів та інших нормативно-правових актів всіма фізичними та юридичними особами, їх посадовими особами. У спірних правовідносинах відповідачами не дотримано й порушено законодавство, що регулює спірні правовідносини, зокрема, щодо виникнення права власності.

Внаслідок протиправних дій відповідача у приватну власність передано об`єкти гідротехнічних споруд, які не підлягали приватизації, є неподільними з водними об`єктами та земельними ділянками, на яких вони розташовані.

Незаконне набуття права власності особою на об`єкти, які не підлягають передачі у приватну власність, реєстрація такого права на об`єкти, які не мають ознак нерухомого майна, створило передумови для оформлення права власності на пов`язані земельні ділянки відповідно до ст. 120 ЗК України, якою встановлюється порядок переходу права власності на земельну ділянку у випадку набуття права власності на об`єкт нерухомості, що складе загрозу для дотримання належного правового режиму земельних ділянок водного фонду.

Зазначене у сукупності порушує правовий порядок, дотримання якого становить безумовний інтерес держави, оскільки вона є його гарантом, а його порушення є порушенням інтересів держави. Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, учасниками спірних правовідносин даний конституційний обов`язок не дотримано.

З огляду на викладене, прокурор може звертатися до суду в інтересах держави, які, в свою чергу, можуть бути пов`язані з необхідністю захисту прав органів місцевого самоврядування.

Подання позову прокурором за умов допущення порушень з боку відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави.

У такому випадку прокурор виступає не як альтернативний, а як єдиний можливий суб`єкт звернення до суду, забезпечуючи європейський принцип рівності сторін у процесі шляхом здійснення представництва інтересів держави у суді та усунення виниклої невигідності у становищі між сторонами правовідносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обгрунтовує, в чом полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Перехід права власності на вказане нерухоме майно прямо порушує інтереси територіальної громади с.Вчорайше на належне користування та розпорядження землями водного фонду, які відповідно до Перехідних положень Земельного кодексу України з 27.05.2021 перейшли у розпорядження Вчорайшенської сільської ради.

Однак тривалий час, сільська рада будь-яких заходів, у т.ч. звернення до суду з відповідною позовною заявою на захист інтересі в територіальної громади, не вжила, що вказує на бездіяльність уповноваженого органу у спірних правовідносинах та неналежне виконанням ним визначених законом повноважень.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02.1 1.2004 категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Звернення прокурора до суду, у даному випадку, спрямоване на задоволення потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання попередження подальшого незаконного відчуження нерухомого майна на користь третіх осіб.

Слід зазначити, що у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив позицію, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, в таких випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Отже, у прокурора наявні обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян, членів територіальної громади та звернення до суду із зазначеним позовом, що відповідає нормам національного законодавства і практиці Європейського суду з прав людини.

Слід також вказати, що прокурором дотримано порядок, передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», щодо своєчасного інформування відповідного органу влади про виявлені порушення інтересів держави та необхідність їх захисту. Дотримуючись порядку, визначеного ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор інформував Вчорайшенську сільську раду про виявлені порушення та необхідність вжиття відповідних заходів реагування (а.с.72-77).

Однак, сільська рада не вжила будь-яких заходів, направлених на відновлення прав територіальної громади на майно.

В листі Вчорайшенської сільської ради від 08.02.2024 за №146 зазначено, що Вчорайшенська сільська територіальна громада утворена в 2018 році та не має повноважень на скасування за ОСОБА_1 права власності на спірну гідроспоруду. Також зазначено, що Вчорайшенська сільська рада не заперечує щодо ініціювання органами прокуратури позову в інтересах Вчорайшенської сільської ради щодо оскарження державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірну гідроспоруду (а.с.78).

Вказане свідчить про неналежність виконання своїх обов`язків з боку Вчорайшенської сільської ради.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Таким чином, порушення інтересів держави та бездіяльність Вчорайшенської сільської ради щодо їх захисту є безумовною підставою для вжиття прокурором заходів реагування в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

У зв`язку з цим, позов подано Бердичівською окружною прокуратурою в інтересах держави в особі Вчорайшенської сільської ради.

На виконання вимог, визначених абз. З ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Бердичівською окружною прокуратурою попередньо, до звернення з цим позовом до суду, повідомлено Вчорайшенську сільську раду щодо прийняття рішення про представництво інтересів держави в її особі, доказом чого є лист від 13.02.2024 за №50-90-773вих24 (а.с.82-85).

На підставі вищевикладеного суд задовольняє позовні вимоги прокурора.

Керуючись ст. ст.4, 259, 265-268, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Виконувача обов`язків керівника Бердичівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі: Вчорайшенської сільської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном (гідроспорудою) шляхом скасування державної реєстрації права власності на нього задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні Вчорайшенською сільською радою об`єктом нерухомого майна за реєстраційним номером 1743354018252 гідроспорудою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці за кадастровим номером 1825282400:02:000:0029, шляхом скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на вказаний об`єкт нерухомого майна, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено запис №29871318.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Житомирської обласної прокуратури ( ЄДРПОУ 02909950, МФО 820172, р/р UA 59 820172 03431100010000 11049 в ДКСУ м. Київ) судовий збір в сумі 3028,00 грн. (Три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Повне рішення по справі складено 12.12.2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Сторони по справі:

позивач- Бердичівська окружна прокуратура Житомирської області (місцезнаходження: 13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Вінницька,23, код ЄДРПОУ 02909950);

позивач Вчорайшенська сільська рада (місцезнаходження: 13610, вул.В.Бердичівська,1, с.Вчорайше, Бердичівський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 04344788;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_4 ), проживає АДРЕСА_2 ;

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області О. В. Митюк