Рішення

від 12.12.2024 по справі 530/960/24

КОБЕЛЯЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

530/960/24

2/532/511/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 р. м. Кобеляки

Кобеляцький районний суд Полтавської області в складі:

судді - Назарьової Л. В,

з участю секретаря судового засідання - Маляренко І. М,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову:

- відділ «Служба у справах дітей та сім`ї» Зіньківської міської ради Полтавської області,

- «Служба у справах дітей» апарату виконавчого комітету Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кобеляки, в режимі відеоконференції, за правилами загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей, у якому зазначив, що 04 серпня 2007 року між ним та ОСОБА_3 було укладено шлюб. Від шлюбу сторони мають спільних неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 січня 2018 року шлюб між ними розірвано. На момент розірвання шлюбу всі троє дітей проживали разом із ОСОБА_3 , спору щодо їхнього місця проживання між колишнім подружжям не виникало.

Під час проживання із дітьми відповідач почала вести асоціальний спосіб життя, діти не отримували належного догляду зі сторони матері, якого вони потребують та мають право отримувати відповідно до закону.

Із 2021 року двоє синів, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виявили бажання проживати разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Натомість донька ОСОБА_6 виявила бажання надалі проживати разом із матір`ю, ОСОБА_3 . Оскільки на цей час донька пропускає заняття в школі, не звертається до лікарів за потреби, фактично живе в неналежних умовах, мати негативно впливає на доньку, замість того, щоб навчатися і розвиватися, виконує функцію доглядальниці за маленьким братиком (сином відповідача), що в майбутньому може вплинути на дитину під час формування її бачення родинних та сімейних зв`язків і стосунків.

Таким чином, враховуючи інтереси дітей ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , позивач прохає суд визначити їхнє проживання, вказавши, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживатимуть разом із батьком, ОСОБА_1 .

Ухвалою Зінківського районного суду Полтавської області від 09 травня 2024 року позовну заяву передано за підсудністю до Кобеляцького районного суду Полтавської області.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 05 червня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 08 липня 2024 року задоволено заяву про відвід судді Тесленко Т. В.

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 09 липня 2024 року прийнято справу до розгляду. Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про залучення до участі у справі представника ОСОБА_12 .

Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 25 вересня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач, ОСОБА_1 і його представник, адвокат Бердніченко О. П. у судовому засіданні позов підтримали та прохали його задовольнити.

Відповідач, ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала та прохала залишити доньку проживати разом із нею.

Представники третіх осіб: відділу служби у справах дітей та сім`ї» Зіньківської міської ради Полтавської області служба у справах дітей апарату виконавчого комітету Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області в судовому засіданні прохали позов задовольнити та визначити місце проживання усіх трьох дітей із матір`ю.

Суд, заслухавши учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов до таких висновків.

Судом установлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 14-16). На момент народження дітей батьки перебували між собою у зареєстрованому шлюбі.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 26 січня 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 залишила прізвище ОСОБА_3 (а.с. 13).

На момент розірвання шлюбу між сторонами спору про місце проживання неповнолітніх дітей не виникало. Діти проживали разом із матір`ю, ОСОБА_3 .

Згідно витягу № 10-24/412 про зареєстрованих у житловому приміщенні/ будинку осіб, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Крім цього, за вказаною адресою зареєстрований батько позивача - ОСОБА_16 , який є власником будинку, і мати позивача - ОСОБА_17 (а.с. 20).

Із червня 2021 року з ОСОБА_1 фактично проживають без реєстрації його діти: син ОСОБА_4 , 2008 року народження та син ОСОБА_5 , 2011 року народження, що підтверджується актом встановлення факту проживання від 05.04.2024 року (а.с. 19).

Службою у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Зіньківської міської ради на підставі звернення ОСОБА_1 складено акт обстеження умов проживання родини за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою проживає батько дітей, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також дідусь ОСОБА_16 , 1950 року народження і бабуся ОСОБА_17 , 1956 року народження. У будинку наявна електрика, водовідведення, є можливість опалювати дровами, наявне майно та предмети побутового вжитку. Продукти харчування в достатній кількості. Діти мають окрему кімнату, де є окремі спальні місця, а також місця для навчання, забезпечені всім необхідним для всебічного розвитку. Забезпечені одягом та взуттям. Діти з повагою ставляться до батька, дідуся та бабусі, відчувають підтримку та захист. За місцем проживання батька створені всі належні умови для дітей, батько належним чином займається вихованням та утриманням дітей, які з 2021 року проживають разом із ним (а.с. 21-22).

Також судом установлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 01.09.2021 року по 23.06.2023 року навчався у Зіньківському опорному ліцеї імені М. К. Зерова Зіньківської міської ради (з 8 по 10 клас). З 01.09.2023 року по теперішній час навчається в РЦ ПТО м. Зіньків Полтавської області (а.с. 17).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 01.09.2021 року по теперішній час навчається у Зіньківському опорному ліцеї імені М. К. Зерова Зіньківської міської ради (а.с. 18).

ОСОБА_1 офіційно працевлаштований та має стабільний дохід, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб- платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору (а.с. 24).

Виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відсутні (а.с. 23).

Згідно довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 995/23, за результатами огляду ОСОБА_1 психіатричні, у тому числі спричиненні вживанням психоактивних речовин, протипоказання відсутні (а.с. 25).

Також судом установлено, що малолітня донька, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 на цей час проживає разом із матір`ю, ОСОБА_3 .

Згідно довідки-характеристики, виданої Світлогірським старостинським округом Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області від 03.09.2024 року № 16.05-33/94, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . За роки проживання за вказаною адресою ОСОБА_3 зарекомендувала себе з негативної сторони: постійні скарги від сусідів про недогляд та неналежне виховання дітей, діти своєчасно не нагодовані, часто залишаються вдома одні без нагляду, в будинку брудно, вживає алкогольні напої, веде аморальний спосіб життя, на зауваження не реагує (а.с. 136).

Службою у справах дітей апарату виконавчого комітету Кобеляцької міської ради складено акт обстеження умов проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . За цією адресою проживає та має постійне місце реєстрації: мати дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , син ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Житло розміщене на першому поверсі, одноповерхового будинку, складається з 2 кімнат, коридору, кухні, ванної кімнати. На подвір`ї будинку не прибрано. До будинку підключена електроенергія, водопостачання, пічне опалення. У будинку наявні необхідні меблі та побутові електроприлади. Кімнати неприбрані, брудно, потребують косметичного ремонту. Для дітей відведена окрема кімната, але на даний час необлаштована. Діти мають спальні місця, куточок для навчання. Наявний одяг і взуття. Продукти харчування в обмеженій кількості (а.с. 181-182).

Відповідно до Акту оцінки потреб сім`ї/особи № 161 за місцем проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 та висновку оцінки потреб сім`ї, ОСОБА_3 проживає разом із донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 та сином, ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Основними чинниками, що спричиняють складні життєві обставини, є безробіття, малозабезпеченість, сім`я потребує послуги соціального супроводу для подолання чи мінімізації складних життєвих обставин, які впливають на стан здоров`я і потреби дітей - ОСОБА_6 та ОСОБА_18 . Мати дітей готова підтримувати дітей, усвідомлює наявність проблем та готова до співпраці для їх вирішення (а.с. 174-180).

Рішенням виконавчого комітету Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області від 06.09.2024 року № 48 затверджено висновок про недоцільність визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з матір`ю, ОСОБА_3 (а.с. 132-135).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_22 показала суду, що є сусідкою ОСОБА_3 та має доньку такого ж віку як і ОСОБА_6 . Дівчина охайна, доглянута, але схильна говорити неправду та часто пропускає школу. Досить часто бачить як ОСОБА_3 перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Які умови проживання для дітей у сторін не знає. Однак був випадок, коли діти відповідачки: донька і молодший син залишились вночі дома самі та вона зверталась до соціальних працівників. Також їй відомі випадки, що малолітній син відповідачки дитячий садок не відвідує і втікав із дому (не менше чотирьох разів), тобто діти залишаються без нагляду.

Свідок ОСОБА_24 показав суду, що є хрещеним батьком ОСОБА_6 . Неодноразово бачив ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння у громадських місцях. Часток спілкується по телефону з позивачем, який скаржиться на поведінку відповідача та висловлює переживання за доньку ОСОБА_6 .

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні, в присутності психолога ОСОБА_27 , повідомила, що проживає разом із мамою і молодшим братом. Мама забезпечує її необхідними речами. Із старшими братами та батьком спілкується по телефону. Бажає проживати з мамою.

Свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні повідомила, що є провідним фахівцем із соціальної роботи Центру надання соціальних послуг Кобеляцької міської ради. Неодноразово приїздила до місця проживання відповідача: ОСОБА_3 та її малолітніх дітей як до сім`ї, яка опинилась у складних життєвих умовах. Однак основними чинниками, що спричиняють СЖО є безробіття, малозабезпеченість, судовий процес по визначенню місця проживання дітей. Сім`я потребує соціального супроводу для подолання чи мінімізації складних життєвих обставин, мати усвідомлює наявність проблеми. При виїзді також установлено, що в помешканні брудно, потребує косметичного ремонту.

Допитані в судовому засіданні, в присутності педагога ОСОБА_29 неповнолітні діти: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомили, що проживають із батьком, забезпечені необхідними речами та бажають і далі проживати з батьком. До матері їздять, однак проживати з нею не бажають. У матері відсутні належні умови для проживання, продукти харчування у обмеженій кількості, іграшки для менших дітей розкидані, безлад у будинку та на подвір`ї.

У статтях 8, 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч. 3, 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що в тому разі, якщо батьки дитини спільно не проживають, право визначити місце проживання дитини залишається за кожним з батьків, питання про визначення місця проживання має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

За змістом ч. 1, 2 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Частиною 1 ст. 161 СК України передбачено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Пункт 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» наголошує, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Статтею 171 СК України регламентовано, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним з батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України вбачається, що висновок, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Частина 2 цієї ж статті наголошує, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Дитина, яка не досягла 14 років, повинна проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного з її батьків.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою (правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 607/1091/16-ц).

Визначення місця проживання малолітньої дитини за конкретною адресою унеможливлює маніпуляції з боку того з батьків, з ким буде проживати дитина, зокрема проживати де завгодно, унаслідок чого батько дитини не буде мати змоги брати участь у її вихованні.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 6-15цс17.

Статтею 155 СК України передбачено, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).

Суд визначаючи місце проживання дитини, також має з`ясувати, де фактично перебуває та проживає дитина на час розгляду справи, та встановити умови її проживання (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2024 року у справі №484/1402/20).

Суд має виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач є працездатним, має належні умови для проживання та виховання дітей - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за місцем проживання дітей батьком забезпечені та створені належні умови для їх проживання, розвитку та комфорту, а також те, що в судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 не заперечувала щодо того, щоб двоє старших синів проживали разом із батьком, з урахуванням віку дітей, суд дійшов висновку про необхідність визначення проживання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом із батьком, ОСОБА_1 , за місцем його проживання.

Щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , суд дійшов таких висновків.

При вирішенні питання суд враховує, що донька проживає із матір`ю із 2021 року, за усною домовленістю між батьками.

Так суд ураховує, що ОСОБА_6 на цей час дуже прихильна до матері, з якою вона постійно проживає, здійснює догляд за меншим братом ОСОБА_18 (сином відповідача) та висловила бажання проживати разом із ними.

При цьому, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 може за бажанням ночувати в дідуся, який проживає окремо. Сама ж дитина в судовому засіданні повідомила, що в дідуся не ночує.

Таку поведінку дитини суд сприймає як намагання приховати негативну характеристику свої матері. Крім цього, ОСОБА_4 у судовому засіданні повідомив, що під час телефонних розмов чує як матір говорить ОСОБА_6 , що потрібно говорити.

Суд також ураховує, що ОСОБА_6 за 2023-2024 навчальний рік 44 дні пропустила навчання, із них 25 через хворобу, а 19 - із неповажної причини. Відповідно до законодавства України навчальний рік повинен тривати не менше 175 навчальних дні. Таким чином, суд вважає, що відповідач, ОСОБА_3 , неналежно забезпечує дитину правом на навчання.

Також судом установлено, що будинок, у якому проживає ОСОБА_3 з дітьми має лише дві житлові кімнати, тобто мати не може забезпечити перебування різнополих дітей у різних кімнатах.

За результатами огляду домоволодіння, у якому проживає ОСОБА_3 встановлено, що будинок і подвір`я є недоглянутими. Поважних причин занедбаного стану господарства не встановлено. Відповідач працездатна, не працює, при цьому отримує різні види державних допомог. Тяжкий матеріальний стан не позбавляє відповідача підтримувати господарство в чистоті та цим самим надавати позитивний приклад для своїх дітей.

Справа перебуває на розгляді в суді з травня 2024 року, та з цього часу мама не довела, що дійсно опинилась у скрутних життєвих умовах і може забезпечити належні умови для виховання і проживання дітей.

Неповнолітні сини відповідачки повідомили суду, що за місцем проживання батька їм створені кращі умови як для проживання, так я навчання. У будинку батька наявна також окрема кімната для сестри - ОСОБА_6 .

Таким чином, із урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що з метою забезпечення найкращих умов проживання, навчання, а також забезпечення психологічного стану дитину ( часте перебування матері в стані алкогольного сп`яніння, бруд у будинку, дозвіл на пропуски навчання без поважних причин, не може бути належним прикладом для дитини та не забезпечить правильного емоційного та соціального сприйняття дитини моделі сім`ї), суд вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини з батьком, що відповідатиме кращим інтересам дитини.

Щодо визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , суд зазначає таке.

Згідно із ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 3 Конвенції про права дитини, яка набула чинності для України 27.02.1991 року, проголошує, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі ст. 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей (дата підписання - 25 січня 1996 року, дата набрання чинності для України - 01 квітня 2007 року) під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до роз`яснень, наданих Верховним Судом України в п.18 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст.160 СК, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Як встановлено судом, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент розгляду справи судом досяг 14-річного віку (16 років), а тому вправі вільно обирати собі місце проживання та те, з ким із батьків він буде проживати.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає, що в судовому порядку можливе вирішення спору щодо місця проживання лише малолітніх дітей, а місце проживання неповнолітньої дитини визначається нею самостійно.

Таким чином, пред`явлення до суду вимоги одним із батьків щодо визначення місця проживання неповнолітньої дитини не передбачено нормами чинного законодавства, а тому в задоволенні позовної вимоги про визначення місця проживання неповнолітньої дитини необхідно відмовити за безпідставністю її пред`явлення до суду, оскільки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент розгляду справи судом досяг чотирнадцятирічного віку, а відтак, саме йому належить право самостійно обирати місце свого проживання. Таким чином, відсутні правові підстави для визначення його місця проживання з кимось з батьків, оскільки право вибору місця проживання дитині, яка досягла 14 років, надано законом самій дитині, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених вимог про визначення місця проживання дітей.

Керуючись статтями 2, 10, 12, 76-81, 258, 259, 263, 265, 268, 352-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей задовольнити частково.

Визначити місце проживання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , за місцем його проживання.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

- відділ «Служба у справах дітей та сім`ї» Зіньківської міської ради Полтавської області, код ЄДРПОУ 43991616, місцезнаходження: м. Зіньків, вул. Воздвиженська, 40 Полтавського району Полтавської області;

- «Служба у справах дітей» апарату виконавчого комітету Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 44722644, місцезнаходження: м. Кобеляки, вул. Касьяна, 29 Полтавського району Полтавської області.

Суддя