Ухвала

від 11.12.2024 по справі 537/4654/24

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/4654/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Реки А.С., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про відвід судді Реки Анни Сергіївни від розгляду цивільної справи за позовом Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про зобов`язання здійснювати випас та вигул сільськогосподарських тварин в межах домогосподарства,-

Встановив:

В провадженні Кременчуцького районного суду Полтавської області перебуває дійсна справа.

11 грудня 2024 року відповідачем ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подано заяву про відвід судді Реки Анни Сергіївни від розгляду цивільної справи № 537/4654/24 за позовом Кам`янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про зобов`язання здійснювати випас та вигул сільськогосподарських тварин в межах домогосподарства.

В обґрунтування заявленого відводу позивач посилається на те, що ним здійснюється апеляційне оскарження судового рішення судді Реки Анни Сергіївни про відмову в зупиненні провадження, яке ґрунтується на порушенні суддею норм процесуального права, зокрема статті 251 ЦПК України, та порушенні суддею принципів рівності сторін і доступу до правосуддя, передбачених Конституцією України. На думку відповідача апеляційне оскарження ухвали свідчить про те, що судове рішення судді не відповідає принципам об`єктивності, що ставить під сумнів здатність суддею неупереджено розглядати справу надалі. Також, відповідач ОСОБА_1 зазначає, що ним подано до Вищої ради правосуддя дисциплінарну скаргу щодо судді Реки Анни Сергіївни через істотні порушення, допущені суддею під час розгляду справи, а саме порушення статті 251 ЦПК України, що створює реальний конфлікт інтересів. Зазначає, що висновки або позиції суддів, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, проте після отримання судом інформації про подання ним апеляційної скарги та скарги до Вищої ради правосуддя, суддею ухвалено судове рішення від 04.12.2024 року, яке на думку відповідача додатково свідчить про упередженість через появу у суду сумнівів у добросовісності здійснення ним своїх процесуальних прав при поданні доказів.

Суд, надавши оцінку доводам, викладеним у заяві про відвід, не знаходить підстав для задоволення даної заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

Відповідно до вимог ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Підстави для відводу судді передбачені ст. 36 ЦПК України і розширеному тлумаченню не підлягають.

Тобто, головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішенні по справі «Білуха проти України»).

Суддя виконує свої професійні обов`язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи у суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання або публічну критику.

Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24.05.1989 у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).

Водночас, несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (рішення «Кастілло Альгар проти Іспанії»).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення в порядку, визначеному положеннями ЦПК України.

Із наведеного слідує, що відвід повинен бути вмотивований із наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, то це є підставою для відмови у його задоволенні.

Сторони законом не наділена правом оцінювати процесуальні документи суду і мають право лише в передбачений законом спосіб оскаржувати їх в апеляційному, касаційному порядку; решта є припущенням чи не підтвердженою думкою сторони.

Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості потрібно керуватися і джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: (і) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; (іі) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Згідно ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Таким чином, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, а так само розгляд суддею клопотань сторони по справі, не може бути підставою для відводу судді. Крім того, у заяві про відвід не наведено фактів прояву суддею поведінки, яка б свідчила про його упередженість чи небезсторонність у цій справі.

Враховуючи вказане та аналізуючи викладені у заяві про відвід обставини, суд дійшов висновку, що вони зводяться до незгоди заявника з процесуальними рішеннями головуючого судді по справі, що не може бути обґрунтованою підставою для відводу судді. Вказане вище не свідчить про існування об`єктивно обґрунтованих обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, а лише вказує на суб`єктивне бачення заявника. Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких даних та доказів, які б свідчили про особисту зацікавленість головуючого судді у результатах розгляду справи або викликали б обґрунтовані сумніви щодо неупередженості та необ`єктивності судді під час судового розгляду даної справи.

Обставини, вказані позивачем в обґрунтування заяви про відвід, зводяться до незгоди із судовими рішеннями по справі № 537/4654/24, та не свідчать про існування об`єктивно обґрунтованих обставин, що викликають сумнів в неупередженості та об`єктивності судді Реки А.С. під час розгляду даної справи, та в силу положень ч.4 ст. 36 ЦПК України, не можуть бути підставою для відводу.

Доводи відповідача ОСОБА_1 не підтверджені будь-якими доказами, які б вказували на те, що суддя Река А.С. прямо чи побічно заінтересована у результаті розгляду справи, натомість за вищенаведеною практикою ЄСПЛ особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Таким чином, обставини, покладені в основу заяви про відвід судді, не свідчать про існування підстав, які викликають чи можуть викликати сумнів у неупередженості та об`єктивності судді, тому суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу.

Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, і заява про такий відвід надійшла до суду раніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, відтак, заява про відвід підлягає передачі на розгляд іншому судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 260 ЦПК України, суд, -

Постановив:

Заяву ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Реки Анни Сергіївни - визнати необґрунтованою.

Вирішення питання про відвід передати на розгляд іншого судді, визначення якого провести у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. С. Река