Ухвала

від 12.12.2024 по справі 260/7037/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

12 грудня 2024 рокум. Ужгород№ 260/7037/24

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (пл. Ш. Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 35045464) про скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати постанову Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВП №66342056 від 03.08.2021 «про відкриття провадження» та постанову ВП №47553814 від 01.06.2017 року «про стягнення виконавчого збору».

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року позовну заяву було залишено без руху, надано термін п`ять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви. Недоліки позовної заяви усунуто в строк, наданий судом.

На виконання вимог ухвали суду від 12 листопада 2024 року позивачем було подано позовну заяву у новій редакції, відповідно до якої просить визнати протиправними та скасувати постанову Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВП №66342056 від 03.08.2021 «про відкриття провадження» та постанову ВП №47553814 від 01.06.2017 року «про стягнення виконавчого збору».

У позовній заяві позивач просив поновити строк для звернення до суду з даним позовом. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із позовом зазначає, що оскаржувану постанову отримав лише 29.10.2024 року.

11.11.2024 року звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Також було витребувано від Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчих проваджень №66342056 та №47553814, які надати до суду протягом 2-х днів від дня отримання даної ухвали суду.

Матеріали виконавчих проваджень надійшли до суду 04 грудня 2024 року.

11 грудня 2024 року до суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Клопотання мотивує тим, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду щодо оскарження постанов Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВП №47553814 від 01.06.2017 та ВП №66342056 від 03.08.2021. Так, згідно з ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Так, постанова про стягнення виконавчого збору ВП №47553814 від 01.06.2017 року була надіслана боржнику простим поштовим відправленням, а постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №66342056 від 03.08.2021 року - рекомендованим поштовим відправленням, що підтверджується списком №9871 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих та квитанцією від 04.08.2021 року.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду з вказаним позовом, суд виходить з наступного.

Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Положеннями ст.122 КАС Країни встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця передбачені статтею 287 КАС України.

Згідно з приписами ч.ч.1, 2 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду:

1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач оскаржує постанови про відкриття виконавчого провадження №66342056 від 03.08.2021 року та про стягнення виконавчого збору №47553814 від 01.06.2017 року.

До суду з даним позовом позивач звернувся 31.10.2024 року (відповідно до відмітки Укрпошти), тобто з пропущенням десятиденного строку звернення до суду, встановленого ст.287 КАС України.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997р., набула чинності для України 11.09.1997р.) «Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...».

Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» (заява №20347/03 §35) зазначено «… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…».

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» (№3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що «…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.».

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення з позовом до суду.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Таким чином, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Слід зазначити, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого.

Відповідно до ч.2 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження №66342056 від 03.08.2021 року була надіслана позивачу засобами поштового зв`язку за його місцем проживання, що підтверджується списком рекомендованих листів №9871 від 04.08.2021 року поданих АТ «Укрпошта».

Відтак, оскаржувана постанови надсилалися позивачу у спосіб, встановлений законом.

Суд зазначає, що у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Дотримання строків звернення до суду з позовом є обов`язковою передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Голдер проти Сполученого Королівства»).

Окремо суд зазначає, що надане позивачем клопотання містить лише компіляцію із правових позицій, проте не містить а ні поважних причин пропуску, а ні обґрунтування з посиланнями на норми законодавства.

Таким чином, позивачу слід надати до суду належним чином мотивоване клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Ухвала вважається виконаною у встановлений строк, якщо до вказаної дати необхідні документи були подані до канцелярії суду або відправлені поштою.

Відповідно до статті 171 частин 14 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Відповідно до статті 171 частини 15 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Таким чином, суд вважає необхідним залишити без руху позовну заяву, після відкриття провадження у даній адміністративній справі.

Керуючись статтями 161, 171 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (пл. Ш. Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 35045464) про скасування постанов - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Попередити позивача, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява буде залишена без розгляду, за приписами ч.15 статті 171 КАС України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Я. М. Калинич