Рішення

від 26.12.2024 по справі 260/7037/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 грудня 2024 року м. Ужгород№ 260/7037/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (пл. Ш.Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 35045464) про скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати постанову Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВП №66342056 від 03.08.2021 «про відкриття провадження» та постанову ВП №47553814 від 01.06.2017 року «про стягнення виконавчого збору».

У позовній заяві позивач стверджує, що постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі 69436,96 грн. винесена на підставі виконання виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області №2п-369/10, виданого 03.10.2013 року про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованості в розмірі 488082,61 грн. та 211337,35 грн. штрафних санкцій та судових витрат в розмірі 1950 грн. Позивач вважає постанови відповідача протиправними, оскільки поновлений строк пред`явлення до виконання виконавчий документ у справі №2п-369/10 у виконавчому провадженні №47553814 було скасовано ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 27.06.2014 року у справі №308/2148/14-ц. Відтак позивач просить скасувати оскаржувані постанови.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2024 року позовну заяву було залишено без руху, надано термін п`ять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви. Недоліки позовної заяви усунуто в строк, наданий судом.

На виконання вимог ухвали суду від 12 листопада 2024 року позивачем було подано позовну заяву у новій редакції, відповідно до якої просить визнати протиправними та скасувати постанову Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВП №66342056 від 03.08.2021 «про відкриття провадження» та постанову ВП №47553814 від 01.06.2017 року «про стягнення виконавчого збору».

У позовній заяві позивач просив поновити строк для звернення до суду з даним позовом. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із позовом зазначає, що оскаржувану постанову отримав лише 29.10.2024 року.

11.11.2024 року звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Також було витребувано від Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчих проваджень №66342056 та №47553814, які надати до суду протягом 2-х днів від дня отримання даної ухвали суду.

Матеріали виконавчих проваджень надійшли до суду 04 грудня 2024 року.

04 грудня 2024 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні такого. Зазначає, що разом з виконавчим документом стягувачем було подано ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області №308/2148/14-ц від 19.03.2014, якою йому було поновлено строк пред`явлення до виконання виконавчих листі в цивільній справі№2п-369/10 за позовною заявою ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення держмита у розмірі 1700 та 250 грн. суми витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. Відтак, відповідач 18.05.2015 року виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №47553814. Відповідач вказує, що ухвалу колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у справі №308/2148/14-ц від 27.06.2014, якою задоволено скаргу ОСОБА_1 та скасовано ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.03.2014 та ухвалено по даній справі нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ПАТ «Банк Форум» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа відмовлено, до відділу не надходила.

11 грудня 2024 року до суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Ухвалою від 12 грудня 2024 року позов залишено без руху після відкриття.

18 грудня 2024 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду.

Ухвалою суду від 20 грудня 2024 року визнано поважними причини пропуску Оленичем І.І. строку звернення до суду з цим позовом ОСОБА_1 до Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про скасування постанов, та поновити такий строк; у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовлено; продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції про скасування постанов.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

18 травня 2015 року старшим державним виконавцем районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Гесєв О.О. прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження №47553814 про примусове виконання виконавчого листа №2п-369/10, виданого 03.10.2013 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість в розмірі 488082,61 грн. та 211337,35 грн. штрафних санкцій та судових витрат в розмірі 1950 грн.

01 червня 2017 року заступником начальника відділу Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Лукеча О.В. було винесено постанову у виконавчому провадженні №47553814 про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_1 у розмірі 70137,00 грн. Постанова про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом та набирає чинності з моменту її винесення. Строк пред`явлення до виконання три місяці.

30 липня 2021 року старшим державним виконавцем Ужгородського відділу державної виконавчої служби міжрегіонального управління Міністерства юстиції Котубей С.А. винесено постанову у виконавчому провадженні №47553814 про заміну назви сторони виконавчого провадження, а саме стягувача ПАТ «Банк Форум» замінено на правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохілс веста».

30 липня 2021 року державний виконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа без виконання.

03 серпня 2021 року старшим державним виконавцем прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №66342056 про примусове виконання постанови №47553814 від 01.06.2021 року про стягнення з позивача на користь Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в розмірі 69436,96 грн.

Не погоджуючись з рішеннями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII).

Законом №1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3).

Згідно з статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно з частиною п`ятою статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Також частиною дев`ятою вказаної статті передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

За приписами частини третьої статті 40 Закону №1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Спір у цій справі виник при винесенні державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону (стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа).

Верховний Суд зазначає, що Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій. Натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (далі - Інструкція), розробленою відповідно до законів №1403-VIII і №1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

Положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.

Норми частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.

Натомість частина друга статті 27 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону №1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 вказаного Закону.

При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.

Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.

Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.

Крім цього, пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону №1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов`язково роз`яснюється порядок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Крім того, відповідно до статті 13 Закону №1403-VIII заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством.

Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Перегляд механізму визначення винагороди виконавців з метою стимулювання зростання рівня реального виконання судових рішень (як однієї із необхідних умов підвищення ефективності виконавчого провадження) запроваджено Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, схваленою Указом Президента України від 20 травня 2015 року №276/2015.

Кабінет Міністрів України постановою від 08 вересня 2016 року №643 затвердив Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок), що визначає механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця.

Відповідно до пункту 2 Порядку у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру державним виконавцям, визначеним у частині першій статті 7 Закону №1403-VIII, виплачується винагорода у такому розмірі:

- 2 відсотки стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - державному виконавцю, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ;

- 0,5 відсотка стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - керівнику органу державної виконавчої служби та його заступникам, яким безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Згідно з положеннями пункту 4 Порядку фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково в порядку, встановленому Законом №1404-VIII, якщо за таким документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Відповідно до пункту 6 Порядку для виплати винагороди державний виконавець, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ, подає заяву, в якій зазначаються: реквізити виконавчого документа; номер виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника; категорія стягнення за виконавчим документом; розмір стягнутого виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, реквізити платіжних доручень; перелік виконавчих дій та строки їх проведення; розрахунок належної до виплати винагороди; відомості про дотримання критеріїв.

Аналіз наведених вище норм Порядку свідчить про те, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Матеріалами справи встановлено, що 30 липня 2021 року старший державний виконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документа без виконання.

Державний виконавець не проводив виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом №2п-369/10, виданим Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області 03.10.2013 року, а також державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму, зазначену у вказаному виконавчому листі.

Таким чином, у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону №1404-VIII та підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18.

З урахуванням того, що підставою для прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження була постанова про стягнення виконавчого збору, яка визнана протиправною і скасована, постанова про відкриття виконавчого провадження також є протиправною і її належить скасувати.

Крім того, суд зазначає, що виконавче провадження №47553814 при примусовому виконанні виконавчого листа №2п-369/10, виданного 03.10.2013 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області було відкрито старшим державним виконавцем на підставі виконавчого документа, строк пред`явлення якого сплив, та строк на пред`явлення такого поновлений не був.

Ч.1, ч.2 ст.77 КАС України, передбачено, що кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.

Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржених постанов про стягнення виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження, вимоги позову відповідають вимогам законодавства та встановленим в судовому засіданні обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами та, за наведених обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі, визнавши протиправним та скасувавши постанови про стягнення виконавчого збору від 01.06.2017 року ВП №47553814 та про відкриття виконавчого провадження від 03.08.2021 року ВП №66342056.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Відтак, у відповідності до ст.139 КАС України судові витрати у вказаному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (пл. Ш.Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 35045464) про скасування постанов задовольнити.

Скасувати постанову заступника начальника відділу Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Лукечі О.В. від 01 червня 2017 року №47553814 про стягнення виконавчого збору.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції Котубей С.А. від 03 серпня 2021 року №66342056 про відкриття виконавчого провадження.

Стягнути з Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатській області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (пл. Ш.Петефі, буд. 14, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 35045464) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяЯ. М. Калинич