Постанова

від 11.12.2024 по справі 277/895/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №277/895/24 Головуючий у 1-й інст. Заполовський В. В.

Категорія 84 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т.М.,

суддів Борисюка Р.М., Талько О.Б.

за участю секретаря судового засідання Журавської Д.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Житомирі цивільну справу №277/895/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - орган опіки та піклування Ємільчинської селищної ради Звягельського району Житомирської області, ОСОБА_2 про звільнення від повноважень опікуна, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 14 жовтня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Заполовського В. В. в смт Ємільчине Житомирської області,

в с т а н о в и в :

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, у якій просила звільнити її від повноважень опікуна над недієздатним ОСОБА_2 та передати його під опікування органу опіки та піклування Ємільчинської селищної ради Житомирської області до призначення останньому опікуна в установленому законом порядку.

В обґрунтування заяви зазначає, що рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 02.03.2012 року її рідного брата ОСОБА_2 визнано недієздатним та призначено її опікуном над ним. Вказує, що протягом тривалого часу вона намагалася належним чином виконувати свої обов`язки опікуна, однак упродовж останнього року фізично та психологічно не справляється з братом. Зазначає, що на деякі її прохання періодично брат агресивно відповідає, наприклад вона може годинами вмовляти його прийняти їжу та ліки. Стверджує, що він в рази має фізичну перевагу над нею, останнім часом взагалі не реагує на будь-які її прохання та звернення. Зазначає, що вона має захворювання, а саме остеохондроз поперекового відділу хребта, протрузії міжхребцевих дисків, больовий та м`язово-тонічний синдром. Вказує, що їй рекомендовано обмежити фізичні навантаження, однак будучи опікуном брата, з метою належного виконання своїх обов`язків, та забезпечення його потреб у сторонньому догляді, вона не має змоги підтримувати у належному стані і свій стан здоров`я, через постійну необхідність фізично підіймати брата. Зазначає, що вона зверталась до знайомих за допомогою, однак останнім часом вони теж відмовляють в допомозі, адже поведінка її брата часто неконтрольована. Вказує, що наразі вона не може належним чином виконувати свої обов`язки опікуна відносно брата, не здатна забезпечити йому його особисті немайнові права та інтереси. Враховуючи вищевикладене просила задовольнити заяву в повному обсязі.

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 14 жовтня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що згідно консультаційного висновку спеціаліста від 14.06.2024 ОСОБА_1 хворіє на остеохондроз поперекового відділу хребта; протрузії міжхребцевих дисків, больовий та м`язово-тонічний синдром. Цим же висновком ОСОБА_1 рекомендовано обмежити фізичні навантаження. Зазначає, що твердження суду першої інстанції про відсутність у вказаному вище висновку відомостей про неможливість виконання ОСОБА_1 обов`язків опікуна не узгоджується з об`єктивною дійсністю, адже в подібного роду документах такі відомості не вказуються. Звертає увагу на те, що у консультативному висновку спеціаліста від 14.06.2024, складеного відносно ОСОБА_1 не можуть бути вказані відомості про неможливість виконання останньою обов`язків опікуна. Зазначає, що обмеження за станом здоров`я для виконання обов`язків опікуна встановлюється лише у разі наявності психічних захворювань або перебування на обліку у наркологічних закладах.

Підкреслює, що консультативним висновком спеціаліста від 14.06.2024 підтверджено факт наявності у заявниці захворювань опорно-рухового апарату, що фактично унеможливлюють виконання нею опіки над братом, адже догляд за ОСОБА_2 пов`язаний з підвищеними фізичними навантаженнями на хребет, спину, м`язову систему ОСОБА_1 . Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги покази свідків, з яких вбачається, що ОСОБА_1 працює у Київській області, а її брат знаходиться в с. Миколаївка Житомирської області, тому вона нечасто приїздить до свого брата, що свідчить про неналежне виконання обов`язків опікуна. Зазначає, що ст. 75 ЦК України та ст. 300 ЦПК України не ставить в залежність від наявності доказів неможливості виконання обов`язків опікуна, а кореспондує право такої особи звернутися до суду із заявою про звільнення від виконання таких обов`язків і право бути звільненою від їх виконання. Вказує, що ОСОБА_1 фактично проживає у с. Петрівці, Вишгородського району Київської області, тому значна віддаленість від місця знаходження її підопічного зумовлює те, що виконання заявницею обов`язків по догляду за братом відбувається лише впродовж декількох днів на місяць, в інший же час за ним доглядають родичі. Зазначає, що судом першої інстанції зроблені висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, а тому враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 14 жовтня 2024 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог заяви ОСОБА_1 .

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 02.03.20012 ОСОБА_2 визнано недієздатним та призначено ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 .

Відповідно до копії висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу №41 від 05.02.2024 ОСОБА_2 , який є інвалідом І групи за рівнем обмеження життєдіяльності, потребує постійного стороннього догляду.

Згідно копії консультаційного висновку спеціаліста від 14.06.2024 ОСОБА_1 хворіє на остеохондроз поперекового відділу хребта; протрузії міжхребцевих дисків, больовий та м`язово-тонічний синдром. Також вказаним висновком ОСОБА_1 рекомендовано обмежити фізичні навантаження.

Відповідно до копії довідки Мокляківського старостинського округу Ємільчинської селищної ради Житомирської області №422 від 02.06.2024, ОСОБА_1 за станом здоров`я не може здійснювати догляд за своїм рідним братом ОСОБА_2 .

Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що до заяви не додано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості продовження виконання ОСОБА_1 обов`язків опікуна, зокрема за станом здоров`я. У наданій копій консультаційного висновку спеціаліста від 14.06.2024 такі відомості відсутні. Також суд першої інстанції виходив з того, що довідка старости Мокляківського старостинського округу Ємільчинської селищної ради Житомирської області №422 від 02.06.2024 не є належним доказом, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості про те, що староста Мокляківського старостинського округу Ємільчинської селищної ради є експертом чи спеціалістом в галузі медицини. Також в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 не виконує своїх обов`язків, як опікун недієздатного ОСОБА_2 чи порушує його права.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка (частини першастатті 41 ЦК України).

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки (стаття 55ЦК України).

Органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами (стаття 56 ЦК України).

Вимогамист. 58 ЦК Українипередбачено, що опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Відповідно дост. 63 ЦК України, опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Статтею 67 ЦК Українипередбачено, що опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Згідно з ч.1 статті 75 ЦК Українисуд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Ця заява розглядається судом або органом опіки та піклування протягом одного місяця. Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку.

Приписами ч. 2ст. 300 ЦПК Українивстановлено, що суд за заявою органу опіки та піклування чи особи, призначеної піклувальником або опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень піклувальника або опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу, про що постановляє ухвалу.

Отже, із положень зазначених норм права вбачається, що звільнення від повноважень опікуна можливе з одночасним призначенням опікуном недієздатної особи іншу фізичну особу.

Згідно до п. 5.1 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26.05.99 за № 34/166/131/88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.1999 за № 387/3680 опікуни та піклувальники на їх прохання можуть бути звільнені від виконання своїх обов`язків, якщо орган опіки та піклування за місцем проживання підопічного визнає, що дане прохання викликане поважною причиною.

Відповідно дост. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності дост. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Заяву про звільнення від повноважень опікуна ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що на даний час погіршився стан здоров`я, вона не справляється із підопічним ОСОБА_2 , який не слухає її, не реагує на її прохання та звернення, а тому не може виконувати обов`язки опікуна.

Разом з тим, суд першої інстанції правильно вважав, що до заяви не додано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості продовження виконання ОСОБА_1 обов`язків опікуна, зокрема за станом здоров`я. Зокрема, у ксерокопії консультаційного висновку спеціаліста від 14.06.2024 року такі відомості відсутні.

В матеріалах справи також відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 не виконує своїх обов`язків, як опікун недієздатного ОСОБА_2 чи порушує його права.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосувавши норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 не доведено наявність підстав для її звільнення від обов`язку опікуна відносно недієздатного ОСОБА_2 , а тому заява задоволенню не підлягає.

Крім того, встановлено, що при зверненні ОСОБА_1 до суду із заявою про звільнення її від обов`язків опікуна, одночасно не подавалося подання про призначення іншого опікуна над недієздатним ОСОБА_2 .

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що вона на теперішній час працює в Київській області і по цій причині не може виконувати обов`язки опікуна, колегія суддів відхиляє, оскільки такими обставинами ОСОБА_1 не обґрунтовувала заяву про звільнення її від обов`язків опікуна.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду з їх оцінки,без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновокабо свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини, атому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно достатті 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду в оскаржуваній частині - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 Калінки-Бондар Олександри Богданівни залишити без задоволення.

Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 14 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 12 грудня 2024 року.

Головуючий

Судді