Ухвала

від 03.12.2024 по справі 712/1678/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/112/24 Справа № 712/1678/18 Категорія: ч. 3 ст. 190 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

за участю секретарки - ОСОБА_5 ,

прокурорів - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 ,

потерпілих - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ,

обвинуваченої - ОСОБА_11 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_12 з доповненням та прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури Черкаської обл. ОСОБА_13 на вирок Соснівського райсуду м. Черкаси від 19.06.2023 р. стосовно ОСОБА_11 у кримінальному провадженні № 12014250050003289 від 30.12.2014 р., -

В С Т А Н О В И В:

Зазначеним вироком ОСОБА_11 , яка народилася

ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Черкаси, українка,

громадянка України, з вищою освітою, не

працює, не одружена, раніше не судима,

зареєстрована

АДРЕСА_1 , проживає

АДРЕСА_2 ,

визнана винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 357 КК України, та їй призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.

Звільнено ОСОБА_11 від призначеного покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 357 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_11 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, та їй призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

Строк відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_11 рахується з часу набрання вироком законної сили та фактичного звернення до виконання.

Цивільний позов не заявлений.

Питання про процесуальні витрати та речові докази судом вирішене відповідно до вимог КПК України.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_11 у період часу з 2013 року по 2014 рік, точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, умисно, шляхом обману, який виразився у повідомленні неправдивих відомостей потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_9 щодо можливості сприяти їм у придбанні житла, та зловживання довірою, яке виразилось у недобросовісному, всупереч домовленостей, використання довіри потерпілих, яка обумовлювалась дружніми зв`язками з ними, перебуваючи за адресою АДРЕСА_3 , заволоділа грошовими коштами потерпілого ОСОБА_10 та потерпілої ОСОБА_9 на загальну суму 332 916 грн. за наступних обставин.

Так, у вказаний період часу ОСОБА_11 , неодноразово приходила за місцем проживання ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , а саме за адресою АДРЕСА_3 та знаходячись за вищевказаною адресою, увійшовши в довіру до останніх через дружні стосунки з ними, а також зарекомендувавши себе як впливову людину в м. Черкаси, завідомо не бажаючи виконувати обумовлені з потерпілими домовленості, під приводом надання останнім допомоги із придбання житла, участі у торгах з продажу квартири, здійснення повної оплати вартості квартири за адресою: АДРЕСА_4 , через торги, здійснення оплати у розмірі 10% за придбання квартири та повної оплати вартості квартири, яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_5 , через торги, а також виселення людей, які проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 , отримала від потерпілих грошові кошти, повідомляючи завідомо неправдиві відомості про те, що останній ці грошові кошти потрібні на вищевказані цілі та потреби.

В подальшому, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , повіривши на слово та отримавши від ОСОБА_11 документи на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , а саме договір іпотеки № PML-F02/010/2008 від 15.02.2008, договір купівлі-продажу нерухомого майна від 15.02.2008, витяг з Державного реєстру правочинів, заяву від імені ОСОБА_14 , витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, кредитний договір ML-F02/010/2008 від 15.02.2008, договір № F02/37/08/1 від 15.02.2008 та Додаток № 1 до кредитного договору від 15.02.2008 про умови погашення кредитної заборгованості, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , будучи введеними в оману розмовами про зобов`язання, які покладені на ОСОБА_11 , передавали останній грошові кошти, а саме у сумі 12 000 доларів США у 2013 році (більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено), що згідно інформації з офіційного сайту Національного банку України https://bank.gov.ua станом на 01.01.2013 становило 95 916 грн. - з метою купівлі квартири за адресою АДРЕСА_6 ; у сумі 87 000 грн. у 2013 році (більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено), з яких 16 000 грн. - з метою купівлі квартири АДРЕСА_6 та 71 000 грн. - з метою купівлі квартири АДРЕСА_7 ; у сумі 150 000 грн. у 2014 році (більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено), з яких 133 000 грн. - з метою купівлі квартири АДРЕСА_7 та 17 000 грн. - з метою виселення людей з квартири АДРЕСА_6 , переоформлення та поточних витрат, пов`язаних з оформленням квартири АДРЕСА_7 , а всього 332 916 грн., якими ОСОБА_11 діючи умисно, переслідуючи мету наживи, незаконно заволоділа, завідомо усвідомлюючи неможливість виконання покладених на неї обов`язків та не маючі на меті повертати вищевказані грошові кошти.

Отримавши грошові кошти від потерпілих, ОСОБА_11 розпорядилась вищевказаними грошовими коштами на свій розсуд, як своїми власними, чим завдала ОСОБА_10 та ОСОБА_9 майнової шкоди на загальну суму 332 916 грн. 00 коп., що в двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Крім того, на початку квітня 2014 р. в денний час, більш точної дати та часу встановити не виявилось можливим, ОСОБА_11 , маючи умисел, направлений на заволодіння чужим паспортом шляхом шахрайства, прибула за місцем проживання ОСОБА_10 та знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 шляхом обману та зловживання довірою останнього, увійшовши в довіру до останнього через дружні стосунки, а також зарекомендувавши себе як впливову людину в м. Черкаси, під приводом надання допомоги із придбання житла, участі у торгах (аукціонах), здійснення повної оплати вартості квартири через торги (аукціон), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , здійснення оплати у розмірі 10% за придбання квартири та повної оплати вартості квартири, яка знаходилась за адресою: АДРЕСА_5 через торги (аукціон), а також виселення людей, які проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_4 попросила у ОСОБА_10 його паспорт громадянина України, повідомивши завідомо неправдиві відомості про те, що їй цей паспорт потрібен на вищевказані цілі та потреби.

Повіривши на слово, будучи введеним в оману розмовами про зобов`язання, які покладені на ОСОБА_11 , ОСОБА_10 добровільно передав ОСОБА_11 свій паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Чигиринським РВ УМВС України в Черкаській області, яким ОСОБА_11 діючи умисно, протиправно, із корисних спонукань, переслідуючи мету наживи, всупереч законним вимогам ОСОБА_10 повернути його паспорт, незаконно ним заволоділа, не виконуючи покладених на неї обов`язків та не маючи на меті повертати вищевказаний паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_10 .

Також, в кінці квітня 2016 р. в денний час, більш точної дати та часу встановити не виявилось можливим, ОСОБА_11 , маючи умисел, направлений на заволодіння чужою трудовою книжкою шляхом шахрайства, увійшовши в довіру до ОСОБА_15 через дружні стосунки з останньою, а також зарекомендувавши себе як впливову людину в м. Черкаси прибула за місцем проживання ОСОБА_15 та знаходячись за адресою: АДРЕСА_8 , біля під`їзду шляхом обману та зловживання довірою останньої, під приводом надання роботи та подальшого працевлаштування до аптеки вітчима ОСОБА_11 попросила у ОСОБА_15 трудову книжку на ім`я останньої, повідомивши завідомо неправдиві відомості про те, що їй така трудова книжка потрібна на вищевказані цілі та потреби.

Повіривши на слово, ОСОБА_15 , будучи введеною в оману розмовами про зобов`язання, які покладені на ОСОБА_11 , добровільно передала останній свою трудову книжку НОМЕР_2 , якою ОСОБА_11 , діючи умисно, протиправно, із особистих протиправних спонукань, всупереч законним вимогам ОСОБА_15 повернути її трудову книжку, незаконно заволоділа цим документом та не виконуючи покладених на неї обов`язків і не маючі на меті повертати вищевказану трудову книжку ОСОБА_15 , незаконно утримувала трудову книжку ОСОБА_15 до 16:47 год. 5.05.2017 р., коли вказаний документ було вилучено в ході обшуку за адресою реєстрації ОСОБА_11 , а саме: АДРЕСА_1 .

Дії ОСОБА_11 кваліфіковані судом за ч. 3 ст. 190 КК України, а саме - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах та за ч. 3 ст. 357 КК України, а саме - незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом та іншим важливим особистим документом.

Не погоджуючись з вироком суду, прокурор ОСОБА_13 подала апеляційну скаргу, в якій не заперечуючи доведеності вини обвинуваченої, просить вирок скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання особі обвинуваченої внаслідок м`якості. Ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 190 КК України до 6 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 357 КК України - до 2 років обмеження волі, звільнивши від призначеного покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 357 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що вирок суду стосовно ОСОБА_11 не ґрунтується на загальних засадах призначення покарання, визначених у ст. ст. 50, 65 КК України. Обґрунтовуючи свій висновок про доцільність призначення покарання у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям, суд не достатньою мірою оцінив особу обвинуваченої, призначивши занадто м`яке покарання, що явно не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення.

Не погоджуючись з вироком суду захисник ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок стосовно ОСОБА_11 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що вирок є необґрунтованим та незаконним через невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

У доповненні до апеляційної скарги захисника ОСОБА_12 ставиться питання про те, що не змінюючи мотивів прохальної частини апеляційної скарги, захисник доповнив її мотивувальну частину.

Судом першої інстанції на підставі ч. 15 ст. 615 КПК України 19.06.2023 р. проголошено резолютивну частину вироку в даному провадженні, однак, в порушення зазначеної норми права, ані обвинуваченій, ані захиснику, ані прокурору, ані потерпілим суд не вручив в цей же день повний текст вироку. Про вказане порушення свідчить те, що копія вироку потерпілій стороні була направлена поштою лише 28.06.2023 р., а стороні захисту вручено 30.06.2023 р., що підтверджується, відповідно, супровідним листом і розписками, наявними в матеріалах провадження, та до Єдиного державного реєстру судових рішень вирок направлено і в ньому зареєстровано 29.06.2023 р. Вказане безумовно свідчить про те, що повний текст вироку на день проголошення його резолютивної частини судом ухвалений не був, тобто вирок фактично ухвалювався після проголошення його резолютивної частини поза межами нарадчої кімнати. Суд надавав оцінку доказам провадження після того як визначився з винуватістю ОСОБА_11 та призначенням їй міри покарання.

Зазначене є грубим та істотним порушенням вимог діючого законодавства, зокрема ст. 367, ч. 2 ст. 371, ч. 6 ст. 376, ч. 15 ст. 615 КПК України, що тягне за собою безумовне скасування вироку суду.

Крім того, ознайомившись з аудіозаписом судових засідань місцевого суду, він встановив, що судове засідання 19.06.2023 р. на якому проголошувалася резолютивна частина вироку на технічному носії інформації не зафіксовано. Також, відсутній на технічному носії інформації запис перебігу судового розгляду 12.04.2023 р., під час якого досліджувалися матеріали провадження за клопотанням сторони захисту та допитувалася сама обвинувачена.

З урахуванням вищевикладеного, прохальна частина апеляційної скарги залишається незмінною - захисник просить скасувати вирок Соснівського райсуду м. Черкаси від 19.06.2023 р. стосовно ОСОБА_11 і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

У судовому засіданні апеляційного суду 3.12.2024 р. захисник ОСОБА_8 заявив клопотання про скасування вироку суду та про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 357 та ч. 3 ст. 190 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.

Заслухавши доповідь судді, обвинувачену ОСОБА_11 , яка підтримала клопотання захисника ОСОБА_8 про скасування вироку та закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, прокурорів ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , які заперечували проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_8 , оскільки строки, встановлені ст. 49 КК України не минули, потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , які підтримали позицію прокурів та також заперечували проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_8 про скасування вироку, звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_11 у зв`язку з закінченням строків давності, вивчивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що клопотання захисника ОСОБА_8 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

За змістом ст. 9 КПК України (принцип законності кримінального провадження), під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватись вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

ОСОБА_11 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 357 та ч. 3 ст. 190 КК України, та відповідно до висунутого обвинувачення інкриміновані дії вчинено: за ч. 3 ст. 357 КК України - на початку квітня 2014 р. та в кінці квітня 2016 р., за ч. 3 ст. 190 КК України - в період часу з 2013 по 2014 рік (змінений обвинувальний акт від 23.12.2019 р., т. 1, а. пр. 231-241).

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 190 КК України, а саме шахрайство, вчинене у великих розмірах (станом на 23.12.2019 р.), відповідно до ст. 12 КК України, відносилося до категорії тяжких злочинів, за який санкцією статті встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло 10 років - у разі вчинення тяжкого злочину.

Вирок суду першої інстанції в частині засудження ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 357 КК України та звільнення її від призначеного покарання на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, учасниками кримінального провадження не оскаржувався.

Під час апеляційного розгляду судом було досліджено і перевірено обставини та час вчинення ОСОБА_11 її протиправних дій та було встановлено, що ОСОБА_11 заволоділа грошовими коштами потерпілої частинами починаючи з вересня 2013 р., останні грошові кошти ОСОБА_11 отримала в жовтні 2014 р. та написала розписку. Апеляційним судом була досліджена розписка ОСОБА_11 про отримання від потерпілої ОСОБА_9 таких грошових сум: 150000 грн. 13.10.2014 р. та 12000 доларів США 21.10.2014 р. (т. «Письмові докази», а. пр. 173).

Вказані обставини під час апеляційного розгляду підтвердили потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а саме, що на час написання розписки про отримання грошей вся сума, яка вказана у обвинувальному акті, вже була частинами їй передана. Обвинувачена ОСОБА_11 від дачі пояснень відмовилася на підставі ст. 63 Конституції України.

Апеляційний суд погоджується з доводами сторони захисту стосовно часу вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, а саме заволодіння грошовими коштами закінчилося в жовтні 2014 р.

Таким чином, станом на 03.12.2024 р. сплинуло більше ніж 3 та 10 років та, відповідно, закінчились визначені ст. 49 КК України строки давності, ухвалений вирок стосовно ОСОБА_11 не набрав законної сили, а тому остання підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 357 та ч. 3 ст. 190 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 КК України, а вирок суду - скасуванню та кримінальне провадження закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України та ст. 417 КПК України.

Апеляційним судом, відповідно до ст. 285 КПК України, ОСОБА_11 роз`яснено підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, яка не є реабілітуючою, а також право на розгляд апеляційної скарги, поданої захисником, на що обвинувачена ОСОБА_11 надал свою згоду саме на першочерговий розгляд клопотання захисника ОСОБА_8 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, підтвердила, що їй зрозуміла як суть обвинувачення, так і підстава звільнення від кримінальної відповідальності, яка не є реабілітуючою, на що також надала свою згоду.

Відповідно до ч . 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Зазначені вище вимоги закони спрямовані на реалізацію також вимог засади змагальності сторін, згідно з якими суд, залишаючись об`єктивним і неупередженим, повинен створити необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, згідно ч. 6 ст. 22 КПК України.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків і відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч. ч. 2-4 ст. 49 КК України).

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є виключно згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Зазначені підстави, як встановлено в ході апеляційного перегляду, дотримані. Матеріали провадження не містять даних про те, що перебіг давності зупинявся або переривався. Будь-яких обставин, які б свідчили про наявність підстав для зупинення перебігу строку давності, зокрема даних про вчинення ОСОБА_11 нового кримінального правопорушення чи вчинення умисних дій, направлених на ухилення від досудового розслідування або суду, апеляційним судом не встановлено та стороною обвинувачення при апеляційному перегляді не надано.

Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття рішення судом про звільнення обвинуваченої особи від кримінальної відповідальності. Визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, як обов`язкової умови такого звільнення, чинним законодавством не передбачено.

Оскільки обвинувачена надала згоду на звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та разом із захисником наполягає на негайному вирішенні клопотання, то відсутні підстави для проведення судового провадження, що включає в себе відповідно до п. 24 ст. 3 КПК України і апеляційне провадження, в повному обсязі в загальному порядку, у зв`язку з чим апеляційний суд не надає оцінки доводам апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 417 КПК України, з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК України, скасовує вирок суду першої інстанції та закриває кримінальне провадження.

У зв`язку з цим, апеляційний суд не надає оцінку доводам апеляційної скарги з доповненням захисника ОСОБА_12 та апеляційної скарги прокурора ОСОБА_13 .

Окрім цього, оскільки вирок суду щодо ОСОБА_11 підлягає скасуванню, а кримінальне провадження щодо неї - закриттю, апеляційний суд вважає також за необхідне вирішити питання щодо судових витрат, які необхідно стягнути з обвинуваченої ОСОБА_11 , та речових доказів по справі.

Істотних порушень кримінального процесуального законодавства, які б були окремою безумовною підставою для зміни або скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що наявні усі необхідні підстави для звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, тому вирок Соснівського райсуду м. Черкаси від 19.06.2023 р. відносно ОСОБА_11 підлягає скасуванню, а кримінальне провадження щодо неї - закриттю у зв`язку із закінченням строків давності.

Керуючись ст. ст. 284, 404, 405, 407, 417 та 419 КПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання захисника ОСОБА_8 , підтримане обвинуваченою ОСОБА_11 , про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_11 - задовольнити.

Вирок Соснівського райсуду м. Черкаси від 19.06.2023 р. стосовно ОСОБА_11 - скасувати.

Звільнити ОСОБА_11 від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 357 та ч. 3 ст. 190 КК України на підставі ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження № 12014250050003289 від 30.12.2014 р. стосовно ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 357 та ч. 3 ст. 190 КК України закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку зі звільненням обвинуваченої від кримінальної відповідальності.

Судові витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи в розмірі 2968 (дві тисячі дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 80 коп. стягнути з обвинуваченої ОСОБА_11 .

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

- мобільний телефон «NОКІА», код IMEI НОМЕР_3 , який переданий на зберігання ОСОБА_10 - залишити за належністю ОСОБА_10 ;

- мобільний телефон чорного кольору «НТС», смартфон, який переданий на зберігання ОСОБА_15 - залишити за належністю ОСОБА_15 ;

- розписки ОСОБА_11 ; фотозображення мобільного телефон «NОКІА», код IMEI НОМЕР_3 та SMS-повідомлень, що знаходяться на 62 аркушах формату А4; роздруківка переписки подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з ОСОБА_11 , яка відображена у соціальній мережі «Вконтакте» на 363 аркушах формату А4; фотозображення мобільного телефон чорного кольору «НТС», смартфона, та SMS-повідомлень, що знаходяться на 11 аркушах формату А4, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- трудову книжку на ім`я ОСОБА_15 , яка передана на зберігання ОСОБА_15 - залишити за належністю ОСОБА_15 .

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення апеляційної інстанції.

Головуючий

Судді