Рішення

від 10.12.2024 по справі 160/13947/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/13947/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ЯСНИЙ ЦЕНТР 3» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №160/13947/24 за апеляційною скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ЯСНИЙ ЦЕНТР 3» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просило:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ЯСНИЙ ЦЕНТР 3» на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік у розмірі 86965,95 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року в задоволенні позовної заяви відмовлено.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідачем було заявлено про відшкодування понесених відповідачем витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції та зазначено, що докази щодо розміру витрат будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

25 листопада 2024 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ЯСНИЙ ЦЕНТР 3» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №160/13947/24 в якій відповідач просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 32000 грн. у зв`язку з переглядом справи в апеляційній інстанції.

Розглянувши наведені доводи та матеріали справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі податки докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною п`ятою статті 143 КАС України передбачено, що у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з пунктами 4, 5 ст. 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Апеляційний суд враховує, що під час ухвалення постанови у цій справі питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не є вирішеним, а тому вбачаються підстави для вирішення вказаного клопотання відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У ситуації, що розглядається, Адвокатське бюро «Майстерня права Альони Машошиної» виконувало послуги з професійної правничої допомоги відповідачу у розгляді цієї справи на підставі договору про надання правової допомоги від 06.06.2024 року.

Відповідно до пункту 1.1 предметом даного Договору є надання правової допомоги у відповідності до умов цього Договору Клієнту, а саме: представництво та захист прав Клієнта у судовій справі №160/13947/24, в тому числі в частині виконання рішення суду по справі, без обмежень повноважень Адвокатського бюро та залучених ним адвокатів, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:

1. Звіт щодо наданих послуг з правової (правничої) допомоги, який включає в себе складання відзиву на апеляційну скаргу по судовій справі №160/13947/24 (10000 грн.), гонорар за участь у судовій справі №160/13947/24 в суді апеляційної інстанції (включає в себе роботу адвоката з системою Електронний суд, складання заяв та клопотань процесуального характеру, направлення процесуальних документів іншим учасникам справи та до суду, відстеження появи нових документів (1 раз на три дні)) (15000 грн.), складання заяви про розподіл судових витрат у справі №160/13947/24 в суді апеляційної інстанції (7000 грн.);

2. Акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №06-06/24 від 06.06.2024 року (додаток №1 від 06.06.2024 року)

3. Платіжну інструкцію №8821 від 17.06.2024 року.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження реальності витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції (рахунок на оплату, квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

При цьому, надана відповідачем платіжна інструкція №8821 від 17.06.2024 року жодним чином не може підтвердити факт понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, оскільки зазначене платіжне доручення датоване 17.06.2024 року, в той час, як апеляційна скарга Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року надійшла до суду апеляційної інстанції 02.10.2024 року.

З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження надання правової допомоги (платіжних доручень, квитанцій, рахунків на оплату, касових чеків на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо), що у свою чергу є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 02.06.2022 № 380/3142/20.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 139, 143, 252 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «М`ЯСНИЙ ЦЕНТР 3» про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №160/13947/24 - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили.

В повному обсязі постанова складена 10 грудня 2024 року.

Головуючий - суддяД.В. Чепурнов

суддяС.В. Сафронова

суддяА.О. Коршун