Постанова

від 12.12.2024 по справі 473/6348/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 473/6348/24Перша інстанція: суддя Вуїв О.В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Турецької І.О.,

Шеметенко Л.П.

при секретарі: Шатан В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 листопада 2024р. по справі за адміністративним позовом Миколаївського сектору Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області до ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2024р. Миколаївський сектор УДМС України в Миколаївській області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просив:

- продовжити строк затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що у травні 2024р. співробітниками Управління міграційної поліції ГУНП в Миколаївській області було виявлено громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , який порушив ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме не мав дійсного паспортного документа, а також документів, які б надавали йому право законного перебування на території України. При цьому будь-яких дій для легалізації факту свого перебування в Україні не вживав.

У зв`язку із встановленими обставинами, 24.05.2024р. співробітники Миколаївського сектора УДМС України в Миколаївській області склали стосовно відповідача протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.203 КУпАП та винесли постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400грн..

Також, 24.05.2024р. Миколаївський сектор УДМС України в Миколаївській області прийняв відносно відповідача рішення про примусове видворення з України.

21 червня 2024р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області ухвалив рішення, яке залишено без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2024р., про затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення за межі України на строк, необхідний для проведення примусового видворення, але не більше шести місяців з часу фактичного затримання.

На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 був поміщений до ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС».

Міграційна служба зазначила, що оскільки з боку відповідача відсутня співпраця під час процедури його ідентифікації та видворення, що унеможливлює здійснення процедури примусового видворення іноземця, а тому Миколаївський сектор Управління ДМС України в Миколаївській області, враховуючи неотримання позивачем необхідної інформації та документів для видворення, просив продовжити строк затримання відповідача для ідентифікації та забезпечення примусового видворення на шість місяців.

Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 листопада 2024р. адміністративний позов задоволено частково.

Продовжено строк затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк, необхідний для забезпечення примусового видворення, але не більше, ніж на шість місяців, тобто до 24 травня 2025р..

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Сторони були сповіщені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку.

Представник відповідача та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , приймали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та надали відповідні пояснення по суті справи.

Представник міграційної служби мав приймати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проте, через відсутність світла у Миколаївському районному суду Миколаївської області забезпечити участь представника було неможливим. При цьому, представником ДМС було подано відзив на апеляційну скаргу та викладені усі його заперечення щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Заслухавши позицію сторони позивача та його представника щодо розгляду даної справи без участі представника ДМС, судовою колегією вирішено слухати справу без участі представника ДМС.

Таку, розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку наявні усі правові підстави для продовження строку затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ПТПІ, з метою забезпечення примусового видворення за межі території України. При цьому, судом першої інстанції взято до уваги відсутність з боку відповідача необхідної співпраці, а також (незважаючи на всі зусилля позивача) інформації та документів, необхідних для його ідентифікації та видворення.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, не спростовано сторонами, що 24.05.2024р. співробітниками Управління міграційної поліції ГУНП в Миколаївській області було виявлено громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , який порушив положення ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме не мав дійсного паспортного документа, а також документів, які б надавали йому право законного перебування на території України. При цьому будь-яких дій для легалізації факту свого перебування в Україні не вживав.

У зв`язку із встановленими обставинами, 24.05.2024р. співробітники Миколаївського сектора УДМС України в Миколаївській області складено стосовно відповідача протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.203 КУпАП та прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3 400грн..

Також 24.05.2024р. Миколаївський сектор УДМС України в Миколаївській області прийняв відносно відповідача рішення про примусове видворення з України.

Крім того, 21.06.2024р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області ухвалив рішення у справі за №945/1246/24 за позовом Миколаївського сектора УДМС України в Миколаївській області до ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення видворення, яке постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.07.2024р. залишено без змін, про затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення за межі України на строк, необхідний для проведення примусового видворення, але не більше шести місяців з часу фактичного затримання.

Окрім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідача зазначив, що з 2001р. він легально перебуває на території України, отримав громадянство України, яке в подальшому було скасовано, та паспорт громадянина України, який в подальшому був у нього вилучений. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жодних родичів не має. Водночас в Україні має сім`ю, зокрема малолітню доньку ОСОБА_2 , 2014р.н.. Також вказав на те, що нібито неодноразово звертався до органів ДМС з приводу легалізації свого становища, однак позитивного для себе рішення не отримав. Вказував на відсутність підстав для продовження строку його затримання.

При цьому, судовою колегією встановлено, що громадянин ОСОБА_1 під час перебування в ПТПІ, до міграційної служби не звертався із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

На підставі вказаного та через те, що строк тримання відповідача в ПТПІ закінчується, міграційна служба звернулась в суд із даним позовом.

Перевіряючи правомірність продовження строку затримання громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою ідентифікації та примусового видворення, судова колегія виходить з наступного.

За правилами ч.11 ст.289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Відповідно до ч.13 ст.289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Аналізуючи вказані норми, апеляційний суд зазначає, що інститут продовження строку затримання застосовується адміністративним судом, виключно, у разі наявності умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи у зазначений строк, якими є: 1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації; 2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Положення п.2.7 Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом МВС України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, СБУ за №353/271/150 від 23.04.2012р. детально описують вжиття компетентними органами заходів щодо ідентифікації та документування іноземців та передбачає, що: 1) у разі відсутності в іноземця документів, що посвідчують особу, територіальний орган, територіальний підрозділ ДМС, орган СБУ або орган охорони державного кордону України вживають заходів щодо їх ідентифікації та документування (запити до дипломатичних представництв або консульських установ із долученням двох кольорових фотокарток на кожну особу); 2) у разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС. У разі відсутності відповіді від компетентних органів країни походження іноземця запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.

Приписами ч.12 ст.289 КАС України передбачено, що про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, що у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відсутні документи, що підтверджують його громадянство та надають йому право виїзду за межі України, а тому відповідач без наявності законних підстав перебував на території України. Судова колегія бере до уваги те, що рішенням міграційної служби від 24.05.2024р. вирішено примусово видворити з України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Аналізуючи вказане, судова колегія вважає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , може ухилятися від виконання рішення про примусове видворення чи чинити перешкоди у його виконанні, а тому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , слід затримати з метою забезпечення примусового видворення строком на 6 місяців з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

З аналізу ст.289 КАС України слідує, що продовження строку утримання особи в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства може бути лише при існуванні однієї з підстав: - наявність передбачених ч.13 ст.289 КАС України умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у визначений ч.11 вказаної статті Кодексу строк (шість місяців); -неможливість прийняти рішення за заявою про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , лише частково співпрацює з Державною міграційною службою з метою його ідентифікації, зокрема заповнив акт опитування, опитувальний лист, однак відмовився від заповнення автобіографії без пояснення причин (а.с.49-54).

Водночас, міграційною службою здійснено достатні та адекватні заходи для забезпечення видворення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема:

- 4 червня 2024р. УДМС України в Миколаївській області звернулося із запитом до Управлінь ДМС України з приводу з приводу отримання відповідачем дозволу на імміграцію, проживання на території України, громадянства, статусу біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, документування тощо, на що отримала негативну відповідь;

- 6 червня 2024р., 22 липня 2024р., 30 липня 2024р., 10 вересня 2024р. УДМС України в Миколаївській області звернулося із запитами до Посольства Республіки Азербайджан в Україні, яке за результатами опрацювання усіх запитів та наданих документів надало відповідь, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не належить до громадянства Азербайджану, наданий відповідачем паспорт (в копії) на його ім`я, як громадянина Азербайджану, за наявними даними видавався зовсім на іншу особу, а тому може бути сфальсифікованим;

- 4 червня 2024р., 11 червня 2024р., 4 вересня 2024р. УДМС України в Миколаївській області звернулося із запитами до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Миколаївській області з приводу перевірки інформації щодо особи відповідача по міжнародних базах даних, у тому числі по базі Інтерполу, однак за результатами опрацювання запитів інформації, що є необхідною для проведення процедури видворення не встановлено;

- 11 вересня 2024р., 16 жовтня 2024р. та 17 жовтня 2024р. УДМС України в Миколаївській області звернулося із запитами до Генерального консульства Турецької Республіки в м. Одеса, яке за результатами опрацювання усіх запитів та наданих документів надало відповідь, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не належить до громадянства Туреччини.

Також міграційною службою вчинено інші дії з метою проведення процедури видворення.

Проте, оскільки відповідач був затриманий лише з метою забезпечення примусового видворення (а не ідентифікації), що унеможливлює продовження цього строку з новою метою для ідентифікації, а тому, з урахуванням обставин, що перешкоджають проведенню вказаної процедури, вказаний строк слід продовжити на строк необхідний для здійснення видворення, але не більше ніж на шість місяців.

Отже, враховуючи відсутність з боку відповідача необхідної співпраці, а також (незважаючи на всі зусилля ДМС) інформації та документів, необхідних для його ідентифікації та видворення, а тому судова колегія вважає, що строк затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , слід продовжити.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку наявні законні підстави для задоволення позову та продовження строку затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 листопада 2024р. - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: І.О. Турецька

Л.П. Шеметенко