Постанова

від 11.12.2024 по справі 640/1964/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/1964/22

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Файдюка В.В., секретар судового засідання Євгейчук Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, заяву представника Крисенко Анни Євгенівни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов`язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

12.01.2022 ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2021 році, затверджений наказом директора відповідача від 14.12.2021 № 232ОС, в частині оцінювання результатів службової діяльності головного спеціаліста відділу підготовки містобудівних умов та обмежень управління регулювання забудови міста Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) Орлик Людмили Валентинівни;

- визнати протиправним та скасувати наказ директора відповідача від 14.12.2021 № 232ОС, в частині затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності у 2021 році головного спеціаліста відділу підготовки містобудівних умов та обмежень управління регулювання забудови міста позивача;

- визнати протиправним та скасувати наказ директора відповідача від 15.12.2021 № 235 ОС ''Про звільнення позивача'';

- поновити позивача на посаді головного спеціаліста відділу підготовки містобудівних умов та обмежень управління регулювання забудови міста відповідача або на рівнозначній посаді з 15.12.2021;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток на час вимушеного прогулу з 15.12.2021 по день ухвалення судового рішення.

Внаслідок ліквідації Окружного адміністративного суду міста Києва справу передано до Київського окружного адміністративного суду, про що постановлено ухвалу 28.02.2023.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.06.2024 позовні вимоги задоволено: визнано протиправним та скасовано висновок щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців у 2021 році, затверджений наказом від 14.12.2021 № 232ОС, в частині оцінювання результатів службової діяльності головного спеціаліста відділу підготовки містобудівних умов та обмежень управління регулювання забудови міста ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради від 14.12.2021 № 232ОС, в частині затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності у 2021 році головного спеціаліста відділу підготовки містобудівних умов та обмежень управління регулювання забудови міста ОСОБА_1 ; визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради від 15.12.2021 № 235 ОС ''Про звільнення ОСОБА_1 "; поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу підготовки містобудівних умов та обмежень управління регулювання забудови міста Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради з 16.12.2021; стягнуто з Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток на час вимушеного прогулу з 16.12.2021 по 28.06.2024 у розмірі 939709.54 грн.; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу підготовки містобудівних умов та обмежень управління регулювання забудови міста та стягнення з Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток на час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2977,20 грн.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати з надання правничої допомоги адвоката у розмірі 12 000 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 апеляційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 р. - залишено без задоволення, рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов`язати вчинити дії - залишено без змін.

На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява від представника Крисенко Анни Євгенівни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у справі № 640/1964/22, якою просить ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код юридичної особи 26345558, місцезнаходження: вулиця Хрещатик, 32, м. Київ, 01001) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на правничу професійну допомогу адвоката в розмірі 14700,00 гривень.

Відповідно до частини 3 статті 252 КАС України, розгляд заяви було призначено у відкритому судовому засіданні.

Разом з тим, відповідачем надано заперечення на заяву про розподіл судових витрат, в яких зазначають про не співмірність заявленої суми у розмірі 14700 грн для відшкодування витрат на правничу професійну допомогу, та просять зменшити заявлений представником позивача розмір витрат на правничу професійну допомогу адвоката при розгляді справи №640/1964/22 в суді апеляційної інстанції до співмірної суми в 5000 грн.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, та відповідно до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті.

Разом з тим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України було введено воєнний стан, який на сьогоднішній день подовжено.

Відповідно до рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану опублікованих Радою Суддів України 02.03.2022 процесуальні строки за можливістю продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів з урахуванням зазначеного та запровадження на території України воєнного стану вважає за необхідне продовжити строк розгляду заяви на розумний строк.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи заяви, дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Під час розподілу судових витрат, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Крім того, додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі, за своїм змістом і правовою природою не є платою за надані послуги у розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а є платою за сам результат - позитивне рішення, досягнення якого, відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, факт наявності договірних відносин між позивачем та Адвокатським бюро «Крисенко та Партнери» в особі керівника Крисенко А.Є. підтверджений належними документами, а саме: наявні копії договору про надання правової допомоги №1-11/21 від 24.11.2021 року, додаткової угоди №3 від 09.09.2024 року, ордер, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акту приймання-передачі наданих послуг від 27 листопада 2024 року.

Так, в рамках додаткової угоди №3 від 09.09.2024 року до договору про надання правової допомоги №1-11/21 від 24.11.2021 року, адвокатським бюро «КРИСЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» Позивачу було надано професійну правничу допомогу загальною вартістю 14700,00 гривень, що підтверджується актом приймання-передачі послуг від 27.11.2024 року.

Окрім того, протоколом судового засідання підтверджується обставина прийняття участі у розгляді справи представниками позивача - адвокатом Крисенко А.С.

Так, з огляду на предмет спору, складу учасників, підстави виникнення спору, позовні вимоги, - подані докази судова колегія бере до уваги, аналізуючи обґрунтованість суми, заявленої до відшкодування витрат на правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанції.

Задоволення позовних вимог у цій справі має істотне значення для позивача, оскільки оскаржуваними ними рішеннями та діями відповідач позбавив позивача конституційного права на працю, що негативно вплинуло на фінансовий стан позивача.

Колегія суддів відмічає, що під час розгляду справи представником позивача підготовано лише ті процесуальні документи (відзив на апеляційну скаргу тощо) та здійснено процесуальні дії (участь у судовому засіданні), які були неминучими для належного представництва інтересів позивача у суді.

При цьому, за позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 березня 2021 року у справі № 320/4182/204, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачено або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.

Крім того, чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 1740/2001/18).

Відповідачем було подано до суду заперечення щодо заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення, в яких відповідач не погодився із розміром витрат позивача на правову допомогу.

Проте, колегія суддів враховує, що кожна особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, має право для найбільш ефективного захисту користуватися саме професійною правничою допомогою, не надаючи при виборі способу свого захисту оцінки тому, чи буде іншій стороні в ході вирішення спору у суді завдано матеріальних збитків.

Слід звернути увагу, що відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Суд не може втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всього розміру гонору до суму, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону № 5076-VI. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, з матеріалів справи вбачається, що загальна вартість наданих послуг оцінена у сумі 147000 грн., і колегія суддів вважає заявлену суму обґрунтованою належним чином та у повному обсязі, а вартість наданих послуг не є завищеною щодо іншої сторони спору, тому з урахуванням принципів справедливості та верховенства права та виходячи з тих доказів, які оформлені належним чином, вважає за можливе задовольнити вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат, понесених на оплату правової допомоги під час розгляду справи судом апеляційної інстанції в повному обсязі.

З огляду на викладене, заява представника Крисенко Анни Євгенівни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у цій справі підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 139, 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника Крисенко Анни Євгенівни, що діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення у справі - задовольнити.

Ухвалити додаткову постанову щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи № 640/1964/22 у суді апеляційної інстанції.

Вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу із супроводу судової справи № 640/1964/22 - задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код юридичної особи 26345558, місцезнаходження: вулиця Хрещатик, 32, м. Київ, 01001) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на правничу професійну допомогу адвоката в розмірі 14700,00 (чотирнадцять тисяч сімсот) гривень.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Головуючий О.В. Карпушова

судді О.В. Епель

В.В. Файдюк